Справа № 545/1917/21
Провадження № 2/545/979/21
"27" липня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Кіндяк І.С.,
з участю секретаря Артеменко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що реєстрація відповідачів на зазначеній житловій площі утворює перешкоду у здійсненні права на користування та розпорядження майном та тягне додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, а тому позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.
Від позивача до суду надійшла заява в якій він заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, розгляд справи проводити без її участі на підставі наявних у ній доказів. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі у судове засідання не з'явились не повідомивши про причини неявки та її поважність, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України.
Враховуючи подану заяву позивача, неявку відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2)відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, за згодою позивача, суд ухвалив: проводиться заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України «Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу».
Згідно ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475, 97- ВР " Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції " закріплено принцип непорушності права власності , який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном , на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь - які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 , є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором від 10.08.1987. (а.с.12-13)
Згідно відмітки в копії паспорта громадянина України (а.с.18), вбачається, що з 10.08.1987 р., зареєстрованим місцем проживання гр. ОСОБА_1 , є АДРЕСА_1 .
Також встановлено, що у вищевказаному житловому будинку, окрім власника, зареєстровані:
- колишня дружина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
- син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою В/К Щербанівської с/р від 23.06.2021р. за № 02-28/1475 (а.с.23).
Згідно Акту обстеження м/п умов, що складеного Щерабнівською сільської ради Полтавського району (а.с.11), судом встановлено, що в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 проживає сам.
Згідно довідки В/К Щербанівської с/р № 2360 від 16.06.2021р., встановлено, що ОСОБА_2 колишня дружина та ОСОБА_3 не проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно акту затвердженого сільським головою І.С. Проциком від 15.06.2021р. (а.с.20), встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають в будинку АДРЕСА_1 з вересня 2019 року та по даний час , місце проживання даних осіб сусідам невідоме.
Отже, можливо зробити висновок про те, що покинувши місце реєстрації, відповідачі не вжили дій по зняттю з реєстраційного обліку.
Згідно Свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 11.06.2021р. повторно (а.с.7) встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - розірвано.
Також встановлено, що шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено - 26.12.1987 р. (а.с.18), тому житловий будинок за АДРЕСА_1 не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
У зв'язку з чим позивач позбавлений можливості вирішити питання зняття відповідачів з реєстраційного обліку у позасудовому порядку, так як реєстрація даних осіб у житловому будинку перешкоджає позивачу в повній мірі вільно розпоряджатися своїм нерухомим майном та тягне за собою додаткові витрати по сплаті комунальних послуг..
Отже, єдиним способом зняти відповідачів з реєстраційного обліку є визнання їх в судовому порядку такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1 у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, який постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про-виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
За змістом ст.ст. 71,72 ЖК України в разі відсутності особи за місцем проживання (реєстрації) понад шість місяців без поважних причин вона може бути позбавлена права користування цим приміщенням в судовому порядку.
Факт відсутності відповідачів за місцем своєї реєстрації в будинку АДРЕСА_1 підтверджується актом та поясненнями сусідів.
Отже, судом на підставі наявних доказів у справі встановлено факт того, що відповідачі втратили право користування житловим приміщення, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1
За таких підстав суд вважає, що позов підлягає задоволенню, так як в матеріалах надано достатньо належних доказів які вказують на те, що відповідачі втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки хоч вони і зареєстровані за даною адресою, однак фактично з невідомих підстав більше встановленого законом строку, там не проживають, чим створю для позивача перешкоди у вільному розпорядженні своїм майном.
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. ст. ст. 9, 10, 11, 12, 13, 17, 81, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст. 71, 72 ЖК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати громадян, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів відповідно до порядку визначеного ст. 284 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя
Полтавського районного суду І.С.Кіндяк