27 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2874/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2018, 2019, 2020, 2021 в розмірі, встановленому ст. 12, 13 Закону № 3551-ХІІ;
- зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради донарахувати та виплатити йому, недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, обчислену відповідно до ст. 12 № 3551-ХІІ у розмірі 18590 грн, як особі учаснику бойових дій, за 2018-2020 та відповідно ст. 13 Закону № 3551-ХІІ у розмірі 10246 грн, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, в 2021 році.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є інвалідом 2 групи внаслідок війни, а також до 01.10.2020 року він був учасником бойових дій та відповідно до ст. ст. 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 05 травня. Вказана допомога виплачена йому за 2018-2020 роки як учаснику бойових дій, а також за 2021 рік як інваліду війни 2 групи, в розмірах, що відповідають розмірам, встановленими постановами Кабінету Міністрів України за відповідні роки.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У зв'язку із винесенням Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018, позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2018-2020 роки, а також за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни 2 групи у відповідності до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Однак, відповідач листом від повідомив позивачу, що разова грошова допомога на 2018-2020 роки як учаснику бойових дій, а також за 2021 рік як інваліду 2 групи внаслідок війни, виплачена йому в повному обсязі.
Позивач не погоджується з таким висновком та вважає, що відповідачем порушено його право на отримання разової грошової допомоги відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 29 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та доданими до неї додатками направлена 30.06.2021 року на офіційну електронну адресу відповідача, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач правом, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористався, заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з посиланням на відповідні докази та норми права, до суду не надав.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 з 01.10.2020 року позивач є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни.
Окрім цього, з матеріалів справи видно, що позивач до 01.10.2021 року мав статус учасника бойових дій.
Позивач звернувся до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради із заявою щодо проведення нарахування та виплати невиплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2018-2020 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а також за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком як інваліду 2 групи внаслідок війни.
Розглянувши вищевказане звернення, Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради листом від 03.06.2021 року №К-632 повідомив позивача, що на виконання постанов Кабінету Міністерства України від 19.02.2020 року №112 та від 08.04.2021 року №325, одноразова грошова допомога до 05 травня за 2018-2021 роки виплачена позивачу в повному обсязі, зокрема: за 2018 рік - 1265 грн, 2019 рік - 1295 грн, за 2020 рік - 1390 грн, як учасник бойових дій, а також за 2021 рік - 3906 грн як особа з інвалідністю 2 групи внаслідок війни.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у донарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2018-2021 роки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №3551-XII щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 12 частину 5 Закону України №3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року.
У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.
Разом з тим у постанові Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року №325 визначено розмір виплати разової грошової допомоги як інваліду 2 групи,внаслідок війни - 3906,00 грн.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону №3551-XІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а за 2021 рік інвалідам війни 2 групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до статті 28 частини 1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2020 році становить 8190 грн (1638 грн х 5).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" №1082-IX від 11 листопада 2021 року встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам 2 групи внаслідок війни до 5 травня у 2021 році становить 14152,00 грн (1769 грн х 8).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 року по справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Водночас, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
З матеріалів справи видно та не заперечується учасниками справи, що позивач отримав грошову допомогу до 05 травня за 2018 рік - 1265 грн, 2019 рік - 1295 грн, за 2020 рік - 1390 грн, як учасник бойових дій, а також за 2021 рік - 3906 грн як інвалід 2 групи внаслідок війни, в розмірах, що встановлені постановами Кабінету Міністрів України за відповідні роки.
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірах, менших ніж передбачено ст. ст. 12, 13 Закону №3551-XІІ, суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі, а тому дії відповідача щодо відмови позивачу у донарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій та за 2021 рік як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни є неправомірними, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Зважаючи на викладене, належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача, як суб'єкта владних повноважень, нарахувати та виплатити позивачу недоплачену разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленого ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням виплаченої суми за 2020 рік, у розмірі 6800,00 грн (8190,00 грн - 1390,00 грн (виплачена сума)), а також за 2021 рік як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що становить 10246,00 грн (14152,00 грн - 3906,00 грн (виплачена сума)), з урахуванням раніше виплаченої суми.
Частиною 4 ст. 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи наведену норму процесуального права, суд кваліфікує неподання відповідачем, суб'єктом владних повноважень, відзиву на позов без поважних причин, як визнання позову.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню з урахуванням вказаних вище висновків суду.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення виплати недосплаченої суми грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2018 - 2019 роки та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму за 2018 - 2019 роки, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Як зазначалося вище, Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону №3551-XІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у відповідача відсутній обов'язок здійснювати нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком до 5 травня за 2018 - 2019 роки на підставі Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018.
Водночас, суд констатує, що позивачем отримано щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій до 05 травня: за 2018 рік - 1265,00 грн, за 2019 рік - 1295,00 грн, тобто у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів №170 від 14 березня 2018 року та №237 від 20 березня 2019 року, які, як зазначено вище, на момент проведення таких виплат були чинними та неконституційними не визнавались.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що у відповідача відсутні правові підстави для проведення перерахунку виплачених позивачу як учаснику бойових дій сум щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2018 - 2019 роки.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними, а тому відмовляє в їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.
Керуючись статтями ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243 - 246 та 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в донарахуванні та доплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій та за 2021 рік як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни.
3. Зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком як учаснику бойових дій, встановленого ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням виплаченої суми за 2020 рік, у розмірі 6800,00 грн, а також за 2021 рік як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що становить 10246,00 грн, з урахуванням виплаченої суми.
3. В іншій частині позову відмовити.
Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ 26075395, вул. Героїв Майдану, 176, м. Чернівці, Чернівецька область).
Суддя В.К. Левицький