про залишення позовної заяви без руху
26 липня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/3620/21
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Ковбій О.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та виплачувати на банківський рахунок відкритий в АТ КБ "ПриватБанк";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській областіпоновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 та виплачувати на банківський рахунок відкритий в АТ КБ "ПриватБанк".
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.161 КАС України з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного вище вбачається, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав.
Зі змісту позовних вимог встановлено, що позивачі просять захистити порушені права шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії шляхом зобов'язати поновити вказану виплату.
Стосовно заявлених позовних вимог та вимог процесуального законодавства при зверненні до суду слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно положень ч.ч.1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Так, згідно ст.4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі з 1 січня 2021 року - 2270,00 гривні.
Враховуючи, що позивачами подано позов з однією вимогою немайнового характеру від кожного з двох позивачів - судовий збір становить 1816,00 грн (2270,00 грн.*0,4 *2 =1816,00 грн).
Дослідивши адміністративний позов та додані до нього документи, судом встановлено, що позивачем не надано доказів сплати судового збору.
Натомість, 22.07.2021 року позивачами подано заяву про звільнення від сплати судового збору з підстав того, що розмір судового збору перевищує розмір річного доходу позивачів за попередній календарний рік.
Частиною 1 ст. 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Аналіз зазначених норм показує, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цих нормах дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
В даному випадку на підтвердження незадовільного стану позивачами надано довідки з ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25.06.2021 року №63796 та від 23.06.2021 року №63784.
Суд зазначає, що наведені довідки самі по собі не можуть бути прийняті як доказ незадовільного майнового стану особи в силу двох підстав.
По-перше, такі довідки можуть відображати лише виплати, з яких справляються податки.
В даному конкретному випадку, з наявних в справі матеріалів та змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримували пенсію в 2020 році, податок з якої не сплачується, якщo база оподаткування для місячного доходу оподаткування не перевищує 3 розміpи мінімальної зарплати, встановленої законом нa 01 січня звітногo податкового року.
Таким чином, для з'ясування чи перевищує розмір судового збору 5 відсотків річного доходу позивачів за попередній рік, позивачі мають надати відомості з органів Пенсійного Фонду України про суми виплаченої їм пенсії за 2020 рік.
По-друге, згідно позовної заяви реєстраційними номерами облікових карток платників-податків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є: " НОМЕР_1 " та " НОМЕР_2 " відповідно. Натомість, в наданій до суду довідці, відомості надані відносно осіб з номерами облікової картки: " НОМЕР_3 " та " НОМЕР_4 ".
Вказане, на думку суду, свідчить про дефектність наданих документів та унеможливлює їх використання в якості доказів у справі.
Також суд вважає безпідставними твердження позивачів про те, що пенсія не є доходом, а є видом соціальних виплат в силу наведеного нижче. Так, по-перше, приписами ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Тобто, пенсія є щомісячною виплатою та може вважатись соціальною гарантією тільки в разі її нарахування в мінімальному розмірі (ст. 1 згаданого закону).
По-друге, ст. 165 Податкового Кодексу України містить перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, в якому, зокрема, наявні й суми пенсії (підпункт "е" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 ПК України). Тобто, законодавцем суми пенсії віднесено до неоподаткованого (до визначеного законом розміру), але доходу, що спростовує твердження позивачів про протилежне.
Крім наведеного, суд вважає необґрунтованими посилання позивачів на те, що вони мають надавати довідку про доходу лише в Україні, оскільки місцем проживання позивачів, зазначеним та обраним ними самостійно є Держава Ізраїль, а тому очевидним є те, що вірогідність отримання доходів у країні проживання є значно вищою за ймовірність отримання доходів в країні, в якій позивачі тривалий час не знаходяться.
Тому, на думку суду, належним підтвердженням рівня доходів позивачів є, в тому числі, надання ними довідки країни проживання. Вказане буде сприяти виконанню позивачами обов'язку доведення наявності в них дійсних підстав для звільнення від сплати судового збору та враховуючи їх постійне проживання в Державі Ізраїль не може становити надмірного тягаря.
Посилання позивачів на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 листопада 2020 року по справі №9901/77/20 є помилковим через те, що висновок суду касаційної інстанції про необхідність надання довідки органів Державної податкової служби України для звільнення від сплати судового збору не стосувався осіб, що постійно проживають за межами території України.
Отже, наразі, додані до позову документи не містять доказів, які б відображали розмір доходу позивачів, з яких можливо було б зробити висновок про їх незадовільний майновий стан.
Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяв позивачів про звільнення їх від сплати судового збору за даним позовом.
Щодо тверджень позивача відносно того, що позов спрямовано на захист його соціальних прав, суд зазначає наступне.
Так, дійсно, пунктом 3 частини 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, за умови якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Однак, вирішальним для застосування наведеної норми, як зазначено вище за текстом ухвали, є надання заявником належних доказів його незадовільного майнового стану, що позивачами зроблено не було.
Отже, на даний час сума судового збору, що підлягає сплаті кожним з позивачів окремо становить 908,00 грн (усього 1816,00 грн).
Враховуючи викладені обставини вбачаються підстави для залишення позовної заяви без руху для надання можливості позивачам звернутися до суду з заявою про усунення недоліків - подання до суду доказів сплати судового збору у сумі 1816,00 грн (по 908,00 грн кожним з позивачів) або належним чином оформленого клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Тому така заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалила:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/3620/21 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя О.В. Ковбій