23 липня 2021 року
м. Київ
справа № 711/1491/20
провадження № 61-10454ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями та рішеннями органу державної влади,
26 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями та рішеннями органу державної влади у розмірі 244 457,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що 15 листопада 2019 року позивач подав до Управління Пенсійного Фонду в Черкаській області (далі - Управління) заяву про призначення пенсії за віком, надав необхідні документи та отримав розписку про це.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган: Пенсійний фонд України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Позивач вважає, що рішення за його заявою про призначення пенсії мало бути прийняте до 26 листопада 2019 року. Інформації про продовження строку розгляду заяви Управління йому не надало. Оскільки ОСОБА_1 не отримав повідомлення про прийняте рішення щодо його заяви, то він вимушений був звернутись до Управління зі скаргою (електронне звернення від 10 грудня 2019 року) про порушення встановленого законодавством строку, з вимогою пояснити причини правопорушення та виконати вимоги законодавства.
31 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з електронним зверненням до Управління, в якому повідомляв про те, що не отримав повідомлення про рішення, прийняте щодо його заяви, просив надати копію розрахунку його страхового стажу. Відповіді на це звернення він не отримав.
09 січня 2020 року позивач звернувся зі скаргою до Пенсійного фонду України про протиправну бездіяльність Управління, на яку ОСОБА_1 отримав необгрунтованого листа про відсутність підстав для задоволення його скарги.
02 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся з електронним зверненням до Управління, в якому повідомляв про отримання неоформленого належним чином листа, про неправомірність прийнятого рішення, відповіді на це звернення позивач не отримав.
Рішення про призначення йому пенсії прийнято після його численних скарг та заяв лише 21 січня 2020 року, про що його повідомлено листом від 31 січня 2020 року № 90/А-10.
Встановлення законодавством обмежених термінів розгляду заяв про призначення пенсій та повідомлення про прийняте рішення Пенсійним фондом України має на меті забезпечення можливості своєчасного оскарження неправомірних дій Пенсійного фонду України та своєчасного захисту громадянами своїх конституційних прав.
Неправомірні дії Управління щодо порушення строку прийняття рішення за заявою про призначення пенсії завдали йому моральну шкоду.
З метою швидкого та мирного врегулювання питання 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління з електронним зверненням, в якому повідомляв про можливі помилки при розрахунку стажу роботи, просив їх перевірити, виправити та прийняти правомірне рішення за його заявою про призначення пенсії.
Згідно з листом від 31 січня 2020 року № 90/А-10 ОСОБА_1 повідомлено про прийняте рішення про відмову йому в призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж нараховано лише 25 років 6 місяців.
Копія рішення позивачу не надсилалася, незважаючи на його численні заяви. Рішення про незарахування деяких періодів роботи до стажу порушує його права.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2020 року, залишеного без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, в позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухваливши рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду доказів того, що в результаті дій чи бездіяльності Управління йому завдано моральну та майнову шкоду.
У червні2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 травня 2021 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 207,00 грн.
Предметом спору у зазначеній справі є відшкодування шкоди у розмірі 244 457,00 грн.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 207,00 грн*250=567 500,00 грн) та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа не підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника.
Проте, заявник не обгрунтував фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що справа має для нього виняткове значення, є необґрунтованими, оскільки нічим не підтверджені, тому не можуть бути підставою для висновків про наявність обставин, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Оскільки оскаржені заявником рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2020 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 19 травня 2021 року не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями та рішеннями органу державної влади відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко