ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
27 липня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/723/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арстак»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Термінал»
про стягнення 646 386,18 грн,
за участю:
- секретаря судового засідання Бєлової О.С.,
- представників: позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився,
Дії та аргументи Позивача
27.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Арстак» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Термінал» про стягнення 646386,18 грн за договором поставки нафтопродуктів № 20201008-04 від 08.10.2020, а саме: 528932,50 грн основної заборгованості, 31479,64 грн пені та 85974,04 грн процентів за користування чужими грошовими коштами. Поряд з цим, Позивач заявив вимоги про компенсацію за рахунок відповідача судових витрат у сумі 10830,80 грн судового збору, з яких 9695,80 грн судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви.
У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:
- 08.10.2020 уклав з Відповідачем договір поставки нафтопродуктів № 20201008-04, за умовами якого зобов'язався поставити та передати нафтопродукти, а останній зобов'язався прийняти і оплатити їх,
- за видатковими накладними № 20531 від 17.12.2020 та № 20532 від 17.12.20210 він передав Відповідачу товар,
- у свою чергу, Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, товар не оплатив у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгував 528932,50 грн.
- через наявність заборгованості ним нараховані 31479,64 грн пені та 85974,04 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою від 28.05.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження. Нею ж сторонам установив строки подачі процесуальних заяв. Проте, Відповідач відзив на позов не надав.
Розгляд справи проведений у підготовчих засіданнях, які відбулися 06.07.2021 та 13.07.2021, а розгляд справи по суті - у засіданні 27.07.2021. Судове засідання 27.07.2021 проведене без участі представників сторін, оскільки суд задовольнив клопотання Позивача про розгляд справи без участі його представника, а представник Відповідача не прибув та причини неявки не повідомив.
Установлені судом обставини
08.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Арстак», виступаюче у якості Постачальника, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Термінал», як Покупець, уклали договір поставки нафтопродуктів № 20201008-04, за умовами якого:
- Постачальник зобов'язується в погоджені строки передати у власність Покупцю нафтопродукти, а Покупець оплатити і прийняти їх на базисі поставки, в кількості та асортименті, за ціною та в термін згідно умов договору (пункт 1.1);
- товар поставляється партіями на підставі отриманих Постачальником заявок Покупця; загальна кількість товару, що поставляється, визначається загальною кількістю товару у всіх партіях (пункт 1.3);
- вартість кожної окремої партії товару визначається сторонами у відповідних додатках на кожну окрему партію товару або в розрахункових документах на товар (рахунках-фактурах) та/чи у відвантажувальних документах (видаткових накладних); загальна вартість товару, що постачається визначається сумою вартості всіх партій товару (пункт 1.4);
- зобов'язання Постачальника з поставки товару виникає за умови надходження на розрахунковий рахунок Постачальника 100% оплати за погоджену партію товару або згідно виставленого рахунку Постачальника (пункт 3.2);
- Покупець зобов'язується оплачувати повністю вартість товару, вказану в рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару, у строк, визначений у рахунках-фактурах (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі) (пункт 4.2);
- датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок Постачальника (пункт 4.4);
- у разі несвоєчасної оплати (неоплати) за поставлений товар, Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (неоплати) за кожний день прострочення від суми невиконання грошового зобов'язання; крім цього Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати; процент за користування чужими грошовими коштами встановлюється у розмірі 36% річних (пункт 6.2).
17.12.2020 Відповідач надав Позивачу заявки № 03 та № 04 на відвантаження автомобільним транспортом нафтопродуктів - палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО загальною кількістю 58651 літрів.
У свою чергу, Позивач 17.12.2020 виставив рахунки на оплату № 7534 на суму 560250 грн та № 7536 на суму 548437,50 грн.
На виконання умов договору Позивач передав Відповідачу товар за видатковими накладними № 20531 від 17.12.2020 на суму 560745 грн та № 20532 від 17.12.2020 на суму 548437,50 грн.
Всього на виконання умов договору Позивач поставив товар на загальну суму 1109182,50 грн.
За обліковими даними Позивача Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару. Зокрема, платіжними дорученнями № 58 від 17.12.2020 на суму 560250 грн, № 1581 від 05.03.2021 на суму 10000 грн та № 47 від 19.04.2021 на суму 10000 грн перерахував 580250 грн.
31.01.2021 сторони склали акт звірки взаєморозрахунків, в якому відобразили заборгованість Відповідача у сумі 548932,50 грн.
12.04.2021 за вих. № 01 Відповідач направив на адресу Позивача гарантійний лист щодо наявної заборгованості та графіку її погашення.
За обліковими даними Позивача Відповідач зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі. Так, станом на день звернення до суду основна заборгованість склала 528932,50 грн.
Отже, за вказаних обставин та доказів Позивач підтвердив наявність договірних відносин з Відповідачем щодо поставки товару, його вартість, а також несплачену суму вартості товару.
Через наявну заборгованість відповідно до розрахунку Позивач нарахував Відповідачу 31479,64 грн пені та 85974,04 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.
Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства
Щодо правової природи договору та договірних відносин з поставки
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.
Згідно з приписами частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, за умовами укладеного між сторонами договору Відповідач повинен був сплатити вартість отриманого товару.
Частина 1 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами пункту 4.2. договору Відповідач повинен був сплатити вартість товару у строк, визначений у рахунках-фактурах, видаткових накладних.
За змістом рахунків № 7534 від 17.12.2020, № 7536 від 18.12.2020 та видаткових накладних № 20531 від 17.12.2020, № 20532 від 17.12.2020 у них сторони не визначали строку оплати, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 1 статті 692 ЦК України, за якими покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відтак, зобов'язання Відповідача з оплати товару виникло в момент передачі йому товару, оскільки ані договором, ані законом не встановлені інші строки оплати.
Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Не дивлячись на взяті на себе зобов'язання Відповідач не здійснив оплату отриманого товару у повному розмірі, чим порушив як умови укладеного договору, так і вказаних вище правових положень.
Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов'язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов'язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.
У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов'язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.
Отже, зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб'єктивної умови відповідальності.
Водночас, суд не абсолютизує наведені принципи по відношенню до поведінки Відповідача, оскільки вона може бути наслідком не тільки суб'єктивних, але і об'єктивних причин. Проте, з огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України він повинен довести наявність відповідних причин.
У свою чергу, Відповідач не надав доказів існування об'єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання.
З огляду на викладене суд вважає, що Відповідач несумлінно поставився до виконання зобов'язання з оплати товару, проявив необачність стосовно виконання, а тому його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до Позивача.
Щодо відповідальності за невиконання зобов'язання з поставки
У пункті 6.2 договору поставки сторони обумовили відповідальність Відповідача за порушення строків оплати шляхом нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент її нарахування за кожен день прострочення.
Зокрема, Позивач нарахував 31479,64 грн пені за період з 17.12.2020 по 26.05.2021суми заборгованості за різними видатковими накладними.
Вирішуючи спір у цій частині суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
У пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування положень статей 216 та 217 ГК України та вказав, що:
- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника,
- такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме за частиною 3 пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що:
- пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання,
- до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності
Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за її допомогою забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; вона стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
У даному випадку Відповідач після отримання товару не сплатив його вартість, чим порушив умови договору.
Водночас, при розрахунку пені Позивач допустився помилок, а саме:
- невірно визначив початок періоду нарахування пені за видатковою накладною № 20531 від 17.12.2020 на залишок заборгованості 495грн, оскільки початком періоду є 18.12.2020, а не 17.12.2020, зважаючи на положення частини 1 статті 692 ЦК України;
- невірно визначив початок періоду нарахування пені за видатковою накладною № 20532 від 17.12.2020 на суму заборгованості 548437,50 грн, оскільки початком періоду є 18.12.2020, а не 17.12.2020, зважаючи на положення частини 1 статті 692 ЦК України;
- при розрахунку за видатковою накладною № 20532 від 17.12.2020 дата закінчення періоду співпадає з датою початку наступного періоду, а саме 05.03.2021 та 19.04.2021, що приводить до включення до обрахунку дня прострочення двічі, тому кінцевими датами періодів є 04.03.2021 та 18.04.2021 відповідно;
- не врахував кількість днів у 2020 році, а саме 366, та помилково здійснив ділення на 365 днів.
З урахуванням викладеного суд здійснив власний розрахунок пені за кожною видатковою накладною окремо з урахуванням часткової оплати за формулою: пеня = (заборгованість) х 2 х (ставка НБУ) : 365 (366)х (кількість прострочених днів):100:
1) видаткова накладна № 20531 від 17.12.2020:
- 495 грн (за період з 18.12.2020 по 31.12.2020) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 366 днів х 14 днів : 100 = 2,27 грн;
- 495 грн (за період з 01.01.2021 по 04.03.2021) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 365 днів х 63 дні : 100 = 10,25 грн;
- 495 грн (за період з 05.03.2021 по 15.04.2021) х 2 х 6,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 42 дні : 100 = 7,40 грн;
- 495 грн (за період з 16.04.2021 по 26.05.2021) х 2 х 6,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 41 день : 100 = 8,34 грн.
2) видаткова накладна № 20532 від 17.12.2020:
- 548437,50 грн (за період з 18.12.2020 по 31.12.2020) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 366 днів х 14днів : 100 = 2517,42 грн;
- 548437,50 грн (за період з 01.01.2021 по 04.03.2021) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 365 днів х 63 дні : 100 = 11359,42грн;
- 538437,50 грн (за період з 05.03.2021 по 15.04.2021) х 2 х 6,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 42 дні : 100 = 8054,43грн;
- 538437,50 грн (за період з 16.04.2021 по 18.04.2021) х 2 х 7,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 3 дні : 100 = 663,83грн;
- 528437,50 грн (за період з 19.04.2021 по 26.05.2021) х 2 х 6,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 38 днів : 100 = 8252,31 грн.
Таким чином загальна сума пені, яка підлягає задоволенню, складає 30875,15 грн, як сума чисел 2,27 грн, 10,25 грн, 7,40 грн, 8,34 грн, 2517,42 грн, 11359,42 грн, 8054,43 грн, 663,31 грн та 8252,31 грн, натомість вимоги щодо стягнення 604,49 грн пені задоволенню не підлягають.
Щодо нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти (частина 1); розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина 2).
У пункті 6.2 договору сторони досягли згоди стосовно сплати Відповідачем процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Частиною другою статті 625ЦК України конкретизовано визначений названою статтею 536 обов'язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 Суд надав правові висновки щодо нарахування та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами. Зокрема зазначив, що:
- при здійсненні поставки товару, законодавцем передбачено стягнення процентів за нездійснену на умовах поставки передоплату за поставлений товар, які відповідно до статті 536 ЦК України визначені законодавцем як плата за користування чужими грошовими коштами;
- частиною другою статті 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із статтями 536, 625 ЦК України;
- системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору;
- законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).
У спорі суд установив, що за змістом пункту 6.2 договору сторони визначили розмір процентів за користування грошовими коштами (36% річних), але застосували додаткову умову нарахування - «за кожен день прострочення оплати», що не відповідає положенням статті 625 ЦК України, оскільки ця стаття передбачає нарахування «процентів річних» без визначення будь-яких інших умов.
З огляду на викладене, умови пункту 6.2 договору щодо нарахування процентів фактично є умовами нарахування пені. Проте, нарахування подвійної пені за одне і те ж порушення не відповідає приписам статті 61 Конституції України, яка встановлює неможливість бути двічі притягненим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Більш того, нарахування пені за умовами частини 2 статті 343 ГК України обмежене подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За наслідками наведеного суд висновує, що нарахування процентів за користування грошовими коштами є безпідставним.
Висновки суду з предмету судового розгляду
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, суд висновує, що Відповідач:
- не сплатив вартість отриманого товару у повному обсязі, чим порушив взяті на себе зобов'язання за договором поставки,
- несумлінно та необачно віднісся до виконання договору, а тому його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до Позивача,
- за наслідками невиконання договору зобов'язаний сплатити Позивачу 528932,50грн основної заборгованості,
- у зв'язку з порушенням строку оплати повинен сплатити пеню у сумі 30875,15 грн за період з 18.12.2020 до 26.05.2021.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаних сумах. Натомість, позовні вимоги в частині стягнення 604,49 грн пені та85974,04 грн процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору у сумі 9695,80 грн, сплачені платіжним дорученням № 2502 від 26.05.2021, які у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 8396,56 грн (що складає 86,60%).
Щодо відправки поштової кореспонденції судом
У відповідності до статті 242 ГПК України суд повинен здійснити направлення копії прийнятого рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Проте, за змістом наказу голови Господарського суду Херсонської області № 01.02-04/38 від 21.05.2021 у суді на даний час наявне неналежне фінансування на здійснення відправки поштової кореспонденції, а тому направлення процесуальних документів учасникам справи вказаним способом унеможливлене.
З метою забезпечення прав учасників судового процесу на отримання інформації про результати судового розгляду та копії рішення виникла необхідність у здійсненні відправки його копії електронною поштою на відповідні електронні адреси сторін, а також висловлення пропозиції учасникам отримати письмові копії нарочно в приміщенні суду (після відповідного фінансування витрат на поштову відправку паперова копія рішення буде в обов'язковому порядку направлена сторонам).
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Термінал» (73027, м. Херсон, вул. Робоча, буд. 52, офіс 1; ідентифікаційний код 41867265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арстак» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, офіс 1, ідентифікаційний код 40623600) - 528932,50 грн основної заборгованості, 30875,15грн пені та 8396,56 грн компенсації по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
4. Направити електронну копію рішення на електронну пошту Позивача за адресою: arstak.27@gmail.com та Відповідача за адресою: nafkomterminal@gmail.com. Рекомендувати отримати письмову копію нарочно у канцелярії суду. Після відновлення фінансування витрат на поштову відправку паперову копію рішення направити сторонам поштовим зв'язком із повідомленням про вручення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене - 27.07.2021
Суддя М.К. Закурін