21 липня 2021 рокуЛьвівСправа №140/15026/20 пров. №А/857/8545/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №140/15026/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ковель-Будпостач» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (головуючий суддя першої інстанції - Сорока Ю.Ю., час ухвалення - 11.32 год., місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту - 17.03.2021),-
ПП «Ковель-Будпостач» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» від 30.09.2020 №0000280902.
Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки підприємство дизельне пальне у металевих ємностях не зберігає, адже в них перебувало і на даний час перебуває хімічна суміш, яка використовується у виробничому процесі для виготовлення бетону.
Крім того, зазначає, що дизельним паливом, яке закуповується у постачальників для заправки транспортних засобів, які використовуються у господарській діяльності, заправляються або на заправних комплексах своїх контрагентів, або шляхом заправки пального з бензовоза контрагента безпосередньо в бак транспортного засобу, а тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 30.09.2020 №0000280902.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській форми «С» від 30.09.2020 № 0000280902. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Приватного підприємства «Ковель-Будпостач» судовий збір в сумі 7500 гривень 00 копійок.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини справи досліджені судом неповно та необ'єктивно.
Апелянт зазначає, що в ході перевірки встановлено, що згідно реєстру акцизних накладних Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, за період з 01.07.2019 по 04.09.2020 року встановлено, що ПП «Ковель-Будпостач» придбало пальне об'ємом 444272,44 л. Доставка пального згідно акцизних накладних здійснювалось на адресу ПП «Ковель-Будпостач» за адресою: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2, де розташовані виробничі потужності ПП «Ковель-Будпостач» згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №320766 від 29.08.2008.
При виїзді на територію за адресою: АДРЕСА_1 , де розташовані виробничі потужності знаходяться дві ємності об'ємом 5 та 10 м.куб. відповідно, в яких зберігається пальне.
Зі слів головного бухгалтера - ОСОБА_1 дане пальне використовується виключно для заправки власних та орендованих транспортних засобів.
Ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) до перевірки надано не було.
По вищевказаному порушенню ОСОБА_1 відмовилась надавати письмові пояснення.
Пальне, яке зберігалось в ємностях в кількості 1500 л. було вилучене згідно протоколу вилучення речей та документів від 04.09.2020 ст. о/у з ОВС ВПЗСОТАТ УОРД ГУ ДФС у Волинській області капітаном поліції Ситиком Р.С.
Судом не було взято до уваги, що за результатами виїзду було відібрано розписку від бухгалтера ЛІЗ «Ковель-Будпостач», яка дала згоду на огляд пункту зберігання пального за адресою АДРЕСА_1 .
За результатами обстеження складено акт обстеження в ході якого виявлено два резервуари сірого кольору 5 тис. літрів та 10 тис. літрів, які зєднані між собою паливо роздавальною колонкою.
Перша ємність об'ємом 5 тис. літрів в якій не виявлено пального. Друга ємність 10 тис. літрів, в якій знаходилося близько 1500 літрів дизельного пального. Працівниками податкової міліції було складено протокол вилучення вказаних ємностей та дизельного пального. Вказані ємності та пальне були передані на відповідальне зберігання бухгалтеру МІ «Ковель-Будпостач», про що свідчить розписка від 04.09.2020р.
Усі зазначені документи - розписка про надання дозволу на обстеження пункту зберігання пального, протокол вилучення ємностей та пального і розписка про передачу на зберігання підписані особисто бухгалтером ПП «Ковель-Будпостач».
Враховуючи характеристики дизельного пального та добавки до бетонів та розчинів «SR» вони є різними та таким, що їх не можна кваліфікувати, як схожий товар, тому свідчення свідка ОСОБА_2 є такими, що підлягають взяттю до уваги.
Крім того, згідно умов зберігання добавки до бетонів та розчинів «SK», він постачається в пластикових контейнерах та повинен зберігатися без попадання прямих сонячних променів. Також, згідно п. 4.1 договору №07-01-20 від 02.01.2020р. даний розчинник відвантажувався в упаковці, тому не зрозуміло, з якою метою розчинник знаходився в ємностях, які описані в акті перевірки та не міг зберігатися в ємностях на які попадають сонячні промені.
Щодо закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення, то апелянт зазначає, що наведене жодним чином не виключає підстав для притягнення до відповідальності позивача як суб'єкта господарювання шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Податковим кодексом України та Законом № 481/95-ВР.
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 04.09.2020 працівниками управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Волинській області, на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 04.09.2020 №1657 та направлень на фактичну перевірку від 04.09.2020 №406, №407, було проведено фактичну перевірку офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ПП «Ковель-Будпостач», за результатами якої складено акт перевірки №03/161/09-0/32232319 від 07.09.2020.
Перевіркою встановлено, що згідно реєстру акцизних накладних Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, за період з 01.07.2019 по 04.09.2020 року встановлено, що ПП «Ковель-Будпостач» придбало пальне об'ємом 444272,44 л. Доставка пального згідно акцизних накладних здійснювалось на адресу ПП «Ковель-Будпостач» за адресою: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2, де розташовані виробничі потужності ПП «Ковель-Будпостач» згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №320766 від 29.08.2008.
При виїзді на територію за адресою: АДРЕСА_1 , де розташовані виробничі потужності знаходяться дві ємності об'ємом 5 та 10 м.куб. відповідно, в яких зберігається пальне.
Зі слів головного бухгалтера - ОСОБА_1 дане пальне використовується виключно для заправки власних та орендованих транспортних засобів.
Ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) до перевірки надано не було.
По вищевказаному порушенню ОСОБА_1 відмовилась надавати письмові пояснення.
Пальне, яке зберігалось в ємностях в кількості 1500 л. було вилучене згідно протоколу вилучення речей та документів від 04.09.2020 старшим о/у з ОВС ВПЗСОТАТ УОРД ГУ ДФС у Волинській області капітаном поліції Ситиком Р.С.
На підставі акта перевірки від 07.09.2020 №03/161/09-0/32232319 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» від 30.09.2020 №0000280902, яким застосовано до позивача штрафну санкцію, передбачену статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», на суму 500 000 грн.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що в ході розгляду справи відповідачем не підтверджено належними доказами зберігання ПП «Ковель-Будпостач» паливо-мастильних матеріалів за адресою місцезнаходження своїх виробничих потужностей: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР.
Як слідує з акту перевірки №03/161/09-0/32232319 від 07.09.2020, працівниками ГУ ДПС у Волинській області встановлено зберігання ПП «Ковель-Будпостач» дизельного пального у кількості 1500 літрів у двох металевих ємностях без відповідної ліцензії, що є порушенням вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Відповідно до абзацу першого преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Статтею 1 Закону №481/95-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481/95-ВР/, відповідно до якої, імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Згідно із статтею 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу ( п.п. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень.
Також частиною 22 статті 18 Закону України №481/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.
В ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно реєстру акцизних накладних Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, за період з 01.07.2019 по 04.09.2020 року встановлено, що ПП «Ковель-Будпостач» придбало пальне об'ємом 444272,44 л. Доставка пального згідно акцизних накладних здійснювалось на адресу ПП «Ковель-Будпостач» за адресою: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2, де розташовані виробничі потужності ПП «Ковель-Будпостач» згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №320766 від 29.08.2008.
При виїзді на територію за адресою: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2, де розташовані виробничі потужності знаходяться дві ємності об'ємом 5 та 10 м.куб. відповідно, в яких зберігається пальне.
Ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) до перевірки надано не було.
Відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1 000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей, що також відповідає роз'ясненню ДФС України від 15 серпня 2019 року №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, в якому зазначено, що у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», суб'єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.
Натомість у позивача не має на балансі жодних стаціонарних паливних ємностей чи паливних складів для його зберігання.
Позивач зазначає та судом встановлено, що паливно-мастильні матеріали, які придбаються позивачем для здійснення господарської діяльності, не перепродаються і не зберігаються у спеціальних визначених Законом місцях для зберігання пального, а використовуються виключно для заправки наявних у позивача транспортних засобів, шляхом заправки або на заправних комплексах контрагентів, або шляхом заправки пального з бензовоза контрагента безпосередньо в бак транспортного засобу.
Наведені обставини позивач підтверджує копією договору постави від 27.02.2019 №34, який укладений між ПП «Ковель-Будпостач» (Покупець) та ПП «Айслаг» (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу Покупцю у власність нафтопродукти, в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.
Так, згідно п.4.1 даного Договору товар постачається Покупцю по-частково на умовах FCA завантаженого в автомобільний транспорт Покупця з резервуарів Постачальника.
Також договором купівлі-продажу нафтопродуктів №21/07/2020-01 від 21.07.2020, яким укладений між ТОВ «Квадро Оіл» (Продавець) та ПП «Ковель-Будпостач» (Покупець), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов'язаний передати (відпустити), а Покупець зобов'язаний прийняти Товар та оплатити його, найменування, ціна та кількість визначається Сторонами у додаткових угодах та/або видаткових накладних. Згідно п.3.1 договору видача оплаченого Товару Покупцю відповідно до умов Договору здійснюється з АЗС за адресою: м. Луцьк, вул. Дубнівська, 60, яка знаходиться у розпорядженні та користуванні Продавця.
Договором купівлі-продажу нафтопродуктів №09/08/2020-01 від 09.08.2020, укладеним між ТОВ «Вест Оіл» (Продавець) та ПП «Ковель-Будпостач» (Покупець), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов'язаний передати (відпустити), а Покупець зобов'язаний прийняти Товар та оплатити його, найменування, ціна та кількість визначається Сторонами у додаткових угодах та/або видаткових накладних. Згідно п.3.1 договору видача оплаченого Товару Покупцю відповідно до умов Договору здійснюється з АЗС за адресою: м. Ковель, вул. Володимирська, 150, яка знаходиться у розпорядженні та користуванні Продавця.
Крім цього позивачем надано видаткові накладні, накладні на відпуск паливо-мастильних матеріалів, відомості обліку видачі паливо-мастильних матеріалів, що на думку суду, підтверджує ту обставину, що придбане позивачем пальне не зберігається, а використовуються виключно для заправки наявних у позивача транспортних засобів, шляхом заправки або на заправних комплексах контрагентів, або шляхом заправки пального з бензовоза контрагента безпосередньо в бак транспортного засобу.
Також вірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що доказів, зокрема висновку експертизи, проведеної за результатами досліджень відібраних зразків розчину (суміші), які б свідчили проте, що в цистернах, які розміщені за адресою місцезнаходження виробничих потужностей ПП «Ковель-Будпостач»: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2, знаходилося саме дизельне пальне, відповідачем суду не надано.
У суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що таке дослідження в подальшому також не проводилося.
Також позивач зазначає, що в цистернах, розташованих за адресою місцезнаходження виробничих потужностей ПП «Ковель-Будпостач»: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2 знаходилась та знаходиться по даний час хімічна речовина, яка використовується в процесі виробництва бетону, зокрема, добавка для приготування бетону та розчинів SR, на підтвердження чого долучає копію договору поставки №07-01-20 від 02.01.2020, укладеного між ТОВ «ЮЕЙХЕМІКАЛ» та ПП «Ковель-Будпостач», видатковою накладною №134 від 28.08.2020, технічною картою матеріалу, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатом відповідності, тощо.
Що стосується доводів апелянта про те, що згідно умов зберігання добавки до бетонів та розчинів «SK», він постачається в пластикових контейнерах та повинен зберігатися без попадання прямих сонячних променів та згідно п. 4.1 договору №07-01-20 від 02.01.2020р. даний розчинник відвантажувався в упаковці, тому не зрозуміло, з якою метою розчинник знаходився в ємностях, які описані в акті перевірки та не міг зберігатися в ємностях на які попадають сонячні промені, то колегія суддів апеляційного суду їх не заперечує, однак одночасно зазначає, що згідно із технічною картою матеріалу, копія якої наявна у матеріалах справи, «Умови та термін зберігання», добавка для приготування бетону та розчинів SR підлягає зберіганню лише в металевій тарі.
В судовому засіданні суду першої інстанції, допитаний в якості свідка ст. о/у з ОВС ВПЗСОТАТ УОРД ГУ ДФС у Волинській області капітан поліції ОСОБА_4 пояснив, що він дійшов висновку про те, що в цистернах знаходиться дизельне пальне на підставі пояснень головного бухгалтера ОСОБА_1 .
Разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в цистернах знаходилося саме дизельне пальне, відповідачем суду не надано.
Крім цього, постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.10.2020, яка набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо директора ПП «Ковель-Будпостач» ОСОБА_3 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а саме з тих підстав, що хімічний склад виявленої у ємкості речовини жодним чином не підтверджено та не зафіксовано.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не зберігав пального за адресою місцезнаходження своїх виробничих потужностей: АДРЕСА_1 та не порушував статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Оскільки у позивача не має визначених ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» місць зберігання пального, тобто, місць (території), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, відтак, позивачу не потрібно ліцензії на провадження діяльності із оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального.
Крім того, відповідачем не доведено жодного факту діяльності позивача протягом перевіряємого періоду, яка б потребувала отримання ліцензії у порядку, встановленому статтею 15 Закону № 481/95-ВР, тому з урахуванням наведених обставин у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій передбачених статті 17 цього Закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, у зв'язку із чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Отже, оскільки в ході розгляду справи відповідачем не підтверджено належними доказами зберігання ПП «Ковель-Будпостач» паливо-мастильних матеріалів за адресою місцезнаходження своїх виробничих потужностей: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» є протиправним та підлягає скасуванню.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №140/15026/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 27.07.2021