Справа № 569/12916/21
23 липня 2021 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
з участю секретаря судового засідання Добровчан К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН №4355623 від 15.06.2021 року, а справу закрити.
В обґрунтування вимог зазначає, що 15.06.2021 року за адресою а/д Н-22 Устилуг - Рівне в с. Піддубці Волинської області позивачем було здійснено зупинку автомобіля FORD TRANSIT CONNECT 220L, д.н.з НОМЕР_1 за вимогою поліцейського, яким було повідомлено, що вона порушила вимоги швидкісного режиму у населеному пункті с. Піддубці Волинської області, за що була притягнута до адміністративної відповідальності за порушення ч. 4 ст. 122 КУпАП. Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач, керуючи транспортним засобом дотримувалася вимог швидкісного режиму в межах дії дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту», проте вважає, що фіксація швидкості її автомобіля працівниками поліції була здійснена приладом TruCam за межами вказаного знаку. Крім того, швидкість руху вимірювалася за допомогою приладу TruCam, який не був встановлений стаціонарно, а знаходився в руках працівника поліції і переміщався у просторі, а саме вимірювання швидкості відбувалася не в автоматичному, а в ручному режимі. Позивач вважає, що швидкість руху могла бути відображена із значною похибкою. Крім того, вказує на те, що лазерний вимірюва TruCam LTI 20/20 ТС 000607 є таким, що не пройшов повірку, оскільки відсутній в експертному висновку про правильність криптографічного алгоритму шифрування даних, а тому був не придатний до використання, а відтак фото-та відео-запис здійснені за допомогою такого засобу є неналежними доказами по справі та не можуть підтверджувати подію і склад адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 01 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.
У відзиві на позов представник відповідачів Кухарська О. просить у задоволені позову відмовити, справу розглянути у відсутності відповідачів та представника відповідачів. В обґрунтування заперечень зазначає, що оскаржувана постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, є законною, підставою для її винесення стало те, що під час несення служби на автодорозі Н-22 Устилуг - Рівне в с. Піддубці Волинської області 101 км 15 червня 2021 року о 14 год. 45 хв. інспектором роти № 2 батальйону УПП у Волинській області Айсановим А.І. за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000607) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу марки «FORD TRANSIT CONNECT» 220L, д.н.з НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті у с. Піддубці, Волинської області зі швидкістю 108 км/год., при цьому перевищила встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 58 км/год., чим порушила п. 12.4. Правил дорожнього руху. Інспектором Айсановим А.І. винесено постанову серії ЕАН № 4355623 від 15.06.2021 року за ч. 4 ст. 122 КпАП України та накладено стягнення на позивача в розмірі 1700 грн., до постанови в якості доказу долучено відео, на якому зафіксовано вищезазначений транспортний засіб, водій якого перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam, а тому достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме, працівниками управлінь патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 4 жовтня 2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437 і становить один рік. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 № 193. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/16640, виданного ДП «Укрметртестстандарт» від 30 вересня 2020 року та чинного до 30 вересня 2020 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №ТС000607, є придатним до застосування. Можливість використання виробу «TruCAM LTI 20/20» виробництва LaserTechnologylnc також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року №04/02/03/-3008, в якому зазначається про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Факт вчинення ОСОБА_1 передбаченого ч. 4 ст. 122 КпАП України адміністративного правопорушення підтверджується: постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4355623 від 15.06.2021 року; відеозаписом з технічного приладу TruCAM LTI 20/20 №ТС000607 від 15.06.2021 року; відеозаписами з портативного відеореєстратора поліцейського Айсанова А.І. від 15.06.2021 року. Зазначеними відеозаписами зафіксовані пояснення позивача, зокрема, з відеозапису з портативного відеореєстратора інспектора Айсанова А.І. № 20210615205409001059 від 15.06.2021 вбачається, що ОСОБА_1 просила обмежитися усним зауваженням. Такі твердження позивача дають підстави зрозуміти, що вона визнавала факт вчинення нею адміністративного правопорушення.
23 липня 2021 року позивачем було подано до суду відповідь на відзив, з якого вбачається остання не погоджується з тим, що відповідач зазначає проте, що прилад TruCAM під час зйомки не рухається, оскільки з відеозапису з приладу TruCAM вбачається значне дрибіжіння приладу, що свідчить про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCAM з руки (рук). Вважає, що така вібрація приладу TruCAM може дати значну похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, не виключено, що в момент фіксування швидкості працівником поліції, останній перебував в русі, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керувала позивач. Просить суд, врахувати, що відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля, хоча обов'язок доказування правомірності винесення оспорюваного рішення покладається саме на нього. Крім того, вважає відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції не може бути визнаний як належний доказ, виходячи з того, що з даного відеозапису не вбачається ні факту керування транспортним засобом, ні факту перевищення швидкості, ні способу фіксування швидкості руху, наявні лише відеозаписи з моменту зупинки позивача працівником поліції та в подальшому розгляду, що не є доказом вини особи.
Позивач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність (вх. № 43285/ 20 від 23.07.2021 року, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідачів у судове засідання не з'явилася, одночасно у відзиві просила розгляд справи проводити у відсутності відповідачів та представника відповідачів.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити, зважаючи на таке.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4355623 від 15 червня 2021 року, прийнятою інспектором роти № 2 батальйону УПП у Волинській області Айсановим А.І., позивача ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КпАП України, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 15 червня 2021 року о 14 год. 45 хв., на автодорозі Н-22 Устилуг - Рівне в с. Піддубці Волинської області 101 км, керуючи транспортним засобом марки «FORD TRANSIT CONNECT» 220L, д.н.з НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження руху більше як на 58 км/год., а саме, рухалася зі швидкістю 108 км/год., швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості TruCAM LTI 20/20 №ТС000607, чим порушила п. 12.4 Правил дорожнього руху, тобто вчинила адміністартивне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КпАП України.
У зазначеній постанові вказано, що швидкість руху транпортного засобу вимірювалась приладом TruCAM LTI 20/20 №ТС000106.
Частиною 4 ст. 122 КпАП України встановлено відповідальність за порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункта".
Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п'ята статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Окрім того, частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.
Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 50 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покликався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт» це здійснення вимірювання швидкості руху приладом LTI 20/20.
Дослідивши долучені відповідачем фотознімки та відеофіксацію приладу LTI 20/20, судом встановлено, що вказані фотознімки та відеофіксація не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку « 5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги.
В оскаржуваній постанові також відсутні покликання на докази місцезнаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.
Таким чином, посилання відповідачем в оскаржуваній постанові на докази, щодо фактичної зони дії дорожнього знаку « 5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п. 12.4 ПДР України більш ніж на 50 км.
За відсутності покликання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, суд приходить до висновку, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 50 км.
Відтак, відповідач в особі працівника патрульної поліції, який розглянув справу не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.
Твердження позивача щодо неправомірності використання працівниками патрульної поліції лазерного вимірювача TruCam 000054 LTІ 20/20, суд не бере до уваги, з огляду на таке.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3 197-12.
При цьому, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.
Проведення перевірки передбачено Порядком проведення перевірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13825, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 15.11.2018 року та чинного до 15.11.2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС000607, є придатним до застосування.
Разом з тим, з оглянутої судом постанови вбачається, що зміст постанови суперечить зафіксованому вимірювачем швидкості руху т/з TruCAM часу вчинення адміністративного правопорушення, оскільки в постанові вказано час вчинення «14:45:50», в той час як у доданій роздруківці з т/з TruCAM зафіксовано в автоматичному режимі час «14:42:29».
Тобто, в даному випадку міститься розбіжність між фактичним часом фіксації правопорушення та часом, зазначеним інспектором в постанові, що унеможливлює встановити дійсний час вчинення та той факт, що саме в 14:45:50 год. відбулося вказане правопорушення та ставить під сумнів законність складення оскаржуваної постанови.
Враховуючи, що у даному випадку не можливо чітко ідентифікувати факт правопорушення правил ПДР саме позивачем, суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є недоведеною.
Стосовно ж наданої відеофіксації з нагрудних камер стосовно порядку розгляду справи про порушення правил дорожнього руху, то суд вказаній відеофіксації не надає правової оцінки, як доказу, оскільки проведена відеофіксація та пояснення позивача не підтверджують обставин щодо зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, окрім того вказана відеофіксація не була покладена в основу прийняття оскаржуваної постанови як доказ.
Окрім того, судом враховано положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис суд встановив, що на рухомий автомобіль «FORD TRANSIT CONNECT» 220L, д.н.з НОМЕР_1 наведено ціль та протягом приблизно 2 секунд здійснювався замір швидкості. В цей момент видно значне дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля Trucam LTI20/20 з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.
Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.
Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.
Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а лист Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 №11299/41/2/02-2018 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.
Також судом враховано, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак « 5.70»), позаяк вказане обумовлено ч.2 ст. 40 Закону №580-VIII, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку « 5.70» лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.
Такі обставини, на думку суду, свідчать про грубе порушення прав позивача, у тому числі і права на захист, оскільки останній про таке право не був поінформований, і відповідно про порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, що в свою чергу стало підставою для винесення оскаржуваної постанови за неповним з'ясуванням всіх обставин справи та перевірки їх належними і допустимими доказами.
За наведених обставин, оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 ст. 77 КАС України та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України та є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Підсумовуючи викладене в сукупності, суд прийшов до висновку, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення нею вимог 12.4 ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що постанова інспектора за таких обставин підлягає скасуванню, оскільки вона винесена без достатніх доказів.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
З урахуванням вищезазначених обставин, суд дійшов висновку, що постанову належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КпАП України та застосування до неї стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн. з закриттям провадження по справі.
Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до вимог ст.139 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, а відповідачами у справі виступали Управління патрульної поліції у Волинській області та Департамент патрульної поліції, то суд вважає правомірним стягнути судовий збір, понесений позивачем у розмірі 454,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 73 - 77, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови- задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 4355623 від 15 червня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КпАП України та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Волинській області, 43005, м. Луцьк, Залізнична,15, Волинська область.
Відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Рівненського міського суду Н.Г.Кучина