Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 липня 2021 року № 520/8404/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФАРМ" (вул. Клочківська, б. 192, корпус А, оф. 602 (9А), м. Харків, 61145, 43542797) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Бекетова, буд. 1,м. Харків,61007, 43143704) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФАРМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте головним управління ДПС у Харківській області від 21.04.2021 року №00055480706 в якому визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 581 291, 00 грн.;
- стягнути суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 року №00055480706 є необґрунтованим та незаконним, а тому підлягає скасуванню.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та скасуванню не підлягають.
Позивачем надано відповідь на відзив, у якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФАРМ", пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 43542797. Взято на облік як платник податків 03.03.2020 року Шевченківським ДПІ Головного управління ДПС у Харківській області.
ТОВ «ВЕЛЛФАРМ» 01.04.2020 року зареєстровано платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 435427920307.
На підставі направлень від 12.02.2021 № 1680, № 1681, та наказу від 11.02.2021 № 896-II виданого Головним управлінням ДПС у Харківській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВЕЛЛФАРМ», щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість у розмірі 581291,00 грн., що сформовано за рахунок періодів виникнення від'ємного значення: червень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року. Перевірка проводилась з 12.02.2021 по 18.02.2021.
Судом, з акта перевірки встановлено, що основними постачальниками товару позивачу згідно баз даних АІС "Податковий блок" за перевіряємий період були: АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація" , ТОВ "Триплекс", ТОВ "Балкорм", ПП "Карпатські зорі", ТОВ "Торгово-промислова компанія "Донснаб-Захід", ТОВ фірма "Триплекс", ТОВ "Тандем ЛТД".
В ході проведення перевірки контролюючим органом надані запити про надання документів № 39169/6/20-40-07-06-16 від 11.02.2021, запит про проведення інвентаризації № 3913/6/20-40-07-06-16 від 11.02.2021, які особисто 12.02.2021 року отримані керівником позивача Євтушенко М.С.
В ході проведення перевірки складались акти про відсутність посадових осіб, від 15.02.2021 № 621/20-40-07-06-10/41141553, від 16.02.2021 № 635/20-40-07-06-10/41141553. Акти ненадання оригіналів документів до перевірки та не проведення інвентаризації від 18.02.2021 № 659/20-40-07-06-10/41141553
Станом на 5 день перевірки, 18.02.2021 працівникам ГУ ДПС, які проводили перевірку не надано жодних оригіналів документів з ведення фінасово - господарської діяльності та не повідомлено, про стан проведення інвентаризації та причин не допуску перевіряючи до її проведення. До перевірки не надано жодних підтверджуючих оригіналів документів щодо ведення господарської діяльності: видаткові накладні або актів виконаних робіт, товарно - транспортні накладні, або інші документи, що підтверджують доставку шару, платіжних доручення, що підтверджують факт оплати, довіреностей та повноважену особу, на яку виписані, хто отримував товар/послуги від взаємовідносин. Не можливо дослідити транспортування, розвантаження товару/послуг, де зберігалось і як використовувалось в господарській діяльності, обороно - сальдових відомостей, карток рахунків, які б підтверджували факт відбраження господарської операції в бухгалтерському обліку, митні декларації з додатками, CMR, інвойси.
За результатами перевірки, Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт від 25.05.2020 року № 3146/20-40-07-06-10/43542797 про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання ТОВ «ВЕЛЛФАРМ» (код за ЄДРПОУ 43542797) податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість.
Відповідно висновків акту встановлено порушення:
п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, завищено податкові зобов'язання у загальній сумі 1 074 037 грн., у т.ч. за червень 2020 року у сумі 150 872 грн., за серпень 2020 року у сумі 105 910 грн., за вересень 2020 року у сумі 165 476 грн., за жовтень 2020 року у сумі 245 084 грн., за листопад 2020 року у сумі 146 191 грн., за грудень у сумі 260 504 грн.
ст. 198 п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищення податкового кредиту на загальну суму 1 493 917 грн., у т.ч. червень 2020 року у сумі 167 215 грн., серпень 2020 року у сумі 139 102 грн., вересень 2020 року, у сумі 180 017 грн., жовтень 2020 року у сумі 275 728 грн., листопад 2020 року у сумі 351 315 грн., грудень 2020 року у сумі 380 540 грн.
та завищення від'ємного значення у сумі 581 291 грн., у т.ч. грудень 2020 року у сумі 581 291 грн.
п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України підприємством до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті не надано посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Отже вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітносі.
п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України платником податків не надано контролюючому органу в ході перевірки оригінали/копії документів, що передбачає штраф у розмірі 1020, 00 грн.
На підставі висновків акту від 25.05.2020 року № 3146/20-40-07-06-10/43542797, Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.04.2021 року № 00055480706 в якому визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 581 291,00 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач оскаржив його до суду.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, та як наслідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт «а»).
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно з п. 201.10, ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником додатку, який здійснює операції з постачання товарів та послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносять до податкового кредиту, як вийняток з цього правила.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець : товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок надання платниками податків документів визначено статтею 85 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини 1 пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з пунктом 85.4 цієї статті при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.8 Кодексу).
Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За змістом п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей39та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З урахуванням частин 1,2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частин 1,2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як визначено пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Отже, наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов'язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами.
Суд зазначає, що не зважаючи на те, що позивачем надані первинні документи до матеріалів справи, проте позивач не надав жодного доказу та не довів перед судом той факт, що ним були наданні до перевірки контролюючому органу, документи на підтвердження його господарських операцій.
Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Згідно п. 44.6. ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Отже враховуючи той факт, що позивачем під час перевірки та до прийняття рішення контролюючому органу не надано документи на підтвердження господарських операцій, суд приходить до висновку, що контролюючим органом винесено податкове-повідомлення рішення від 21.04.2021 року №00055480706 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже спірне податкове повідомлення - рішення є законними та обґрунтованим, а тому жодних підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФАРМ" (вул. Клочківська, б. 192, корпус А, оф. 602 (9А), м. Харків, 61145, 43542797) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Бекетова, буд. 1,м. Харків,61007, 43143704) про визнання протиправним та скасування податкового рішення - залишити без задовольнити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.