ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.07.2021Справа № 910/11872/21
Суддя Мудрий С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
за позовом ОСОБА_1
до 1) Релігійної організації «Благодійне місійне товариство «Слово життя»
2) Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті
про визнання недійними рішень загальних зборів і правління та скасування реєстраційної дії (запису) у ЄДР
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Релігійної організації «Благодійне місійне товариство «Слово життя», Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті про визнання недійними рішень загальних зборів і правління та скасування реєстраційної дії (запису) у ЄДР, а саме:
- визнати недійними рішення, оформлені протоколом №13/11-2020 Загальних зборів Релігійної організації «Благодійне місійне товариство «Слово життя» від 13.11.2020р.,
- визнати недійними рішення, оформлені протоколом №14/11-2020 засідання Правління Релігійної організації «Благодійне місійне товариство «Слово життя» від 13.11.2020р.,
- скасувати реєстраційну дію (запис) №1000701070004037627 в ЄДР про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи), проведеної щодо відповідача-1 01.12.2020р. державним реєстратором відповідача-2.
Разом з позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд: в порядку забезпечення позову, заборонити:
- будь-яким особам скликати, проводити Загальні збори членів та засідання Правління Релігійної організації «Благодійне місійне товариство «Слово життя» та приймати рішення з питання зміни складу її Правління (виконавчого органу) та зміни її керівника;
- державним реєстраторам суб'єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (включаючи державних реєстраторів Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті) вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію змін до відомостей про Релігійну організацію «Благодійне місійне товариство «Слово життя», що містяться в ЄДР, щодо зміни її керівника.
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що 13-14 листопада 2020 року відбулися події, які призвели до незаконного захоплення сторонніми особами контролю над товариством та його органами управління.
Особи, які захопили товариство, на теперішній час його контролюють, керують його діяльністю та діють від його імені. Натомість позивач втратив юридичний контроль над товариством та керувати ним фактично можливості не має. Зазначене вочевидь порушує права позивача на управління товариством. Усі рішення, прийняті на так званих: «загальних зборах членів товариства» та «засіданні Правління товариства», є протиправними, незаконними та підлягають визнанню господарським судом недійсними, оскільки вони прийняті неуповноваженими особами та всупереч вимогам статуту товариства та законодавства.
У розпорядження позивача випадково потрапили (були йому передані адресатами) підписані самопроголошеним новим «Президентом товариства» Ільїним П. А. листи-повідомлення про скликання нових загальних зборів товариства на 24 липня 2021 року об 11:00 за адресою товариства по вул. Мічуріна, 64, у м. Києві, з таким порядком денним, серед іншого: припинення повноважень Правління товариства; визначення кількісного складу Правління товариства та обрання персонального складу Правління товариства; розгляд питань членства в товаристві.
На думку позивача наразі існує реальна високоймовірна загроза прийняття вже у найближчий час нових рішень щодо припинення повноважень та обрання неповноважними загальними зборами нового складу Правління (виконавчого органу) товариства та проведення реєстраційних дій у ЄДР за результатами таких рішень. При цьому, керівник товариства (Президент) за посадою входить до складу Правління та головує на його засіданнях (п. 4.8 Статуту в останній редакції, прийнятій повноважними Загальними зборами Товариства).
А тому, необхідним є термінове вжиття заходів забезпечення позову задля недопущення очевидного та незворотного ускладнення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1 ч.5 статті 137 ГПК України передбачено, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;
Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі дійсної необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, заявник, серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги.
При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такі заходи не будуть перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Дослідивши надані суду докази та обставини, викладені у заяві про забезпечення позову, суд вважає їх не обґрунтованими, оскільки, заявником не надано доказів на підтвердження того факту, що невжиття заходів до забезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, -
1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений ст. 256 ГПК України
Суддя С.М. Мудрий