Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 липня 2021 року № 520/5907/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 480 грн. 42 коп. у день за період з 26.04.2019 року по 17.01.2021 року терміном 632 календарних днів у сумі 303 625 грн. 44 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 25.04.2014 до 25.04.2019.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.04.2019 року №124 позивача, виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.
Відповідного витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2019 №124 вважати таким, що справу та посаду здав, виключити із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 25 квітня 2019 року, виплатити надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 65% посадового окладу у період з 01.04.2019 по 25.04.2019 з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. Виплатити премію за особовий внесок у загальні результати служби в розмірі 87% посадового окладу з 01.04.2019 по 25.04.2019. Виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 2019 у кількості 7 діб.
У зв'язку з проведенням не в повному обсязі нарахувань та виплат грошового забезпечення, позивач звертався до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2020 у справі №520/13202/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25.04.2019.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік виходячи з грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошової винагороди станом на день звільнення з військової служби 25.04.2019 (рішення наявне у відкритих базах даних). Судове рішення виконано 10.04.2020.
Згідно із виписки карткового рахунку позивача відповідач виконав рішення суду та виплатив грошові кошти на виконання рішення суду №520/13202/19 у розмірі 30 274 грн. 75 коп.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року у справі №480/2902/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25.04.2014 року по січень 2018 року з урахуванням базового місяця індексації січень 2008 року, а з 01 лютого 2018 року по 25 квітня 2019 року - з урахуванням базового місяця індексації січень 2014 року. Судове рішення виконано 18.01.2021.
Як вбачається з виписки карткового рахунку позивача відповідач виконав рішення суду та виплатив грошові кошти на виконання рішення суду №480/2902/20 у розмірі 101 646 грн. 05 коп.
Таким чином з позивачем проведено остаточний розрахунок при звільненні 18.01.2021.
Вказує, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 116, 117 КЗпП. У зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 12.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Ухвалою ХОАС від 24.06.2021 року адміністративний позов було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою ХОАС від 21.07.2021 клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Продовжено розгляд справи № 520/5907/21 в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача, у встановлений судом строк, надав відзив на адміністративний позов, в якому представник позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на доводи викладені у відзиві. Зазначив, що відсутні підстави для застосування ст. 117 КЗпП в даних правовідносинах.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та 25 квітня 2019 року був звільнений з неї у запас.
Відповідного витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2019 №124 вважати таким, що справу та посаду здав, виключити із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 25 квітня 2019 року, виплатити надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 65% посадового окладу у період з 01.04.2019 по 25.04.2019 з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. Виплатити премію за особовий внесок у загальні результати служби в розмірі 87% посадового окладу з 01.04.2019 по 25.04.2019. Виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 2019 у кількості 7 діб (а.с.9).
У зв'язку з проведенням не в повному обсязі нарахувань та виплат грошового забезпечення, позивач звертався до суду з метою захисту своїх законних прав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2020 у справі №520/13202/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25.04.2019.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік виходячи з грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошової винагороди станом на день звільнення з військової служби 25.04.2019 (рішення наявне у відкритих базах даних). Судове рішення виконано 10.04.2020.
Згідно із виписки карткового рахунку позивача відповідач виконав рішення суду та виплатив грошові кошти на виконання рішення суду №520/13202/19 у розмірі 30 274 грн. 75 коп. (а.с.10).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року у справі №480/2902/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25.04.2014 року по січень 2018 року з урахуванням базового місяця індексації січень 2008 року, а з 01 лютого 2018 року по 25 квітня 2019 року - з урахуванням базового місяця індексації січень 2014 року. Судове рішення виконано 18.01.2021.
Як вбачається з виписки карткового рахунку позивача відповідач виконав рішення суду та виплатив грошові кошти на виконання рішення суду №480/2902/20 у розмірі 101 646 грн. 05 коп. (а.с.11).
Таким чином з позивачем проведено остаточний розрахунок при звільненні 18.01.2021.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
На даний час Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та Положенням про проходження військової служби чітко не врегульовані питання, пов'язані з виплатою грошового забезпечення або відповідних компенсацій військовослужбовцям у разі затримки проведення з ними повного розрахунку за час служби. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовані спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовані певні спірні правовідносини. Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівниками.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює порядок проходження військової служби, чітко не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату всіх належних сум звільненим військовим, з метою забезпечення принципу рівності прав та недискримінації у трудових відносинах суд прийшов до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними, відтак поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби та пов'язані з обов'язком провести виплату усіх належних працівнику коштів при звільненні з роботи (зі служби).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності, який застосовується у розмірі середнього заробітку, спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно з якою при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Отже, Верховний Суд прийшов до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним також у постановах від 31.10.2019 у справі №2340/4192/18, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19 та від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17.
Як встановлено судом, позивач був звільнений 25 квітня 2019 року, а остаточний розрахунок проведений 18 січня 2021 року, отже тривалість затримки розрахунку фактично склала 632 календарних дні.
Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 №10/1638 від 20.04.2021 року про грошову забезпечення, позивачу за лютий-березень 2019 року нараховано 28344,96 грн. грошового забезпечення, середньоденне грошове забезпечення (59 днів) за відповідний період складає 480,42 грн. (а.с.22).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає з боку роботодавця внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 р. у справі №761/9584/15-ц розглянула питання визначення пропорційного та співмірного розміру коштів, які підлягають стягненню з роботодавця у зв'язку з несвоєчасними виплатами працівникам. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, Суд зазначив, що необхідно враховувати наступне: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Верховний Суд, як вбачається зі змісту цієї постанови, прийшов до висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про виплату належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Судом під час вирішення справи даної справи враховані вказані критерії, а також правова позиція та механізм врахування коефіцієнта істотності частки складових заробітної плати у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, викладені Верховним Судом під час вирішення справи №806/2473/18, де у постанові від 30.10.2019 р. Суд прийшов до наступних висновків.
Коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку розраховується за наступною формулою (з урахуванням предмету спору): виплачена індексація грошового забезпечення або інша частка недоплачених коштів / середній заробіток за час затримки розрахунку * 100 (помножити на 100). Коефіцієнт у відсотках.
Сама ж сума, яка підлягатиме виплаті з урахуванням принципів пропорційності та співмірності, а також істотності частки складових заробітної плати, розраховується за такою формулою: середньоденний розмір грошового забезпечення * коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати, отримане помножити на кількість днів (календарних або робочих) затримки розрахунку.
Суд враховує зазначений механізм обчислення, сформульований Верховним Судом, та здійснює розрахунок наступним чином: коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку вираховується так:
середньоденне грошове забезпечення позивача складає 480,42 грн., розрахункова сума середнього заробітку за час затримки розрахунку з 26 квітня 2019 року (наступний день після звільнення) по 17 січня 2021 року (день, що передує остаточному розрахунку, затримка 632 календарних дні) становить 303625,44 грн.
131920,80 грн. (виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій та індексація грошового забезпечення) / 303625,44 грн. (розрахункова сума середнього заробітку за час затримки розрахунку) х 100 = 43,45%.
Отже сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 43,45% становить: 480,42 грн. (середньоденне грошове забезпечення позивача) х 43,45 % = 208,74 грн.; 208,74 грн. х 632 (днів затримки розрахунку) = 131923,68 грн.
Суд зазначає, що сума компенсації у розмірі 131923,68 грн. є співмірною із загальною сумою виплачених відповідачем позивачеві коштів (131920,80 грн.), отже позивачу слід виплатити ці кошти а також вирішити питання утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до закону.
Суд не вирішує питання про утримання з цих коштів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата податків у даному випадку є обов'язком роботодавця, а не суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а)
Щодо вимог в частині стягнення середнього заробітку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Відповідно до пунктів 2, 4 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Таким чином на момент розгляду справи вимоги в частині стягнення середнього заробітку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд вважає передчасними, оскільки така сума податку має бути компенсована позивачу при виплаті суми середнього заробітку.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням вищевказаних приписів законодавства та правових позицій Верховного Суду у аналогічних правовідносинах суд вважає, що відповідач не довів відсутність у позивача права на одержання коштів за час затримки розрахунку, відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.04.2019 по 17.01.2021.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.04.2019 по 17.01.2021 у сумі 131923,68 грн. (сто тридцять одна тисяча дев'ятсот двадцять три гривні 68 копійок), з вирішенням питання щодо утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до закону.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в загальному розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 27 липня 2021 року.
Суддя Бадюков Ю.В.