Справа № 600/2763/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
27 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання рішення протиправним,
в грудні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №24-2488/14-20-сг від 03.09.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розташованої на території Топорівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, орієнтовним розміром земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з підстави невідповідності положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,00 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у адміністративних межах с. Топорівці за межами населеного пункту, згідно поданого графічного матеріалу і заяви від 03.08.2020 року.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.03.2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою" №24-2488/14-20-СГ від 03.09.2020 року.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.08.2020 року. (вх. № Г-2735/0/15-20 від 04.08.2020 р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Топорівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та прийняти мотивоване рішення у формі наказу з урахуванням окреслених у рішенні висновків, та правової оцінки суду.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в сумі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі зазначає, що зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Перевіривши доводи клопотання представника позивача щодо залучення до участі у даній справі в якості правонаступника (відповідача) - Топольську сільську раду, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 52 КАС України, в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли з приводу винесення наказу про відмову у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою.
Згідно даних, наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, станом на даний час відомості про припинення Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області відсутні.
Таким чином, у даному випадку відсутні підстави стверджувати про наявність обставин, які зумовлюють правонаступництво, оскільки відповідач Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, як юридична особа не припинена та не реорганізована, а отже не може вибути зі спірних правовідносин. Позивачем не надано доказів вибуття відповідача з відносин, щодо яких виник спір. А тому, клопотання представника позивача щодо залучення до участі у даній справі в якості правонаступника (відповідача) - Топольську сільську раду - задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, що 03.08.2020 року позивач звернулась із заявою до відповідача, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться на території Топорівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області. Вказана заява зареєстрована за вх. № Г-2735/0/15-20 від 04.08.2020 року.
До заяви додано: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду; викопіювання з Публічної кадастрової карти України із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
За результатами розгляду заяви, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області винесло наказ №24-2488/14-20-СГ від 03.09.2020 р. "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою", яким відмовив у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною на 2,00 га, яка знаходиться на території с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: невідповідність положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вказані доводи та вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Колегія суддів вважає, що прийняття рішення про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є втручанням у дискреційні повноваження органу державної влади. Фактично суд підміняє собою орган виконавчої влади, що суперечить конституційному принципу поділу влад на законодавчу, виконавчу та судову.
Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відповідно до ст.122 Земельного кодексу України, відноситься до виключних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.
Абзацом 1 частини 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 05.09.2018 року у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України та дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, свідчить про перебирання судом повноважень суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, віднесено розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у порядку, визначеному законодавством, та право прийняти одне з кількох юридично допустимих рішень.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному спорі є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою із врахуванням положень ч.7 ст.118 ЗК України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що надання суб'єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.