пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
(додаткове)
26 липня 2021 року Справа № 903/371/21
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович
за участю представників сторін:
від позивача (заявника): н/з
від відповідача: н/з
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву представника позивача про стягнення судових витрат по справі №903/371/21 за позовом фізичної особи-підприємця Хоми Світлани Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет" про стягнення 12000,00 грн.,
24.05.2021 фізична особа-підприємець Хома Світлана Іванівна надіслала на адресу суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет" про стягнення 12000,00 грн. матеріальної шкоди.
Заява обґрунтована тим, що відповідач є винною особою у завданні шкоди позивачу.
Ухвалою суду від 31.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет" (вул.Кременецька,38, м.Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 42663493) на користь фізичної особи-підприємця Хоми Світлани Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень) та 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) витрат по сплаті судового збору.
14.07.2021 представник позивача надіслав на адресу суду заяву про стягнення судових витрат та долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 15.07.2021 заяву про стягнення судових витрат прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду.
21.07.2021 позивача надіслала на адресу суду заяву, в якій просить суд розгляд заяви проводити без участі позивача та його представника, вимоги зазначені в заяві підтримує в повному обсязі.
23.07.2021 ТОВ "Вест Петрол Маркет" подало до суду клопотання про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат, оскільки при зверненні до суду із позовною заявою, Позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розмір судових витрат у сумі 10000,00 грн. Між тим, позовна заява не містила самого розрахунку заявленої суми судових витрат. Водночас різниця між очікуваними судовими витратами і сплаченим Позивачем судовим збором становила 7730,00 грн. Рішенням господарського суду Волинської області від 13.07.2021 стягнуто з Відповідача 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Сума «гонорару» передбачалась п. 4 Угоди про надання правової допомоги, що була укладена 17.05.2021, а попередній розрахунок розміру судових витрат Позивачем було визначено в позовній заяві, яку подано 24.05.2021, де сума судових витрат (з врахуванням судового збору) була вказана в розмірі 10000,00 грн., без врахування всього розміру «гонорару», тобто Позивач при попередньому визначенні витрат однозначно міг передбачити витрати на «гонорар», а розмір судового збору разом із «гонораром» (12270,00 грн.) істотно перевищує витрати, що були заявлені в попередньому розрахунку.
Зазначає, що угода про надання правової допомоги від 17.05.2021 укладена між ФОП Хома С.І. та Адвокатським об'єднанням «Громадське професійне об'єднання Личаківського району м. Львова «ПАЛАТА АДВОКАТІВ» в особі адвоката Валько А.М. Проте, доказів на підтвердження повноважень адвоката Валько А.М. підписувати договір про надання правової допомоги від імені Адвокатського об'єднання «Громадське професійне об'єднання Личаківського району м, Львова «ПАЛАТА АДВОКАТІВ» не надано.
Зауважує, що в порушення приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України представник Позивача не надав суду детальний опис робіт (наданих послуг) в ході надання професійної правничої допомоги як окремий документ, що є підставою для відмови у задоволенні його заяви.
Вважає, що витрати на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 17 травня 2021 року, в якому визначений порядок обчислення гонорару - фіксований розмір, який становить 10000,00 (десять тисяч) гривень, що включає: підготовку справи до розгляду, збір доказі по справі складання позовної заяви, складання відповіді на відзив, представництво позивача в судових засіданнях 30.06.2021, 13.07.2021 та відрядження у м. Луцьк з міста Львова.
Однак на думку відповідача, зазначене не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи.
Зазначає, що судові засідання у справі №903/371/21 відбулися за відсутності адвоката Валько А.М. З тексту вказаного договору не вбачається, що адвокату Валько А.М надано повноваженнями складати позовну заяву, відповідь на відзив.
Однак, адвокатом, як представником Позивача, не подано до суду та не підписано жодного документа у справі №903/371/21, окрім заяви від 14.07.2021 про стягнення судових витрат. Акту прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги не надано. Саме Позивачем, ще до укладення угоди про надання правової допомоги, зібрано докази по справі (звертався до управління патрульної поліції у Львівській області; направляв їх Відповідачу разом із претензією).
Позовна заява, відповідь на відзив Відповідача підписано Позивачем. Всі копії документів завірені Позивачем. Зміст позову фактично тотожний претензії.
Доказів відрядження адвоката у м. Луцьк з міста Львова, для участі в судових засіданнях у справі №903/371/21 не надано.
За таких обставин вважає, що ні матеріалами справи №903/371/21, ні доданими документами не підтверджується факт отримання Позивачем послуг адвоката в суді першої інстанції.
Вважає, що дана справа не є складною, жодних доказів виконання адвокатом робіт/надання послуг за договором від 17.05.2021 не надано. Розмір витрат на оплату послуг адвоката (10000,00 грн.) не співмірний із ціною позову (12000,00 грн.).
А відтак, вважає, що судові витрати є завищеними, враховуючи обставини справи, а саме: ціну позову - 12000,00 грн., тривалість справи, справа розглянута за відсутності представників сторін, виклик свідків не здійснювався, експертизи не призначалися.
У статті 244 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що суд ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого додаткового рішення у даному судовому засіданні, суд приходить до висновку щодо недоцільності відкладення судового засідання у даній справі.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет" (вул.Кременецька,38, м.Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 42663493) на користь фізичної особи-підприємця Хоми Світлани Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень) та 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
При цьому, суд зазначає, що додаткове рішення (ухвала) є засобом доповнення змісту рішення суду, тобто виправлення його неповноти при незмінності усього змісту. Унормовані названою статтею процесуального закону підстави для його ухвалення є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов'язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.
Зокрема, в абзаці п'ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".
Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст.903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається із клопотання позивача про здійснення розподілу судових витрат, останній просить стягнути з відповідача 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені ФОП Хома С.І. в зв'язку з розглядом в господарському суді справи №903/371/21.
В підтвердження надання адвокатом Валько А.М. ФОП Хома С.І. послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду даної справи стороною позивача надано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 29.06.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1572 від 18.11.2009, договір про надання правової допомоги від 17.05.2021, прибутковий касовий ордер на суму 10000,00 грн.
Дослідивши надані позивачем докази, суд приймає до уваги, що 17.05.2021 між Адвокатським об'єднанням "Громадське професійне об'єднання Личаківського району м.Львова «Палата Адвокатів» в особі адвоката Валько А.М. (в подальшому адвокат) та фізичною особою-підприємцем Хома Світлана Іванівна (клієнт/замовник) укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно п. 1 договору, адвокат приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту з наступних правових питань та у таких обсягах: представництво в Господарському суду Волинської області року по справі за фізичної особи-підприємця Хоми Світлани Іванівни (далі до тексту також - ФОП Хома С.І., Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» (далі по тексту Відповідач, ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ») про стягнення матеріальної шкоди.
Згідно п. 2 договору, клієнт надає адвокату право: бути представником /захисником/ Клієнта у судових' органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві, відповідачу, третій особі, зацікавленій особі, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, стягувану або боржнику з питань, пов'язаних із захистом прав Клієнта в цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах, в тому числі під час досудового та судового розгляду, та в справах про адміністративне правопорушення, з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінально процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, для чого надає право: пред'явити від імені Клієнта та у його інтересах відповідний позов (позови); брати участь у судових засіданнях; заявляти клопотання та відводи; давати, усні та письмові пояснення у судах, які розглядають справу Клієнта; повністю або частково відмовлятися від позовних вимог; визнавати повністю або частково позови; змінювати підстави або предмет позовів; зменшувати або збільшувати предмет та/або вартість позовних вимог; укладати мирові угоди; передавати справу на розгляд третейського суду; оскаржувати рішення, ухвали, постанови, вироки суду до апеляційної та касаційної інстанції; оскаржувати дії чи бездіяльність посадових осіб (у тому числі виконавчих органів) у встановленому законодавством позасудовому порядку та користуватися при цьому усіма правами, передбаченими чинним законодавством, сплачувати: судовий збір, державне мито, обов'язкові збори та інші необхідні платежі; вчиняти всі інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень та. які, на думку представника,- будуть доцільними для правильного і ефективного виконання зобов'язань, передбачених цією Угодою. Отримувати рішення, ухвали, постанови, вироки суду (їх завірені у встановленому порядку копії); подавати виконавчі документи до стягнення, а також отримувати, підписувати та подавати від імені Клієнта та у його Інтересах усі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, заяви, заперечення, замовлення, клопотання, скарги, у тому числі апеляційну та касаційну, доповнення до них, додаткові документи тощо); представляти інтереси Клієнта усіма законними способами у судових органах та перед іншими органами, діяльність яких пов'язана із вирішенням питань, передбачених Угодою; ознайомлюватися з матеріалами справи та з матеріалами виконавчого провадження при реалізації виконавчого документа; отримувати належне Клієнтові майно та грошові суми; робити виписки та копії з документів, що є в матеріалах справи та порушувати питання про їх засвідчення у встановленому для того порядку; заявляти відводи у випадках, передбачених чинним законодавством України; брати участь у судових засіданнях та у дослідженні доказів; замовляти проведення експертизи; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникнуть у ході судового процесу, та/або виконавчого провадження; заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників процесу та/або виконавчого провадження оскаржувати рішення, вирок суду до апеляційної та касаційної інстанції; апелювати до вищої судової інстанції; оскаржувати дії чи бездіяльність посадових осіб (у тому числі виконавчих органів) у встановленому законодавством позасудовому порядку та користуватися при цьому усіма правами, передбаченими чинним законодавством, вчиняти всі інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень та які, на думку представника, будуть доцільними для правильного і ефективного виконання зобов'язань, передбачених цією Угодою.
Відповідно до п. п.3-4 Договору, визначений цією Угодою обсяг правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою Сторін шляхом укладення додаткової письмової угоди. За надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі: 10000 (десять тисяч) гривень.
ФОП Хома С.І. 17.05.2021 оплатила Адвокатському об'єднанню "Громадське професійне об'єднання Личаківського району м.Львова «Палата Адвокатів» в особі адвоката Валько А.М. 10000,00грн. згідно договору від 17.05.2021, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера.
Судом засвідчується, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.
Враховуючи вказане, позивачем, на думку та переконання суду, згідно з вимогами ст.74 ГПК України було доведено надання йому адвокатом Адвокатським об'єднанням "Громадське професійне об'єднання Личаківського району м.Львова «Палата Адвокатів» в особі адвоката Валько А.М. вказаних послуг на визначену угодою суму 10 000 грн. у суді першої інстанції (Господарському суді Волинської області).
Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.
Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат - це доволі суб'єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок ТОВ «Вест Петрол Маркет» має бути встановлено, що такі витрати ФОП Хома С.І. були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст. 126 ГПК України та ст.30 Закону. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини, зокрема, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте, їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи заперечення відповідача, які подані 23.07.2021, про неспівмірність розміру витрат на правовому допомогу, заявлених до стягнення позивачем, порівняно зі складністю даної справи, мотивацію в обгрунтування цієї заяви, відповідні заперечення відповідача приймаються судом.
Судом засвідчується, що відповідно до п. 4 договору від 17.05.2021 про надання правової допомоги вартість послуг, що надаються Адвокатським об'єднанням було встановлено у договорі у вигляді фіксованої суми в розмірі 10000,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги особливу відсутність, на думку суду, складності даної справи, строк (тривалість) її розгляду судом, кількість і тривалість засідань у справі (справу із прийняттям рішення по суті позовних вимог розглянуто в порядку загального позовного провадження з кількістю проведених двох судових засідань), приймаючи до уваги позицію сторони відповідача та визначення цією стороною на її думку обгрунтованої вартості відповідних адвокатських послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат на 50% із первинно заявлених позивачем до стягнення з відповідача 10000 грн. до суми 5000,00 грн.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 визначеного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, оскільки розмір судових витрат доведений, документально обгрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, суд вважає підставним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Заяву про стягнення судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет" (вул.Кременецька,38, м.Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 42663493) на користь фізичної особи-підприємця Хоми Світлани Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст додаткового рішення складено 27.07.2021.
Суддя І. О. Гарбар