26 липня 2021 року Чернігів Справа № 620/4695/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Океана» до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Океана» звернулось до суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення відповідача № UA102000/2021/000016/2 від 09.04.2021, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102030/2021/00050.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ним було подано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, однак відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яке не містить жодних підтверджуючих відомостей про наявність розбіжностей та недоліків у поданих декларантом документах. Вказує, що відповідачем безпідставно було витребувано додаткові документи від декларанта, заявлені відповідачем доводи мають формальний характер та жодним чином не встановлюють неможливість здійснення митного оформлення товару за основним методом, а також не впливають на ціноутворення та не свідчать про відмінності у задекларованій та фактичній вартості товару.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що за результатами проведеного аналізу документів поданих разом з МД № UA102030/2021/633541 було встановлено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, до митного оформлення не надано. Вказує, що враховуючи відсутність банківського платіжного документу, який підтверджував би факт сплати коштів за товар, митний орган не має можливості однозначно упевнитися в достовірності заявленої митної вартості та перевірити її числове значення. Крім того, зазначає, що за митними деклараціями від 31.03.2021 №UA305060/2021/003950 та від 19.03.2021 №UA305060/2021/003361 здійснювалось митне оформлення ідентичних товарів, де за зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу, стороною контракту є точно такий же виробник товарів - MOL Petrochemicals Co, Ltd (Угорщина). У даному ж випадку, відповідно до контракту від 02.08.2012 №VLP 020812-1 продавцем виступає третя сторона - R.AGLINSKO II «VAILENDAS» (Литва), що не є виробником товару, тобто, в даному випадку, вартість товару вже повинна бути вищою. Крім того, поставка здійснюється в даному випадку з Литви, а не з Угорщини, тобто понесені додаткові витрати пов'язані з доставкою товару до країни експорту, які також впливають на вартість товару. Таким чином, за митними деклараціями від 31.03.2021 № UA305060/2021/003950 та від 19.03.2021 №UA305060/2021/003361 митне оформлення оцінюваних товарів здійснювалось за цінами, які є вищими, ніж ціна товарів, поданих до митного оформлення.
Позивачем було подано додаткові пояснення, які суд розцінює як відповідь на відзив, в яких зазначив, що відсутність банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, не є підставою для сумнівів в правильності заявленої вартості товарів, оскільки як передбачає частина 2 статті 63 Митного кодексу України платіжні документи надаються якщо рахунок сплачено. Розбіжність в умовах оплати товару щодо кількості днів відстрочки також не впливає на правильність визначення митної вартості, оскільки не стосується числових значень, які підлягають перевірці, а тому доводи митного органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення є такими, що не заслуговують на увагу, адже заявлені обґрунтування жодним чином не впливають на митну вартість товару. Вказує, що листом № 01/07-1 від 01.07.2021 постачальником товару було зазначено про здійснення реалізації на користь позивача складських залишків товару, придбаних у 2017 році. Відтак, цілком логічною є їх реалізація за цінами, що є нижчими від наявних у митного органу.
Відповідачем було подано заперечення, в яких серед іншого, зазначив, що лист № 01/07-1 датований лише 01.07.2021, тобто на момент митного оформлення така інформація до митниці не надавалась, більш того, позивач мав можливість надати вказаний лист до митниці протягом 80 днів з дня випуску товару у вільний обіг за митною декларацією від 09.04.2021 № UA102030/2021/633570, однак цього не зробив. Вказує, що твердження представника позивача про те, що товар є залишками 2017 року лише вкотре підтверджує той факт, що вартість товару заявлена до митного оформлення 08.04.2021 дійсно була заниженою та не відповідала дійсній ринковій вартості ідентичних товарів на той час.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
02.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Океана» (покупець) та Приватним підприємством Р. Аглинскаса «Вайлендас», Литва (постачальник) укладено контракт № VLP 020812-1, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує сировину (поліетилен, поліпропілен, полістерол і концентрати для фарбування сировини) на умовах, в асортименті, кількості та по ціні, погодженій сторонами в додатках до даного контракту на кожну партію товару (а.с. 17-19, 21-23).
25.03.2021 до контракту укладено Додаток № 64, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання щодо поставки товару на суму 31472,00 Євро. Строк поставки товар - квітень 2021 року, строк оплати - 45 днів з дати інвойсу (а.с. 20).
01.04.2021 між сторонами підписано інвойси № VAL 444821 (вартість товару - 26004,50 Євро) та № VAL 444822 (вартість товару - 5467,50 Євро) (а.с. 26, 27).
З метою здійснення митного оформлення однієї з партій товару позивачем до Північної митниці Дермитслужби було подано контракт № VLP 020812-1 від 02.08.2012, додаток № 64 від 25.03.2021 до контракту № VLP 020812-1 від 02.08.2012, інвойси № VAL 444821 від 01.04.2021 та № VAL 444822 від 01.04.2021, CMR від 02.04.2021, сертифікати якості від 21.11.2017, від 20.01.2021, пакувальний лист, довідку про транспортні витрати від 06.04.2021 № 06/04, митну декларацію UA102030/2021/633541 та інші товаросупровідні документи (а.с. 17-38, 49)
Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу представнику позивача було надіслано повідомлення, в якому вказано, що на виконання вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України, оскільки невідомо відомості про всі складові заявленого рівня митної вартості необхідне подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, а саме: інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, виписки з бухгалтерської документації (а.с. 110).
Позивачем було надіслано листа з проханням завершити митне оформлення (а.с. 106).
09.04.2021 Північною митницею Держмитслужби було прийнято рішення №/2021/000016/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом було визначено митну вартість товару 4157,48 євро (а.с. 14).
У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що в порядку контролю правильності визначення митної вартості товарів здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах. За її результатами встановлено, що пунктом 4.1 розділу 4 «Условия оплаты» контракту від 02.08.2012 № VLP 020812-1 передбачена відстрочка платежу 90 днів, а відповідно додатку до контракту № 64 від 25.03.2021 термін сплати за поставку товару в квітні 2021 року складає 45 днів з дати інвойсу. Відповідно до цього банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, до митного оформлення не надано. Враховуючи відсутність банківського платіжного документу, який підтверджував би факт сплати коштів за товар, митний орган не має можливості однозначно упевнитися в достовірності заявленої митної вартості та перевірити її числове значення. Крім того, митним органом було проаналізовано митні оформлення подібних/ідентичних товарів. Так, встановлено, що за митними деклараціями від 31.03.2021 №UA305060/2021/003950 та від 19.03.2021 №UA305060/2021/003361 здійснювалось митне оформлення подібних/ідентичних товарів, де за зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу, стороною цього контракту є виробник товарів MOL Petrochemicals Co, Ltd Угорщина, а в нашому випадку відповідно до контракту від 02.08.2012 № VLP 020812-1 продавцем виступає третя сторона R.AGLINSKO II «VAILENDAS» Литва, що не є виробником товару. Також поставка здійснюється не від виробника товару з Угорщини, а країною експорту виступає Литва, тобто є додаткові витрати пов'язані з доставкою товару до країни експорту. Митне оформлення оцінюваного товару за № 1 здійснювалось за митною декларацією від 19.03.2021 № UA305060/2021/003361 за ціною 1,74 EUR/кг на умовах поставки FCA (без врахування витрат на доставку товару) та товар № 2 за митною декларацією від 31.03.2021 № UA305060/2021/003950 за ціною 1,78 EUR/кг на умовах поставки FCA (без врахування витрат на доставку товару), що вище за ціну вказаних товарів, що викликає сумніви в достовірності заявленої митної вартості.
Митну вартість товарів №№ 1, 2 скориговано відповідно до статті 59 Митного кодексу України за ціною договору щодо ідентичних товарів, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на ідентичні товари, митне оформлення яких вже здійснено-митні декларації від 31.03.2021 № UA305060/2021/003950 та від 19.03.2021 № UA305060/2021/003361, згідно яких митна вартість товару за № 1 становить 1,74 EUR/кг та витрати на доставку товару, товару №2 становить 1,78 EUR/кг та витрати на доставку товару.
Причини незастосування попередніх методів визначення митної вартості; 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - з наведених вище причин.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102030/2021/00050 (а.с. 15-16).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).
Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, із сиcтемного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Так, позивачем до митного оформлення було, серед інших документів, надано подано контракт № VLP 020812-1 від 02.08.2012, додаток № 64 від 25.03.2021 до контракту № VLP 020812-1 від 02.08.2012, інвойси № VAL 444821 від 01.04.2021 та № VAL 444822 від 01.04.2021, CMR від 02.04.2021, сертифікати якості від 21.11.2017, від 20.01.2021, пакувальний лист, довідку про транспортні витрати від 06.04.2021 № 06/04.
Суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
В силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Так, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що пунктом 4.1 розділу 4 контракту від 02.08.2012 № VLP 020812-1 передбачена відстрочка платежу 90 днів, а відповідно додатку до контракту № 64 від 25.03.2021 термін сплати за поставку товару в квітні 2021 року складає 45 днів з дати інвойсу. Відповідно до цього банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, до митного оформлення не надано. Враховуючи відсутність банківського платіжного документу, який підтверджував би факт сплати коштів за товар, митний орган не має можливості однозначно упевнитися в достовірності заявленої митної вартості та перевірити її числове значення.
Разом з тим, відповідачем не доведено жодними доказами впливу вказаної обставини на митну вартість заявленого до митного оформлення товару.
Крім того, митним органом було встановлено, що за митними деклараціями від 31.03.2021 №UA305060/2021/003950 та від 19.03.2021 №UA305060/2021/003361 здійснювалось митне оформлення подібних/ідентичних товарів, де за зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу, стороною цього контракту є виробник товарів MOL Petrochemicals Co, Ltd Угорщина, а в нашому випадку відповідно до контракту від 02.08.2012 № VLP 020812-1 продавцем виступає третя сторона R.AGLINSKO II «VAILENDAS» Литва, що не є виробником товару. Також поставка здійснюється не від виробника товару з Угорщини, а країною експорту виступає Литва, тобто є додаткові витрати пов'язані з доставкою товару до країни експорту. Митне оформлення оцінюваного товару за № 1 здійснювалось за митною декларацією від 19.03.2021 № UA305060/2021/003361 за ціною 1,74 EUR/кг на умовах поставки FCA (без врахування витрат на доставку товару) та товар № 2 за митною декларацією від 31.03.2021 № UA305060/2021/003950 за ціною 1,78 EUR/кг на умовах поставки FCA (без врахування витрат на доставку товару), що вище за ціну вказаних товарів, що викликає сумніви в достовірності заявленої митної вартості.
Однак, щодо наявності у митного органу іншої цінової інформації на ідентичні товари, то суд зважає на положення статей 627, 628 Цивільного кодексу України, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Тобто, ціна договору, її зміна за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначенні умов договору, у зв'язку з чим у даному випадку відсутні обставини надання контрагентом спеціальних цін позивачу.
Як зазначає Верховний Суд в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/3104/16 зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.
Крім того, суд враховує те, що згідно листа R.AGLINSKO II «VAILENDAS» № 01/07-1 від 01.07.2021 покупцю постачались складські залишки сировини закупівлі 2017 року за нижчою ціною. При цьому, суд звертає увагу, що до митного оформлення, серед інших документів, було надано сертифікат якості виробника товару MOL Petrochemicals Co, Ltd від 21.11.2017 на поліпропілен TIPPLEN R780 (а.с. 33).
Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Водночас, судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростовано.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від № UA102000/2021/000016/2 від 09.04.2021 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102030/2021/00050 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Океана» підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Океана» підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Океана» (вул. Березинська, 66-д, м. Дніпро, 49130, код ЄДРПОУ 38197700) до Північної митниці Держмитслужби (просп. Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 43332675) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA102000/2021/000016/2 від 09.04.2021 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102030/2021/00050.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Океана» судові витрати в розмірі 2270,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.07.2021.
Суддя Н.М. Баргаміна