26 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2285/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо не нарахування та не виплати на користь позивача матеріальної допомоги за 2005-2007 роки компенсації за невикористані у 2008, 2009, 2010, 2012 роках чергові відпустки та матеріальної допомоги для оздоровлення за 2008, 2009, 2012 роки;
- стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь позивача матеріальну допомогу за 2003 рік в сумі 325,50 грн за 2004 рік в сумі 468,90 грн, за 2005 рік в сумі 661,59 грн, за 2006 рік в сумі 1007,09 грн, за 2007 рік в сумі 1480,46 грн;
- зобов'язати УМВС України в Херсонській області нарахувати та сплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані у 2008, 2009, 2010, 2012 роках чергові відпустки;
- стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь позивача матеріальну допомогу для оздоровлення за 2008 рік в сумі 2834,98 грн, за 2009 рік в сумі 2207,70 грн, за 2012 рік в сумі 5322,24 грн.
Ухвалою від 28.05.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 07.06.2021 відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про звернення до Верховного Суду для ухвалення зразкового рішення.
Ухвалою від 18.06.2021 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що отримавши довідки про грошове забезпечення за 2002-2007 роки позивач дізнався про не нарахування та не виплату йому матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік передбаченої Указом Президента України № 296/96 від 04.10.1996 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ". Також, з довідок за 2008, 2009 та 2012 роки позивачу стало відомо, що йому не нарахована та не виплачена щорічна допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, передбачена наказом МВС України № 499 від 31.12.2007 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ". Жодних відомостей щодо належних позивачу відпусток відповідач не надав. Тому, вважаючи таку невиплату протиправною бездіяльністю відповідача, позивач просить суд стягнути із УМВС України в Херсонській області недоплачені йому суми при звільненні.
16.06.2021 від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке. Ліквідаційною комісією УМВС України в Херсонській області на виконання своїх повноважень виготовлені довідки про грошове забезпечення позивача за інформацією наявною в архіві в особистих картках, які на думку відповідача не можуть бути належними, допустимими, достовірними доказами в розумінні КАС України про неотримання позивачкою матеріальної допомога та матеріальної допомоги на оздоровлення, а також грошової компенсації за невикористані відпустки. Зазначені картки не містять розділу про виплати, не містять прізвищ посадових осіб які їх складали, печаток, в деяких випадках мають виправлення. Інших доказів щодо не отримання матеріальної допомоги та матеріальної допомоги на оздоровлення позивачем до позовної заяви не додані. Вважає, що ОСОБА_1 факт неотримання в Бериславському РВ МВС та Новокаховському РВ МВС в Херсонській області матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані відпустки не доведено. Тому, відповідач просить повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Частиною 5 статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про період проходження служби в УМВС України в Херсоснькій області від 06.2021, ОСОБА_1 з 28.11.2002 по 28.09.2011 проходив службу в Бериславському РВ МВС України в Херсонській області та з 28.09.2011 по 25.04.2012 в Новокаховському РВ МВС України в Херсонській області.
Із вказаної довідки та листа відповідача від 30.04.2021 № 289/04/2-2021 суд встановив, що ОСОБА_1 наказом УМВС в Херсонській області від 25.04.2021 № 92 о/с звільнений з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за стт. 64 п. "ж" (за власним бажанням).
Також, вищенаведеним листом відповідач повідомив позивача про таке:
"При ліквідації Бериславського районного відділу та Новокаховського міського відділу УМВС України в Херсонській області накази, розпорядження начальників Бериславського районного відділу та Новокаховського міського відділу УМВС про відпустки на зберігання у архівний підрозділ УМВС не передані".
Крім того, позивачу направлені архівна довідка про проходження служби в органах внутрішніх справ та копії особових карток із нарахуванням та виплати грошового забезпечення за місцем несення служби.
Отримавши вказані документи позивач з'ясував, що йому не виплачені матеріальна допомога, матеріальна допомога на оздоровлення та компенсація за невикористані відпустки, у звязку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що Бериславське РВ УМВС України в Херсонській області та Новокаховське РВ УМВС України в Херсонській області припинені в результаті ліквідації, про що в ЄДР вчинені записи.
Таким чином, дані юридичні особи не можуть бути відповідачами у справі.
Відтак, враховуючи ліквідацію вищевказаних районних відділень УМВС України в Херсонській області та існування УМВС України в Херсонській області, останній є належним відповідачем у справі.
Щодо стягнення матеріальної допомоги за 2003 рік в сумі 325,50 грн за 2004 рік в сумі 468,90 грн, за 2005 рік в сумі 661,59 грн, за 2006 рік в сумі 1007,09 грн, за 2007 рік в сумі 1480,46 грн, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 04.10.1996 № 926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати працівників органів внутрішніх справ" (далі - Указ № 926/96 ) (який 01.01.2008 втратив чинність, але діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено: "З метою впорядкування грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ постановляю: … 2. Виплачувати: … особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік …".
Дана виплата у період дії Указу № 926/96 не пов'язувалась із відбуттям особи у відпустку або написанням будь-якого рапорту чи заяви.
Відтак, суд вважає, що в 2003, 2004, 2005, 2006 та 2007 роках позивач мав право на отримання матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення.
Посилання відповідача на відсутність фінансування на проведення виплат матеріальної допомоги, є безпідставними, оскільки чинне законодавство не передбачає такої підстави для відмови у виплаті матеріальної допомоги.
Крім того, відповідач не надав суду кошториси або бюджетні призначення установи, в якій працював позивач, на підтвердження своєї позиції, а лист заступника голови ліквідаційної комісії УМВС України у Херсонській області від 07.04.2021 № 526/10/01-2021 суд не бере до уваги, оскільки він складений самим відповідачем, а зазначена у ньому інформація не підтверджена доказами.
Частиною 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувані своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для нього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії".
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Щодо розміру суми стягнення, суд зазначає наступне.
Із наданих суду довідок про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення в 2003, 2004, 2005, 2006 та 2007 роки слідує, що позивачу матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась.
Позивач у позові здійснив розрахунок сум матеріальної допомоги, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення за листопад кожного року.
Суд вирішив стягнути належну до виплати позивачу суму за виключенням сплачених та проводить обрахунок суми стягнення, виходячи із нарахованого грошового забезпечення у місяці, що передує виплаті.
Виходячи із наведеного, суд задовольняє позов в частині стягнення із відповідача матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення:
- за 2003 рік в сумі 325,50 грн;
- за 2004 рік в сумі 468,90 грн;
- за 2005 рік в сумі 661,59 грн;
- за 2006 рік в сумі 1007,09 грн;
- за 2007 рік в сумі 1480,46 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 та 2012 роки, суд зазначає таке.
Указ № 926/96 втратив чинність згідно з Указом Президента України від 18.12.2007 № 1234/2007, тому із 2008 року змінились умови та порядок нарахування і виплати матеріальної допомоги.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надане право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1.18 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007 № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896 (далі - Інструкція № 499) при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.
Відповідно до пункту 2.16 Інструкції № 499 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.
За змістом п. 2.17 Інструкції № 499 допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.
Підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку.
Зі змісту пункту 2.16 (2.17) Інструкції № 499 (у редакціях, чинних протягом 2008 - 2013 років) слідує, що матеріальна допомога для оздоровлення надається особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ один раз на рік. Умовою для надання особі матеріальної допомоги для оздоровлення є наказ по особовому складу про вибуття у щорічну основну відпустку.
При цьому, Інструкцією № 499 не передбачено можливість здійснення цих виплат поза межами періоду, в якому особа перебувала в щорічній основній відпустці та/або подавала рапорт, а також після звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.05.2019 у справі № 815/714/16.
Суд відмічає, що позивач не надав суду доказів подання ним мотивованих рапортів або наказів по особовому складу про вибуття у щорічну основну відпустку в 2008, 2009 та 2012 роках.
Відповідач повідомив суду, що не може надати докази перебування позивача у відпустках за спірний період із наступних підстав.
На підставі ст. 9г Переліку документів, що утворюються в процесі діяльності органів внутрішніх справ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій системи МВС України, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом МВС від 04.06.2002 № 519 наказам з кадрових питань (особового складу) щодо надання щорічних оплачувальних відпусток встановлено строк зберігання - 5 років, первинним документам і додатках до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для бухгалтерських записів встановлено строк зберігання - 3 роки.
Відповідно до вимог Інструкції з організації архівної роботи в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, навчальних закладах, науково-дослідних установах та організаціях системи МВС України, затвердженої наказом МВС України від 25.05.2006 №530, на архівне зберіганя передавалися документи структурних підрозділів УМВС області постійного, тривалого (понад 10 років) зберігання та по особовому складу.
Варто відмітити, що позивач просить стягнути суми матеріальної допомоги на оздоровлення в 2008, 2009 та 2012 роках, а до суду звернувся у 2021 році, тобто через 6 років після закінчення терміну зберігання документів, які підтверджують факт перебування у відпустці за останній рік стягнення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При вирішенні спорів щодо правомірності дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Разом із тим, суд наголошує, що позивач має доводити доказами обставини, що є підставою для його звернення до суду. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення та ст. 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 та 2012 роки.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за невикористані чергові відпустки за 2008, 2009, 2010 та 2012 роки, слід зазначити таке.
Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114), встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством (п. 12).
Відповідно до п. 56 Положення № 114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.
Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 не надав суду доказів невикористання ним чергових відпусток за 2008, 2009, 2010 та 2012 роки.
Крім того, відповідач повідомив суду, що не може надати докази перебування позивача у відпустках за спірний період, оскільки ст. 9г Переліку документів, що утворюються в процесі діяльності органів внутрішніх справ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій системи МВС України, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом МВС від 04.06.2002 № 519, та становить - 5 років.
При вирішенні даного спору суд враховує, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте, у разі відсутності (у зв'язку із закінченням терміну зберігання) у відповідача доказів, які можуть підтвердити правомірність позовних вимог, позивач має самостійно надати докази на обґрунтування позову. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд відмічає, що позивач проходив службу в Бериславському РВ МВС та Новокаховському РВ МВС в Херсонській області, якими здійснювалось нарахування позивачу грошового забезпечення, а тому УМВС України в Херсонській області, який є правонаступником обов'язків після ліквідації вказаних відділів, не допускав у період з 2003 по 2012 роки відносно позивача протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати спірних сум, а тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Зважаючи на викладене, позивачем не доведено наявності у нього права на отримання компенсації за невикористані дні відпустки, а відтак не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо ненарахування та невиплати компенсації за невикористані дні відпустки за 2008, 2009, 2010 та 2012 роки та нарахування вказаної компенсації.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом стягнення з УМВС України в Херсонській області на його користь матеріальної допомоги за 2003 рік в сумі 325,50 грн за 2004 рік в сумі 468,90 грн, за 2005 рік в сумі 661,59 грн, за 2006 рік в сумі 1007,09 грн, за 2007 рік в сумі 1480,46 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (ЄДРПОУ 08592322 м. Херсон, вул. Лютеранська, 4) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) матеріальну допомогу за 2003 рік в сумі 325,50 грн за 2004 рік в сумі 468,90 грн, за 2005 рік в сумі 661,59 грн, за 2006 рік в сумі 1007,09 грн, за 2007 рік в сумі 1480,46 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Й. Кисильова
кат. 106030000