79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" липня 2021 р. Справа №907/764/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С.Скрипчук
суддів Г.Т. Кордюк
О.Л. Мирутенка
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного підприємства «Мукачівське лісове господарство» вих. № 196 від 23.04.2021
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2021 (суддя Ушак І.Г., повний текст рішення складено 07.04.2021, м. Ужгород)
у справі № 907/764/20
за позовом Державного підприємства «Мукачівське лісове господарство», с.Вільховиця Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМІЗОЛЯЦІЯ», м.Ужгород
про стягнення заборгованості на суму 11900,36 грн.
Державне підприємство «Мукачівське лісове господарство» звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовом до ТзОВ «УКРПРОМІЗОЛЯЦІЯ» про стягнення 11 900,36 грн.
Позивач звертаючись до суду першої інстанції стверджує, що відповідач у повному обсязі не оплатив за отриману продукцію, згідно договорів купівлі-продажу необробленої деревини.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2021 в позові ДП «Мукачівське лісове господарство» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підтвердження факту поставки відповідачеві лісопродукції за договорами 2017 року позивачем надано суду товарно-транспортні накладні, податкові накладні на загальну суму 184 125,69 грн., ця ж сума відображена позивачем в актах звірки розрахунків між сторонами спірних відносин за період з січня 2017р. до вересня 2020р. Оплату зазначеної лісопродукції, за даними позивача, відповідач здійснив у сумі 185 015,00 грн., з огляду на що відсутня заборгованість останнього за лісопродукцію поставлену позивачем згідно договорів 2017.
Не погоджуючись з даним рішенням Державне підприємства «Мукачівське лісове господарство» подало апеляційну скаргу вих. № 196 від 23.04.2021, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2021 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не витребувавши у позивач доказів на підтвердження виникнення спірної заборгованості, дійшов до необґрунтованого висновку про відмову у позові.
Відповідачем не подано суду відзиву на апеляційну скаргу.
Апелянтом подано до суду апеляційної інстанції нові докази: податкові накладні та платіжні доручення.
Згідно чч.1,3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апелянтом не зазначено причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції. Враховуючи те, що нові докази додані до матеріалів апеляційної скарги, як додатки, суд апеляційної інстанції долучив такі докази до справи, однак, не приймає вказані документи в якості доказів по справі на підставі вимог ст.269 ГПК України.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи між ДП «Мукачівське ЛГ» (продавець) та ТзОВ «УКРПРОМІЗОЛЯЦІЯ» (покупець), за результатами аукціонів, було укладено договори купівлі-продажу необробленої деревини, саме: договір № 763/69/1кв-д/2017 від 16.01.2017 (аукціонне свідоцтво № 763); договір № 140/140/2кв-о/2017 від 16.03.2017 (аукціонне свідоцтво № 140); договір № 118/118/Зкв-о/2017 від 07.06.2017 (аукціонне свідоцтво № 118/118); договір № 40/40/4кв-е/2017 від 14.09.2017 (аукціонне свідоцтво № 40/40) (далі договори 2017). Згідно умов договорів продавець зобов'язався відпустити лісопродукцію, а покупець - прийняти продукцію та оплатити її вартість за обумовленою ціною, шляхом (100% передоплати вартості) банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5-ти календарних днів (п.6.1. договору від 16.01.2017 № 763/691/1кв-д/2017) та 3-ох календарних днів (п. 6.1. договорів №140/140/2кв-о/2017, № 118/118/Зкв-о/2017, № 118/118/Зкв-о/2017, № 40/40/4кв-е/2017) з дати пред'явлення рахунку до сплати, а якщо такий не пред'явлено у відповідності до узгодженого сторонами графіку поставок не пізніше дня, що передує даті поставки чергової партії.
Згідно умов договорів прийом-передача лісопродукції здійснюється на складі продавця, датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної (п.п. 5.1, 5.3).
Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач не виконав в повному обсязі умов договору щодо оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим в останнього виник борг на суму 11 900,00 грн., що підтверджує Актом звірки.
Позивачем направлялися відповідачу претензії б/н від 18.06.20 та б/н від 12.08.2020 про оплату боргу на зазначену суму, які були залишені без відповіді.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
На підтвердження факту поставки відповідачу лісопродукції, згідно договору, позивачем надано суду товарно-транспортні накладні, податкові накладні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов'язок відповідача (покупця) щодо оплати за товар виникає після прийняття товару.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
В силу ч.8 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
У відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначені вимоги викладені також і у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995.
Відповідно до п. 17, п.18, п.19, п.25 Інструкції щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства аграрної політики та продовольства України №961/707 від 29.11.2013, у графі "Деревину одержав: за дорученням, від, року, №" записуються номер доручення, дата, прізвище та ініціали особи, що одержала деревину та проставляється підпис. У графі "Додаток до ТТН-ліс: серія № від року" зазначаються серія (три символи) і номер (шість цифр) товарно-транспортної накладної. У графі "Пункт навантаження Квартал № виділ № ділянка №" зазначаються назва структурного підрозділу державного лісогосподарського підприємства (лісництво, склад, цех), що проводить відпуск деревини, перерахованої у товарно-транспортній накладній, місце заготівлі деревини (квартал, виділ, ділянка), вид рубки та умови відвантаження (франко-трель, франко-склад тощо). У графі "Прийняв до перевезення" зазначаються посада, прізвище, ініціали та підпис особи, що прийняла деревину.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону.
Дослідивши копії ТТН, які надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає, що останні не містять жодних відміток у графі «деревину одержав».
Чотири товарно-транспортні накладні від 13.03.2017, 13.04.2017, містять відмітку «прийняв до перевезення» водій ОСОБА_1 і підпис. Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що водій ОСОБА_1 діяв в інтересах відповідача.
Товарно-транспортна накладна від 18.05.2017 містить відмітку «прийняв до перевезення» водій ОСОБА_2 і підпис. Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що водій ОСОБА_2 діяв в інтересах відповідача.
Товарно-транспортна накладна від 13.07.2017 в графі «прийняв до перевезення» не містить жодних відміток.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт поставки позивачем відповідачу товару, згідно договорів.
Тверджень позивача (апелянта), що факт поставки товару відповідачу згідно договорів підтверджується податковими накладними, є необґрунтованими. Адже, самі лише податкові накладні (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов'язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов'язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у статті 664 Цивільного кодексу України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 00.12.2020 у справі 910/14900/19.
Надані позивачем Акти звірки не підписані відповідачем.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт поставки позивачем відповідачу деревини, відтак, у суду апеляційної інстанції не має підстав для скасування рішення суду першої інстанції в щодо відмови у позові.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції зобов'язаний був витребувати у позивача необхідні докази для підтвердження позовних вимог, є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2021 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Мукачівське лісове господарство» вих. № 196 від 23.04.2021 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2021 у справі № 907/764/20 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Г.Т. Кордюк
Суддя О.Л. Мирутенко