вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" липня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1243/21
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ-Трейд», смт. Локачі,
Локачинський район, Волинська область
до Державного підприємства «Чайка», с. Дударків Бориспільського району
про стягнення 31 299,23 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АБМ-Трейд» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Чайка» (надалі-відповідач) про стягнення 31 299,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 64-Д від 30.06.2020 в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість в сумі 27 000,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 1 642,19 грн. пені, 2 089,80 грн. інфляційних втрат та 567,24 грн. 3 % річних.
Разом з цим, звертаючись до господарського суду із позовною заявою, позивач просив суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.05.2021 відкрито провадження у справі № 911/1243/21, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено відповідачу строк для подання заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
31.05.2021 до господарського суду Київської області надійшов відзив ДП «Чайка» від 27.05.2021 № 20-21/404 на позов, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач вважає, що позивач не довів факт передачі товару ДП «Чайка» з огляду на те, що видаткова накладна від 27.07.2020 № ЦБ1697 містить тільки підпис, який не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також, у відповідній накладній не зазначено посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; відповідач стверджує про відсутність у останнього заборгованості та пов'язує момент оплати товару з моментом надання заявки на отримання товару; відповідач вважає, що позивач належним чином не обґрунтував наявність заборгованості, а отже й заявлені вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат також є незаконними; відповідач вказує на неправомірне нарахування позивачем пені, оскільки сторони у договорі не передбачили відповідальність у вигляді пені.
14.06.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь № 09/1 від 09.06.2021 (вх. № 14610/21) на відзив, в якій позивач стверджує про те, що первинні документи, які підтверджують поставку товару відповідачу оформлені належним чином, наявність відбитку печатки відповідача на первинних документах підтверджує факт здійснення господарської операції, більш того відповідну господарську операцію було зафіксовано та відображено і в податковому обліку.
09.07.2021 через канцелярію суду від ДП «Чайка» надійшли заперечення № 20-21/485 від 06.07.2021 на відповідь на відзив, в яких останній заперечує проти позову з підстав, наведених у запереченнях та просить суд відмовити в позові.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
30.06.2020 між ТОВ «АБМ-Трейд» (позивач, продавець) та ДП «Чайка» (відповідач, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 64-Д, за яким сторони досягли домовленості про передачу продавцем у власність покупця товару: опті-5 орегано в кількості - 1 000 кг. та про зобов'язання покупця прийняти такий товар та оплатити його вартість, на умовах визначених договором (п. 2.1 договору).
Загальна вартість товарів становить 27 000,00 грн. (п. 2.2 договору).
Приймання-передача товару здійснюється згідно з встановленими вимогами про порядок приймання по кількості і оформлюється накладними (п. 2.3 договору).
Умовами пунктів 3.1.1 та 3.2.1 договору визначено, що продавець та покупець взяли на себе зобов'язання по передачі/прийняттю товару в кількості та по ціні, вказаних в п.п. 2.1, 2.2 договору.
Перехід права власності на товар відбувається в момент його фактичної передачі покупцю, що підтверджується накладними продавця (п. 4.1 договору).
Умовами п.п. 6.1, 6.4 договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими особами сторін та діє до 31.12.2020 або до моменту повного і належного виконання сторонами взятих на себе по даному договору зобов'язань.
Договір підписаний повноважними представниками продавця та покупця, а також скріплений відбитками печаток вказаних юридичних осіб.
Доказів визнання недійсним договору або його окремих положень чи розірвання спірного договору суду не надано.
У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За змістом статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Пункт 4.2 договору визначає, що поставка товару здійснюється транспортом продавця.
Позивач на підтвердження поставки товару надав суду копії видаткової накладної від 27.07.2020 № ЦБ1697 на суму 27 000,00 грн. та товарно-транспортної накладної № РЦБ1697 від 27.07.2020.
Серед іншого видаткова накладна № ЦБ1697 від 27.07.2020 містить посилання на Договір № 64-Д від 30.06.2020 як на підставу купівлі-продажу товару. ТТН містить відомості про вантажоодержувача ДП «Чайка» та адреси навантаження та розвантаження.
Видаткова накладна та товарно-транспортна накладна містять підписи повноважних осіб позивача та відповідача, а також скріплені відбитками печаток обох сторін.
Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на недоліки оформлення первинних документів, та висновок про те, що позивач не довів факт передачі товару відповідачу.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
З поданих суду документів (договір купівлі-продажу, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна) суд може достовірно ідентифікувати відповідача як особу, яка отримала товар за накладною. При цьому факт отримання товару відповідач не заперечує та не спростовує жодними доказами.
Також, позивачем до матеріалів справи додано копію податкової накладної, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (ч. 201.1). Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (ч. 201.7).
Відповідно до ч. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно із частиною 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару - опті - 35 орегано у кількості 1 000,00 кг та загальною вартістю 27 000,00 грн.
Пунктом 3.2.2 договору визначено, що оплата товару здійснюється в розмірі 100 % попередньої оплати, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, не пізніше 7 банківських днів з моменту подання заявки.
Однак, позивач твердить, що оплата за товар, у строки, визначені договором, здійснена не була.
Разом з цим, відповідач твердить про те, що передбачена умовами договору 100 % передоплата товару пов'язана з моментом надання заявки покупця та є обов'язковою умовою договору.
Однак, такі твердження відповідача оцінюються судом критично, виходячи з того, що договором чітко визначено товар, який має бути поставлений, його кількість та його вартість, а умовами пунктів 3.1.1 та 3.2.1 договору визначені обов'язки сторін по передачі/прийняттю товару в кількості та по ціні, вказаних в п.п. 2.1, 2.2 договору.
На підтвердження поставки товару позивачем надані суду копії видаткової накладної від 27.07.2020 № ЦБ1697 та товарно-транспортної накладної № РЦБ1697 від 27.07.2020, з яких вбачається ідентичність визначеного договором товару.
Тобто, підписуючи договір, між сторонами вже було беззаперечно погоджено товар, який передається, його кількість та вартість.
Відповідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою
Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підписання покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксує факт здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Аналіз приписів статті 655, частини 1 статті 697 ЦК України дозволяє дійти висновку, що обов'язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який у свою чергу зобов'язується сплатити за товар певну грошову суму. Отже, правовідносини купівлі-продажу зумовлюють перехід права власності на товар від продавця до покупця в момент передання товару покупцеві; при цьому, законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовилися при укладенні договору купівлі-продажу.
За змістом пункту 4.1 договору перехід права власності на товар відбувається в момент його фактичної передачі покупцю, що підтверджується накладними продавця. Отже, сторони спору погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до відповідача в момент прийняття ним товару від позивача, що передує діям відповідача щодо оплати вартості поставленого йому позивачем товару.
Відтак, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України).
Відповідно до статей 525, 526, 627, 629 ЦК України, зобов'язання може виникнути на підставі договору, який є обов'язковим до виконання сторонами на погоджених ними умовах, виходячи з принципу свободи договору, із врахуванням законодавчо встановленої заборони односторонньої відмови від зобов'язання за договором.
Розглядаючи спір по суті, судом встановлено не дотримання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати за фактично прийнятий товар від позивача на підставі Договору купівлі-продажу № 64-Д від 30.06.2020 згідно з видатковою накладною № ЦБ1697 від 27.07.2020 та товарно-транспортною накладною № РЦБ1697 від 27.07.2020, що зумовило перехід до відповідача права власності на спірний товар, а, відтак, прийняття ним виконання зі сторони позивача як постачальника, який розраховував на добросовісність та розумність відповідача за спірним договором поставки щодо оплати вартості прийнятого ним товару.
Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 02.07.2019 у справі № 918/537/18.
Таким чином, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за отриманий товар у повному обсязі не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.
Враховуючи вищенаведене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 27 000,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати в сумі 2 089,80 грн. (за період: серпень 2020 - березень 2021) та 3 % річних у сумі 567,24 грн. (за період: 11.08.2020 - 23.04.2021).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, суд встановив, що позивачем розрахунок здійснено арифметично вірно, відтак вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 089,80 грн. та 3 % в сумі 567,24 грн. 3 % річних визнаються судом та підлягають задоволенню.
Також, позивач звертаючи до суду, просить суд стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання пеню в сумі 1 642,19 грн., нараховану за період з 11.08.2020 по 11.02.2021.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Разом з тим, частиною 6 статті 231 ГК України визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.
Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Оскільки при вчинені правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені з погодженням її розміру, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 642,19 грн. пені задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що судовий збір, відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська обл., Бориспільський район, с. Дударків, вул. Гоголя, буд. 62-А, код ЄДРПОУ 31245252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ-Трейд» (45500, Волинська область, Локачинський, район, смт. Локачі, вул. Горєлова, 1, код ЄДРПОУ 35580267) 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 2 086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 567 (п'ятсот шістдесят сім) грн. 24 коп. 3 % річних та 2 150 (дві тисячі сто п'ятдесят) грн. 90 коп. судового збору.
Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 26.07.2021.
Суддя О.О. Христенко