79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.07.2021 справа № 914/1202/21
м.Львів
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна», м.Дніпро
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Придатко Володимира Григоровича, м.Борислав Львівської області
про стягнення 13900,89 грн. заборгованості
Суддя Кітаєва С.Б.
За участі секретаря Зарицької О.Р.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» до Фізичної особи - підприємця Придатко Володимира Григоровича про стягнення 13900,89 грн. заборгованості, з якої: 12702,67 грн. основного боргу, 814,73 грн. 30% річних, 383,49 грн. пені.
Ухвалою суду від 11.05.2021 позовну заяву залишено без руху. 28.05.2021 за вх.№12626/21 в документообігу суду зареєстровано заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 03.06.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 30.06.2021.
Ухвалою суду від 30.06.2021 відкладено розгляд справи на 21.07.2021.
20.07.2021, за вх.№16730/21, на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Клопотання надіслане до Господарського суду Львівської області 15.07.2021. Ухвалою суду від 20.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Позивач явки повноважного представника в судове засідання 21.07.2021 не забезпечив, подав клопотання про вступ у справу як представника та про відкладення розгляду справи (вх.№16938/21 від 20.07.2021).
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 21.07.2021 не забезпечив, поважності причин неявки не повідомив.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, у відповідності до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Згідно з інформацією, отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача №7901413939219 (ухвала від 03.06.2021) вбачається, що від 18.06.2021 міститися запис «відправлення вручено». Так, ухвалою суду від 03.06.2021 серед іншого, відповідачу встановлено строк у 15 днів з дня отримання ухвали на подання відзиву на позовну заяву. Зважаючи на те, що ухвала суду від 03.06.2021 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 18.06.2021, то відповідно, строк на подання відзиву відповідачу є 03.07.2021.
Згідно з інформацією, отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача №7901414000897 (ухвала від 30.06.2021) вбачається, що від 10.07.2021 міститися запис «відправлення вручено».
Згідно п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи письмових пояснень не подав.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Беручи до уваги строки розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до положень ст.248 ГПК України, а також те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 37/ЛВ від 17.07.2019, у визначений строк не проведено оплату поставленого товару, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 12702,67 грн суми основного боргу, 383,49 грн. пені, 814,73 грн. 30% річних.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів повної оплати заборгованості не подав.
Фактичні обставини справи встановлені судом:
17.07.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-Україна» та Фізичною особою-підприємцем Придатко В.Г. було укладено договір поставки № 37/ЛВ.
Відповідно до п.1.1. даного Договору, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю непродовольчі товари відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов'язується приймати товари та своєчасно оплачувати їх вартість.
Згідно п.1.2. Договору, предметом даного Договору с товари, що визначені у відповідних супровідних документах (видаткових, товарно-транспортних накладних, тощо).
Відповідно до п.1.3 Договору, право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (видаткової, товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якаю інший порядок переходу права власності на товар віл Постачальника до Покупця не визначений Сторонами.
Згідно п.2.2 Договору, кількість товару у кожній партії товару визначається виходячи з усної чи письмової заявки Покупця та наявності товару у Постачальника на момент отримання заявки, і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (товарно-транспортні, видаткові накладні) і мають силу специфікації.
Відповідно до п.6.1. цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2020 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, у тому числі щодо нарахування неустойки ним. Сторони домовились, що в випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору не повідомить другу сторону про припинення його умов (розірвання), Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.
Відповідно до п.4.3 Договору, при заборгованості за товар по декількох накладних, отримані кошти будуть зараховуватися як погашення заборгованості за раніше отриманий товар, незалежно від призначення оплати (платежу), вказаного в платіжному дорученні. В разі якщо, у Покупця, на момент укладання цього Договору, буде існувати непогашене грошове зобов'язання перед Постачальником, яке виникло з будь-якого іншого Договору або правочину, то всі кошти, які будуть надходити від Покупця, на рахунок Постачальника без призначення платежу, будуть в першу чергу зараховуватись на погашення існуючої заборгованості Покупця, яка виникла до моменту укладання цього Договору.
Відповідно до п.4.4. Договору, Покупець сплачує 100 (сто)% вартості кожної партії товару на протязі 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту отримання товару.
На виконання умов Договору та відповідно до видаткових накладних, Позивач здійснив поставку Товару Відповідачу на загальну суму 39 138,84 грн.
У відповідності до проведених оплат, Відповідач частково розрахувався за поставлений Товар у розмірі 26 436,17грн.
Сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором у розмірі 12 702,67 грн. залишилась непогашеною.
У відповідності до п.5.3. Договору № 37/ЛВ від 17.07.2019 р., за порушення строку оплати товарів Покупець сплачує Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно п. 5.4 Договору, якщо заборгованість Покупця перед Постачальником триває більше 2-х місяців. Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ віз суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені за цим пунктом Договору починається від самого першого дня прострочення платежу.
Відповідно до умов Договору та положень чинного законодавства, позивачем нараховано 383,49 грн. пені за прострочення строку виконання зобов'язання за Договором, 814,73 грн. 30% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов'язання.
Оцінка суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Предметом позову в даній справі є стягнення вартості товару, поставленого за Договором, неустойки (пені) за порушення грошових зобов'язань по своєчасному розрахунку за цей товар, а також правових наслідків у формі відсотків річних за збільшеною ставкою на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.
Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений та отриманий ним товар; наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій (неустойки), стягнення відсотків річних за фактом порушення грошових зобов'язань.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Виходячи з умов п.4.4. Договору, що передбачає відстрочення оплати вартості товару протягом 45 календарних днів з моменту його отримання, відповідач мав розрахуватись:
Граничні строки оплати за поставлений та отриманий відповідачем товар, обумовлений переліченими видатковими накладними, визначений з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України за приписами якої, в разі якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
- за видатковою накладною №ДУЦ131729 від 24.02.2021 на суму 180,00грн у строк по 12.04.2021 (оплату прострочено з 13.04.2021);
- за видатковою накладною №ДУЦ131728 від 24.02.2021 на суму 105,00грн у строк по 12.04.2021 (оплату прострочено з 13.04.2021);
- за видатковою накладною №ДУЦ131727 від 24.02.2021 на суму 545,70грн у строк по 12.04.2021 (оплату прострочено з 13.04.2021);
- за видатковою накладною №ДУЦ110784 від 17.02.2021 на суму 1090,80грн у строк по 05.04.2021 (оплату прострочено з 06.04.2021);
- за видатковою накладною №ДУЦ110783 від 17.02.2021 на суму 767,78грн у строк по 05.04.2021 (оплату прострочено з 06.04.2021);
- - за видатковою накладною №ДУЦ91528 від 10.02.2021 на суму 995,10грн у строк по 29.03.2021 (оплату прострочено з 30.03.2021);
- за видатковою накладною №ДУЦ20874 від 13.01.2021 на суму 298,00грн у строк по 01.03.2021 (оплату прострочено з 02.03.2021);
- за видатковою накладною №ДУЦ20873 від 13.01.2021 на суму 943,84грн у строк по 01.03.2021 (оплату прострочено з 02.03.2021);
- за видатковою накладною №ДУЦ658552 від 25.11.2020 на суму 786,20грн у строк по 11.01.2021 (оплату прострочено з 12.01.2021);
- за видатковою накладною №ДУЦ658551 від 25.11.2020 на суму 225,00грн у строк по 11.01.2021 (оплату прострочено з 12.01.2021);
- за видатковою накладною №ДУЦ658550 від 25.11.2020 на суму 200,00грн у строк по 11.01.2021 (оплату прострочено з 12.01.2021);
- за видатковою накладною №ДУЦ640904 від 18.11.2020 на суму 1312,20грн у строк по 04.01.2021 (оплату прострочено з 05.01.2021);
- за видатковою накладною №ДУЦ640903 від 18.11.2020 на суму 225,00грн у строк по 04.01.2021 (оплату прострочено з 05.01.2021);
- за видатковою накладною №ДУЦ640902 від 18.11.2020 на суму 734,02грн у строк по 04.01.2021 (оплату прострочено з 05.01.2021);
- за видатковою накладною №ДУЦ602605 від 04.11.2020 на суму 1250,00грн у строк по 21.12.2020 (оплату прострочено з 22.12.2020);
- за видатковою накладною №ДУЦ602604 від 04.11.2020 на суму 1250,00грн у строк по 21.12.2020 (оплату прострочено з 22.12.2020);
- за видатковою накладною №ДУЦ602284 від 04.11.2020 на суму 499,70грн у строк по 21.12.2020 (оплату прострочено з 22.12.2020);
- за видатковою накладною №ДУЦ602283 від 04.11.2020 на суму 1318,34грн у строк по 21.12.2020 (оплату прострочено з 22.12.2020);
- за видатковою накладною №ДУЦ585000 від 28.10.2020 на суму 865,00грн у строк по 21.12.2020 (оплату прострочено з 22.12.2020) Борг сплачено у розмірі 709,01 грн, залишок боргу 115,99 грн.
За висновком суду, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасного розрахунку за отриманий ним товар в установлений п.4.4. Договору строк. На момент винесення рішення в справі відповідач доказів оплати наявного боргу в сумі 12702,67 грн до суду не надав.
З урахуванням установлених обставин, позов у частині стягнення основного боргу в сумі 12702,67 грн є обґрунтованим, правомірним, підтверджується належними доказами, відтак підлягає задоволенню.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом (частина 2 статті 612 ЦК України).
Частина 1 статті 216 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статей 546 та 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
За статтею 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, стаття 3 вказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.4. Договору сторони передбачили наступне: якщо заборгованість Покупця перед Постачальником триває більше 2-х місяців, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені за цим Договором починається з першого дня прострочення платежу. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись умовами п.5.4. Договору позивачем за прострочення відповідачем грошових зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару понад 2 місяці підряд нараховано, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, та заявлено до стягнення 383,49 грн пені.
За умовами п.5.3. Договору, за порушення грошового зобов'язання щодо оплати товарів, Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до статті 625 ЦК України.
Тобто, сторони, виходячи із принципу свободи договору, що закріплений статтями 6, 12 та 627 ЦК України, в п.5.3. Договору збільшили передбачений законом розмір відсотків річних, що нараховуються та підлягають стягненню за частиною 2 статті 625 ЦК України в разі прострочення виконання грошових зобов'язань.
Керуючись умовами п.5.3. Договору позивачем за прострочення відповідачем грошових зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару, та заявлено до стягнення 814,73 грн 30 % річних.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
За приписами частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Судом зазначається, що позивачем допущені помилки в розрахунку (наявному в матеріалах справи), зокрема, невірне визначення періоду прострочення виконання грошових зобов'язань по спірним видатковим накладним.
Відтак судом здійснено перерахунок пені і 30 % річних, з врахуванням вищезазначених судом строків виконання грошових зобов'язань за видатковими накладними, та встановлено, що:
- за видатковою накладною №ДУЦ131729 від 24.02.2021 на суму 180,00грн за період з 13.04.2021 по 16.04.2021 сума пені становить 0,26 грн, сума 30% річних становить 0,89 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ131728 від 24.02.2021 на суму 105,00грн за період з 13.04.2021 по 16.04.2021 сума пені становить 0,15 грн, сума 30% річних становить 0,35 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ131727 від 24.02.2021 на суму 545,70грн за період з 13.04.2021 по 16.04.2021 сума пені становить 0,78 грн, сума 30% річних становить 1,79 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ110784 від 17.02.2021 на суму 1090,80грн за період з 06.04.2021 по 16.04.2021 сума пені становить 4,27 грн, сума 30% річних становить 9,86 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ110783 від 17.02.2021 на суму 767,78грн за період з 06.04.2021 по 16.04.2021 сума пені становить 3,01 грн, сума 30% річних становить 6,94 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ91528 від 10.02.2021 на суму 995,10грн за період з 30.03.2021 по 16.04.2021 сума пені становить 6,38 грн, сума 30% річних становить 14,72 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ20874 від 13.01.2021 на суму 298,00грн за період з 02.03.2021 по 16.04.2021 сума пені становить 4,86 грн, сума 30% річних становить 11,27 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ20873 від 13.01.2021 на суму 943,84грн за період з 02.03.2021 по 16.04.2021 сума пені становить 15,39 грн, сума 30% річних становить 35,68 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ658552 від 25.11.2020 на суму 786,20грн за період з 12.01.2021 по 16.04.2021 сума пені становить 25,48 грн, сума 30% річних становить 61,39 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ658551 від 25.11.2020 на суму 225,00грн за період з 12.01.2021 по 16.04.2021 сума пені становить 7,29 грн, сума 30% річних становить 17,57 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ658550 від 25.11.2020 на суму 200,00грн за період з 12.01.2021 по 16.04.2021 сума пені становить 6,48 грн, сума 30% річних становить 15,62 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ640904 від 18.11.2020 на суму 1312,20грн за період з 05.01.2021 по 16.04.2021 сума пені становить 45,55 грн, сума 30% річних становить 110,01 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ640903 від 18.11.2020 на суму 225,00грн за період з 05.01.2021 по 16.04.2021 сума пені становить 7,81 грн, сума 30% річних становить 18,86 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ640902 від 18.11.2020 на суму 734,02грн за період з 05.01.2021 по 16.04.2021 сума пені становить 25,48 грн, сума 30% річних становить 61,54 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ602605 від 04.11.2020 на суму 1250,00грн за період з 22.12.2020 по 16.04.2021 сума пені становить 49,11 грн, сума 30% річних становить 119,15 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ602604 від 04.11.2020 на суму 1250,00грн за період з 22.12.2020 по 16.04.2021 сума пені становить 49,11 грн, сума 30% річних становить 119,15 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ602284 від 04.11.2020 на суму 499,70грн за період з 22.12.2020 по 16.04.2021 сума пені становить 19,63 грн, сума 30% річних становить 47,63 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ602283 від 04.11.2020 на суму 1318,34грн за період з 22.12.2020 по 16.04.2021 сума пені становить 51,79 грн, сума 30% річних становить 125,66 грн;
- за видатковою накладною №ДУЦ585000 від 28.10.2020 на суму боргу 115,99 грн. за період з 15.12.2020 по 16.04.2021 сума пені становить 6,49 грн, сума 30% річних становить 15,76 грн;
Відтак, розмір пені становить 329,29 грн (позивачем заявлено пені у розмірі 383,49 грн.), а розмір 30 % річних становить 793,54 грн. (позивачем заявлено 30 % річних у розмірі 814,73 грн.)
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають установленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтями 78 та 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Враховуючи, що відповідач, в порушення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, договірні зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, вимоги позивача не спростував, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині основного боргу повністю в сумі 12702,67 грн та частково щодо пені у розмірі 329,29 та 30% річних в сумі 793,54 грн.
Судові витрати.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 частини 1 статті 237 ГПК України).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
Статтею 126 ГПК України унормовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).
За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частинами 3 - 6 статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).
Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.
У позовній заяві позивач повідомив, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в межах даної справи становить 3283,50грн, а також 1000грн в якості відшкодування гонорару успіху.
На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу надав до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 13.04.2021 б/н, укладений між адвокатом Горець О.А. та ТОВ «Долфі-Україна»; додаткову угоду №1 від 13.04.2021 до нього; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4771, видане 12.06.2020; ордер на надання правничої (правової допомоги) серії АЕ №1066117, виданий 13.04.2021, на підставі договору про надання правової допомоги від 13.04.2021 б/н; акт прийому-передачі послуг від 16.04.2021 до цього договору та додаткової угоди №1 до нього.
Сторони, виходячи з умов п.4.1., п.4.2. та п.7.1. додаткової угоди №1 від 13.04.2021 до договору про надання правової допомоги від 13.04.2021 б/н погодили, що оплата послуг з представництва в суді першої інстанції здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг сплачується протягом 10 календарних днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили. У разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення заборгованості в повній сумі) клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 1000грн. Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).
На виконання умов цього Договору та додаткової угоди №1 до нього, 16.04.2021, сторонами підписано акт приймання-передачі послуг, за яким загальна вартість послуг наданих адвокатом складає 3283,50грн, у тому числі: 1641,75грн за аналіз матеріалів справи (витрачено 1,5год) та 2189грн за підготовку та подачу позовної заяви до суду про стягнення заборгованості (витрачено 2год). Розрахунок вартості наданих послуг проведено виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік», а саме: 1 год витраченого часу - 1094,50грн (50% від прожиткового мінімуму на одну особу).
Велика Палата Верховного Суду, правові висновки якої є обов'язковими для врахування судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України, вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року в справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що в заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року в справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» в сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Враховуючи зазначене, зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема в випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат не є обов'язковим для суду. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічні правові висновки наведені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Тобто, судові витрати на професійну правничу допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Суд, беручи до уваги ступінь складності справи (малозначність спору, що не потребує вивчення великого обсягу фактичних обставин справи та аналізу значного обсягу судової практики), характер та обсяг наданих адвокатом послуг (включаючи підготовку справи до розгляду та подачу позову до суду) (при цьому, за висновком судом, обсяг часу, затраченого адвокатом у ході представництва інтересів клієнта під час судового розгляду спору не є значним), з огляду на те, що розгляд справи здійснювався судом за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням ціни заявленого позову (13900,89грн), виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України вирішив покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу 3265,58 грн, а також «гонорару успіху» в розмірі 994,58грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, позивачу, за рахунок відповідача, має бути відшкодований сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у сумі 2257,69грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Придатко Володимира Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» (49130, м.Дніпро, вул.Березинська, буд.24-А; ідентифікаційний код 37068787) 12 702,67 грн. сума основного боргу; 793,54 грн. 30% річних; 329,29 грн. пені., 2257,69 грн. судового збору, 3265,69 грн .витрат на професійну правничу допомогу, 994,58 грн. в якості відшкодування гонорару успіху.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 26.07.2021.
Суддя С.Б. Кітаєва