Провадження № 2/537/520/2021
Справа № 536/1870/20
16.07.2021 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді Фадєєвої С.О.,
з участю секретаря Супруненко О.О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпозика» про захист прав споживача,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, де просить ухвалити рішення, яким визнати договір позики, укладений між ним та ТОВ «Укрпозика», недійсним. Позовну заяву обґрунтував тим, що між ним, ОСОБА_1 , та ТОВ «Укрпозика» було укладено договір, відповідно до умов якого ним було отримано позику, однак, ознайомившись зі змістом договору він вважає, що договір є недійсним. Так, ним не було підписано даний договір, також перед його укладенням не було надано інформації згідно з ч.2,3 ст.13 Закону «Про захист прав споживачів» та ч. 2,3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», встановлення сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов'язань за договором є несправедливими умовами, в оспорюваному договорі не вказана ціна та сукупна вартість кредиту, правочин здійснено з використанням нечесної підприємницької практики. Також вважає, що відповідачем було введено його в оману на рахунок істотних умов договору, зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом, не зазначено про непомірно велику відсоткову ставку у випадку порушення зобв'язання, повідомлено значно меншу суму кредиту (відсотків), через що він погодився на укладення зазначених договорів. Вважає, що при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, оскільки йому запропоновано укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах, а розмір нарахованих відсотків за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.
Відповідачем ТОВ «Укрпозика» надано відзив на позовну заяву, де він вказав, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, оскільки відповідач ніколи не мав договірних відносин з позивачем ОСОБА_1 . Вказав, що наразі торгівельну марку «Укрпозика» та веб-сайт відповідача використовує ТОВ «Інстафінанс» на законних підставах. Позивач у позовній заяві не заперечує факту отримання свого примірника договору, однак не зазначає номер та дату його укладення. Вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено факту укладання договору саме з ТОВ «Укрпозика».
Позивач у судове засідання не з'явився, згідно заяви, яка міститься в матеріалах справи, просив розгляд справи проводити у його відсутність.
Представник відповідача ТОВ «Укрпозика» у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Також в заяві зазначив, що твердження та вимоги, викладені у відзиві на позовну заяву, підтримує в повному обсязі.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Однією з таких вимог є вчинення правочину у формі, встановленій законом.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК Ук5раїни).
Згідно ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В силу ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Статтею 206 ЦК України ( ч.1,3) передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Вказані норми встановлені ч.1, 2 ст.207 ЦК України.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦК України).
В силу п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст. 218 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
З урахуванням принципу змагальності саме позивач у справі має довести суду ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме укладення договору з відповідачем.
ОСОБА_1 до позовної заяви копії договору не надав, дату його укладення не вказав, з тексту позовної заяви вбачається, що копія договору є в його розпорядженні. Відповідач заперечував наявність будь-яких договірних відносин з позивачем ОСОБА_1 , вказав, що наразі торгівельну марку « Укрпозика » та веб-сайт відповідача використовує ТОВ «Інстафінанс» на законних підставах. Копія відзиву з позицією відповідача належним чином направлена на адресу позивача, що підтверджується відповідною квитанцією.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.04.2021 визнано явку позивача ОСОБА_1 обов'язковою для особистих пояснень, оскільки суд визнав потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення, в тому числі і з обставин, викладених у клопотанні про витребування доказів, а також з метою повного з'ясування обставин, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення учасників. ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про явку до суду за адресою, вказаною ним у позові, до суду повторно не з'явився.
Ухвалою від 17.05.2021 відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, а саме копії договору позики, що укладений між ним та відповідачем, оскільки заявником не доведено, що цей доказ перебуває у розпорядженні ТОВ «Укрпозика», не доведено неможливості самостійно надати доказ та не доведено вжиття заходів для отримання цього доказу.
Згідно загальнодоступної інформації, розміщеної на сайті https://www.ukrpozyka.com.ua УкрПозика є зареєстрованим товарним знаком в Україні. В розділі «Про нас» зазначено, що надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, здійснюється ТОВ « Інстафінанс», яке включено до Державного реєстру фінансових установ (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 30.04.2020 року ФК № 1396), ліцензія на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (розпорядження Нацкомфінпослуг від 23.06.2020 № 1531). № 1531)
Отже, позивачем ОСОБА_1 не доведено факту укладення договору позики саме з відповідачем ТОВ «Укрпозика». Суд позбавлений можливості самостійного залучення до участі в розгляді справи в якості відповідача чи співвідповідача інших осіб, в тому числі і ТОВ «Інстафінанс». Позивачеві роз'яснювалися його права, в тому числі в ухвалі про відкриття провадження, зокрема право подавати та витребовувати докази.
Оскільки на обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав суду належні та допустимі докази, не довів їх переконливість, а також не довів наявності обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог, не довів факту укладення договору позики саме з відповідачем ТОВ «Укрпозика», суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 16, 19, 76-78, 81, 223,263- 265 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 205, 206, 208, 638, 640 ЦК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпозика» про захист прав споживача - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: С.О.Фадєєва
Повний текст рішення складено 26.07.2021