79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.07.2021 справа № 914/1637/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Галицька зернова компанія”, с.Яструбове, Козівський район, Тернопільська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф корми”, с.Давидів, Пустомитівський район, Львівська область
про: стягнення 71754,51грн за договором поставки №16/03/2020 від 16.03.2020
Суддя У.І.Ділай
Секретар В.Д.Андрусик
За участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Галицька зернова компанія”, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф корми”, про стягнення 71754,51грн за договором поставки №16/03/2020 від 16.03.2020.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2021, справу №914/1637/21 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 15.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 06.07.2021.
У судовому засіданні 06.07.2021 оголошено перерву до 13.07.2021.
Ухвалою від 13.07.2021 судове засідання відкладено на 22.07.2021
21.07.2021 до суду від представника позивача надійшов лист, в якому останній просить розглядати справу без його участі та позовні вимоги задоволити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 22.07.2021 не з'явився, однак направив клопотання про розгляд справи без його участі.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Між сторонами укладено договір №16/03/2020 від 16.03.2020, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу товар, асортимент та ціна якого визначені у рахунку-фактурі та/або специфікації, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити замовлений товар.
У п. 5.2. договору сторони погодили, що оплата вартості товару здійснюється шляхом 100% після оплати протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
На виконання умов договору позивачем було передано (поставлено) товар на загальну суму 2321042,20грн. В підтвердження зазначеного до позову долучено копії видаткових накладних: № 12 від 16.04.2020; № 17 від 24.04.2020; № 18 від 28.04.2020; № 20 від 05.05.2020; № 26 від 12.06.2020; № 28 від 15.06.2020; № 29 від 26.06.2020; № 30 від 30.06.2020; № 33 від 02.07.2020; № 32 від 03.07.2020; № 34 від 07.07.2020; № 35 від 08.07.2020 (оригінали оглянуто судом).
Як зазначено в позовній заяві поставка товару виконана належним чином, накладні були підписані без зауважень. Однак, отриманий товар відповідачем частково оплачений, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 60528,20грн.
У порядку досудового врегулювання спору 20.04.2021 позивач направляв відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ТзОВ “Галицька зернова компанія” подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 60528,20грн основного боргу.
Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивач нарахував 1202,61 грн 3% річних та 4944,61 грн інфляційних нарахувань, а також 5079,09 грн пені.
Відповідач не заперечив проти наявності основного боргу. При цьому надав контрозрахунок сум, що підлягають до стягнення за позовними вимогами.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №16/03/2020 від 16.03.2020, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).
Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості у розмірі 60528,20грн не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 60528,20грн.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних з врахуванням зауважень від відповідача, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимоги про стягнення з відповідача 1202,61 грн 3% річних та 4944,61 грн інфляційних нарахувань підлягає до задоволення.
Стосовно вимоги про стягнення пені 5079,09грн пені суд зазначає таке.
Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Згідно із матеріалами справи, між позивачем та відповідачем, у відповідності із ст. 547 ЦК України, письмового договору про стягнення пені, як виду забезпечення виконання зобов'язання, укладено не було. Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення пені з відповідача.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф корми” (81151, Львівська область, Пустомитівський район, с.Давидів, вул.Львівська, 2-А, ідентифікаційний код 36874925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Галицька зернова компанія” (47661, Тернопільська область, Козівський район, с.Яструбове, ідентифікаційний код 30828716) 60528,20грн основного боргу, 1202,61грн 3% річних, 4944,61 інфляційних втрат та 2109,33грн судового збору.
3.У задоволенні 5079,09грн пені відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 27.07.2021.
Суддя У.І. Ділай