Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 липня 2021 року Справа №520/5917/21 Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Балаклійської міської ради Харківської області
про визнання відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) 08.04.2021 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Балаклійської міської ради Харківської області (далі по тексту - відповідач, вулиця Центральна, 16, місто Балаклія, 64200, код ЄДРПОУ: 04058628), в якому просить:
- визнати незаконною відмову відповідача, викладену у рішенні VІІІ сесії VІІІ скликання від 30.03.2021 №214-VІІІ, у надані дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, розташованої у межах населеного пункту міста Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області для подальшого отримання у власність згідно заяви від 23.07.2020;
- зобов'язати відповідача задовольнити заяву від 23.07.2020 та надати відповідний дозвіл.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0000 га, розташованої у межах населеного пункту міста Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області, оскільки, за відсутності визначених законом підстав для відмови у наданні дозволу закріплених у статті 118 Земельного кодексу України, відповідач склав спірне рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій О.В.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №520/5917/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем 12.05.2021 (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надано відзив на позовну заяву, згідно якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках. При цьому вказав, що оскаржуване рішення відповідача є таким, що прийняте правомірно та з урахуванням усіх норм діючого законодавства.
У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача стосовно відсутності повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, у зв'язку з розташуванням на земельній ділянці, яку хоче отримати у власність позивач, пам'яток археології, які відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» перебувають у державній власності. Вказав, що зазначені твердження є хибними, надуманими та не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.
В письмових запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягав на доводах відзиву, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач через свого представника 23.07.2020 звернулась до Балаклійської міської ради Харківської області з заявою про надання позивачу у відповідності до ч. 6 статті 118 Земельного Кодексу України дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), що розташована в межах населеного пункту місто Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області, для подальшого отримання даної земельної ділянки у власність позивача, з доданим до даної заяви викопіюванням схеми розташування земельної ділянки, яку позивач бажав отримати у власність.
За результатами розгляду заяви позивача 23.07.2020 відповідачем направлено на адресу представника лист від 21.08.2020 №02-18/1561, яким повідомлено, що за наявною інформацією на вказаній ділянці можлива наявність археологічної пам'ятки. Відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у разі наявності на вказаній земельній ділянці пам'ятки археології то ділянка належить до земель державної власності і розпорядження нею не належить до компетенції Балаклійської міської ради.
Додатково, листом Балаклійської міської ради Харківської області від 21.09.2020 №02-18/1827 повідомлено позивача, що у відповідності до листа Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації на території зазначеної земельної ділянки розташовуються 4 кургани - об'єкти археологічної спадщини. Відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у разі наявності на земельній ділянці пам'ятки археології, то ділянка належить до земель державної власності і розпорядження нею не належить до компетенції Балаклійської міської ради.
Не погоджуючись з такою відомою відповідача, вважаючи її протиправною, позивач оскаржила її до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №520/14522/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Балаклійської міської ради Харківської області щодо належного розгляду заяви представника ОСОБА_1 від 23.07.2020т про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), що розташована в межах населеного пункту м. Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області, для подальшого отримання даної земельної ділянки у власність. Зобов'язано Балаклійську міську раду Харківської області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 23.07.2020 та вирішити питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), що розташована в межах населеного пункту місто Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області, для подальшого отримання даної земельної ділянки у власність. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №520/14522/2020 відповідачем повторно розглянуто заяву позивача від 23.07.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої у межах населеного пункту міста Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області.
За результатами розгляду 30.03.2021 відповідачем прийнято рішення №214-VІІ, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га, розташованої в межах населеного пункту міста Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області, посилаючись на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, а саме статті17 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Не погоджуючись з такою відомою відповідача, вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.
Згідно частини першої статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Суд звертає увагу на те, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, перелік яких є вичерпним.
Так, згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідач як на підставу відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки посилається на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, а саме ст.17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» - розташування на даній земельній ділянці об'єктів археологічної спадщини.
Крім того, у рішенні відповідача від 30.03.2021 №214-VІІ вказано, що вказана земельна ділянка є землями запасу, та власник або орган уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою станом на момент звернення позивача не визначений.
За приписами статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.
Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.
У документі, який посвідчує право власності на пам'ятку, обов'язково вказуються категорія пам'ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.
Землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Частиною 1 статті 34 «Про охорону культурної спадщини» визначено, що землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Єдина система обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів визначається Порядком обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2013 за № 528/23060 (далі - Порядок №158).
Відповідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №158 взяття на облік об'єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об'єкта, шляхом занесення його до Переліку об'єктів культурної спадщини (далі - Перелік).
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №158 визначено, що уповноважений орган розглядає питання про занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань.
Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Порядку №158 об'єкт набуває статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини з дня його внесення до Переліку.
З аналізу вищевикладених норм права слід дійти висновку, земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти археологічної спадщини, після прийняття відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та внесення центральним органом виконавчої влади до Переліку об'єктів культурної спадщини, переходять у державну власність із зазначенням про це відомостей у державних земельних кадастрах, планах землекористування, проектах землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Посилання відповідача на лист Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2020 №05-25/1900 як на підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки є необґрунтованим, оскільки, даний документ несе інформаційний характер.
Відповідачем належних та допустимих доказів в розумінні статей 73-74 Кодексу адміністративного судочинства України про передання земельної ділянки з кадастровим номером 6320210100:02:000:0115, станом на дату розгляду адміністративної справи, з комунальної у державну власність, не надано, як і не надано доказів ініціювання відповідачем процедури взяття на облік об'єкта культурної спадщини (зокрема, прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №158).
Крім того, суд не бере до уваги лист Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 27.04.2021 №05-25/1065 про заплановані на 2021 рік ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» дослідження об'єктів культурної спадщини на території Балаклійської міської ради, оскільки, датований пізніше, ніж оскаржуване в даній справі рішення відповідача, а отже, не був покладений в основу рішення про відмову у надані дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 30.03.2021 №214-VІІІ.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Приписами статей 186 та 186-1 Земельного кодексу України регламентовано порядок погодження та затвердження проектів землеустрою, у тому числі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Судом встановлено, що єдиною підставою для відмови відповідачем у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, зазначеною у оскаржуваному наказі, слугував той факт, що вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення несільськогосподарські угіддя (господарські будівлі та двори).
Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд зазначає, що оскаржуваний у даній справі позивачем рішення відповідача не містить у собі обґрунтувань визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України стосовно підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми Земельного кодексу України.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнати незаконною відмову відповідача, викладену у рішенні VІІІ сесії VІІІ скликання від 30.03.2021 №214-VІІІ, у надані дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, розташованої у межах населеного пункту міста Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області для подальшого отримання у власність згідно заяви від 23.07.2020 обґрунтовані, доведенні та підлягають задоволенню.
Відносно позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах населеного пункту місто Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного суду від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18 судом зазначено, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З документів, наявних у матеріалах справи судом встановлено, що у суб'єкта владних повноважень була можливість прийняти обґрунтоване та законне рішення щодо надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої у межах населеного пункту на території міста Балаклія Балаклійської міської ради Балаклійського району Харківської області, однак відповідачем було відмовлено, що підтверджується також рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №520/14522/2020.
При цьому, задоволення позову у цій частині не є втручанням суду в дискреційне повноваження Балаклійської міської ради Харківської області, оскільки, відповідач не був позбавлений права здійснити свої повноваження у спосіб та в межах передбачених діючим законодавством, проте жодних дій щодо забезпечення права позивача на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000га для ведення особистого селянського господарства з боку Балаклійської міської ради Харківської області не вчинено.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення адміністративного позову.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 257-262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Балаклійської міської ради Харківської області (вулиця Центральна, 16, місто Балаклія, 64200, код ЄДРПОУ: 04058628) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати незаконною відмову Балаклійської міської ради Харківської області, викладену у рішенні VІІІ сесії VІІІ скликання від 30.03.2021 №214-VІІІ, у надані дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, розташованої у межах населеного пункту міста Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області для подальшого отримання у власність згідно заяви від 23.07.2020.
Зобов'язати Балаклійську міську раду Харківської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Балаклійської міської ради Балаклійського району Харківської області, згідно її заяви від 23.07.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Балаклійської міської ради Харківської області судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 26.07.2021.
Суддя О.В. Ніколаєва