Справа № 640/683/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.
26 липня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Малого колективного підприємства «Мрія-2» до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, - ОСОБА_1 , державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергій Васильович про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Мале колективне підприємство «Мрія-2» звернулось до суду з позовом, у якому просило:
- визнати протиправними дії Комісії з питань розгляду скарг в сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України з розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.10.2019 з доповненнями до неї від 14.10.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України;
- визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 12.12.2019 №3975/5, яким задоволено скаргу ОСОБА_1 від 09.10.2019 з доповненнями до неї від 14.10.2019;
- зобов'язати Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видачі незаконного наказу, шляхом поновлення в державному реєстрі скасованої державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 №48504481, прийняте щодо об'єкта нерухомості з реєстраційним №127827751103.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржуваний наказ видано з порушенням повноважень та процедури.
Так, всупереч положенням статті 37 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Комісія з питань розгляду скарг в сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України розглянула скаргу на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.
На переконання позивача, на час виникнення та існування спірних правовідносин, згідно з чинним законодавством, Міністерство юстиції України не було уповноважене на розгляд скарг на реєстраційні дії державного реєстратора, які проведені на підставі рішення суду.
Крім того, позивач вказував, що Комісією з питань розгляду скарг в сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України порушено строк розгляду скарги.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Комісії з питань розгляду скарг в сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України з розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.10.2019 з доповненнями до неї від 14.10.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України.
Визнано незаконним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України від 12.12.2019 №3975/5, яким задоволено скаргу ОСОБА_1 від 09.10.2019 з доповненнями до неї від 14.10.2019.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду Міністерством юстиції України та ОСОБА_1 подано апеляційні скарги.
Міністерство юстиції України в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що відповідно до приписів Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, Міністерство юстиції України наділено повноваженнями розглядати скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймати обов'язкові до виконання рішення, передбачені законом.
По суті оскаржуваного наказу Міністерство юстиції України вказує, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 № 48504481 прийняте державним реєстратором Манютою С.В. з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, оскільки були наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Так, державним реєстратором Манютою С.В. при проведенні державної реєстрації не було встановлено, що судовими рішеннями у справі № 495/9109/17 не передбачалося припинення права власності ОСОБА_1 на магазин, а закон зобов'язує державного реєстратора перевіряти подані йому документи щодо наявності підстав для проведення реєстраційних дій, а також, державний реєстратор повинен перевірити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами, таким чином, оскаржуване рішення є незаконним та підлягало скасуванню.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, а тому просить скасувати вказане судове рішення та закрити провадження у справі.
На переконання ОСОБА_1 спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки оскарження наказів Міністерства юстиції України про скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та відповідно, скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що внесені на підставі даних наказів, безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 04.09.2019 державним реєстратором Манютою С.В. прийнято рішення №48504481, на підставі якого скасовано записи про припинення права власності (перехід права) та скасовано записи про право власності №№7966098, 7966141 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на магазин; скасовано записи право власності №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ОСОБА_1 на магазин та скасовано операції щодо переходу права власності Малого колективного підприємства «Мрія-2», у зв'язку з чим повернуто запис про право власності №2039898 в стан «зареєстровано» на магазин.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вищевказане рішення державного реєстратора Манюти С.В. №48504481 від 04.09.2019 прийнято на підставі рішення суду у справі №495/9109/17.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.10.2019 із доповненнями до неї від 14.10.2019, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено висновок від 04.11.2019, відповідно до якого запропоновано названу вище скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 №48504481, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем.
На підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 04.11.2019 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 . Міністерство юстиції України наказом №3975/5 від 12.12.2019 скаргу ОСОБА_1 задовольнило частково та скасувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 №48504481, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем.
Вважаючи протиправними дії Комісії з питань розгляду скарг в сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, а також незаконним та таким, що підлягає скасуванню наказ Міністерства юстиції України від 12.12.2019 №3975/5, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи питання юрисдикції даного спору колегія суддів виходить з наступного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Звертаючись до фактів цієї справи, судом встановлено, що правова природа виникнення спірних правовідносин пов'язана з вчиненням відповідачем дій у вигляді скасування державної реєстрації.
Згідно із частиною 1, пунктом 1 частини 2 та частиною 10 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Рішення Міністерство юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
Предметом даного позову є дослідження законності рішення Міністерства юстиції України, виданого у формі наказу №3975/5 про скасування рішення державного реєстратора №48504481, прийнятого відповідачем внаслідок перевірки процедури здійснення реєстрації.
В свою чергу, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що в даному випадку Міністерство юстиції України у спірних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень і спір з огляду на визначені позивачем підстави оскарження рішення відповідача не стосується спору про право, а ґрунтується виключно з непогодженням з управлінськими діями останнього, то суд вважає, що за суб'єктним складом та характером правовідносин, позов у цій справі є справою адміністративної юрисдикції.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на постанови Великої Палати Верховного Суду колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правовідносини у даних справах не є подібними справі, що розглядається.
У цій адміністративній справі предметом розгляду є виключно процедура розгляду скарги відповідачем. Відтак, спір належить до адміністративної юрисдикції. Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №804/2296/17, спір у якій розглянуто Верховним Судом по суті.
Вирішуючи справу по суті спору, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 (далі - Положення №228), Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері електронних довірчих послуг, нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.
За приписами пункту 3 Положення №228 основними завданнями Мін'юсту є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.
Пунктом 4 Положення №228 передбачено, що Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань:
- здійснює відповідно до закону контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, в тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до закону, та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені законом; державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності (підпункт 837);
- розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін'юсту та приймає обов'язкові до виконання рішення (підпункт8310).
Спеціальним законом, що регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-ІV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-VI державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 статті 6 Закону № 1952-VI визначено, що систему органів у сфері державної реєстрації становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.
За приписами частини 1 статті 37 Закону № 1952-VI рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Статтею 7 Закону № 1952-VI визначено, що до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить, зокрема, розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
Разом з цим, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначено статтею 37 Закону № 1952-VI.
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону № 1952-VI Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
З буквального тлумачення статті 37 Закону № 1952-VI вбачається, що Міністерство юстиції України не уповноважено розглядати скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.
В даному випадку, при винесенні спірного рішення Міністерству юстиції України було відомо про наявність судового спору з приводу нерухомого майна стосовно якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48504481 від 04.09.2019, про що було зазначено безпосередньо у скарзі ОСОБА_1 . Разом з цим, з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також вбачається, що вищевказане рішення державного реєстратора Манюти С.В. №48504481 прийнято на підставі рішення суду у справі №495/9109/17.
Вказані обставини, в силу положень пункту 1 частини 2 статті 37 Закону № 1952-VI, виключали можливість розгляду Міністерством юстиції України скарги ОСОБА_1 від 09.10.2019 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.10.2019 року за №М-18503 з доповненнями до неї від 14.10.2019 зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.10.2019 за №М-18799.
За таких обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки аргументам Міністерства юстиції України щодо правомірності спірного рішення по суті, оскільки відповідач не був уповноважений на розгляд скарги.
Доводи апеляційних скарг висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.П.Мельничук
Суддя О.М.Оксененко