79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.07.2021 справа № 914/481/21
м.Львів
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Смарагд Прикарпаття», м.Надвірна Івано-Франківської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КАРД», м.Львів
про стягнення заборгованості. Ціна позову: 192685,26 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
За участю секретаря Зарицької О.Р.
За участю представників:
від заявника: Яновський В.А.
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Смарагд Прикарпаття” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР КАРД” про стягнення заборгованості у розмірі 192685,26 грн.
Ухвалою суду від 11.03.2021 позовну заяву залишено без руху. 19.03.2021, за вх.№6765/21, від позивача надійшла заяву про усунення недоліків позовної заяви. Відтак, ухвалою суду від 24.03.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.04.2021. Ухвалою суду від 21.04.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначив на 19.05.2021. Ухвалою суду від 19.05.2021 підготовче провадження продовжено на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 09.06.2021. Ухвалою суду від 09.06.2021 підготовче засідання відкладено на 23.06.2021 та зобов'язано позивача подати обгрунтований розрахунок пені та документи, витребувані ухвалою суду від 19.05.2021 в належно засвідчених копіях та оригіналах для огляду.
Позивач явку представника в судове засідання 26.07.2021 забезпечив, підтримав заяву про відмову від позову в частині вимог про стягнення пені. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтримав.
Відповідач явки представника в судове засідання 26.07.2021 не забезпечив,. Відзиву на позовну заяву, заяв, клопотань до суду не подав.
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача №7901413810917 (ухвала суду від 24.03.21 про відкриття провадження у справі) вбачається, що від 30.03.2021 міститься запис «відправлення вручено».
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача №7901413870502 (ухвала суду від 21.04.21) вбачається, що від 29.04.2021 міститься запис «відправлення вручено».
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача №7901413912876 (ухвала суду від 19.05.21) вбачається, що від 28.05.2021 міститься запис «відправлення вручено».
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача №7901413979547 (ухвала суду від 23.06.21) вбачається, що від 05.07.2021 міститься запис «відправлення вручено».
Згідно п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи письмових пояснень не подав.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Позиція позивача.
У позовній заяві стверджується, що між ТзОВ Корпорація «Смарагд Прикарпаття» та ТзОВ «ІНТЕР КАРД», укладено договір поставки № 1-НП від 23.07.2019, на виконання умов якого відповідачу поставлено товар на загальну суму 188914,70 грн., який всупереч умовам договору не оплачено, що й зумовило звернення до суду із відповідною позовною заявою. Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 3770,50 грн.
В процесі розгляду справи Позивачем подано заяву про відмову від позову в частині стягнення пені.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів погашення заборгованості не подав.
Обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація «Смарагд Прикарпаття» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КАРД» був укладений Договір № 1-НП поставки нафтопродуктів від « 23» липня 2019р.,
Відповідно до п.2.1 договору, продавець зобов'язується постачати Покупцю нафтопродукти партіями, в подальшому іменовані Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його вартість на умовах даного Договору. Покупець купує нафтопродукти з комерційною метою для подальшого їх перепродажу.
Згідно п.п.2.2-2.6 договору, відповідно до умов даного Договору Продавець зобов'язується зберігати придбаний Покупцем у Продавця Товар на АЗС згідно з Додатком №1 протягом строку та на умовах, передбачених даним Договором. Асортимент та кількість Товару (об'єм товарної партії) погоджуються Сторонами у видаткових накладних на Товар. Товар згідно даного Договору постачається Продавцем Покупцю партіями. Під партією Товару розуміється кількість та асортимент Товару, визначений в окремій видатковій накладній на Товар. Передача пального Покупцеві здійснюється на- умовах ЕXW - АЗС Продавця (за умови інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс- 2010"). Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар або у момент його оплати, в залежності від того, яка з подій настане раніше. Товар вважається переданим на зберігання Покупцем Продавцю з дати підписання Сторонами відповідної видаткової накладної на Товар. Товар повертається (видається) Покупцю зі зберігання лише на підставі та в обмін на бланки-дозволу (талони), на пальне на умовах, передбачених п. 2.7, 2.8, 2.9, п. 4 даного Договору.
Згідно п.2.9 договору, Передача нафтопродуктів здійснюється по факту пред'явлення Покупцем або уповноваженим Користувачем бланку-дозволу (талона). Зобов'язання Продавця передати пальне вважається виконаним в момент фактичного відпуску пального за бланками на АЗС Продавця.
Відповідно до п.п.4.2-4.4 договору, нафтопродукти відпускаються згідно режиму роботи АЗС, за винятком технічних перерв, будь-якій особі (представнику Покупця), яка пред'являє відповідний бланк-дозволу (талон) на отримання нафтопродуктів на АЗС Продавця. Отоварені бланки, які знаходяться у.Продавця, є власністю Покупця і Продавець несе відповідальність за їх збереження до моменту передачі Покупцю. Покупець самостійно вивозить нафтопродукти власним транспортом.
В п.п. 5.2-5.4 Договору передбачено, що оплата Товару здійснюються на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Ціна на товар є договірною та визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Вартість зберігання товару включається у ціну товару під час переходу права власності на товар відповідно до п. 2.5 даного Договору.
Згідно п.5.6.договору, підставою для оплати є даний Договір і рахунок-фактура, виставлений на адресу Покупця. Погодженням ціни є оплата рахунку Покупцем.
Позивач поставив Відповідачу Товар та надав відповідні документи на оплату: рахунок на оплату № 483 від 30.1 1.2020 р. на загальну суму 26107,20 грн., рахунок на оплату № 542 від 22.12.2020 р. на загальну суму 125768,70 грн., рахунок на оплату № 550 від 23.12.2020р. на загальну суму 37038,80 грн., про що свідчить підписані представниками Сторін видаткові накладні № 25170 від «30» листопада 2020 р. та видаткова накладна № 26743 від « 23» грудня 2020 року.
Позивач направив Відповідачу претензію вих. № 1 від 28.01.2021р., в якій вказав на порушення Відповідачем умов Договору, вказав суму заборгованості та розмір пені за прострочення оплати Товару.
Зважаючи на неналежне виконання ТзОВ «Інтер Кард» зобов'язань за договором, ТзОВ «Корпорація «Смарагд Прикарпаття» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 188914,70 грн. заборгованості за поставлений товар, що є предметом розгляду в даній справі. За неналежне виконання зобов'язань з оплати товару позивачем заявлено вимогу про стягнення 3770,50 пені, у відповідності до п.7.2 договору.
В процесі розгляду справи позивач відмовився від позову в частині вимог про стягнення пені.
Оцінка суду.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений сторонами 1-НП від 23.07.2019.02.2020 договір є договором поставки.
Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692, ч.1 ст.693 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
В п.п. 5.2-5.4 Договору передбачено, що оплата Товару здійснюються на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Ціна на товар є договірною та визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Вартість зберігання товару включається у ціну товару під час переходу права власності на товар відповідно до п. 2.5 даного Договору.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором. Відтак, позовна вимога про стягнення 188914,70 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Щодо вимог про стягнення пені.
Позивач подав клопотання відмову від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 3770,50 грн.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Відтак, суд приходить до висновку прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення пені у розмірі 3770,50 грн. і закрити провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача на користь позивача належить 188914,70 грн. основного боргу.
Судові витрати.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2833,72 грн. по розгляду справи необхідно покласти на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно до задоволених позовних вимог.
Щодо судового збору в частині вимог, провадження щодо яких закрито, у зв'язку з відмовою позивача від позову, то такі залишаються за позивачем.
Судом встановлено, що позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 3000,00 грн. (платіжним дорученням від 16.02.2021 №230), виходячи із ціни позову 192685,26 грн. Проте, при перерахунку суми судового збору у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору повинен був становити 2890,28 грн. (192685,26х1,5%, розраховано на підставі п.п. 1 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відтак, наявна переплата позивачем судового збору у розмірі 109,72 грн.
У відповідності до положень с.7 Закону України «Про судовий збір» позивач вправі звернутися із заявою про повернення зайво сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 191, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КАРД» (79037, м.Львів, вул.Богдана Хмельницького, буд.200, офіс 125 ідентифікаційний код 42475882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Смарагд Прикарпаття» (78400, Івано-Франківська область, м.Надвірна, вул.Марка Черемшини, буд.2; ідентифікаційний код 30417665) 188914,70 грн. основного боргу, 2833,72 грн. судового збору.
3. В частині позовних вимог про стягнення пені прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписано 27.07.2021.
Суддя С.Б. Кітаєва