Справа № 120/6502/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
27 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
в листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправним рішення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про відмову донарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року у сумі 6800 грн, оформленого листом від 29.10.2020 року за вих. № О-08-116867; зобов'язання Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради донарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році в сумі 6 800 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року позов задоволено частково; визнано протиправним рішення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про відмову ОСОБА_1 донарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року згідно зі ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи із розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, оформлене листом від 29.10.2020 року за вих. № О-08-116867; зобов'язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради донарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році згідно зі ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи із розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що позивач пропустив шестимісяччний строк звернення до суду, оскільки одноразова грошова допомога до 5 травня за 2020 рік перерахована ОСОБА_1 27.04.2020 і з цього моменту він мав дізнатися про порушення своїх прав. При цьому відмова, викладена в листі №О-08-116867 від 29.10.2020, не спростовує факту обізнаності позивача про розмір виплаченої йому грошової допомоги.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, передбачені для ветеранів війни - учасників бойових дій, , що підтверджується копією посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.6).
20.10.2020 року позивач звернувся до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 6800 грн (а.с.7).
За наслідками розгляду заяви позивача листом від 29.10.2020 року за вих. № О-8-116867 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році була нарахована і виплачена в межах фактично виділених та профінансованих Міністерством соціальної політики України коштів. У проведенні перерахунку та виплати вказаної грошової допомоги відмовлено у зв'язку з відсутністю у Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради відповідних повноважень та можливості.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при виплаті позивачеві допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, встановленому Постановою № 112, відповідач допустив порушення норм ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону від 25.12.1998 № 367-XIV, яка передбачала виплату такої допомоги учасникам бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що з метою захисту порушених прав та інтересів позивача належним та достатнім буде зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити позивачеві разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році згідно ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи із розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, виходячи з наступного.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 року (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Пп."б" пп. 1 п. 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року (який набрав чинності 01.01.2008 року) ч. 5 ст. 12 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції:
"Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року.
Законом України від 28.12.2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (який набрав чинності 01.01.2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання вказаних положень Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України щороку приймалися постанови, якими визначено розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій, а саме: № 147 від 31.03.2015 року, № 141 від 02.03.2016 року, № 233 від 05.04.2017 року, № 170 від 14.03.2018 року, № 237 від 20.03.2019 року та № 112 від 19.02.2020 року.
Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому в п. 2.2 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Відповідно до ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин у зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, здійснюється в сумі 1390 гривень (підпункт 1 пункту 1), тобто у меншому розмірі , ніж передбачено ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII.
Отже, на час виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 112.
Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для визначення розміру разової грошової допомоги позивачу у 2020 році слід застосовувати ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, який має вищу юридичну силу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 .
Виходячи з суб'єктного складу спірних правовідносин, підстав виникнення спору та правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що дана справа відповідає ознакам типової справи, викладеним у рішенні Верховного Суду у справі № 440/2722/20.
Згідно з ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV) мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14.11.2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2020 року - 1638 гривень.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить п'ять мінімальних пенсій за віком.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до суду слід обчислювати з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав.
При цьому під терміном "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
В той же час словосполучення "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій, і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
В позовній заяві позивач стверджує, що про порушення своїх прав йому стало відомо з листа відповідача від 29.10.2020 №О-08-116867.
Водночас, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що строк звернення до суду у даній справі слід обчислювати з моменту перерахування суми одноразової допомоги до 5 травня Департаментом соціальної політики ВМР, що підтвержується платіжним дорученням №1939 від 27.04.2020.
Відповідно до платіжного доручення №1939 від 27.04.2020 (а.с.22) Департамент соціальної політики Вінницької міської ради перерахував Вінницькій дирекції АТ "Укрпошта" 1057460 грн щорічної грошової допомоги ветеранам війни.
В той же час вказаний платіжний документ не підтверджує дату виплати грошової допомоги до 5 травня безпосередньо позивачу, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, самий лише факт виплати ОСОБА_1 суми 1390 грн не дає позивачу можливість дізнатися підстави, з яких Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахував йому суму грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, ніж передбачено ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався з відмови відповідача щодо здійснення доплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, викладеної у листі №О-08-116867.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі 09.11.2020 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч.2 ст.122 КАС України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.