Справа № 640/3948/19 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.
08 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Земляної Г.В.,
при секретарі судового засідання Тукаловій О.В.
за участю учасників судового процесу:
від позивача (апелянта): ОСОБА_1, Самчук М.В.,
від відповідача: Ступак О.І., Бугаєнко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2019 № 0003274202, № 0003304202 № 0003314202, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит та ненадання матеріалів податкової перевірки на підставі акту від 14.12.2018 № 4858/26-1542-02-30/ НОМЕР_1 ;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.01.2019 № 0003274202, № 0003304202 та № 0003314202.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо ненадання відповіді на запит та ненадання матеріалів податкової перевірки та необґрунтованих висновків акту перевірки від 14.12.2018 № 4858/26-1542-02-30/ НОМЕР_1 , на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб, військового збору та застосовано відповідні штрафні санкції.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2019 № 0003274202, № 0003304202 та № 0003314202 та прийняти нове рішення, яким вказаний позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 23.01.2019 року № 0003274202, № 0003304202 та № 0003314202, оскільки прощена сума боргу в не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а надана ПАТ «Укрсоцбанк» інформація щодо прощеної заборгованості не може вважатись достовірною. Разом з цим, позивач звертає увагу суду, що жодного повідомлення від ПАТ «Укрсоцбанк» їй не надходило, а тому які складові суми прощеного боргу їй невідомо. Суд першої інстанції, за твердженням апелянта, не дослідив складові суми прощеного боргу не зважаючи на те, що відповідно до вимог чинного законодавства додатковим благом є тільки основна сума прощеного кредитором боргу. Також, апелянт звертає увагу суду, що судом першої інстанції не було враховано, що анулювання боргу здійснено вже після закінчення строку позовної давності, що було встановлено рішенням Голосіївського районного суду, а тому вказана заборгованість набула статусу безнадійної.
За наведених обставин, позивач вважає неправомірним анулювання боргу та нарахування їй податку на доходи, а також штрафні санкції, а рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку дослідженим доказам у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
За наведених у відзиві обставин, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ "Укрсоцбанк" за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017.
Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем протягом вказаного періоду отримано дохід, який згідно з Податковим кодексом України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи.
Так, листом від 27.07.2018 № 05.6-12/79-775 ПАТ "Укрсоцбанк" повідомив контролюючий орган щодо анулювання основної суми кредитної заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 5 102 665,44 грн. Крім того, з наданої ПАТ "Укрсоцбанк" довідки № 1600 від 19.12.2017 відповідачем встановлено, що позичальник був повідомлений про обов'язок сплатити ПДФО з суми анульованого боргу.
Відтак, контролюючий орган за результатом проведеної перевірки дійшов висновку, що вказана сума боргу анульована Банком являє собою дохід платника податку в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, та який позивач був зобов'язаний включити до податкової декларації за 2016 рік.
Отже, перевіркою встановлено порушення позивачем:
пп. "а" п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України;
п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України;
п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 14.12.2018 № 4858/26-1542-02-30/ НОМЕР_1 та винесено податкові повідомлення-рішення:
від 23.01.2019 р. № 0003314202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 95 674,95 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 76 539,98 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 19 135,00 грн.;
від 23.01.2019 р. № 0003274202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1148099,73грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 918 479,78 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 229 619,95 грн.;
від 23.01.2019 р. № 0003304202, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн.
Як зазначено позивачем, останньою направлено на адресу контролюючого органу запит про надання матеріалів перевірки, однак відповіді на вказаний запит позивачем отримано не було.
Не погоджуючись із протиправною бездіяльністю контролюючого органу щодо не надання відповіді на запит та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ "Укрсоцбанк" дотримано умови, з якими положення підпункту "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України пов'язують обов'язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу, а тому позивач був зобов'язаний включити зазначену суму до податкової декларації за 2016 рік.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятих контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до приписів ч. 1 ст 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Положеннями пп. «а» п.176.1 ст. 176 ПК України регламентовано, що платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Відповідно до вимог пп.179.1. ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (пп. 179.7. ст. 179 ПК України).
Крім того, відповідно до приписів п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пп.162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.
Так, відповідно до приписів 162.1. ст. 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп.163.1.1. п. 163.1 ст. 163 ПК України).
Згідно з приписами п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Абзацем «д» пп. 164.2.17 п.164 ст. 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Відповідно до п. п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Разом з тим, положеннями пп. 165.1.55 п. 165. 1 ст.165 ПК України врегульовано, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама собою ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Тобто, при прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Таким чином, основна сума кредиту (боргу), прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається до його оподатковуваного доходу.
Разом з тим, кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.
Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
Аналогічна правова позиція була не одноразово викладена у постановах Верховного Суду та відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин.
Також, колегія суддів зазначає, що однією з визначальних умов для віднесення прощеної (анульованої) кредитором основної суми боргу (кредиту) платника податку, за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства як доходу, отриманого платником податку як додаткове благо є прощення цього боргу до закінчення строку позовної давності.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» було направлено ОСОБА_1 довідку про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу (а.с. 74, 75).
Колегією суддів встановлено, що вказаним листом ПАТ «Укрсоцбанк» повідомляє ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 27 ЗУ «Про іпотеку» Банк 23.11.2017 задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності вартість предмета іпотеки станом на 23.11.2017 визначена на рівні 4092778 грн. Таким чином після здобуття Банком права власності на предмет іпотеки, заборгованість за Договором кредиту №10-29/7369 від 18 червня 2008 року склала 191487 доларів США 14 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.11.2017 складає 5102665, 44 грн.
У зв'язку із задоволенням вимог Іпотекодержателя в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» на дату державної реєстрації Банком права власності на нерухомість ОСОБА_1 прощено (анульовано) залишок заборгованості за договором кредиту №10-29/7369 від 18 червня 2008 року в розмірі 191487 доларів США 14 центів.
Також, у вказаному листі позивачу було роз'яснено, що отриманий нею дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%, які вона відповідно до вимог чинного законодавства самостійно повинна сплатити до Державного бюджету України.
У свою чергу, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що прощена (анульована) ПАТ «Укрсоцбанк» сума боргу у розмірі 191487 доларів США 14 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.11.2017 складає 5102665, 44 грн. є саме основною сумою боргу.
У свою чергу, колегія суддів враховує, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Положеннями ст. 575 Цивільного кодексу врегульовано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, зі змісту наявного у матеріалах справи рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2018 по справі № 752/4786/17 колегією суддів встановлено, що 23.04.2008 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №10-29/7369, відповідно до якого остання отримала кредит в сумі 269357 тисяч доларів США з початковою відсотковою ставкою 13,5 % річних та кінцевим терміном погашення до 17.06.2033. Крім того, у вказаному рішенні зазначено, що станом на 19.12.2016 року утворилась заборгованість в сумі 314804 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.12.2016 року становить 8289387 грн 79 коп.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів зауважує, що заборгованість у сумі 314804 доларів США за курсом НБУ станом на 23.11.2017 повинна була складати 8386378,56 грн., у той час як вартість предмета іпотеки станом на 23.11.2017 визначена на рівні 4092778 грн. Отже, сума заборгованості станом на 23.11.2017 повинна була складати 4293600,56 грн., проте була визначена Банком у довідці у розмірі 5102665, 44 грн., що на 809064,88 грн. є більшим.
Водночас, як було зазначено вище, з наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити, чи складається сума прощеного боргу лише з тіла кредиту, чи включає в себе нараховані проценти та/або штрафні санкції.
Також, колегія суддів враховує, що у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2018 по справі № 752/4786/17 вказано про те, що звернувшись до суду з позовом в лютому 2017 року, банк пропустив строк позовної давності, який закінчився 20.10.2016, до вимог щодо стягнення кредитної заборгованості та відповідно до ст. 258 ЦК України у жовтні 2014 року сплив строк позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафних санкцій. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що позивачу було прощено (анульовано) суму боргу вже після закінчення строку позовної давності, що у свою чергу унеможливлює застосування до спірних правовідносин приписів абз. «д» пп. 164.2.17 п.164 ст. 164 ПК України та відповідно звільняє позивача від відповідного податкового обов'язку.
При цьому, суд першої інстанції вказаних обставин не встановив та дійшов передчасного висновку, що сума боргу анульована Банком являє собою дохід платника податку в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, та який позивач був зобов'язаний включити до податкової декларації за 2017 рік.
Враховуючи наведене, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи позивача, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, не відповідають критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а наведені позивачем поводи дають підстави вважати що оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень є протиправними та такими, що прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому підлягають скасуванню.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства у їх сукупності та взаємозв'язку, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також повністю спростовуються доводами апелянта та наявними у справі доказами.
Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, на підставі встановлених під час апеляційного розгляду обставин справи у їх сукупності та взаємозв'язку, колегією суддів встановлено, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також повністю спростовуються наявними у справі доказами та доводами апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом у розмірі 9605,00 грн. а також витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 14407,50 грн., сплату яких позивачу було відстрочено ухвалою суду до вирішення спору по суті, підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 132,139, 242, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2019 № 0003274202, № 0003304202 та № 0003314202 скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у м.Києві 23.01.2019 податкові повідомлення-рішення № 0003274202, № 0003304202 та № 0003314202.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, Київ, 04116) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9605,00 (дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, Київ, 04116 ЄДРПОУ 39439980) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів отримувач - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку (МФО) - 899998; номер рахунка - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 14407 (чотирнадцять тисяч чотириста сім) грн. 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О.Беспалов
Г.В. Земляна
Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2021 року