"19" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1449/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Бохан С.О. (на підставі довіреності);
від відповідача: не з'явились;
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. ГСОО №1500/21),
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 20);
до відповідача: Приватного підприємства «БОГУСЛАВСЬКЕ» (67100, Одеська обл., Великомихайлівський район, Великомихайлівська селищна рада, Комплекс будівель і споруд №6);
про стягнення 144 944,83 грн.
Суть спору: 26.05.2021 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою (вх. ГСОО №1500/21) до відповідача - Приватного підприємства «БОГУСЛАВСЬКЕ», в якій просить суд стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 144 944,83 грн., з яких 58 901,24 грн. основного боргу, 11 313,17 грн. пені, 33 146,38 грн. 36 % річних, 8 803,80 грн. інфляційних витрат; 32 780,24 грн. штрафу, а також судовий збір.
В обґрунтуванням поданого позову, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача умов договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки №406/ 20-САТ-ЗЧ від 26.06.2020 року а саме в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою від 31.05.2021 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1449/21 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням розгляду справи по суті на 18.06.2021 року о 11:30.
У судовому засіданні від 18.06.2021 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 19.07.2021 року.
Відповідач - ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ» про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованого судом, станом на 19.07.2021р., у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи “Адресат відсутній за вказаною адресою”, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ» у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні від 19.07.2021 року суд оголосив вступну та резолютивну частину судового рішення, повний текст якого буде складено 26.07.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Як встановлено матеріалами справи, 26.06.2020 року між ТОВ «СПЕКТР-АГРО» (надалі - постачальник) та ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ» (надалі - покупець) було укладено договір поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки №406/20-САТ-ЗЧ. (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець приймає і оплачує обладнання запасні частини до сільськогосподарської техніки, що іменується надалі товар, в асортименті та кількостях, що зазначені в специфікаціях.
У відповідності до п. 1.2 договору, номенклатура, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару зазначаються у видаткових накладних, які вважаються специфікаціями у розумінні положень ст. 266 Господарського кодексу України. Загальна кількість та вартість товару, що поставляється за даним договором визначається як сума кількості і вартості всіх поставлених партій товару за даним договором. узгоджуються і затверджуються сторонами, і є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 1.4 договору, поставка товару буде здійснюватися окремими партіями. Обсяг товару за кожною партією визначатиметься у відповідних видаткових накладних, що складені відповідно до цього договору. Асортимент, кількість та вартість товару за кожною його партією вважатимуться узгодженими сторонами з моменту поставки покупцю товару згідно відповідної видаткової накладної.
Відповідно до п.п. 2.1- 2.3 договору, ціна цього договору складає загальну вартість товару, поставленого за цим договором згідно відповідних видаткових накладних. Вартість окремих одиниць та окремих партій товару визначатиметься сторонами у відповідних видаткових накладних. Покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення 100 % передоплати вартості (ціни) товару, на підставі виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в рахунку на оплату вартості товару. Якщо товар не був оплачений покупцем на умовах 100 % передоплати, покупець зобов'язується оплатити постачальнику вартість товару протягом 21 (Двадцять один) банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар та/або інших документів, що посвідчують факт передачі товару покупцю, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному Договорі.
Умовами п. 1.5 договору визначено, моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата складання видаткової накладної на товар та/або, при необхідності, складання інших документів, що посвідчують факт передачі товару покупцю.
Відповідно до п 4.1, 4.2 договору, факт поставки постачальником товару покупцеві сторони фіксують шляхом складання та підписання видаткової накладної на товар та/або, при необхідності, інших документів, що посвідчують факт передачі товару покупцеві. Підписанням документів, передбачених п. 4.1 Договору, покупець підтверджує факт передання йому товару, всієї необхідної інформації та супровідних документів стосовно товару, передбачених договором та чинним законодавством України, відсутності у нього будь-яких претензій щодо асортименту, якості, комплектності та кількості переданого йому товару, необхідної інформації та супровідних документів стосовно товару.
Згідно п. 5.2 договору, у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупець до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, передбачених п. 2.3 договору. За порушення даних умов договору покупець: А) сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання; Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання; В) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
За положеннями п.п.7.2, 7.5 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє один рік з моменту укладення. Сторони дійшли згоди про те, що у разі, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору, жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії цього договору у строк, зазначений у п.7.2 договору, даний договір продовжує свою дію на тих же умовах на ще один рік. Вказана норма щодо продовження строку дії договору може застосовуватися неодноразово.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткових накладних № 31707 від 30.06.2020 р. на суму 38 934,11 грн.; № 32530 від 01.07.2020 р. на суму 10 118,52 грн.; № 32714 від 01.07.2020 р. на суму 8 219,99 грн.; № 33023 від 03.07.2020 р. на суму 68 240,92 грн.; № 33199 від 06.07.2020 р. на суму 34 240,20 грн.; № 33615 від 09.07.2020 р. на суму 4 147,50 грн., позивачем поставлено товар відповідачу на загальну суму 163 901,24 грн.
ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ» повідомило листом вих.№180 від 14.12.2020 року ТОВ «СПЕКТР-АГРО», що поверне прострочену заборгованість в сумі 163 901,24 грн. до 25.12.2020 року.
Відповідачем здійснено оплату за поставлений товар, відповідно до платіжних доручень №203 від 30.12.2020 року на суму 100 000,00 грн. та №273 від 21.04.2021 року на суму 5 000, 00 грн.
При цьому, позивач наполягає, що оплата за поставлений товар у повному обсязі не здійснена, в зв'язку з чим, заборгованість відповідача за договором поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки №406/20-САТ-ЗЧ від 26.06.2020р. становить 58 901,24 грн.
Отже, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу поставки товару.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно п. 1 ст. 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, суд зазначає, що перш за все для встановлення порушення прав позивача за захистом якого він звернувся з даним позовом, слід виходити із змісту умов укладеного між сторонами договору, який розцінюється судом як джерело матеріального права, яким безпосередньо врегульовано права та обов'язки сторін.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За приписами ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Водночас, згідно ч. 2 ст.613 цього кодексу ,якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Як зазначалось вище, умовами п. 1.5, 4.1 та 4.2 договору передбачено, що датою поставки вважається дата передачі товару постачальником покупцю, що підтверджується видатковою накладною з підписами уповноважених осіб обох сторін. Право власності переходить від постачальника до покупця з моменту виписки видаткової накладної.
Отже, сторони у добровільному порядку обумовили у договорі момент переходу права власності покупця на товар саме з моменту передачі товару кур'єрській службі доставки.
За таких обставин, враховуючи наявність в матеріалах справи підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних про поставку відповідного товару, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем обов'язку щодо поставки такого товару.
За приписами ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З огляду на викладене, поняття настання обов'язку та настання строку виконання є різними за змістом.
Отже, строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням такої події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.
Так, у договорі поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки №406/20-САТ-ЗЧ від 26.06.2020р. сторони погодили строк оплати - покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення 100 % передоплати вартості (ціни) товару, на підставі виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в рахунку на оплату вартості товару. Якщо товар не був оплачений покупцем на умовах 100 % передоплати, покупець зобов'язується оплатити постачальнику вартість товару протягом 21 (двадцять один) банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар та/або інших документів, що посвідчують факт передачі товару покупцю, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному Договорі.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не здійснено оплату за поставлений товар в обумовлений сторонами договору строк, чим було порушено права позивача, що стало підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України.
Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1,2 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються.
Так, позивачем відповідно до п. 5.2 Договору, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідачу були нараховані 11 313,17 грн. пені; 33 146,38 грн. 36 % річних, 8 803,80 грн. індексу інфляції та 32 780,24 грн. штрафу та надано суду відповідних розрахунок заборгованості та штрафних санкцій.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши розрахунок пені, відсотків річних, інфляційних витрат та штрафу, наданий позивачем на загальну суму 86043,59 грн., суд встановив, що правильним розміром пені є 11 291,11 грн, 36% річних - 33 080,16 грн., інфляційних витрат - 9 136,26 грн, штраф нарахований позивачем правильно та становить 32 780,24 грн. Отже, правильним розрахунком грошової відповідальності відповідача у загальному розмірі є 86287,77 грн.
Однак, враховуючи відсутність у суду повноважень на вихід за межі заявлених вимог позивача, як встановлено ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із відповідача загальної суми пені, відсотків річних, інфляційних витрат та штрафу у розмірі 86 043,59 грн.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Між тим, в порушення вимог ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не спростовано наявності заборгованості за договором поставки, а лист ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ» вих.№180 від 14.12.2020 року до ТОВ «СПЕКТР-АГРО», має ознаки визнання такої заборгованості.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «СПЕКТР-АГРО» та про наявність підстав для стягнення з ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ» грошових коштів у розмірі 144 944,93 грн.
При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Приватного підприємства «БОГУСЛАВСЬКЕ» (67100, Одеська обл., Великомихайлівський район, Великомихайлівська селищна рада, Комплекс будівель і споруд №6, код ЄДРПОУ 30817070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550) заборгованість в сумі 144 944/сто сорок чотири тисячі дев'ятсот сорок чотири гривні/ 83 коп., а саме: 58901/п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот одна/грн. 24 коп. основного боргу; 11313/одинадцять тисяч триста тринадцять/грн. 17 коп. пені; 33146/тридцять три сто сорок шість/грн. 38 коп. 36 % річних, 8803/вісім тисяч вісімсот три/грн. 80 коп. індексу інфляції; 32780/тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят/грн. 24 коп. штрафу, а також 2270/дві тисячі двісті сімдесят/ грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного тексу судового рішення.
Повний текст рішення складено 26 липня 2021 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська