проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"22" липня 2021 р. Справа № 922/650/21
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Зубченко І.В. , суддя Істоміна О.А.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача- Мовчан М.В.,
відповідача- Павлуненко К.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.2064) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2021 (суддя Рильова В.В., повний текст складено 18.06.2021) у справі №922/650/21
за позовом Харківської міської ради, місто Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробниче підприємство "Кор-Мет" (ТОВ НВП "Кор-Мет"), місто Харків
про стягнення 327 573,33 грн.
Харківська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробниче підприємство "Кор-Мет" 327573,33 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, набувши право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності по вул. Єнакіївській, 7 у м.Харкові, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на землю, не вносив плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого зберіг грошові кошти у вигляді орендної плати (в період з 01.01.2020 по 31.01.2021) за рахунок міської ради, як власника земельної ділянки. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на положення статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.06.2021 у справі №922/650/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробниче підприємство "Кор-Мет" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності міста Харкова з кадастровим номером 6310138500:12:004:0044 по вулиці Єнакіївській, 7 у місті Харкові в розмірі 282673,37 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
В наведеному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2020 по 31.01.2021 не враховано сплачений відповідачем у вказаний період земельний податок в розмірі 82682,71 грн.
.
Відповідач із вказаним рішенням не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач заперечує проти застосованої позивачем методики визначення розміру земельної ділянки пропорційно площі належних відповідачу будівель та посилається на те, що такий розрахунок не враховує функціональне призначення будівель, санітарні зони, виробничі навантаження, наявність на земельній ділянці дороги загального користування.
Відповідач вважає, що у цьому випадку відсутні підстави вважати, що земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав, оскільки відповідач використовує лише частину земельної ділянки.
В апеляційній скарзі відповідач також зазначає про те, що позивачем, відповідно до вимог «Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м.Харкові» не здійснено розрахунок орендної плати.
Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, зазначає, зокрема, про те, що розрахунок розміру земельної ділянки, яку використовує відповідач, здійснено Харківською міською радою пропорційно площі нежитлових будівель відповідача до загальної площі земельної ділянки, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження формування за адресою: вул.Єнакіївська, 7 в м.Харкові земельної ділянки меншою площею для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель відповідача. Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Відповідач надав суду заяву в порядку ч.8 ст.129 ГПК України, в якій повідомив про те, що він має намір подати суду докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.12.2020 №234926797 (а.с.30), право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1" загальною площею 187,4 кв.м, літ. "Ч-1" загальною площею 240,9 кв.м, літ. "Б-1" загальною площею 552,3 кв. м., літ. "Д-1" загальною площею 18,5 кв.м по вулиці Єнакіївській, 7 у місті Харкові зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю науково виробниче підприємство "Кор-Мет" на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2013 року № 2777.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.06.2020 року № НВ-0005138292020 (а.с.48) земельна ділянка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138500:12:004:0044 сформована, її площа складає 6,0658 га. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "К-1", літ. "Ц-1", літ. "У-1", літ. "Р-1", літ. "Б-12, літ. "Ж- 1", літ. "Ж-3", літ. "Х-1", літ. "И-1", літ. "М-1", літ. "О-1", літ. "З-1", літ. "С-1" (виробничі будівлі), літ. "А-1" (адміністративна будівля), літ. "Н-1" (побутове приміщення), літ. "Г-12, літ. "Ч-1" (гаражі), літ. "Е-1", літ. "Д-1" (прохідні), літ. "Ф-1" (ГРС), літ. "П-1", літ. "Л-1" (трансформаторні підстанції), літ. "Т-1" (котельня). Датою держаної реєстрації вказаної земельної ділянки є 25.12.2013 року.
Відповідно до витягу №ЗВ-9801281282020 від 12.05.2020 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.52), виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 6,0658 га з кадастровим номером 6310138500:12:004:0044, становить - 111068640 грн.
01.12.2020 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 6,0658 (кадастровий номер 6310138500:12:004:0044) по АДРЕСА_1 розташовані нежитлові будівлі, належні на праві власності ТОВ НВП "Кор-Mет", ТОВ "Полімер інтех Холдінг", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.12.2020 №234926797 (а.с.30-47), право власності на нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 зареєстровано:
- за ТОВ НВП «КОР-МЕТ» з 26.12.2013 нежитлові будівлі літ. «А-1» загальною площею 187,4 кв.м, літ. «Ч-1» загальною площею 240,9 кв.м, літ. «Б-1» загальною площею 552,3 кв.м, літ. «Д-1» загальною площею 18,5 кв.м;
- за ОСОБА_1 з 06.11.2017 нежитлові приміщення № 4, 5, 6, II в літ. «Н-1» загальною площею 72,9 кв.м; нежитлове приміщення № 2 в літ. « 0-1» загальною площею 72,9 кв.м; нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-5, антресолі № 12 в літ. «М-1» загальною площею 288,3 кв.м; нежитлові приміщення № 1-:-7 в літ. «К-1» загальною площею 210,1 кв.м;
- за ОСОБА_2 з 06.11.2017 нежитлові приміщення № 1, 2, З, І в літ. «Н-1» загальною площею 70,8 кв.м; нежитлове приміщення № 1 в літ. « 0-1» загальною площею 64,6 кв.м; нежитлові приміщення № 6-:-11 в літ. «М-1» загальною площею 369,9 кв.м; нежитлове приміщення № 8 в літ. «К-1» загальною площею 95,9 кв.м;
- за ОСОБА_3 з 07.11.2017 нежитлове приміщення №2 в літ. «Л-1! Загальною площею 75,2 кв.м.;
- за ОСОБА_7 з 07.11.2017 нежитлове приміщення № 1 в літ. «Л-1» загальною площею 75,3 кв.м;
- за ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» з 15.12.2014 нежитлові будівлі літ. «Е-1» площею 14,5 кв.м, літ. «Ц-1» площею 1204,8 кв.м, літ. «Ж-1», «Ж-3» площею 1454,1 кв.м, літ. «С-1» площею 100,6 кв.м, літ. «И-1» площею 772,9 кв.м, літ. «П-1» площею 54,6 кв.м, літ. « 3-1» площею 3160,8 кв.м;
- за ОСОБА_5 з 20.05.2014 нежитлові будівлі літ. «Р-1» площею 2381,1 кв.м, літ. «Т-1» площею 325,3 кв.м, літ. «У-1» площею 76,9 кв.м, літ. «Х-1» площею 18,7 кв.м, літ. «Ф-1» площею 14,6 кв.м;
- за ОСОБА_6 з 26.12.2013 нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною і площею 587,5 кв.м.
За результатами обстеження Департаментом територіального контролю Харківської міської ради складено акт, в якому зафіксовано, що ТОВ НВП "Кор-Mет", ТОВ "Полімер інтех Холдінг", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 використовують земельну ділянку (кадастровий номер 6310138500:12:004:0044), загальною площею 6,0658 га по вул. Єнакіївській, 7 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст.125 Земельного кодексу України (а.с.60).
Як зазначає позивач, відповідач, не сплачуючи в період з 01.01.2020 по 31.01.2021 оренду плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, що є підставою для застосування до спірних правовідносин статтей 1212-1214 ЦК України.
До позову Департаментом територіального контролю Харківської міської ради додано розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у період з 01.01.2020 по 31.01.2021, згідно з яким їх розмір для ТОВ НВП «Кор-Мет» складає 327 573,33 грн. (а.с.51).
Судова колегія враховує наступне.
З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цим нерухомим майном.
Матеріали справи свідчать, що відповідач - ТОВ НВП "Кор-Mет" на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2013 року № 2777 набув право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1" загальною площею 187,4 кв.м, літ. "Ч-1" загальною площею 240,9 кв.м, літ. "Б-1" загальною площею 552,3 кв. м., літ. "Д-1" загальною площею 18,5 кв.м з 26.12.2013 по АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Реєстру прав власності на рухоме майно (а.с.30).
Відповідач не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, тому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.
Згідно з частинами 1-3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Зі змісту статтей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статі 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладення договору оренди) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Зазначена правова позиція є усталеною та викладена в численних постановах Верховного Суду, зокрема, постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2017 у справі №922/3412/17 та від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/748/19.
З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що у період з 01.01.2020 по 31.01.2021 без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах, зокрема від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 17.03.2020 у справі №917/353/19 для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з'ясувати, чи є земельна ділянка об'єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.
Розмір безпідставно збережених коштів відповідача розраховано Харківською міською радою, як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 14 ПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 і ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до витягу №ЗВ-9801281282020 від 12.05.2020 (а.с.52) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, земельна ділянка по вулиці Єнакіївській, 7 у місті Харкові має кадастровий номер 6310138500:12:004:0044, площу - 6,0658 га, знаходиться в економіко-планувальній зоні 8529 та має наступні коефіцієнти:
- коефіцієнт Км2 - 1,59 ;
- сукупний коефіцієнт КмЗ- 1,50;
- коефіцієнт функціонального використання Кф - 1,2.
Середня базова вартість земельної ділянки - 639,78 грн.
Земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 111068640грн.
В ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 28.09.2020 у справі №922/4073/19).
Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру від 24.06.2020 року №НВ-0005138292020 (а.с.48), земельній ділянці комунальної форми власності площею 6,0658 га. по вулиці Єнакіївській, 7 у місті Харкові присвоєно кадастровий номер 6310138500:12:004:0044 та відомості про неї зареєстровано у Державному земельному кадастрі 25.12.2013.
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що земельна ділянка, за користування якої позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, є об'єктом цивільних прав, оскільки вона є сформованою (визначено її межі і площу), їй присвоєно кадастровий номер та відомості про неї зареєстровано в Державному земельному кадастрі.
Судова колегія враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не шляхом простого арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).
При здійсненні розрахунку розміру нормативної грошової оцінки одного квадратного метра спірної земельної ділянки, позивачем використані дані витягу №ЗВ-9801281282020 від 12.05.2020 (а.с.52) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, зокрема, коефіцієнти Км2 - 1,59 , Км3 -1,5, Кф-1,2.
Відповідно до рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 становить 639,78 грн. і підлягає в подальшому індексації у порядку, встановленому законодавством України. Вказане рішення введено в дію з 01.01.2020.
Згідно даних Держгеокадастру коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель становить за 2020 рік - 1,0.
Отже, позивачем при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки правильно застосовано базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова - 639,78 грн. та коефіцієнт індексації - 1.
Рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 № 41/08 затверджено “Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові” (далі-Положення), яке набрало чинності з 01.03.2008 р.
Розділом ІІ вказаного Положення визначено порядок розрахунку орендної плати та наведено відповідну формулу.
Проте, в п.4.1 Положення зазначено, що порядок розрахунку орендної плати, встановлений розділом ІІ цього Положення, не розповсюджується на землі, перелік яких наведений в таблиці.
В таблиці, що міститься в п.4.1 Положення, визначено, що для земельних ділянок промисловості застосовується ставка річної орендної плати 4%.
Отже, для земель промисловості встановлено особливий режим розрахунку розміру орендної плати, що полягає у застосуванні ставки річної орендної плати при здійсненні розрахунку у розмірі - 4%.
Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача про необхідність здійснення позивачем розрахунку розміру орендної плати за формулою, наведеною в розділі ІІ Положення.
Таким чином, позивачем правомірно при розрахунку застосовано ставку річної орендної плати -4%, оскільки спірна земельна ділянка належить за категорією використання до земель промисловості, про що зазначено у витягу №ЗВ-9801281282020 від 12.05.2020 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Згідно витягу №ЗВ-9801281282020 від 12.05.2020 (а.с.52) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, загальна площа земельної ділянки, по вулиці Єнакіївській, 7 у місті Харкові (кадастровий номер 6310138500:12:004:0044) складає 6,0658 га.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.12.2020 №234926797 (а.с.30-47), на сформованій земельній ділянці площею 6,0658 (кадастровий номер 6310138500:12:004:0044) по вул. Єнакіївській, 7 у місті Харкові розташовані нежитлові будівлі, належні на праві власності ТОВ НВП "Кор-Mет", ТОВ "Полімер інтех Холдінг", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Таким чином, на спірній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомості декількох осіб, в тому числі, відповідача.
Позивач розрахував суми безпідставно збережених коштів пропорційно від загальної площі земельної ділянки та площі нежитлових будівель, що належать на праві власності відповідачу - літ. "А-1" загальною площею 187,4 кв.м, літ. "Ч-1" загальною площею 240,9 кв.м, літ. "Б-1" загальною площею 552,3 кв. м., літ. "Д-1" загальною площею 18,5 кв.м.
В апеляційній скарзі відповідач заперечує проти застосованої позивачем методики визначення розміру земельної ділянки пропорційно площі належних відповідачу приміщень, з тих підстав, що такий розрахунок не враховує функціональне призначення будівель, санітарні зони, виробничі навантаження, наявність на земельній ділянці дороги загального користування.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Позивач в позові, обґрунтовуючи методику розрахунку, посилається на положення ч. 286.6 ст. 286 ПК України, відповідно до якої, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Верховний Суд в постанові від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 вказав на відсутність перешкод для застосування вказаної норми права (за аналогією) у спірних правовідносинах і виклав правову позицію, відповідно до якої, розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.
Розрахунок позивача відповідає принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності, а також справедливості визначення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, оскільки відповідальність обумовлена фактом володіння нерухомим майном конкретної площі та фактом використання у зв'язку з цим спірної земельної ділянки.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідач, не виконавши передбачений законом обов'язок з оформлення права користування землею та не сплачуючи відповідні кошти за користування нею, не погоджується із розрахунком позивача, втім власних контррозрахунків не подає, бажання врегулювати спірні правовідносини не виявляє.
Відповідач вважає, що позивач не надав суду доказів існування як об'єкту цивільних прав земельної ділянки під об'єктами нерухомості, належними на праві власності ТОВ НВП "Кор-Mет".
Судова колегія враховує наступне.
За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
Таким чином, у зв'язку з користуванням відповідачем нежитловими будівлями літ. "А-1" загальною площею 187,4 кв.м, літ. "Ч-1" загальною площею 240,9 кв.м, літ. "Б-1" загальною площею 552,3 кв. м., літ. "Д-1" загальною площею 18,5 кв.м. по АДРЕСА_1 презюмується його користування спірною земельною ділянкою.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 02.06.2020 у справі №922/2417/19.
Позивач надав до суду витяг з Державного земельного кадастру від 24.06.2020 року № НВ-0005138292020 (а.с.48), акт обстеження від 01.12.2020, складений Департаментом територіального контролю Харківської міськради, на підставі яких можна дійти висновку про те, що відповідач з 01.01.2020 використовував земельну ділянку (кадастровий номер 6310138500:12:004:0044) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України.
Спірна земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав. Відомості про формування цієї земельної ділянки з визначенням її площі, меж, присвоєння кадастрового номера внесено до Державного земельного кадастру, актуальні відомості про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки оформлені як витяг №ЗВ-9801281282020 від 12.05.2020 (а.с.52) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Відповідач не спростував ці відомості, не надав доказів на підтвердження використання ним зазначеної земельної ділянки меншою площею, аніж сформованої як об'єкт цивільних прав.
Отже, доводи відповідача є безпідставними.
Позивачем нараховано безпідставно збережені кошти за період з 01.01.2020 по 31.01.2021.
При здійсненні розрахунку позивачем правомірно не нараховано відповідачу безпідставно збережені кошти за період з 01.03.2020 по 31.03.2020, оскільки Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" пункти 52-4 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: "52-4. Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності."
Таким чином, розрахунок позивача охоплює період з 01.01.2020 по 31.01.2021, проте, включає не 13, а 12 місяців.
Відповідно до розрахунку позивача (а.с.51), розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2020 по 31.01.2021 складає 365356,08 грн.
За інформацією ГУ ДПС у Харківській області в листі від 20.07.2021 (а.с.64-65), станом на 25.06.2020 ТОВ НВП "Кор-Mет" сплачено земельний податок в розмірі 37782,75 грн.
Враховуючи вказану інформацію, позивачем було вирахувано суму сплаченого відповідачем земельного податку та заявлено до стягнення безпідставно збережені кошти в розмірі 327573,33 грн.
Проте, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач додав до матеріалів справи платіжні доручення за 2020 рік на загальну суму 82682,71 грн. із призначенням платежу "земельний податок з юридичних осіб" (а.с.78-88).
В матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ НВП "Кор-Мет" є платником земельного податку за інші земельні ділянки, крім земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:004:0044.
Крім того, наведена в листі ГУ ДПС у Харківській області від 20.07.2020 інформація щодо суми сплаченого відповідачем податку на спірну земельну ділянку враховує лише частину періоду - до червня 2020 року (в розмірі 37782,75 грн.).
Враховуючи наведене, сума, відображена Харківською міською радою у розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності за період з 01.01.2020 по 31.01.2021 (365356,08 грн.), має бути зменшена на 82 682,71 грн.
З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі 282 673,37 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2021року у справі №922/650/21 - без змін.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2021 року у справі №922/650/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 27.07.2021р.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя І.В. Зубченко
Суддя О.А. Істоміна