ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 липня 2021 року Справа № 924/548/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василенко Марини Ярославівни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.06.2020 р. у справі № 924/548/20 (суддя Виноградова В.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Доманича Михайла Миколайовича
до Фізичної особи-підприємця Василенко Марини Ярославівни
про стягнення 149 625 грн
за участю представників сторін:
позивача -не з"явився
відповідача - Кащенко В.В.
Фізична особа-підприємець Доманич Михайло Миколайович звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Василенко Марини Ярославівни 149 625 грн. попередньої оплати .
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на положення ст. ст. 11, 202, 205, 526, 530, 538, 599, 626, 638, 640, 642, 662, 663, 670, 693 ЦК України, ст. ст. 179, 181, 193 ГК України неналежним виконанням відповідачем обов'язку з поставки оплаченого позивачем згідно з рахунком від 03.09.2019 р. № 40 товару.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.06.2020 р. у справі № 924/548/20 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача кошти в сумі 149 625 грн та 2 244, 38 грн витрат зі сплати судового забору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язання з передання товару позивачу, право позивача вимагати повернення суми попередньої оплати, встановлене ст. 693 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 149625 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Василенко Марина Ярославівна звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити; витребувати у позивача для огляду у суді оригінал рахунку на оплату від 03.09.2019 р. № 40.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що вона не укладала з позивачем договір поставки, не підписувала та не виставляла для оплати рахунок, не отримувала перераховані згідно нього кошти, а Сидорчук О.М. умисно шляхом обману, який полягав у тому, що він діє від імені ФОП Василенко М.Я. та має намір поставити замовлений Доманичем М.М. товар, незаконно заволодів належними позивачу коштами у сумі 149 625 грн.
Скаржник звертає увагу суду, що у зв'язку із вказаними обставинами звернулася із заявою до правоохоронних органів про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. 16.04.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України за заявою скаржника та розпочато досудове розслідування.
Апелянт вказує, що висновок суду про те, що між позивачем та відповідачем укладено договір у спрощений спосіб на умовах виставленого відповідачем рахунку від 03.09.2019 року №40 не відповідає обставинам справи, та судом неправильно застосовано у цій частині норми матеріального права.
Окрім того, апелянт вказує, що дану справу було розглянуто судом за її відсутності, оскільки скаржника не було повідомлено належним чином про дату, час і місце вчинення відповідної процесуальної дії, внаслідок чого було позбавлено можливості скористатися наданими законом правами та надати суду відзив на позов з доданням доказів, що підтверджують заперечення проти позову, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, зупинено його дію, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її розгляд на 08.07.2021 р. об 14:30 год.
Фізична особа-підприємець Василенко Марина Ярославівна надіслала до суду заяву (клопотання) про зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12021243000000470 від 16.04.2021 р., яке розслідується Хмельницьким районним управлінням поліції ГУНП в Хмельницькій області.
Фізична особа-підприємець Василенко Марина Ярославівна надіслала до суду клопотання, в якому просить суд витребувати у позивача ФОП Доманича Михайла Миколайовича для огляду у суді оригінал рахунку на оплату від 03.09.2019 р. № 40 та квитанції від 04.09.2019 р. в сумі 49 625 грн та від 03.10.2019 р. № 8 в сумі 100 000 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 р. розгляд скарги відкладено на 22.07.2021 р. о 14:30 год. Зобов'язано ФОП Доманича М.М. надати суду для огляду оригінал рахунку на оплату від 03.09.2019 р. № 40, квитанції від 04.09.2019 р. в сумі 49 625 грн, від 03.10.2019 р. № 8 в сумі 100 000 грн. та письмові пояснення щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з доказами його (доданих до нього документів) надсилання відповідачу.
На виконання вимог ухвали суду від 08.07.2021 р., позивач надав для огляду в оригіналі квитанції від 04.09.2019 в сумі 49625 грн., від 03.10.2019 р. №8 в сумі 100000 грн.Також надав наявну роздруківку рахунку на оплату №40 від 03.09.2019 р.,оскільки даний Рахунок на оплату йому надійшов у засканованому вигляді засобами електронного зв'язку.
Крім того,відповідно до поданого відзиву позивач вказує ,що апелянт не надає жодного доказу тому, що він не підписував рахунок на оплату від 03.09.2019 р. №40, не надає доказів щодо його працевлаштування у ПП «Термо-Лайф», керівником якої є ОСОБА_1 , про окремі прохання Сидорчука О.М. щодо «реєстрації її як підприємця»»відкриття нею рахунку в банку», «надання йому повного доступу до цього рахунку».
У позивача викликають сумніви твердження апелянта про «незнання ним/нею» про всі операції та відкриті рахунки, зважаючи на необхідність подання до податкових та інших контролюючих органів відповідної звітності.
Жодним чином, апелянт не наводить обставини та докази щодо її можливих юридичних
правовідносин із третьою особою - Сидорчук О.М..
Твердження про не здійснення підприємницької діяльності не грунтується на жодних доказах, окрім припущень щодо можливого встановлення в ході досудового розслідування кримінального провадження відповідних обставин.
Перебування за кордоном відповідача, ніяким чином не могло перешкоджати їй здійснювати
свою діяльність. Вказує,що рахунок на оплату товару за №40 від 03.09.2019 р. йому по домовленості надійшов засобами електронного звязку, в ньому містились всі необхідні реквізити та домовлені умови поставки. Він переконався ,що ФОП Василенко М.Я. здійснює підприємницьку діяльність по торгівлі електротоварами.
Апелянт Василенко М.Я. не зверталася до суду щодо припинення її підприємницької діяльності в порядку абз 4. ч.І ст. 55-1 Господарського кодексу України як така, що мала ознаки фіктивності. Така припинила діяльність за власним рішенням 22.07.2020 р.
Щодо доводів апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права,
посилається на п.. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." та п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році. При цьому вказує, що в позовних матеріалах позивачем зазначалась виключно актуальна інформація про місцезнаходження відповідача, яка містилась у державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Інших способів встановити фактичне місцезнаходження відповідача не було можливим.
Просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення господарського суду Хмельницької області від 25.06.2020 р. та в ідмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду кримінального провадження
Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12021243000000470 від 16.04.2021 р., вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.
Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов'язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи. При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено зупинення провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду до вирішення іншої судової справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
Колегія суддів враховує, що метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.
Обґрунтовуючи наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, відповідач посилається на те, що вона не укладала з позивачем договір поставки, оскільки не підписувала та не виставляла для оплати рахунок, не отримувала перераховані згідно нього кошти, а ОСОБА_1 умисно шляхом обману, який полягав у тому, що він діє від імені ФОП Василенко М.Я. та має намір від цього імені поставити замовлений ФОП Доманичем М.М. товар, незаконно заволодів належними позивачу коштами у сумі 149 625 грн. У зв'язку із вчиненням ОСОБА_1 кримінального правопорушення відповідач звернулася із відповідною заявою до правоохоронних органів про притягнення його до кримінальної відповідальності. 16.04.2021 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області були внесені відомості за № 12021243000000470 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та розпочато досудове розслідування. В ході проведення досудового розслідування будуть встановленні обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, зокрема, встановлено обставини за яких ОСОБА_1 обманув ФОФ Доманича М.М. щодо поставки, начебто, відповідачем товарів, встановлено за яких обставин ОСОБА_1 підробив від імені відповідача підпис у рахунку № 40 від 03.09.2019 р. на загальну суму 149 625 грн та виставив позивачу, встановлено, що саме ОСОБА_1 отримав 04.09.2019 р. кошти в розмірі 49 625 грн та 03.10.2019 р. кошти в сумі 100 000 грн, встановлено, яким чином він в подальшому розпорядився отриманими коштами, тощо. Під час проведення досудового розслідування було допитано її в якості свідка, отримано зразки її підпису з метою проведення почеркознавчої експертизи підпису у рахунку № 40, отримано інформацію щодо перетину мною державного кордону України, надано відповідне доручення в ГУНП в Закарпатській області щодо допиту ФОП Доманича М.М. та отримання оригіналів документів з метою проведення відповідних експертиз, отримано довідку про рух коштів, тощо. Крім того, планується проведення ряду інших слідчих та процесуальних дій з метою притягнення ОСОБА_1 до передбаченої законом відповідальності.
Оцінюючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі, апеляційний господарський суд враховує наступне.
Так, слід звернути увагу, що в матеріалах даної справи відсутні будь-які належні та допустимі докази наявності у суді справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства за наслідками кримінального провадження № 12021243000000470 від 16.04.2021 р.
Зазначена обставина виключає можливість застосування норми пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України в якості підстави для зупинення провадження у господарській справі.
Обставини, на які посилається відповідач, як на такі, що унеможливлюють розгляд справи № 924/548/20, не є такими обставинами, оскільки незалежно від результату розгляду кримінальної справи у кримінальному провадженні № 12021243000000470 від 16.04.2021 р., апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи № 924/548/20. При цьому суд наділений достатніми процесуальними повноваженнями для з'ясування та встановлення обставин, які входять до предмету доказування у даній справі.
Таким чином, відповідачем не обґрунтовано відсутність реальної можливості розглянути господарську справу по суті заявлених вимог на підставі наданих учасниками справи доказів та пояснень по суті позовних вимог, а отже наявність правових підстав для зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12021243000000470 від 16.04.2021 р.
Окрім того, суд враховує, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").
Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призведе до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та ефективний розгляд справ впродовж розумного строку.
Зупинення провадження у даній справі не сприяє виконанню господарським судом завдання стосовно ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.
Враховуючи зазначені вище обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що наявність кримінального провадження №12021243000000470 від 16.04.2021 р. не є перешкодою для встановлення, з урахуванням вимог статті 74 ГПК України суттєвих обставин у даній справі під час її розгляду господарським судом.
З огляду на викладене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12021243000000470 від 16.04.2021 р.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.07.2021 р. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити
Позивач в судові засідання 08.07.2021 р. 22.07.2021 р. не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення сторін про день, час та місце розгляду справи, явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника апелянта , колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ФОП Василенко М.Я. виставлено ФОП Доманичу М.М. рахунок на оплату від 03.09.2019 р. № 40 на загальну суму 149 625 грн без ПДВ, а саме: плита електрична з духовкою 4-х конфорочна ПЕД-4 в кількості 5 шт. на суму 79 950 грн, плита електрична з духовкою 6-х конфорочна ПЕД-6 в кількості 3 шт. на суму 60 600 грн, конфорка КЕ0,12/3 в кількості 5 шт. на суму 9 075 грн.
Згідно з квитанцією від 04.09.2019 р. позивачем сплачено відповідачу 49 625 грн "авансу за товар від Василенко М.Я. зг. рах. 40 від 03.09.2019 р.". Також 03.10.2019 р. позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 100 000 грн з посиланням у призначенні платежу на рахунок № 40 від 30.09.2019 р., що відображено у квитанції від 03.10.2019 р. № 8.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 25.03.2020 р. № 1, в якій, посилаючись на виставлений відповідачем рахунок від 03.09.2019 р. № 40 та сплату позивачем коштів за рахунком в сумі 149 625 грн, та непоставку товару просив перерахувати (повернути) на протязі 7 днів з дати отримання вимоги-претензії грошові кошти в сумі 149 625 грн.
Відповідно до наданих у матеріали справи копій накладної № 9030000505535, опису вкладення, фіскального чека від 26.03.2020 р. та роздруківки з сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення за ідентифікатором 9030000505535, відповідна кореспонденція вручена адресату 03.04.2020 р.
Предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 149 625 грн у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем обов'язку з поставки оплаченого позивачем згідно з рахунком від 03.09.2019 р. № 40 товару на підставі положень ст. ст. 11, 202, 205, 526, 530, 538, 599, 626, 638, 640, 642, 662, 663, 670, 693 ЦК України, ст. ст. 179, 181, 193 ГК України.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв'язку.
Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Із змісту ст. 642 ЦК України вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору. Конклюдентні дії - це дії особи, що виражають її волевиявлення на встановлення правовідносин, зокрема, на укладання угоди, висловлені не в формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновки про такий намір. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що вчинення сторонами конклюдентних дій, а саме надання відповідачем рахунку на оплату від 03.09.2019 р. № 40 на загальну суму 149 625 грн, в якому визначено найменування, кількість та ціну товару, квитанцій про сплату позивачем за вказаним рахунком коштів від 04.09.2019 р. в сумі 49 625 грн, від 03.10.2019 р. № 8 в сумі 100 000 грн., свідчить, що між сторонами у спрощеній формі, передбаченій ч. ч. 1, 3 статті 181 ГК України виникли правовідносини з купівлі-продажу (поставки) товару.
З врахуванням викладеного, доводи скаржника, що між сторонами не виникли правовідносини з купівлі-продажу (поставки) товару на підстав договору, укладеного у спрощений спосіб, суд вважає безпідставними.
Так, ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтями 526 ЦК України, 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписами ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено апеляційним судом, позивач звернувся до відповідача з претензією від 25.03.2020 р. № 1 вказуючи на невиконання останнім зобов'язання з поставки товару за рахунком від 03.09.2019 №40, який позивачем оплачений повністю.
В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження виконання відповідачем обов'язку з поставки погодженого сторонами та оплаченого позивачем товару, ані після отримання відповідачем претензії, ані станом на час ухвалення рішення у цій справі.
Колегія суддів вказує, що виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
З огляду на викладене, враховуючи неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання з передання товару позивачу, право позивача вимагати повернення суми попередньої оплати, встановлене ст. 693 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 149 625 грн.
Щодо посилання у відповідача на досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021243000000470 від 16.04.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки в силу приписів частини 6 статті 75 ГПК України, лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ді ції (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Доводи відповідача, що саме ОСОБА_1 було виставлено ФОП Доманичу М.М. від імені ФОП Василенко М.Я. рахунок на поставку товару та ним були отримані кошти за товар, не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.
В свою чергу, суд звертає увагу на доводи відповідача, наведені нею в апеляційній скарзі про те, що їй нічного не було відомо про укладення ОСОБА_1 від її імені договору на поставку вказаного товару, виставлення рахунку від її імені, отримання коштів від ОСОБА_2 на відкритий на її ім'я рахунок. Отримані від позивача кошти ОСОБА_1 частково зняв готівкою в банкоматах м. Хмельницького, перерахував на свою картку, оплатив ними товари та послуги, частково повернув безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 40 000 грн належному йому ПП "Термо-Лайф", що підтверджується довідкою про рух коштів по рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
З огляду на викладене, із доводів відповідача слідує, що кошти за спірний товар були направлені саме на відкритий на ім'я ФОП Василенко М.Я. рахунок у банківській установі та ОСОБА_1 ними розпоряджувався.
Тобто, із доводів скаржника, апеляційним судом було встановлено, що Сидорчук О.М. мав доступ до банківського рахунку ФОП Василенко М.Я., йому були відомі всі необхідні реквізити, що надало йому змогу розпоряджатися коштами, які на йому знаходилися.
Колегія суддів вказує, що за своєю правовою природою підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).
Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного залучення фінансових ресурсів, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 ГК України).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач, надаючи інформацію про власний банківській рахунок іншій особі повинен був усвідомлювати всі ризики таких дій та їх наслідки.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
За положеннями частин четвертої - п'ятої вказаної статті копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55, згідно якого відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
До матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії рахунку на оплату від 03.09.2019 р. № 40, квитанції від 04.09.2019 р. в сумі 49 625 грн, від 03.10.2019 р. № 8 в сумі 100 000 грн, що відповідає вищезазначеним вимогам щодо порядку засвідчення копій документів, а відтак вказані документи є належними та допустимими доказами у справі.Крім того,оригінали квітанцій від 04.09.2019 та від 03.10.2019 позивача надав для огляду та долучення до справи .
Щодо доводів відповідача про те, що суд першої інстанції розглянув справу без її участі, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами частини 5 статті 252 ГПК України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, судом першої інстанції, з урахуванням приписів частини 3 статті 247, частини 1 статті 250 ГПК України, прийнято ухвалу від 12.05.2020 р., якою було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У зазначеній ухвалі відповідача було зобов'язано надати відзив, а також попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвала суду направлялась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві і відомостях з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, та повернута на адресу суду першої інстанції із відміткою відділення поштового зв'язку - "за даною адресою не проживає".
Отже, надіслання судом першої інстанції копії ухвали від 12.05.2020 р. у справі №924/548/20 на адресу ФОП Василенко М.Я., що відповідає адресі його місцезнаходження за даними ЄДРЮО, ФОП та ГФ та була повідомлена суду під час розгляду справи, є належним виконанням судом вимог ГПК України щодо повідомлення відповідача про розгляд справи в суді.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).
Суд звертає увагу також,що звертаючись з апеляційною скаргою, відповідачка вказала місце поживання : м.Хмельницький,вул. Бандери 51/1 кв.50.
За вказаною адресою їй направлялись ухвали про залишення апеляційної скарги без руху , про відкриття провадження у справі ,але повернуті з відміткою " по закінченню терміну зберігання ".Ухвала про відкладення розгляду справи ,яка надіслана на цю ж адресу,повернута з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів вказує, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію прийнятого місцевим господарським судом рішення крізь призму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначеної практики ЄСПЛ, апеляційний суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятого рішення, тому його висновки є вірними.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.06.2020 р. у справі № 924/548/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василенко Марини Ярославівни - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василенко Марини Ярославівни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.06.2020 р. у справі № 924/548/20 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складено 26 липня 2021 р.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.