Головуючий суддя у першій інстанції: Недашівська К.М.,
14 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/4856/20 пров. № А/857/11658/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.
за участю секретаря судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021року у справі № 460/4856/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
22.02.2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.08.2020р. у справі № 460/4856/20.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.03.2021р. вказану заяву залишено без задоволення.
Не погоджуючись із даною ухвалою, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, вказує на неповне з'ясування фактичних обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Апелянт просить суд, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02.03.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.08.2020р. в частині невиплати ОСОБА_1 недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій за 2020р. відповідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України від 27.02.202р № 3-р/20.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
ч.1 ст.129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ст.370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов'язок.
Отже, учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.
Так, ч.1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
ч.3 ст.383 КАС на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Таким чином, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
У поданій заяві, ОСОБА_1 вказує, що протиправна бездіяльність полягає в не виконанні рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.08.2020р. у справі № 460/4856/20 шляхом нездійснення виплат до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій за 2020р. відповідно ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України від 27.02.202р № 3-р/20.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що для визнання дій або бездіяльності протиправними недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання відповідачем обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправності дій або бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність таких дій для прав та інтересів заінтересованої особи.
Нормами ст.ст.382-383 КАС України виокремлюються такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) і визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України).
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Колегія суддів наголошує, що застосування ст.383 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме бездіяльність, щодо виконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказаний висновок викладений в постанові Верховного суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15.
25.01.2021р. ОСОБА_2 подав заяву до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про добровільне виконання рішення суду в справі № 460/4856/20.
10.02.2021р. позивач отримав відповідь від 03.02.2021р. в якій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило, що виплата до 05 травня здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету, які надходять на рахунок управління щороку в березні-квітні місяцях. Допомога буде виплачена після надходження коштів.
ОСОБА_2 23.12.2020р. звернувся з заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про прийняття до виконання виконавчого листа.
30.12.2020р. державний виконавець відкрив виконавче провадження щодо виконання судового рішення у справі №460/4856/20.
На виконання рішення суду у справі №460/4856/20 боржник в особі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради 02.02.2021р. здійснив перерахунок ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Нарахована грошова допомога з урахуванням виплаченої суми становить 6800 грн. 00 коп., про що повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та позивача. Вказана сума буде виплачена позивачу після виділення коштів з Державного бюджету України.
ст.23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
З матеріалів справи видно, що фінансування виплат до 5 травня здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Станом на день розгляду даної справи кошти не надходили.
При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що рішення суду у справі №460/4856/20 перебуває у процесі виконання, який не залежить від суб'єкта владних повноважень в особі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради в частині виділення коштів державного бюджету на відповідні бюджетні програми.
Беручи до уваги, що фінансування витрат, пов'язаних в реалізацією Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється не з коштів Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, а за рахунок державного бюджету (тобто виконання вказаного Закону залежить від наявних фінансових ресурсів, відповідного бюджетного призначення), а також приймаючи до уваги, що відповідач з метою виконання рішення суду вчиняв дії, щодо виконання такого, суд апеляційної інстанції погоджуються з висновками суду першої інстанції, що наведені обставини не свідчать про намір відповідача ухилитися від виконання судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку що в діях Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради відсутня протиправна бездіяльність по виконанню судового рішення у справі № 460/4856/20, оскільки фінансування щорічної допомоги до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та фінансування таких виплат не залежить від волі вказаного суб'єкта.
Верховний Суд України в постановах від 24.03.2015р. у справі № 21-66а15 та від 19.05.2015р. у справі №667/4594/14-а, вказав, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даній справі апелянт не навів переконливих аргументів на підтвердження бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду, оскільки неможливість виконання рішення суду у даній справі обумовлене об'єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір ухилитися від виконання судового рішення позивач не надав, а тому відсутні підстави для задоволення заяви в порядку ст.383 КАС України.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі № 460/4856/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді С. М. Кузьмич
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 26.07.2021р.