26 липня 2021 року Чернігів Справа № 620/7334/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лобана Д.В. розглянувши заяву приватного підприємства "ВЕТТОР" про забезпечення позову до управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису,
Приватне підприємство "ВЕТТОР" звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати припис управління Держпраці у Чернігівській області про усунення порушень законодавства про працю № 25-01-009/0295-0171 від 06.04.2021.
06.07.2021 ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.07.2021 позивачем подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного припису до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, обґрунтовуючи тим, що на даний час існує реальна можливість складання акту за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису з подальшим винесенням відповідної постанови та початку державним виконавцем примусового виконання постанови відповідача, оскарження якої, згідно з чинним законодавством, не зупиняє її виконання. У зв'язку з чим, до моменту винесення рішення по суті спору, існує очевидна загроза порушення права позивача, оскільки стягнення значної суми штрафу до набрання законної сили рішенням суду приведе до втрати активів товариства, позбавлення майна та буде становити загрозу подальшої її діяльності.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
На підставі наведених вимог КАС України розгляд поданої заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суддя зазначає наступне.
Положеннями ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову - це вжиття судом до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;
3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;
4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Необхідно зазначити, що вказані вище підстави є оціночними, а тому необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з наведених вище обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанції до 03.10.2017) «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» від 29.09.2016 № 14, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Однак, наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ПП "ВЕТТОР", аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала відповідну заяву.
Проте, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження наявності у провадженні органів ДВС виконавчих проваджень, які відкриті за постановами про накладення штрафу, винесеними на підставі оскаржуваного припису управління Держпраці у Чернігівській області про усунення порушень законодавства про працю № 25-01-009/0295-0171 від 06.04.2021, а тому суд вважає, що відсутні мотиви та підстави, передбачені ст. 150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, та позивачем не надано доказів, які б підтверджували існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, у зв'язку з цим у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. 150-154, п. 9 ч. 5 ст. 243, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні заяви приватного підприємства "ВЕТТОР" про забезпечення позову до управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.
Повний текст рішення виготовлено 26 липня 2021 року
Суддя Д.В. Лобан