ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.07.2021Справа № 910/6584/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант-М"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактик Про"
про стягнення 24 497,73 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант-М" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактик Про" (далі - відповідач) про стягнення 24 497,73 грн., з яких: 22 628,86 грн. - основний борг, 731,78 грн. - інфляційні втрати, 223,08 грн. - 3 % річних, 914,01 грн. - пеня.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант-М" посилалося на неналежне виконання відповідачем обов'язків за укладеним між сторонами 02.09.2020 року договором підряду з технічного обслуговування автомобіля (ів) № 268/09-2020 в частині оплати виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тактик Про" утворилась заборгованість, а також виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант-М" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
17.05.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 12.05.2021 року № 01-01/106-АА про усунення недоліків.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2021 року відкрито провадження у справі № 910/6584/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 21.05.2021 року про відкриття провадження у справі № 910/6584/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03127, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105480162800, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 26.05.2021 року.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
02.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тактик Про" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант-М" (підрядник) було укладено договір підряду з технічного обслуговування автомобіля (ів) № 268/09-2020 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язався прийняти і вчасно оплатити вказані роботи в порядку, у строк і на умовах, визначених цим Договором.
Означений Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вказаних суб'єктів господарювання.
У вказаному Договорі застосовуються такі терміни.
СТО - спеціалізована станція технічного обслуговування автомобілів ТОВ "Автомобільний дім Атлант-М", яка розташована за адресою: Україна, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16.
Замовник - юридична особа за законодавством України - ТОВ "Тактик Про", як власник автомобіля (ів), зазначений у технічному паспорті, або володілець, повноваження якого визначені законом чи договором, та/або належним чином оформленим дорученням (довіреністю) відповідно до вимог діючого законодавства України.
Підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант-М" (код ЄДРПОУ 41310873) в особі уповноважених посадових осіб і фахівців.
Роботи - комплекс робіт із технічного обслуговування і ремонту автомобіля (ів) замовника, що здійснюється виконавцем відповідно до вимог ДСТУ 2322-93 і ДСТУ 3649:2010, а також відповідно до заявок замовника із зазначенням переліку необхідних робіт.
За умовами пунктів 1.2-1.4 Договору підрядник виконує роботи, використовуючи при цьому власні матеріали, устаткування, знаряддя праці, засоби та пристрої, агрегати, запасні частини, комплектуючі та інші витратні матеріали, якщо інший порядок не буде погоджений сторонами додатково. Місце виконання робіт: СТО. Строк виконання робіт визначається (погоджується сторонами) в кожному окремому випадку додатково і може бути вказаним у заявці замовника на ремонт автомобіля (ів), а перебіг строку виконання робіт починається з дати передачі автомобіля в ремонт за актом приймання-передачі, якщо інший термін початку перебігу строку виконання робіт не визначено цим Договором (згідно з положеннями пункту 2.1.1 статті 2 цього Договору).
Пунктом 2.1 на підрядника покладено обов'язок, зокрема, на підставі заявки замовника виконувати роботи з технічного обслуговування та ремонту автомобіля (ів) замовника належним чином, якісно та у погоджений сторонами строк, при цьому у випадку відсутності на складі підрядника матеріалів, устаткування, агрегатів, запасних частин, комплектуючих та інших витратних матеріалів, які необхідні для виконання робіт, строк виконання робіт погоджується сторонами додатково після прибуття на склад підрядника матеріалів, устаткування, агрегатів, запасних частин, комплектуючих та інших витратних матеріалів, необхідних для такого ремонту.
Крім того, підрядник на час виконання робіт, зазначених у пункті 1.1 цього Договору, зобов'язався прийняти на збереження автомобіль замовника, а також на збереження речі, що були залишені в автомобілі та були заявлені замовником.
Також позивач зобов'язався після закінчення виконання роботи, що оформляється актом виконаних робіт, передати замовнику його автомобіль, а на вимогу замовника - повернути замінені деталі (крім замінених по гарантії) разом з автомобілем.
У той же час пунктом 2.3.2 Договору на відповідача покладено, зокрема, зустрічний обов'язок надати підряднику автомобіль (лі) у погоджений день і час у чистому стані, тобто в стані, який дозволить підряднику провести огляд та необхідні тести автомобіля (ів), а також виконати заявку.
У матеріалах справи наявна копія наряду-замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактик Про" від 23.10.2020 року № 34406168 на ремонт транспортного засобу державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип/модель: SABT22; тип двигуна: DFSD; тип КПП: RTH; номер кузова: НОМЕР_2 .
Судом також встановлено, що 23.10.2020 року між сторонами було підписано акт передання-прийняття дорожнього транспортного засобу (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту згідно із заявкою № 34406168, за яким належний відповідачу транспортний засіб було передано підряднику для здійснення його ремонту.
Пунктом 2.5.1 наведеного правочину встановлено, що замовник зобов'язаний перевірити якість та повноту виконаних підрядником робіт у момент їх прийняття, про що складається акт виконаних робіт.
У випадку виявлення замовником недоліків у виконаних підрядником роботах, що виникли з вини підрядника, сторонами складається акт із зазначенням виявлених недоліків і строком їх усунення, при цьому вищевказані недоліки усуваються підрядником за свій рахунок (пункт 2.5.2 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищезазначеної угоди позивач виконав передбачені цим Договором роботи з ремонту належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Тактик Про" транспортного засобу загальною вартістю 22 628,86 грн., що підтверджується, зокрема, наявною в матеріалах справи копією відповідного акту виконаних робіт від 07.12.2020 року № Н4406168 на суму 22 628,86 грн., скріпленого підписами представників сторін та печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант-М". Крім того, позивачем до матеріалів справи було долучено й копію виставленого Товариству з обмеженою відповідальністю "Тактик Про" рахунку від 07.12.2020 року № З4406168 на плату проведеного підрядником ремонту.
За умовами пункту 2.3.3 Договору замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт і витрати, які здійснив підрядник у зв'язку з технічним обслуговуванням чи ремонтом автомобіля (ів) замовника, у розмірі та строк згідно положень статті 3 цього Договору.
Відповідно до пункту 3.3 наведеного правочину замовник сплачує вартість виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт у строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати його підписання шляхом перерахування безготівкових коштів банківським переказом на рахунок підрядника.
Згідно з пунктом 7.6 Договору останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє: в частині прийняття підрядником заявок на виконання робіт - до 31.12.2020 року, а в інших випадках - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору письмово не заявить про своє бажання його припинити (розірвати), Договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим Договором щодо виконання робіт за актом виконаних робіт від 07.12.2020 року № Н4406168 на суму 22 628,86 грн. також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення підрядником умов даної угоди.
Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт за цим Договором, заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант-М" 22 628,86 грн.
Листом від 01.03.2021 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактик Про" з претензією № 01-01/37-АА про погашення замовником вищевказаної заборгованості у розмірі 22 628,86 грн. Однак, означена претензія, направлена на адресу відповідача 11.03.2021 року та отримана останнім 15.03.2021 року, була залишена замовником без задоволення.
Зважаючи на означені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з замовника 22 628,86 грн. основного боргу, а також, враховуючи несвоєчасне проведення останнім розрахунків, нарахував 731,78 грн. інфляційних втрат, 223,08 грн. 3 % річних та 914,01 грн. пені.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант-М" підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, зокрема, положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
За умовами частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 22 628, 86 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант-М" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант-М" просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактик Про" 3 % річних у розмірі 223,08 грн., нарахованих у період з 10.12.2020 року по 08.04.2021 року на суму основного боргу в розмірі 22 628, 86 грн., а також 731,78 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означену суму основного боргу протягом грудня 2020 року - лютого 2021 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень нормативних законодавчих приписів, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень норми статті 625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та 3 процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 731,78 грн., суд вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант-М" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактик Про" інфляційних втрат у розмірі 731,78 грн. підлягає задоволенню.
У той же час, при дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3 % річних судом було встановлено, що такий розрахунок не у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору в силу допущеної помилки при визначенні початкової дати періоду прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості виконаних позивачем робіт за актом виконаних робіт від 07.12.2020 року № Н4406168 на суму 22 628,86 грн.
Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, зважаючи на погоджений сторонами строк оплати виконаних позивачем ремонтних робіт (не пізніше 3 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт), а також враховуючи дату фактичного підписання між сторонами акту виконаних робіт - 07.12.2020 року, суд дійшов висновку про те, що кінцевою датою оплати робіт, виконаних за вказаним актом, є 10.12.2020 року, тоді як першим днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати цього ремонту є 11.12.2020 року.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача протягом дійсного періоду прострочення ним виконання грошового зобов'язання за Договором, є 3 % річних у розмірі 221,22 грн., нараховані у період з 11.12.2020 року по 08.04.2021 року на суму основного боргу в розмірі 22 628, 86 грн.
За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає 221,22 грн. 3 % річних, тоді як у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1,86 грн. слід відмовити.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов'язань, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактик Про" 914,01 грн. пені, нарахованої у період з 10.12.2020 року по 08.04.2021 року на суму основного боргу в розмірі 22 628, 86 грн.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
Визначення поняття "пеня" міститься у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.
Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
За умовами пункту 5.4 Договору за порушення замовником строку оплати вартості робіт згідно положень статті 3 цього Договору, замовнику нараховується пеня за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов'язання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 914,01 грн., суд дійшов висновку про те, що останній також не у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору в силу допущеної позивачем аналогічної помилки при визначенні початкової дати періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт за актом виконаних робіт від 07.12.2020 року № Н4406168 на суму 22 628,86 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача протягом дійсного періоду прострочення ним виконання грошового зобов'язання за Договором, є сума, яка за розрахунком суду складає 906,16 грн., нарахована у період з 11.12.2020 року по 08.04.2021 року на суму основного боргу в розмірі 22 628, 86 грн.
За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає 906,16 грн. пені, тоді як у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 7,85 грн. пені слід відмовити.
Разом із тим, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем або доказів належного виконання ним своїх грошових обов'язків зі своєчасної та повної оплати вартості виконаних підрядником робіт.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактик Про" про стягнення 24 497,73 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактик Про" (03127, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2; код ЄДРПОУ 32375465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант-М" (02098, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 16; код ЄДРПОУ 41310873) 22 628 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 86 коп. основного боргу, 906 (дев'ятсот шість) грн. 16 коп. пені, 221 (двісті двадцять одна) грн. 22 коп. 3 % річних, 731 (сімсот тридцять одна) грн. 78 грн. інфляційних втрат, а також 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 27.07.2021 року.
Суддя В.С. Ломака