27 липня 2021 року
м. Київ
справа № 200/13032/19-а
адміністративне провадження № К/9901/20843/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа: Авдіївський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу, -
Зазначена касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як до суду касаційної інстанції відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року встановлено, що відповідач оскаржує рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі № 200/13032/19-а, ухваленої за результатами вирішення спору по суті. Копію оскаржуваного рішення скаржником не додано.
Водночас, проаналізувавши дані, що містяться у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судом було виявлено, що 11 січня 2021 року Перший апеляційний адміністративний суд постанов не ухвалював. Натомість, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 200/13032/19-а.
Зазначені обставини унеможливлювали вирішення питання про відкриття провадження у даній справі.
Касаційну скаргу відповідача залишено без руху. Запропоновано усунути недоліки касаційної скарги шляхом уточнення вимог до суду касаційної інстанції щодо рішення суду апеляційної інстанції, яке він оскаржує.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 06 липня 2021 року.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржником подано до суду уточнену касаційну скаргу, що надає можливість Суду дослідити її на предмет відповідності вимогам передбаченим КАС України.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналізуючи доводи уточненої касаційної скарги та додані до неї матеріали, при вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 200/13032/19-а.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою та вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, Головне управління ДПС у Донецькій області подало касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги її заявник посилається на те, що неможливість сплати судового збору, у зв'язку з відсутністю фінансування податкового органу, значне навантаження на відповідача зі сплати судового збору, є поважними причинами пропуску строку на оскарження судового рішення та неповинні перешкоджати доступу до правосуддя, а повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення та є безумовною підставою для поновлення такого процесуального строку, однак апеляційний суд цього не врахував і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Частиною третьою статті 295 КАС України (яка визначає загальний строк на апеляційне оскарження) передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
У свою чергу, згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Як вбачається зі змісту ухвалених у цій справі судових рішень, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року апеляційну скаргу було повернуто апелянту у зв'язку з неусуненням недоліків, а саме несплатою судового збору.
Вдруге апеляційну скаргу подано відповідачем 09 грудня 2020 року.
Перший апеляційний адміністративний суд встановивши, що апеляційна скарга подана з пропуском передбаченого процесуальним законом строку, клопотання не містить достатніх обґрунтованих підстав та доказів, щодо наявності поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, судовий збір не сплачено, ухвалою від 16 грудня 2020 року, визнав неповажними вказані апелянтом підстави, залишив скаргу без руху і запропонував скаржнику усунути вказані недоліки шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору та зазначення апелянтом інших підстав для поновлення строку. Встановив строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.
На виконання вимог ухвали суду, відповідач надіслав платіжне доручення про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання зазначав, що порушення строку відбулось у зв'язку з встановленими обмеженнями запобігання поширенню коронавірусної інфекції.
Аналізуючи наведені апелянтом обставини поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд визнав їх неповажними, та ухвалою від 11 січня 2021 року, яка є предметом касаційного оскарження, відмовив відповідачеві у відкритті апеляційного провадження.
При цьому, суд виходив з того, що апелянт будь-яких доказів в підтвердження того, що пропущення процесуальних строків зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, не надав, а податкові органи, як і судові, працювали без будь-яких обмежень. При цьому, податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому питання внутрішньої організації не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскарженню судового рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.
Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Стосовно доводів скаржника, про те, що сплата судових витрат є перешкодою в доступі до правосуддя, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, податковий орган, як при неодноразовому поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.
Крім того, відповідно до змісту Постанови №211, заборони встановлені з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не поширювалися на заходи, необхідні для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані судом неповажними.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області у справі за позовом ОСОБА_1 у справі №200/13032/19-а.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська