ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 липня 2021 року Справа № 902/40/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача: директор Чорноброва Ю.Г.
відповідача: адвокат Денисюк О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 11.05.2021, повне рішення складено 19.05.2021, у справі № 902/40/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДОЛ" (вул. Богатирська, буд. 9, офіс 402, м. Київ, 04209)
до: Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (вул. Соборна, буд. 200, с. Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412)
про стягнення 350 222,85 грн
В січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ердол» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в редакції заяви № б/н від 17.03.2021 (вх. №01-34/2679/21) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Птахокомбінат «Бершадський» 1 154 206,98 грн, в т.ч. 835 873,70 грн суми боргу; 27 281,71 грн пені; 208 968,42 грн штрафу 25%; 82 083,15 грн 36% річних та відшкодування судових витрат /а.с. 1-3, 69/.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в порушення умов Договору поставки нафтопродуктів № 22-10-2020 від 22.10.2020, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати повної вартості поставленого товару. За прострочку оплати товару позивачем також заявлено до стягнення пеню, штраф 25% та відсотки річних.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.05.2021 у справі № 902/40/21, позов ТОВ «Ердол» до ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» про стягнення 1 154 206,98 грн задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» на користь ТОВ «Ердол» 835 873,70 грн - основного боргу; 208 968,42 грн - штрафу та 15 672,63 грн - витрат зі сплати судового збору.
Позовні вимоги ТОВ «Ердол» в частині стягнення 36 % річних у розмірі 82 083,15 грн та пені у розмірі 27 281,71 грн залишено без розгляду.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього обов'язку згідно з договором, своє зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар не виконав, а тому позовні вимоги про стягнення основної заборгованості та 25% штрафу згідно умов п. 5.2.2 Договору підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з тим оцінюючи у справі докази, судом встановлено, що позивачем не надано суду первинних документів щодо проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар, а тому, зважаючи на відсутність можливості перевірки розрахунку (правомірності розмірів) пені та відсотків річних, беручи до уваги не виконання позивачем вимог ухвали суду від 19.01.2021 та 15.03.2021, місцевий господарський суд з урахуванням положень ч. 4 ст. 226 ГПК України дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 36% річних у розмірі 82 083,15 грн та пені у розмірі 27 281,71 грн слід залишити без розгляду /а.с. 203-211/.
ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський», не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2021 у справі № 902/40/21 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує:
- відповідачем повністю оплачено основний борг у розмірі 835 873,70 грн, що підтверджується доданими до апеляційної скарги письмовими доказами, а саме відповідними платіжними дорученнями за період дії Договору поставки нафтопродуктів № 22- 10-2020;
- заява про збільшення розміру позовних вимог не містить обґрунтування підстав такого збільшення, а саме позивачем не вказано на підставі яких заявок, за якими видатковими накладними, в який період, кількості, асортименті та вартості здійснювалась поставка дизельного пального відповідачу. Не містить означена заява також відомостей про те, чи виписувались позивачем рахунки на оплату дизельного пального та фактичну оплату відповідачем поставленого дизельного пального. Матеріали заяви про збільшення розміру позовних вимог не містять первинних документів, які б підтверджували збільшення суми основного боргу до суми 835 873,70 грн. Отже разом з позовною заявою позивачем не було надано належних доказів того, що у відповідача виникла заборгованість у сумі 835 873,70 грн;
- завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями судовому процесі;
- суд констатує, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує заборгованість, у той же час визнає його належним доказом наявності боргу. Щодо стягнення судом штрафу, відповідач вважає його необґрунтованим, з огляду на відсутність боргу у ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» перед позивачем та доказів понесення останнім збитків.
Таким чином, на думку скаржника ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський», рішення Господарського суду Вінницької області від 11.5.2021 у справі 902/40/21 ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, не врахуванням належних доказів по справі, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права /а.с. 214-220/.
Крім того в апеляційній скарзі скаржник просить долучити до матеріалів справи додаткові докази, як не були подані до Господарського суду Вінницької області, а саме:
- платіжне доручення № 22216 від 25 березня 2021; платіжне доручення № 21976 від 11 березня 2021; платіжне доручення № 21975 від 11 березня 2021; платіжне доручення № 21963 від 10 березня 2021; платіжне доручення № 21923 від 09 березня 2021; платіжне доручення № 21922 від 09 березня 2021; платіжне доручення № 21899 від 05 березня 2021; платіжне доручення № 21896 від 05 березня 2021; платіжне доручення № 21895 від 05 березня 2021; платіжне доручення № 21884 від 04 березня 2021; платіжне доручення № 21876 від 03 березня 2021; платіжне доручення № 21763 від 22 лютого 2021; платіжне доручення № 21813 від 26 лютого 2021; платіжне доручення № 21863 від 02 березня 2021; платіжне доручення № 21864 від 02 березня 2021; платіжне доручення № 21875 від 03 березня 2021; платіжне доручення № 21494 від 11 лютого 2021; платіжне доручення № 21500 від 12 лютого 2021; платіжне доручення № 21664 від 18 лютого 2021; платіжне доручення № 21690 від 19 лютого 2021; платіжне доручення № 21483 від 10 лютого 2021; платіжне доручення № 21478 від 09 лютого 2021; платіжне доручення № 21355 від 27 січня 2021; платіжне доручення № 20912 від 29 грудня 2020; платіжне доручення № 21268 від 22 січня 2020; платіжне доручення № 20703 від 15 грудня 2020; платіжне доручення № 20418 від 30 листопада 2020; платіжне доручення № 19851 від 04 листопада 2020; платіжне доручення № 19852 від 04 листопада 2020; платіжне доручення № 20089 від 16 листопада 2020; платіжне доручення № 20262 від 23 листопада 2020; платіжне доручення № 20344 від 26 листопада 2020; платіжне доручення № 19844 від 04 листопада 2020; платіжне доручення № 19719 від 28 жовтня 2020; платіжне доручення № 19730 від 29 жовтня 2020; платіжне доручення № 19843 від 04 листопада 2020. Зазначені платіжні доручення на думку апелянта підтверджують відсутність заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів № 22-10-2020 від 22.10.2020 укладеним із ТОВ «Ердол» /а.с. 224-259/.
Розглянувши клопотання апелянта з приводу долучення нових доказів (документів) до матеріалів справи, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати докази.
Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частиною 8 ст. 80 ГПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з част. 1, 2, 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Так, обґрунтовуючи неможливість подання додаткових доказів до суду першої інстанції, скаржник вказує, що він розраховував на виконання позивачем своїх обов'язків передбачених ст. 42 ГПК України, а саме не приховувати письмові докази оплати відповідачем спірних 835 873,70 грн, які позивач видав за борг, окрім цього, відповідач перебував у скрутному фінансовому становищі та не зміг скористатися своїм правом на отримання професійної правничої допомоги.
Разом з тим зі змісту ст. 42 ГПК України, на яку посилається скаржник при обґрунтуванні поважності причин неподання доказів, за якими на думку останнього відсутня заборгованість по справі та невиконання позивачем своїх обов'язків, вбачається, що учасники справи, окрім іншого, зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Слід зазначити, що вказана процесуальна норма щодо виконання сторонами своїх обов'язків під час здійснення судового провадження стосується, як і позивача так і відповідача по справі.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
З наведеного слідує, що участь сторони у судовому процесі можлива через повноважного представника або керівника відповідної установи, так зване (самопредставництво).
Апеляційним судом враховується, що ухвалою від 12.01.2021 про відкриття провадження у справі № 902/40/20 місцевий господарський суд зобов'язував відповідача в порядку положень ст. 165, 178 ГПК України надіслати (надати) до суду відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали; розгляд справи № 902/40/20 неодноразово відкладався у підготовчому провадженні, а ухвалою суду від 24.03.2021 прийнято до розгляду заяву ТОВ «Ердол» № б/н від 05.03.2021 (вх.№ 01-34/2179/21) про збільшення позовних вимог, в редакції заяви № б/н від 17.03.2021 (вх. № 01-34/2679/21).
Враховуючи, що відповідач не вжив дій щодо подачі відзиву у справі, чи будь-яких заперечень, документів (платіжних доручень) на спростування заборгованості перед позивачем по Договору, зокрема, до моменту розгляду судом першої інстанції справи по суті та ухвалення ним оскаржуваного рішення, судова колегія вважає, що причини неможливості подання долучених документів до матеріалів справи є необґрунтованими. При цьому апеляційний суд враховує, що дані докази існували на час призначення місцевим судом справи до розгляду по суті, а тому нічого не заважало відповідачу з'ясувати наявність чи відсутність їх у справі та долучити такі докази до початку розгляду справи судом першої інстанції, у тому числі в порядку самопредставництва через свого керівника, тобто без участі адвоката.
За наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про порушення відповідачем порядку подання доказів, визначеного ст. 80 ГПК України. Отже копії платіжних доручень, які, на думку відповідача, підтверджують відсутність заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів № 22-10-2020 від 22.10.2020, укладеним із ТОВ «Ердол», та які відповідач просить долучити до матеріалів справи /а.с. 223-259/, як докази в апеляційному провадженні, судом до розгляду не приймаються.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 (головуючий суддя Крейбух О.Г., судді Тимошенко О.М., Юрчук М.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Птахокомбінат «Бершадський” на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2021 у справі № 902/40/21, розгляд справи призначено на 21.07.2021 об 12:00 год.
08.07.2021 ТОВ «Ердол» подано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 5344/21), в якому позивач заперечує проти апеляційної скарги /а.с. 273-274/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі №902/40/21, задоволено клопотання ТОВ «Ердол» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів.
На підставі розпорядження від 20.07.2021 № 01-04/441 керівника апарату суду у зв'язку із відпусткою судді Юрчука М.І. з 19.07.2021 по 15.08.2021 включно проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 902/40/21 між суддями, протокол від 20.07.2021, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Миханюк М.В., Тимошенко О.М.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Птахокомбінат «Бершадський» на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2021 у справі № 902/40/21 прийнято до провадження колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Миханюк М.В., Тимошенко О.М.
В судовому засіданні 21.07.2021 представник ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду скасувати, а в позові ТОВ «Ердол» відмовити.
Представник ТОВ «Ердол» заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 11.05.2021 у справі № 902/40/21 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд
22.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ердол» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Птахокомбінат «Бершадський» (покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 22-10-2020 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця (поставити), а покупець зобов'язується прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне пальне), далі за текстом - «Товар» згідно умов Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями за заявками (усними або письмовими) покупця, на підставі яких постачальник виставляє рахунок-фактуру на оплату кожної партії товару. Номенклатура, кількість, ціна товару визначається у видаткових накладних на поставку кожної партії товару.
Згідно з п. 3.2 Договору, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару згідно видаткової накладної.
Товар вважається переданий постачальником і прийнятий покупцем по якості - відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника), по кількості - відповідно до видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних на партію товару у відповідності з вибраним базисом поставки партії товару (п. 3.5 Договору).
За змістом п. 4.1 Договору покупець здійснює 100% попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі виставленого рахунку в день отримання такого рахунку на електронну пошту на реквізити вказані в такому рахунку.
Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2 Договору).
У випадку наявності у покупця заборгованості перед постачальником, останній зараховує кожну наступну оплату в незалежності від призначення платежу в рахунок погашення існуючої заборгованості та має право не відвантажувати товар до моменту повного погашення заборгованості за Договором та звільняється від будь-якої відповідальності за не відвантаження товару, чи не повернення коштів до моменту повного погашення боргу та оплати за погоджений товар (п. 4.7 Договору).
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення терміну дії Договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не повідомила про свої бажання розірвати Договір або між сторонами не буде укладений новий Договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний місяць і на тих самих умовах (п. 9.1 Договору).
Даний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств /а.с. 8-13/.
На виконання умов Договору № 22-10-2020 від 22.10.2020 позивач:
- виставив відповідачу рахунки на оплату: № 92 від 22.10.2020 на суму 325 125,00 грн; № 130 від 29.10.2020 на суму 493 762,50 грн; № 163 від 04.11.2020 на суму 506 086,50 грн; № 111 від 01.02.2021 на суму 222 432,50 грн; № 102 від 09.02.2021 на суму 370 037,80 грн; № 114 від 11.02.2021 на суму 373 303,80 грн; № 119 від 12.02.2021 на суму 216 283,20 грн; № 171 від 26.02.2021 на суму 215 176,50 грн; № 196 від 02.03.2021 на суму 287 626,00 грн; № 204 від 03.03.2021 на суму 293 788,00 грн;
- поставив відповідачу товар на загальну суму 3 303 621,80 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними, а саме: № 95 від 23.10.2020 на суму 325 125,00 грн; № 134 від 29.10.2020 на суму 493 762,50 грн; № 166 від 04.11.2020 на суму 506 086,50 грн; № 46 від 01.02.2021 на суму 222 432,50 грн; № 105 від 09.02.2021 на суму 370 037,80 грн; № 116 від 11.02.2021 на суму 373 303,80 грн; № 121 від 12.02.2021 на суму 216 283,20 грн; № 166 від 26.02.2021 на суму 215 176,50 грн; № 195 від 02.03.2021 на суму 287 626,00 грн; № 201 від 03.03.2021 на суму 293 788,00 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки нафтопродуктів № 22-10-2020 від 22.10.2020 не у повному обсязі здійснив оплату за товар, поставлений позивачем, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 835 873,70 грн.
З огляду на допущення ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» порушення строків оплати поставленого товару (нафтопродуктів), позивач нарахував до стягнення штрафні та компенсаційні нарахування.
ТОВ «Ердол» надало в матеріали справи акт звірки взаєморозрахунків сторін за період з 01.06.2020 по 05.03.2021, за яким згідно з даними позивача у відповідача існує заборгованість у розмірі 835 873,70 грн /а.с. 168/.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, оскаржуване рішення скасувати, а в позові ТОВ «Ердол» відмовити, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Апеляційним судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 22-10-2020 від 22.10.2021, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що позивачем в якості доказів поставки товару (нафтопродуктів) у період з жовтня 2020 року по березень 2021 року по Договору 22-10-2020 від 22.10.2021 надано копії видаткових накладних на загальну суму 3 303 621,80 грн.
Так, за даними позивача, відповідач провів часткові розрахунки за поставлений товар в розмірі 2 467 748,10 грн, і заборгованість останнього складає 835 873,70 грн, яка визнається відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2020 по 05.03.2021.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та не спростовано позивачем, що матеріали справи не містять і сторонами не надано належних та достовірних доказів (платіжних доруень, банківських виписок) проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар на суму 2 467 748,10 грн. Судова колегія враховує, що самостійно перевірити розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 22-10-2020 від 22.10.2021 на підставі наявних у матеріалах справи доказів не вбачається можливим, оскільки не відомо розмір фактичних оплат відповідачем отриманого товару по кожній видатковій накладній окремо.
Разом з тим надаючи оцінку ступеню виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару, суд встановив, що в підтвердження наявності у відповідача заборгованості по Договору № 22-10-2020 від 22.10.2021 ТОВ «Ердол» надана копія акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2020 по 05.03.2021, відповідно до змісту якого у відповідача за даними позивача рахується заборгованість у розмір 835 873,70 грн.
Судом приймається до уваги, що акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто, має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.
Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (зазначена правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18).
Вказане свідчить про те, що акт звірки взаєморозрахунків, як належний доказ в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, може прийматися судом лише в тому випадку, коли він, у тому числі підписаний уповноваженими на те особами суб'єктів господарювання.
Так згідно з долученим до матеріалів справи актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2020 по 05.03.2020, за даними позивача у відповідача існує заборгованість у розмірі 835 873,71 грн. Вказаний акт зі сторони позивача підписано особою ОСОБА_1 та скріплено печаткою підприємства ТОВ «Ердол», зі сторони ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» підписано невідомою особою ОСОБА_2 , печатка підприємства відповідача на означеному акті відсутня /а.с.168/.
Колегія суддів зауважує, що позивач не надав будь-яких доказів, зокрема, статуту ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський», посадової інструкції, довіреностей тощо, на підставі яких можливо було б встановити наявність/відсутність у особи ОСОБА_2 необхідних повноважень для визнання ним заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, зокрема, перед ТОВ «Ердол».
Крім того апеляційним судом враховується, що позивач не зміг надати суду переконливих пояснень щодо займаної посади особи ОСОБА_2 у ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський», тоді як зазначена особа з пояснень представника відповідача йому не відома.
Отже наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2020 по 05.03.2020 не може вважатися доказом наявної заборгованості відповідача, про яку позивачем заявлено до стягнення, тому зазначений документ визнається судом, як неналежний, адже останній не встановлює обставин, які входять до предмету доказування у справі.
Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні рішення повинен був проаналізувати сам зміст наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків на відповідність правовій позиції, що викладена у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та дати належну оцінку діям сторін, чого зроблено не було.
За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за поставку товару у розмірі 835 873,70 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки дана сума коштів не підтверджена позивачем належним чином, а тому у задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення пені, відсотків річних та штрафу, які є похідними від основної вимоги слід відмовити.
Таким чином, з огляду на відсутність будь-якої доказової бази на підтвердження протилежного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всупереч вимог ГПК України не було всебічно та повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а висновки суду, викладені у рішенні господарського суду щодо стягнення основної суми боргу та заявленого розміру штрафу, не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до част. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).
Згідно із п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2021 у справі № 902/40/21 необхідно скасувати у зв'язку з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
На підставі ч. 5, 9 ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2021 у справі № 902/40/21 задоволити.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2021 у справі № 902/40/21 скасувати. Ухвалити нове рішення.
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 902/40/21 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "27" липня 2021 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Тимошенко О.М.