Ухвала
27 липня 2021 року
м. Київ
справа № 180/2044/19
провадження № 61-8175ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в своїх та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до Держави в особі прокуратури Дніпропетровської області, Нікопольського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,
21 липня 2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 , який діє в своїх та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
I. Щодо строку на касаційне оскарження
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Касаційна скарга на постанову апеляційного суду від 31 березня 2021 року подана 21 липня 2021 року, тобто із пропуском строку, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
Безпосередньо в касаційній скарзі ОСОБА_1 викладене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що процесуальний строк пропущений з поважних причин, оскільки він є особою з інвалідністю II групи та хворів.
Інших причин пропуску строку на касаційне оскарження, заявником не зазначено.
Однак сам по собі статус ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю ІІ групи, не звільняє його від дотримання процесуальних строків встановлених законом, у тому числі строку на касаційне оскарження судових рішень.
Дата отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду ОСОБА_1 , як і причини зволікання із поданням касаційної скарги до 21 липня 2021 року не зазначені. Відомостей про те, що у період із 01 квітня 2021 року ОСОБА_1 хворів, суду не надано.
Станом на 27 липня 2021 року матеріали справи № 180/2044/19 в розпорядженні Верховного Суду відсутні.
Таким чином наведені заявником причини пропуску строку на касаційне на даний час не можуть бути визнані поважними.
За змістом частини другої та четвертої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
II. Щодо підстав касаційного оскарження
Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга містить окремі посилання на постанови Верховного Суду та Верховного Суду України, однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявником чітко не зазначено в касаційній скарзі підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Вказані недоліки касаційної скарги необхідно усунути шляхом:
1) зазначення інших підстав для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та надання доказів, які підтверджують наявність таких підстав;
2) надання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), з урахуванням роз'яснень викладених в цій ухвалі.
Копії уточненої касаційної скарги мають бути надані відповідно до числа учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у цивільній справі № 180/2044/19 залишити без руху.
Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала, а у разі, якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження буть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Шипович