27.07.2021 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/419/21
Провадження № 2/533/121/21
27 липня 2021 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
12 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Козельщинського районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1232, вчинений 18.02.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, яким стягнуто з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованість у сумі 12 968 грн 00 коп.
Також просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на її користь судові витрати, орієнтовний попередній розрахунок яких складає 5 362 грн 00 коп, у тому числі: судовий збір - 1 362,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 4 000,00 грн.
У позовній заяві зазначала, що 18 лютого 2021 року приватним нотаріусом Обхівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис № 1232 про стягнення з неї, ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості у розмірі 12 968 грн. 00 коп. Виконавчий напис пред'явлено до примусового виконання. Приватним виконавцем Мельником Ю.А. 24 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження на підставі вказаного виконавчого напису, а також постановою від 11 березня 2021 року звернуто стягнення на заробітну плату позивача.
На думку позивача приватним нотаріусом Головкіною Я.В. не дотримано вимоги вчинення виконавчого напису, а саме - не встановлена безспірність заборгованості. В зв'язку з цим позивачка вимушена звернутись до суду із вказаною позовною заявою за захистом свого порушеного права.
Вказувала, що посилання на заборгованість в сумі 12 968 грн. 00 коп., яку врахував нотаріус при винесенні виконавчого напису не підтверджена жодними доказами.
Позивач вважає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Одночасно з позовною заявою позивач направила заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 64624205, відкритому на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1232, вчиненого 18.02.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості у розмірі 12 968 грн 00 коп.
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 12 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 64624205, відкритому на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1232, вчиненого 18.02.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості у розмірі 12 968 грн 00 коп., до закінчення судового розгляду справи.
Ухвалою суду від 18 травня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 17 червня 2021 року.
Ухвалою суду від 17 червня 2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 27 липня 2021 року.
Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилася.
Представник позивача - адвокат Юрченко А.В. належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду направила заявупро розгляд справи без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, також просила стягнути з відповідача понесені позивачкою витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. Подала докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу. Докази направлення документального підтвердження витрат на правничу допомогу на адресу відповідача зобов'язувалася надати протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс»належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, у судове засідання представника не забезпечив, причини неявки представника у судове засідання не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Третя особа приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В.належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилася, причини неявки у судове засідання не повідомила, письмових пояснень не надала.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Ю.А.належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився, причини неявки у судове засідання не повідомив, письмових пояснень не надав.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справу по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на належне повідомлення усіх учасників справи про місце, дату та час судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та представників відповідача та третіх осіб на підставі письмових доказів, наявних у матеріалах справи.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)… Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У абзаці другому частині другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 6.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5 (надалі по тексту рішення - Порядок вчинення нотаріальних дій), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно належать до документів, за якими допускається стягнення заборгованості у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчих написів нотаріусів, й для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами подаються оригінал нотаріально посвідченого договору; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Саме така правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 204/4071/14-ц та від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц.
Із викладеного вище слід дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення у законному обсязі. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Судом встановлено, що 18 лютого 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівноювчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 1232 (а.с. 36), яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за Кредитним договором 743405-А від 21 грудня 2019 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 40071779-40 від 04 березня 2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», заборгованість за Кредитним договором 743405-А від 21 грудня 2019 року за період з 04 березня 2020 року по 04 березня 2020 року у загальному розмірі 12 968,00 гривень, у тому числі:
- прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5 000,00 гривень;
- прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 5 478,00 гривень;
- строкова заборгованість за штрафами і пенями - 2 490,00 гривень.
Загальна сума, що підлягає стягненню за виконавчим написом, - 12 968,00 гривень.
Доказів на підтвердження відступлення прав та обов'язків ТОВ «СС ЛОУН» відповідачеві учасниками справи до суду не надано.
24.02.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Юрієм Анатолійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису№ 1232 від 18.02.2021 (а.с. 6), постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 7), постанову про стягнення з боржника основної винагороди (а.с. 8), та 11.03.2021 - постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 64624205 з примусового виконання виконавчого напису № 1232 , виданого 18.02.2021 (а.с. 10).
На виконання ухвали Козельщинського районного суду Полтавської області від 18 травня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною не було надано належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого напису № 1232, вчиненого нею 18.02.2021.
На запит позивача відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» надано копію заяви стягувача про примусове виконання рішення (а.с. 37), копію виконавчого напису (а.с. 36) та копію договору про споживчий кредит, на якому вчинено виконавчий напис (а.с. 32-35).
Позивачем ці документи подані до суду.
Згідно умов договору про споживчий кредит № 743405-А від 21 грудня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» (Кредитодавець) та громадянкою України ОСОБА_1 (Позичальник), кредитодавець надав позичальнику споживчий кредит (кредит) у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (п. 1.1 договору про споживчий кредит). Строк, на який надається кредит - 28 календарних днів (п. 1.2); загальний розмір наданого кредиту - 5 000,00 гривень (п. 2.1); плата за користування кредитом у вигляді процентів (процентна ставка) є фіксованою та складає 1,65 % в день (п. 2.2); кредит надається позичальнику в безготівковій формі (шляхом зарахування суми кредиту на платіжну картку позичальника згідно цього договору (п. 3.2); у разі виникнення у позичальника простроченої заборгованості, з першого дня прострочення позичальнику нараховується штрафна санкція у розмірі 1,65 % від суми загального розміру наданого кредиту, за кожний день прострочення, при цьому сумарна кількість днів нарахування штрафної санкції за договором не перевищує 30 днів включно (п. 8.3); загальний розмір штрафної санкції, що підлягає нарахуванню позичальникові за прострочення виконання грошового зобов'язання, не може перевищувати 50 % від суми загального розміру наданого кредиту; датою укладення договору є дата його підписання сторонами в електронній формі (п. 9.1). Відповідно до графіку платежів до договору про споживчий кредит № 743405-А від 21.12.2019 строк кредиту складає 28 днів, сума кредиту - 5 000,00; проценти за користування кредитом - 693,00; термін платежу - 17/01/2020; загальна сума, що підлягає сплаті - 5 693,00 грн.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Кредитний договір укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 127/33824/19.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що між позивачкою та ТОВ «СС ЛОУН» було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит, який вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі.
Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача, що вчинення виконавчого напису нотаріусом на кредитному договорі, не відповідало встановленому законодавством порядку вчинення такого роду нотаріальних дій, а документи, на підставі яких вчинявся виконавчий напис, є суперечливими, не містять доказів зарахування суми кредиту на платіжну картку позичальника та не містять доказів на підтвердження факту відступлення прав та обов'язків ТОВ «СС ЛОУН» відповідачеві ТОВ «Фінфорс».
Так, у виконавчому написі зазначено період, за який проводиться стягнення заборгованості, а саме з 04 березня 2020 року по 04 березня 2020 року, а заборгованість за кредитним договором 743405-А від 21 грудня 2019 року становить 12 968,00 грн, у тому числі прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом- 5 478,00 грн та строкова заборгованість за штрафами і пенями - 2 490,00 грн.
Між тим, документи, на підставі яких вчинявся такий виконавчий напис, інформацію про саме такий період виникнення заборгованості та саме таку суму заборгованості не містять. Сума звернутих до стягнення процентів за користування кредитом перевищує суму процентів, визначену у графіку платежів до договору про споживчий кредит № 743405-А від 21.12.2019(а.с. 35), відповідно до якого проценти за користування кредитом складають 693,00 грн, а не 5 478,00 грн, як зазначено у виконавчому написі. Наведені розбіжності, на думку суду, безумовно спростовують факт безспірності вимог стягувача.
Також із договору про споживчий кредит № 743405-А від 21.12.2019(а.с. 32-35) вбачається, що він укладений сторонами в електронній формі 21.12.2019; строк, на який надається кредит, складає 28 календарних днів, а термін платежу (повернення кредиту) - 17.01.2020. В той час, як у виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 04 березня 2020 року по 04 березня 2020 року (а.с. 36), що є безпідставним та не ґрунтується на вимогах законодавства та на положеннях договору, що був укладений між позивачем та ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником якого є відповідач згідно інформації, зазначеної у виконавчому написі.
Отже, заборгованість за договором про споживчий кредит № 743405-А від 21 грудня 2019 року у розмірі 12 968,00 гривень не була безспірною, оскільки не підтверджувалася тими документами, що надавались відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, та виникнути така заборгованість у той період, що зазначений у виконавчому написі, не могла.
Також суд зазначає, що договір про споживчий кредит№ 743405-А від 21 грудня 2019 року укладено у електронній формі, його не посвідчено у нотаріальному порядку.
Вчиняючи виконавчий напис приватний нотаріус посилався на статті 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - ПКМУ № 1172 або Перелік).
Як уже зазначалось судом вище, згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 було затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Пунктом 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» вказаного Переліку було передбачено, що для одержання виконавчого напису на кредитних договорах, за якими допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, слід додати: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 було відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «КБ «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.
Отже, станом на 18 лютого 2021 року - дату вчинення спірного виконавчого напису, правової норми, яка б дозволяла вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, укладених в простій письмовій формі чи електронній формі, не існувало, оскільки положення Переліку в частині документів, що підтверджують безспірність вимог за кредитними договорами, визнані незаконними у судовому порядку.
Не маючи правових підстав для вчинення виконавчого напису, нотаріус права на його вчинення не мав.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд робить висновок що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не відповідає вимогам закону, оскільки виконавчий напис вчинено на підставі положення нормативно-правового акту, який станом на дату вчинення виконавчого напису був нечинним та скасованим судом, а сума стягнутої заборгованості не була безспірною. Відтак, суд визнає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, і задовольняє позов повністю.
У письмовому клопотанні представник позивача просила суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн, на підтвердження яких надала письмові докази.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 1 362,00 грн, про що свідчить квитанції про сплату судового збору. Також представником позивача надано документи на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги у сумі 4 000,00 грн. Разом з тим, копії таких доказів не було завчасно направлено відповідачеві, у зв'язку з чим він позбавлений можливості подати клопотання про зменшення розміру таких витрат у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 137 ЦПК.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 265 ЦПК України суд у разі необхідності в резолютивній частині вказує про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
За таких обставин, ураховуючи, що представником позивача до закінчення судового розгляду справи подано заяву про подання доказів для встановлення розміру судових витрат, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
З врахуванням того, що позовна заява позивача підлягає задоволенню, суд, керуючись ч. 1 ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді судового збору у сумі 1 362,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 264-265, 273, 354-355 ЦПК України та наведеними по тексту рішення нормами матеріального права, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1232, вчинений 18.02.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованість у сумі 12 968 грн 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 362, 00 гривень.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16 серпня 2021 року о 13 годині 00 хвилин.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку на апеляційне оскарження на нього не буде подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (місцезнаходження: вулиця Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус В, кабінет 508-2, місто Київ, 01042; ідентифікаційний код 41717584).
Третя особа: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович (місцезнаходження: вулиця Поправки Юрія, буд. 6, офіс 16, місто Київ, 02094,).
Повне рішення складено 27 липня 2021 року.
Суддя В.П. Козир