ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1010/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг
на рішення Господарського суду Миколаївської області від „18” березня 2021р., повний текст якого складено та підписано „15” квітня 2021р
у справі 915/1010/20
за позовом: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз”
до відповідача: Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс”
про стягнення 16024,50 грн., -
головуючий суддя - Адаховська В.С.
місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області
У липні 2020 року Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг, в якому просило суд стягнути з останнього вартість послуг з розподілу природного газу за неврегульований небаланс в сумі 13751,52 грн., пеню в сумі 1528,87 грн., 3 % річних в сумі 482,62 грн., збитки від інфляції в сумі 261,49 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на виконання умов договору розподілу природного газу протягом квітня 2019 товариство розподілило (доставило) відповідачу 0,785 тис.м.куб. природного газу, що підтверджується Актом наданих послуг з розподілу газу від 30.04.2019 р. №МКП89008530. Відповідач 1-2 квітня 2019 року отримав природний газ в результаті несанкціонованого відбору, тому весь обсяг газу, отриманий відповідачем за вказаний період, внесений на алокацію оператора газорозподільної системи АТ «Миколаївгаз».
Так як газ, спожитий 1-2 квітня 2019 року був отриманий відповідачем без жодної правової підстави, це й стало підставою для звернення до суду із самостійними вимогами про сплату вартості природного газу, спожитого відповідачем у спірний період. Крім того, позивачем нараховано до стягнення пеню, 3% річних та збитки від інфляції.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2021р. по справі №915/1010/20 (суддя Адаховська В.С.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз” вартість послуг з розподілу природного газу за неврегульований небаланс в сумі 13751,52 грн., пеню в сумі 1528,87 грн., 3 % річних в сумі 482,62 грн., збитки від інфляції в сумі 261,49 грн., а також 2102,00 грн. судового збору.
Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Суд зазначив, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності здійснення розрахунків за компенсацію вартості природного газу, спожитого відповідачем.
Також, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування пені, 3% та інфляційних втрат суд встановив, що такі нарахування проведено правильно, а, отже позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Миколаївський професійний ліцей будівництва та сфери послуг звернувся до Південно-західного апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невірну оцінку доказів, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2021р. по справі №915/1010/20 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз” про стягнення заборгованості з Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг вартості послуг з розподілу природного газу за неврегульований небаланс в сумі 13751,52 грн., пеню в сумі 1528,87 грн., 3 % річних в сумі 482,62 грн., збитки від інфляції в сумі 261,49 грн.
Зокрема, скаржник зазначає, що при винесені оскаржуваного рішення Господарський суд Миколаївської області не дослідив підписаний сторонами Договір розподілу природного газу між АТ “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз” та Миколаївським професійним ліцеєм будівництва та сфери послуг, не дослідив наявні в матеріалах справи документи, неправильно визначився із характером спірних відносин, не вірно визначився із предметом позовних вимог, не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема ст. 638 ЦК України, ст. 181 ГК України, в зв'язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг на рішення Господарського суду Миколаївської області від „18” березня 2021р. у справі №915/1010/20; розгляд апеляційної скарги Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
01.06.2021р. від АТ “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз” надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив залишити апеляційну скаргу Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2021 по справі №915/1010/20 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з підстав його законності та обґрунтованості.
09.06.2021 від Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої відповідач просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2021 у справі №915/1010/20 повністю і і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз”.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 30.09.2015 Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 було затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), який набрав чинності 27.11.2015.
Пунктом 1 глави 1 розділу VI цього Кодексу передбачено, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
За приписами пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Споживач природного газу (далі - споживач) фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4, 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
01 січня 2019 року між Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз”, як оператором ГРМ, та Миколаївським професійним ліцеєм будівництва та сфери послуг, як споживачем, був укладений Договір розподілу природного газу шляхом надання підписаної споживачем заяви-приєднання № 42АВ540-74-19 від 01.01.2019 за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору (далі - Договір). За цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. Обов'язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п. 2.1, п. 2.2 Договору).
Згідно з п. 2.3 Договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися Законом України “Про ринок природного газу” та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п. 3.1 Договору, санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором.
Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником.
За відсутності у Споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб Споживача на відповідний календарний період Споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.
Згідно з абз. 1 п. 3.2 Договору, за наявності підтвердженого обсягу природного газу Споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим Договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу.
За умовами п. 3.3 Договору, Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом із своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газопостачання.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням Кодексу газорозподільних систем.
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.6 Договору).
Відповідно до п.п. 5 п. 7.4. Договору, споживач зобов'язується не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України (п. 8.1. Договору).
Згідно з п. 8.2 Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Предметом даного позову виступає майнова вимога Оператора ГРМ до споживача про стягнення з останнього вартості послуг з розподілу природного газу за неврегульований небаланс, а також пені, відсотків річних та інфляційних збитків, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини здійснення відповідачем несанкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Судом встановлено, що відповідно до інформації, вивантаженої з інформаційної платформи АТ "Укртрансгаз" про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які не включені до Реєстру споживачів жодного постачальника/постачальник яких не подав номінацію на точки виходу до ГРМ або така номінація була відхилена оператором ГТС/постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання у відповідача (персональний 56ХS000031Z0T00G) був відсутній підтверджений обсяг природного газу в квітні 2019, об'єм неврегульованого небалансу по відповідачу склав 0,785 тис.куб.м.
У зв'язку з відсутністю Споживача - Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника в квітні 2019, позивачем вживалися заходи для припинення газопостачання на об'єкті відповідача, зокрема 28.03.2019 відповідачу було вручено повідомлення про необхідність припинення (обмеження) газопостачання (дане повідомлення отримане відповідачем 28.03.2019 за вх. № 184). Однак відповідач відмовлявся припиняти (обмежувати) споживання газу, про що складено акт про відмову керівництва підприємства припинити (обмежити) споживання природного газу від 01.04.2019 та акт про порушення № 10000336 від 01.04.2019.
Згідно п. 4 гл. 5 розділу VI Кодексу ГРМ якщо за результатами споживання природного газу у період відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника (несанкціонований відбір природного газу) Оператор ГТС при забезпеченні заходів балансування за підсумками газового місяця за процедурою, визначеною Кодексом ГТС, віднесе такі обсяги (неврегульований небаланс) на Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ вартість таких обсягів, що розраховується за формулою:
В = Vф х Ц х К,
Де
В - вартість природного газу, яка компенсується Оператору ГРМ;
Vф - об'єм (обсяг) природного газу, фактично спожитий споживачем за період відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника;
Ц - ціна закупівлі природного газу Оператором ГРМ для покриття втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ у відповідний період. Оператор ГРМ щомісячно публікує на своєму веб-сайті інформацію про таку ціну та період її дії;
К - коефіцієнт компенсації, який визначається на рівні 1,5.
При цьому якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок відмови в доступі до об'єкта споживача для здійснення Оператором ГРМ припинення розподілу природного газу або внаслідок невиконання споживачем письмової вимоги Оператора ГРМ самостійно припинити (обмежити) споживання природного газу, коефіцієнт компенсації має становити 2.
Відповідно до п. 8-11 Розділу 5 Глави XI Кодексу ГРМ Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.
При складанні акту про порушення представник Оператора ГРМ зазначає в ньому про необхідність споживача (несанкціонованого споживача) бути присутнім на засіданні комісії, на якому буде розглянуто складений акт про порушення, та визначає:
1) місцезнаходження комісії з розгляду актів про порушення;
2) дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися складений акт про порушення;
3) контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо часу та місця
засідання комісії).
Споживач (несанкціонований споживач) зобов'язаний бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатися складений на нього акт про порушення.
За неможливості бути присутнім на засіданні особисто споживач (несанкціонований споживач) має право дати письмову згоду у довільній формі на проведення засідання без його присутності або у присутності його уповноваженої особи.
У разі неприбуття споживача (несанкціонованого споживача) та/або уповноваженої ним особи на засідання комісії остання розглядає складений акт про порушення без його (її) участі.
За результатами розгляду акту про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акту про порушення.
В акті про порушення № 10000336 від 01.04.2019 представника Відповідача попереджено, що комісія Оператора ГРМ з розгляду цього акту буде проводити засідання 18.04.2019 року. Відповідне засідання було перенесено на 02.05.2019.
За результатами розгляду акту про порушення, комісія прийняла рішення задовольнити акт про порушення вимог Кодексу ГРС № 10000336 від 01.04.2019, що підтверджується витягом з протоколу № 17, та провести розрахунки згідно Кодексу, а саме з коефіцієнтом 2.
Споживач, відповідно до пункту 4 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ, має компенсувати Оператору ГРМ вартість таких обсягів, що розраховується за вищевказаною формулою, тобто, В= 0,785 тис, куб.м * 8758,93 грн. (з ПДВ) * 2 =13751,52 грн.
З урахуванням вищенаведеного, позивачем були оформлені та скеровані листом №54003.1-СЛ-14755-0519 від 15.05.2019 на адресу відповідача: акт наданих послуг з розподілу природного газу № МКП89008530 від 30.04.2019 на суму 13751,52 грн. та рахунок на оплату № 69014950 від 30.04.2019 на суму 13751,52 грн., які згідно повідомлення про вручення за штрихкодовим ідентифікатором 5400306934739 вручено відповідачу 11.05.2019 року.
У відповідь на вказаний лист, відповідач надіслав позивачу лист № 121 від 23.05.2019, в якому вважає вимогу позивача про сплату 13751,52 грн. необґрунтованою та безпідставною.
Відповідач оплат за вказаним актом та рахунком не провів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до місцевого господарського суду. Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За положеннями ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем не надано доказів своєчасності здійснення розрахунків за компенсацію вартості природного газу в розмірі 13 751,52 грн., господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги АТ “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз” в частині стягнення вартості послуг з розподілу природного газу за неврегульований небаланс.
Щодо стягнення суми пені в розмірі 1528,87 грн. За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до п. Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
На підставі ст.549 ЦК України, ст. 230 ГК України та відповідних положень Договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1528,87 грн.
Колегією суддів перевірено розрахунок суми пені та встановлено, що він здійснений арифметично вірно, а тому судом першої інстанції цілком правомірно задоволено позовні вимоги у вказаній частині.
Щодо стягнення 3% річних за період з 19.05.2019 по 19.07.2020 у розмірі 482,62 грн та інфляційних витрат за період з червня 2019 року по червень 2020 в розмірі 261,49грн.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних.
Колегією суддів перевірено розрахунок сум інфляційних витрат та 3% річних та встановлено, що він здійснений арифметично вірно, а тому судом першої інстанції цілком правомірно задоволено позовні вимоги у вказаній частині.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував висновки суду першої інстанції, не довів порушення судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення. Також, апелянтом не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги.
Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Місцевим господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
1.Апеляційну скаргу Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послугзалишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2021 у справі №915/1010/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано
27.07.2021р
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький