Справа № 620/593/21 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.
26 липня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати неправомірним рішення Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області № 974260168305 від 23.10.2020, в частині визначення ОСОБА_1 максимального розміру пенсії по втраті годувальника до виплати в сумі 17120 грн., починаючи з 01.10.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в 20-денний строк з дня набрання рішення суду законної сили, виплачувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника в розмірі 60 % середньомісячного (чинного) заробітку чоловіка ОСОБА_2 (що мав статус прокурора) без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.10.2020.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначала, що відповідно до частини 19 статті 86 Закону Укаїни «Про прокуратуру» розмір призначеної їй пенсії складає 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку її чоловіка, який мав статус прокурора. При цьому, судовим рішенням у справі №750/4754/17 підтверджено право її чоловіка на отримання пенсії, що призначена відповідно до Закону Укаїни «Про прокуратуру» без обмеження максимальним розміром. В свою чергу, її право на отримання розміру пенсії в разі втрати годувальника без обмеження максимальним розміром є похідним від підтвердженого судом права її чоловіка на отримання розміру пенсії без обмеження максимальним розміром. А тому, рішення відповідача в частині обмеження її пенсії максимальним розміром є протиправним.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Крім викладених у позовній заяві доводів, апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на частину 15 статті 86 Закону Укаїни «Про прокуратуру», однак вказана норма не врегулбовує питання призначення, обчислення та виплати пенсії по втраті годувальника, а тому не підягає застосуванню до спірного питання. В свою чергу, положення частини 19 статті 86 Закону Укаїни «Про прокуратуру» не містять застережень про обмеження пенсії по втраті годувальника максимальним розміром.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та оьгрунтованим, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 16.05.2020 отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 23.10.2020 №974260168305 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 розмір її пенсії по втраті годувальника складає 53 367,89 грн., однак починаючи з 01.10.2020 максимальний розмір пенсії становить 17 120 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури встановлює Закон України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ).
Частиною 19 статті 86 Закону № 1697-VІІ передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до положень частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
З наведеного слідує, що позивач, як дружина померлого працівника прокуратури ОСОБА_2 , має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі частини 19 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60% середньомісячного заробітку померлого годувальника.
Така позиція суду апеляційної інстанції узгодується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 591/1135/17.
Судовими рішеннями у справі №750/4754/17 встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію за вислугу років, призначену на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90%. Цим же судовим рішення встановлено право ОСОБА_2 на отримання пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положення частини 15 статті 86 Закону № 1697-VІІ з огляду на наступне.
Так, абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
В свою чергу, системно-логічне дослідження статті 86 Закону № 1697-VІІ дозволяє дійти висновку про те, що абзац 6 частини 15 має смисловий зв'язок з частинами першою-чотирнадцятою даної статті, які регулюють порядок призначення пенсій за вислугу років та по інвалідності.
Законодавча конструкція статті 86 Закону № 1697-VІІ виокремлює питання призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника в окрему дев'ятнадцяту частину, яка не пов'язана з частиною п'ятнадцятою, а тому, на переконання колегії суддів, обмеження щодо максимального розміру пенсії не може бути застосовано до осіб, яким призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника.
При цьому судом враховується, що згідно з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002 розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та протиправність оскаржуваного рішення пенсійного органу.
Водночас, судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення певних дій на майбутнє. Обов'язок Пенсійного фонду виплачувати пенсію після її перерахунку (у новому розмірі) випливає безпосередньо з вимог законодавства, а отже не потребує спонукання до цього судовим рішенням.
Крім того, відповідно до статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зобов'язання відповідача виконати судове рішення 20-денний строк з дня набрання ним законної сили.
За такого правового регулювання та обставин справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області № 974260168305 від 23.10.2020 в частині обмеження максимальним розміром пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 починаючи з 01.10.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника у розмірі 60 % середньомісячного (чинного) заробітку ОСОБА_2 без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.10.2020, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко