27 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/631/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
17.02.2021 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами, у редакції від 02.03.2021 року:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90% до 56% при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19 лютого 2020 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 щомісячне довічне грошове утримання із розрахунку 90 відсотків від винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно довідки №402/10/76/20-вих. від 03 березня 2020 року, виданої Чернівецьким апеляційним судом з урахуванням вже отриманих сум грошового утримання суд.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що постановою Верховної Ради України №1600-VІІІ від 22 вересня 2016 року була звільнена з посади судді у відставку і з 05 жовтня 2016 року є суддею у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2455-VІ від 07.07.2010 року, з цього часу перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, їй нараховано довічне грошове утримання в розмірі 90% грошового утримання судді.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року справа № 600/1118/20а визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яке оформлене листом від 10.03.2020 року №2400-0214-8/7637, про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з її заявою від 03.03.2020 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Чернівецького обласного суду від 03.03.2020. року №402/10/76/20-вих. з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
На виконання рішення суду відповідач провів перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі із розрахунку від суддівської винагороди 56%.
В грудні 2020 року позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Чернівецького апеляційного суду від 03.03.2020 року №402/10/76/20-вих. з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
05.01.2021 року позивач отримала відповідь від Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 2400-1702-8/234 про те, що після 18.02.2020 року на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення ст. 142 Закону України № 1402-УШ. Згідно цих положень щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, якій працює на відповідній посаді, за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання суді. На виконання рішення суду від 05.10.2020 року № 600/1118/20-а Головним управлінням здійснено відповідний перерахунок призначеного грошового утримання з 19.02.2020 року у відповідності до резолютивної частини рішення суду, тобто в розмірі 56 % від розміру суддівської винагороди, вказаної в довідці Чернівецького апеляційного суду від 03.03.2020 року № 402/10/76/20-вих. зі стажем роботи на посаді судді 23 роки.
Позивач вважає, що відповідач протиправно з порушенням законів та Конституції України провів перерахунок та зменшив їй призначене та отримуване раніше грошове утримання судді у відставці розмірі з 90% до 56% .
Відповідач, не погоджуючись з позовним вимогами подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, позивач є отримувачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VІ.
На виконання рішення суду від 05.10.2020 року №600/1118/20-а Головним управлінням здійснено відповідний перерахунок призначеного позивачу грошового утримання з 19.02.2020 року.
Пунктом 25 розділу XII Закону №1402-VIII визначено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, для суддів, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо них відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI.
За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди суддi, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Зауважив, що пункт 25 розділу XII Закону №1402-VIII не передбачав проведення перерахунків щомісячного довічного грошового утримання суддям, яким щомісячне довічне грошове утримання було обчислено на умовах Закону України "Про судоустрій статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010, або ж Закону України "Про статус суддів" N 2862-XII від 15.12.1992. Звертав увагу, що згідно з положеннями ст.142 Закону №1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Ця виплата виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
В свою чергу, положення ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII, стосується лише суддів, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання на умовах цього Закону, що набрав чинність 30.09.2016 року.
Враховуючи викладене вище, відповідач вважає, що правових підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно поданої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставцi вiд 03.03.2020 № 402/10/76/20-вих, немає.
Ухвалою суду від 03.03.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 09.10.1998 року Першотравневим РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 12-13).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 29.09.2011 року позивачу призначено пенсію за віком, довічно (а.с. 14).
Постановою Верховної ради України №1600-VIII від 22.09.2016 року позивача звільнено з посади судді Чернівецького апеляційного суду у відставку і з 05.10.2016 року є суддею у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2455 від 07.07.2010 року.
З 05 жовтня 2016 року позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначено довічне грошове утримання, як судді у відставці в розмірі 86 % від заробітку, врахувавши стаж роботи на посаді судді - 23 роки 7 місяців 21 день.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року у справі № 727/8275/17 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 13.07.2017 року, зарахувавши до стажу роботи, що дає їй право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті, що становить два роки чотири місяці 28 днів, в розмірі 90% заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року №600/1118/20-а, яке набрало законної сили 05.11.2020 року, вирішено: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яке оформлене листом від 10.03.2020 року № 2400-0214-8/7637, про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з її заявою від 03.03.2020 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Чернівецького апеляційного суду від 03.03.2020 року №02-10/76/20-вих. з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року (а.с. 15-24).
Позивач зверталась до відповідача із заявою перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Чернівецького апеляційного суду від 03.03.2020 року №402/10/76/20-вих. з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
У відповідь на вищевказану заяву, відповідач листом від 05.01.2021 року №2400-1702-8/234 повідомив позивача, що на виконання рішення суду від 05.10.2020 у справі №600/1118/20-а, Головним управлінням здійснено відповідний перерахунок призначеного грошового утримання з 19.02.2020 у відповідності до резолютивної частини рішення суду. Одночасно зауважено, що перерахунок проведено у розмірі 56% від розміру суддівської винагороди, вказаної у довідці Чернівецького апеляційного суду від 03.03.2020 року № 02-10/76/20-вих виходячи зі стажу роботи на посаді судді 23 роки.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90% до 56% при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19 лютого 2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті пору.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
В силу статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VI).
За приписами ч. 1 ст. 142 Закону №1402-VI, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 01.01.1954 року по 31.12.1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 01.01.1955 року по 31.12.1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI).
Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
Разом з цим, "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI).
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI .
Законом України від 16.10.2019 року № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище п.п.22, 23 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII.
Відповідно до п.24 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних" положень Закону № 1402-VIII, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п.25 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли 65-го віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня з дати ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Перерахунок, про який просить здійснити позивач, має бути проведений з 19.02.2020 року - з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020, обумовлений відновленням раніше порушених його прав, відповідно до Закону № 1402-VIII, на підставі довідки Чернівецького апеляційного суду №02-10/88/20 від 03.03.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці
Суд вважає за необхідне зазначити, що дана справа підпадає під ознаки типової адміністративної справи, яка розглянута Верховним Судом, як зразкова в порядку ст.290 КАС України з прийняттям рішення від 16.06.2020 року по справі №620/1116/20, яке набрало законної сили 07.08.2020 року, а тому суд враховує правові висновки Верховного Суду, що викладені у такому рішенні.
Отже, після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII позивач, як суддя у відставці, набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді, а посилання відповідача про відсутність підстав для проведення перерахунку грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки про розмір суддівської винагороди є неправомірними.
Разом з тим, суд вважає помилковим посилання позивача на те, що такий перерахунок має бути здійснений, виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді, виходячи з наступного.
Пунктом 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016 визначено наступне:
" - частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
Отже, маючи 26 років суддівського стажу, позивач згідно частини 3 статті 141 Закону від 07.07.2010 року № 2453-VI мав право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, за Законом від 07.07.2010 року №2453-VI грошове утримання судді обраховувалось з 15 мінімальних заробітних плат з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції (з урахування пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 року №11-р/2018).
Разом з цим, позивач у позові просить здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Як вже було зазначено вище, чинним Законом №1402-VIII визначені інші вихідні дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:
- щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 3 ст. 142 Закону N 1402-VIII);
- базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції) (ч. 3, 4 ст. 135 Закону №1402-VIII).
Наведена норма неконституційною не визнавалась. Отже, на переконання суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково, з різних законів.
Як встановлено судом вище, стаж роботи позивача, який надає йому право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 26 років 0 місяці 30 днів. Отже стаж роботи позивача на посаді судді понад 20 років становить 6 повних років, що, у свою чергу, надає йому право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 62% (50% + 6 повних років х 2%), а не 90%, як стверджував та просив у позовних вимогах позивач.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII та суддівський стаж позивача (26 років), з 19.02.2020 року щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
На підставі вищевикладеного задоволенню підлягають позовні вимоги в частині зобов'язання перерахувати та виплатити позивачу з урахуванням раніше сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 19.02.2020 року.
При цьому суд зауважує, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону № 1402-VIII не призводить до порушення ст. 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм Закону № 1402-VIII, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону від 07.07.2010 року № 2453-VI.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Як передбачає ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
Вирішуючи питання про застосування ст. 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Аманн проти Швейцарії" (Заява N 27798/95 п. 88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.
Частиною 2 статті 245 КАС України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову, зокрема визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п.3 ч. 2 ст. 245 КАС України); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4 ч. 2 ст. 245 КАС України);
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України та встановлені по справі обставини, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд задовольняє позовні вимоги в наступній частині:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19 лютого 2020 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 щомісячне довічне грошове утримання із розрахунку 62% від винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно довідки №402/10/76/20-вих. від 03 березня 2020 року, виданої Чернівецьким апеляційним судом з урахуванням вже отриманих сум грошового утримання суд.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних позивачем дій та дотримання ним визначених ч. 2 ст. 2 КАС України критеріїв, що стало підставою для звернення до суд, а тому, враховуючи висновки суду по суті спору, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 8 ст. 139 КАС України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Зважаючи на задоволення основних позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача, то стягненню на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19 лютого 2020 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 щомісячне довічне грошове утримання із розрахунку 62% від винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно довідки №402/10/76/20-вих. від 03 березня 2020 року, виданої Чернівецьким апеляційним судом з урахуванням вже отриманих сум грошового утримання суд.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, сплачений згідно квитанції №0.0.2016951278.1 від 16.02.2021 року.
5. В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 0329345, площа Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002).
Суддя В.О. Григораш