36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.07.2021 Справа № 917/1928/20
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", 36022, м.Полтава, вул. Панянка, буд. 65 Б, ідент. код 42223804
до відповідача Комунального підприємства "Міськсвітло" Кременчуцької міської ради, 39623, м.Кременчук, просп. Свободи, 150, ідент. код 03338136
про стягнення 4 629 217,90 грн. ( в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог)
Суддя Іванко Л.А.
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Представники сторін - згідно протоколу
Рішення прийнято після перерви, оголошеної в судовому засіданні 13.07.2021 року до 14.07.20201 року.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства "Міськсвітло" Кременчуцької міської ради про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №21500199 від 01.01.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови оплати та терміни розрахунків за використану електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №21500199 від 01.01.2019 року, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг в сумі 2079366,23 грн.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання умов договору : 116362,15 грн. пені, 29090,54 грн. річних та 16894,97 грн. інфляційних.
Відповідач у відзиві (вхід.№677 від 21.01.2021 р.) просить суд відмовити в позові в частині стягнення 116362,15 грн. пені, 29090,54 грн. річних, 16894,97 грн. інфляційних та судового збору, посилаючись на те, що відповідачем вжито всі необхідні заходи для вчасної оплати рахунків позивача, проте відповідач не може вплинути на здійснення своєчасного фінансування розпорядником коштів та своєчасне проведення оплати УДКСУ м.Кременчука.
У відповіді на відзив (вхід.№1153 від 01.02.2021 р.) позивач вказує, що посилання відповідача на відсутність належного фінансування установи та відсутність його вини у порушенні договірних зобов'язань не є підставою для звільнення від відповідальності.
11.02.2021 року до господарського суду позивачем подано заяву (вхід.№1612) про збільшення розміру позовних вимог до 6642101,89 грн.
20.04.2021 року в судовому засіданні позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог до 5170577,97 грн.
16.06.2021 року позивачем подано заяву (вхід.№6557) про зменшення позовних вимог до 4 629 217,90 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020 року даний позов був переданий на розгляд судді Іванко Л.А.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.01.2021 року.
Сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою господарського суду від 13.01.2021 року відкладено підготовче засідання на 11.02.2021 року.
Ухвалою суду від 02.04.2021 року призначено підготовче засідання у справі на 20.04.2021 року.
Ухвалою суду від 20.04.2021 року відкладено підготовче засідання на 18.05.2021 року.
Ухвалою суду від 24.05.2021 року призначено розгляд справи на 16.06.2021 року.
Ухвалою суду від 16.06.2021 року прийнято заяву (від 15.06.2021р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" про зменшення розміру позовних вимог; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.07.2021 року.
Таким чином, розглядається позовна заява про стягнення з Комунального підприємства "Міськсвітло" Кременчуцької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" 4629217,90 грн., з яких: 4251766,17 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період з серпня по грудень 2020 року включно, 220521,79 грн. - пеня, 55130,47 грн. - 3% річних, 101799,47 грн. - інфляційні.
Представник відповідача в судове засідання 13.07.2021 року не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним підписом в повідомленні про вручення поштового відправлення.
13.07.2021 року в засіданні суду представником позивача подано заяву з якої вбачається, що після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, відповідачем частково сплачено заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 413 180, 27 грн.
В судовому засіданні 13.07.2021 року оголошено перерву до 14.07.2021 року.
Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши наявні докази, суд встановив наступне.
З 01.01.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", згідно отриманої ліцензії, здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачам та є окремою юридичною особою.
Відповідно до п.1.2.8 Правил ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ), постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Згідно п. 7 Постанови №312 від 14.03.2018 року передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Пунктом 3.2.5 ПРРЕЕ визначено, що укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Абзацом 2 п. 2.1.7. ПРРЕЕ визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Так, 21.12.2018 року Комунальним підприємством "Міськсвітло" Кременчуцької міської ради (далі - споживач) підписано та подано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (далі - постачальник) заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг із зазначеними персоніфікованими даними.
На підставі зазначеної заяви та згідно договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №21500199 від 01.01.2019 року, відповідач споживав електричну енергію, яка постачалася позивачем на його об'єкти, зазначені в заяві-приєднання, здійснював оплату отриманих від постачальника рахунків.
Крім цього, з 19.02.2019 року постачання електричної енергії до об'єктів відповідача, на підставі поданої ним заяви-приєднання, здійснюється на умовах обраної останнім комерційної пропозиції №9-УП, яка розроблена для установ бюджетної сфери .
За умовами п. 2.1. договору. постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначається відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією №9-УП, постачання електричної енергії на об'єкти відповідача здійснюється позивачем за цінами на універсальні послуги ТОВ «Полтаваенергозбут» для установ бюджетної сфери, які розраховані відповідно до постанови НКРЕКП від 05.10.2018р. №1177 «Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги».
Згідно комерційної пропозиції №9-УП - оплата електричної енергії здійснюється Споживачем за фактично спожиту електричну енергію на підставі отриманого у Постачальника рахунку не пізніше 5-ти робочих днів з дня його отримання, на рахунок із спеціальним режимом використання, який зазначений у Договорі та/або розрахункових документах Постачальника. Датою здійснення оплати є дата надходження коштів на рахунок постачальника.
Постачальник до 12-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, оформлює Акт купівлі-продажу електричної енергії та в цей же строк надає його Споживачу. Якщо Споживач не повернув підписаний Акт купівлі-продажу Постачальнику протягом 5-ти робочих днів, або не надав повідомлення про наявність розбіжностей, такий Акт купівлі-продажу вважається погодженим сторонами. Разом з Актом купівлі-продажу електричної енергії Постачальник надає рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію.
Відповідно до п. 5.9. договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (далі - спецрахунок). При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший незаборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах, у тому числі у разі його зміни.
Пунктом 6.2 Договору передбачено зобов'язання споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно умовами цього Договору.
Як зазначає позивач, відповідач оплату рахунків здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови оплати і терміни розрахунку за використану електричну енергію, які передбачені комерційною пропозицією №9-УП, в результаті чого виникла заборгованість споживача перед постачальником в розмірі 4251766,17 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.
Крім цього, за неналежне виконання умов договору позивач просить стягнути з відповідача : 220521,79 грн. - пені, 55130,47 грн. - 3% річних, 101799,47 грн. - інфляційних.
При прийнятті рішення суд врахував наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідач оплату рахунків здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови оплати і терміни розрахунку за використану електричну енергію, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 4251766,17 грн.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період з серпня по грудень 2020 року включно є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що задоволенню підлягає заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 3838585,90 грн., оскільки згідно заяви позивача від 12.07.2021 р., поданої в засіданні суду 13.07.2021 р. вбачається, що після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, відповідачем частково сплачено заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 413180,27 грн.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 413180,27 грн. боргу необхідно закрити.
Крім цього, за неналежне виконання умов договору позивач просить стягнути з відповідача : 220521,79 грн. - пені, 55130,47 грн. - 3% річних, 101799,47 грн. - інфляційних.
Відповідно до п. 5.11. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Комерційною пропозицією № 9-УП, яка є додатком № 3 до Договору, передбачено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Крім того, за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання Споживач сплачує суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.
Штрафні санкції сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках протягом 5-ти робочих днів з дня отримання рахунка.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення 55130,47 грн. 3% річних та 101799,47 грн. інфляційних, суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір сум відповідає вимогам законодавства та договору, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 220521,79 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, судом встановлено його правильність та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються як такі, що не підтверджуються матеріалами справи та суперечать умовам укладеного договору.
З огляду на вищенаведене та доведення факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасного проведення оплати послуг з постачання електричної енергії, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі є правомірними.
Як зазначено вище, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних.
Статтею 233 Господарського кодексу України закріплено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 16.10.2019 р. у справі № 910/1828/19, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Виходячи із матеріальних інтересів обох сторін, враховуючи, що відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є, зокрема, надання послуг з постачання електричної енергії споживачам; беручи до уваги те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, на 50%, цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін. Відмова у стягненні пені неможлива, оскільки призведе до нівелювання значення пені як засобу забезпечення виконання зобов'язання.
При цьому, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, з огляду на встановлення факту неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасного проведення оплати за поставлену активну електричну енергіюї, здійснені позивачем нарахування пені у розмірі 110 260,90 грн. відповідають нормам матеріального права та умовам договору, тому вимоги щодо її стягнення є правомірними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а отже, підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивач прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.
За ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 232 - 233, 237 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Міськсвітло" Кременчуцької міської ради (39623, м.Кременчук, просп. Свободи, 150, ідент. код 03338136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (36022, м.Полтава, вул. Панянка, буд. 65 Б, ідент. код 42223804) 3 838 585,90 грн. заборгованість за активну електричну енергію, 110260,90 грн. пені, 55130,47 грн. - 3% річних, 101799,47 грн. інфляційних та 69438,27 грн. витрат з оплати судового збору.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 413 180, 27 грн. боргу.
4. В решті позову відмовити.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (36022, м.Полтава, вул. Панянка, буд. 65 Б, ідент. код 42223804) з Державного бюджету 30193,26 грн. сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2021 року.
Суддя Іванко Л.А.