22 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2479/21
Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.
суддів Єщенка О.В. , Танасогло Т.М.
за участю секретаря Пономарьової Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі № 420/2479/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень, постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення
У лютому 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовною заявою, у якій просила:
- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці в Одеській області про усунення виявлених порушень від 12.11.2020 року №ОД1119/2021/АВ/П;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.12.2020 року №ОД1119/2021/АВ/П/ТД-ФС.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що оскаржувана постанова та припис є незаконними, підлягають скасуванню, оскільки інспекційне відвідування проведено відповідачем з порушенням встановленої законом процедури. Захід здійснювався посадовими особами контролюючого органу за відсутності ФОП ОСОБА_1 або уповноваженої нею особи. Крім того, направлення на проведення інспекційного відвідування та вимогу про надання документів вручено не уповноваженій особі. Відео фіксація процесу здійснення державного заходу у формі відвідування містить дату, відмінну від дати проведення перевірки.
Окрім цього, позивачка вказує, що інспекторами праці було виявлено трьох осіб, які начебто були допущені до роботи без оформлення трудових відносин, однак це не відповідає дійсності. З трьома вказаними у оскаржуваних рішеннях особами, у неї були укладені цивільно-правові угоди, на підставі яких, останні виконували для ФОП ОСОБА_1 певну роботу. До того ж позивачка наголосила, що не була повідомлена про розгляд справи щодо накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 14 травня 2021 року прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи означене рішення, суд першої інстанції зазначив про наявність підстав для проведення державного заходу у формі відвідування, дотримання порядку проведення інспекційного відвідування та складання за результатами такого заходу відповідних документів. Матеріалами справи підтверджується вчинення позивачкою порушень законодавства про працю, а саме допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, що є підставою для винесення оскаржуваного припису та притягнення останньої до відповідальності.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з'ясування обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам щодо фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору, зазначене призвело до невірного вирішення справи по суті. Також скаржник зазначає, що працівниками контролюючого органу винесено наказ на проведення інспекційного відвідування без додержання вимог положень Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для проведення державного заходу у формі відвідування.
Висновки інспекторів праці щодо наявності трудових правовідносин є безпідставними, оскільки особи, зазначені в акті інспекційного відвідування, працювали на підставі цивільно-правових угод, які не взяті до уваги під час проведення державного заходу та прийнятті оскаржуваної постанови. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги доводи позивачки щодо не надсилання останній повідомлення про розгляд справи та постанови про накладення штрафу.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держпраці в Одеській області спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення суду та просить його залишити без змін.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції установлено, що при проведенні інформаційно-роз'яснювальної роботи, працівниками Головного управління Держпраці в Одеській області було установлено розбіжність між фактичними показниками кількості працівників та звітними показниками ФОП ОСОБА_1 .
Згідно електронного запиту ПФУ щодо поточного списку працівників страхувальника ОСОБА_1 стало відомо, що станом на 19.10.2020 року найманих працівників на ФОП ОСОБА_1 не було.
З урахуванням вказаних обставин, працівником Головного управління Держпраці в Одеській області складена службова записка на ім'я начальника управління з проханням прийняти рішення щодо здійснення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань забезпечення застосування правових норм щодо використання праці, зокрема, з питань виявлення неоформлених трудових відносин (т.1 а.с.103-106).
На підставі зазначеної службової записки від 20.20.2020 року, начальником Головного управління Держпраці в Одеській області виданий Наказ №2664 від 21.10.2020 року про проведення з 22.10.2020 року по 04.11.2020 року (включно) інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою здійснення господарської діяльності у закладі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) з питань виявлення неоформлених трудових відносин та видане направлення на здійснення інспекційного відвідування.(т.1 а.с.107-108)
Працівниками Головного управління Держпраці в Одеській області, на виконання своїх повноважень, в період з 22.10.2020 року по 04.11.2020 року проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складений Акт від 4 листопада 2020 року №ОД1119/2021/АВ (т.1 а.с.111-123).
В Акті перевірки зазначено, що під час виїзду інспекторами праці об 16 год. 25 хв. 22 жовтня 2020 року за адресою господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 зафіксовані особи, які виконували посадові обов'язки, представилися та повідомили таке.
ОСОБА_2 знаходилася за барною стійкою закладу та повідомила, що працює на ФОП ОСОБА_1 на посаді адміністратора. При цьому, трудові відносини з цією особою оформлені тільки 25 жовтня 2020 року, що підтверджується трудовим договором, заявою на прийняття на роботу, наказом про прийняття на роботу, повідомленням до податкових органів.
ОСОБА_3 , яка знаходилася в службовому приміщенні (кухні) закладу повідомила, що працює на ФОП ОСОБА_1 приблизно один місяць. При цьому, трудові відносини з цією особою оформлені тільки 25 жовтня 2020 року, що підтверджується трудовим договором, заявою на прийняття на роботу, наказом про прийняття на роботу, повідомленням до податкових органів.
ОСОБА_4 , яка знаходилася в службовому приміщенні (кухні) закладу повідомила, що працює на ФОП ОСОБА_1 приблизно три місяці. При цьому, трудові відносини з цією особою оформлені тільки 27 жовтня 2020 року, що підтверджується трудовим договором, заявою на прийняття на роботу, наказом про прийняття на роботу, повідомленням до податкових органів.
В Акті перевірки також зазначено, що процес здійснення заходу фіксувався засобами відеотехніки (до акту додається DVD-диск).
Зазначений Акт направлений на адресу ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку.(т.1 а.с.124-126).
Перевіркою установлено порушення позивачем вимог ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України, а саме: використання праці найманих осіб, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин.
Так, інспектором праці було складено Вимогу про надання документів, яка вручена адміністратору закладу ОСОБА_2 .
27.10.2020 року на виконання вище вказаної Вимоги, позивачкою до Головного управління Держпраці в Одеській області надані виписка з ЄДР, копія паспорту та ідентифікаційного коду, заяви про прийняття на роботу, трудові договори, накази про прийняття на роботу, повідомлення про прийняття працівників на роботу, з огляду яких з'ясовано, що оформлення трудових відносин з працівниками відбулося 25 та 27 жовтня 2020 року, тобто, після проведення інспекційного відвідування.
Ураховуючи виявлені під час інспекційного відвідування порушення, відповідачем 12 листопада 2020 року складений Припис про усунення виявлених порушень №ОД1119/2021/АВ/П, який направлений на адресу позивачки засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами відправлення.(т.1 а.с.127-132).
Надіслані засобами поштового зв'язку Акт і Припис на адресу контролюючого органу не повернулися, тому у відповідності до вимог «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», відповідачем складені Акти відмови від підписання цих документів та направлені на адресу ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку.(т.1 а.с.133-138).
16.11.2020 року працівником Головного управління Держпраці в Одеській області складена службова записка на ім'я начальника управління з проханням прийняття до розгляду справи та вирішення питання про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Так, на адресу ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направлене повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.11.2020 року (т.1 а.с.139-142)
За результатами розгляду справи (протокол засідання №149) 17 грудня 2020 року на позивача накладено штраф в розмірі 150 000 грн. згідно до постанови від 17 грудня 2020 року №ОД1119/2021/АВ/П/ТД-ФС.
Зазначена Постанова направлена на адресу позивачки засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами відправлення. (т.1 а.с.143-153).
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно із частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V (далі - Закон №877-V).
Статтею 2 Закону №877-V, серед іншого, передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в установленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Приписами пункту 2 Порядку № 823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, які проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
За змістом пункту 5 Порядку № 823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Підпунктами 1, 3, 6 пункту 10 Порядку №823 установлено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:
- під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
- наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, які стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
- фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
Згідно до пунктів 15, 17, 18, 19 Порядку №823 копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Частиною 1 статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Фактичний допуск до роботи уважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Нормами ст.24 КЗпП України установлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно із ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу наведених норм слідує, що допущення працівника до роботи можливе за наявності укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Відповідно до положень статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.
Зокрема, абзацом 2 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Підставою для притягнення юридичної особи або фізичної особи-підприємця, яка використовує найману працю, до відповідальності на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України, є установлений факт відсутності трудових відносин між цією особою та працівником при умові фактичного виконання працівником трудових функцій.
Частиною 1 статті 73 КАС України установлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, обов'язок доведення порушення відповідним суб'єктом господарювання вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України, статтею 77 КАС України покладено на Головне управління Держпраці в Одеській області, як суб'єкта владних повноважень, який заперечує проти заявленого позову.
Колегія суддів зазначає, оскільки перешкод у проведенні інспекційного відвідування не було, предметом розгляду у цій справі є факт того чи дійсно ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи у закладі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » трьох працівників без укладення з ними трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу.
При цьому факт здійснення такої роботи повинен фіксуватися належними та допустимими способами та засобами, які б дали можливість беззаперечно установити допуск певної ідентифікованої особи до виконання роботи без укладення трудового договору.
З досліджених апеляційним судом Акту інспекційного відвідування та результатів фіксування проведення інспекційного відвідування, засобами відеотехніки, які містяться на диску, наявного в матеріалах справи з'ясовано таке.
Під час проведення державного заходу за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 у закладі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) було зафіксовано 3-ох осіб, які виконували певні посадові обов'язки в інтересах Підприємця, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Позивач не заперечує факту присутності вказаних осіб під час проведення інспекційного відвідування за місцем провадження її господарської діяльності.
Разом з цим, судова колегія звертає увагу на ту обставину, що згідно до наданих усних пояснень осіб, які зафіксовані засобами відеотехніки з'ясовано, перелічені вище особи були прийняті на роботу на різні посади до ФОП ОСОБА_1 та допущені до роботи. Також вони підтвердили укладання трудових договорів з роботодавцем.
Підставою для накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 слугував висновок Головного управління Держпраці в Одеській області про допущення позивачем до роботи 3 працівників без укладення трудового договору.
Судова колегія зазначає, що відповідно до відеозапису інспекційного відвідування, вимога Головного управління Держпраці в Одеській області від 22.10.2020 року про надання документів № ОД1119/2021/ПД була вручена - ОСОБА_5 , що підтверджується її особистим підписом на другій сторінці із зазначенням посади адміністратор.(Т.1 а.с.109-110)
Цією вимогою позивачку зобов'язано до 26.10.2020 року до 13.00 год. надати до огляду оригінали та завірені належним чином копії необхідних для проведення інспекційного відвідування документів, зокрема, документів, що стосуються оформлення працівників при прийнятті на роботу: трудові договори, заяви про прийом на роботу, накази про прийом на роботу, повідомлення до ГУ ДПС в Одеській області щодо прийому на роботу працівників, які працюють на момент здійснення інспекційного відвідування.
Колегія суддів зауважує, що про необхідність надати до Головного управління Держпраці в Одеській області витребувані вимогою документи позивачу стало відомо з моменту вручення ОСОБА_5 , яка представилась адміністратором закладу «Одеська Варенична», тобто з 22.10.2020 року.
З наведеного вище слідує, що працівнику позивачки, ОСОБА_5 вимога про надання документів від 22.10.2020 року вручена у той же день для передання керівництву. Як зазначила ОСОБА_5 під час інспекційного відвідування, що підтверджується наданою відеофіксацією, у неї наявний номер телефону ФОП ОСОБА_1 , яка є керівником закладу.
Так, ОСОБА_5 у присутності інспекторів праці у телефонному режимі повідомила керівника закладу «Одеська Варенична» - ФОП ОСОБА_1 , про проведення державного заходу працівниками контролюючого органу та про вручення їй наказу, направлення, вимоги про надання документів.
При цьому, з відео фіксації інспекційного відвідування з'ясовано, що ФОП ОСОБА_1 спілкувалась з інспектором праці у телефонному режимі. Позивачці було роз'яснено про проведення інспекційного відвідування та обов'язку надати необхідні для проведення такого заходу документи. Будь-яких заперечень стосовно проведення державного заходу у формі інспекційного відвідування, а також пояснень щодо перебування вказаних у Акті інспекційного відвідування осіб, надано не було.
На виконання врученої позивачці вимоги про надання документів, останньою до органу держпраці надані такі документи: виписка з ЄДР, копія паспорту та ідентифікаційного коду, заяви про прийняття на роботу, трудові договори, накази про прийняття на роботу, повідомлення про прийняття працівників на роботу.
З огляду наданих документів установлено, що вже після інспекційного відвідування Підприємця, зафіксовані під час державного заходу особи були належним чином оформлені на роботу 25 та 27 жовтня 2020 року на посади адміністратора та поварів. Тобто, на посади, які вони зазначили у своїх поясненнях під час інспекційного відвідування.
Отже, матеріалами справи підтверджується допущення позивачкою порушень про які зазначено в Акті перевірки, що є підставою для винесення оскаржуваного припису та притягнення останньої до відповідальності за оскаржуваною постановою.
У викладеній позиції в позовній заяві та апеляційній скарзі, ФОП ОСОБА_1 наполягає на укладенні між нею та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , саме цивільно-правових договорів від 10.10.2020 року, 12.10.2020 року та 15.10.2020 року. Дана обставина, на думку скаржника, унеможливлює притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності передбаченої абзацом 2 ч.2 ст.265 КЗпП України.
З цього приводу апеляційний суд уважає за необхідне зазначити таке.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Вказаною нормою передбачено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на установлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.
Працівникові гарантується заробітна плата, установлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.
Основною ознакою, що відрізняє трудовий договір від цивільно-правового, є те, що трудовим договором регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Ще одна відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.
Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що на момент проведення інспекційного відвідування, позивачкою не було зазначено про існування вказаних цивільних угод чи про неможливість надати їх до Головного управління Держпраці в Одеській області на виконання покладеного відповідачем обов'язку та усунення порушень викладених у приписі.
Апеляційний суд оцінює правомірність спірного рішення суб'єкта владних повноважень саме на момент його винесення. На момент винесення спірної постанови в розпорядженні відповідача не було документального підтвердження наявності вказаних відносин між позивачкою та громадянами.
Надання позивачкою таких документів вже під час судового розгляду не можуть спростовувати правомірність такого рішення контролюючого органу, адже відповідачем доведено той факт, що ФОП ОСОБА_1 з дня першого інспекційного відвідування 22.10.2020 року і до моменту винесення спірної постанови 04.11.2020 року, тобто на протязі більше місяцю, мала можливість підтвердити належність оформлення трудових відносин з громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Також, ОСОБА_4 під час інспекційного відвідування вказала, що працює близько 3х місяців на ФОП ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 близько місяця.
Наведене свідчить, що пояснення даних осіб не відповідають змісту наданим до суду цивільно-правовим договорам, які укладені з ними 10, 12 та 15 жовтня 2020 року, тобто, приблизно за 10 днів до проведення інспекційного відвідування.
Вказані обставини, на думку колегії суддів, свідчать про можливість вчинення ФОП ОСОБА_1 дій, спрямованих на ухилення від відповідальності за установлені під час інспекційного відвідування порушення.
Разом з цим, на переконання колегії суддів, виконання функцій повара та адміністратора закладу притаманно саме трудовому договору, а не цивільно-правовому, а тому надані під час інспекційного відвідування громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відповіді на питання ревізорів про виконувану ними роботу у належному позивачці кафе суперечать предмету наданих ФОП ОСОБА_1 договорів з цими особами.
Надані позивачкою до суду докази укладення з працівниками цивільно-правових угод, акти приймання-передачі, посилання на можливість тиску на працівників з боку службових осіб контролюючого органу, пояснень осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), апеляційний суд відхиляє, оскільки вони, серед іншого, суперечать між собою та обставинам, викладеним в документах, складених під час проведення інспекційного відвідування та відеозапису процесу проведення такого державного заходу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що спірна постанова є правомірною, винесеною на підставі у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством України, а тому скасуванню не підлягає.
Посилання скаржника щодо не повідомлення останнього про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення і не направлення постанови про накладення штрафу, суд апеляційної інстанції уважає безпідставними, оскільки матеріали справи містять докази направлення рекомендованим листом зазначеного Повідомлення від 17.11.2020 року № №15/01-33-11225 та Постанови від 17 грудня 2020 року №ОД1119/2021/АВ/П/ТД-ФС (Т.1 а.с.139-142, 143-153).
Окрім цього, згідно до положень Порядку № 509, справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Тобто вимоги п.3,4 Порядку № 509 щодо направлення у строки зазначених документів, ГУ Держпраці в Одеській області виконано.
До того ж, судова колегія вказує, що вимоги Порядку № 509 не покладають обов'язку для суб'єкта владних повноважень установлення факту вручення Повідомлення про розгляд справи щодо накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Апеляційний суд зазначає, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення,тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі № 420/2479/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень, постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано суддями 27.07.2021 року.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.