Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 липня 2021 року № 520/8033/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінель" (вул. Проскурівська, буд. 74, офіс 38, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29007, код ЄДРПОУ 41477810) до Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16-Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 43332958) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
-визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/000469/2 від 12/03/2021 р. з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807290/2021/00188;
-стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕЛЬ" (Україна, 29007, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Проскурівська, будинок 74, офіс 38, код ЄДРПОУ 41477810) судові витрати в розмірі 2270,0 грн. (дві тисячі двісті сімдесят дві гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958);
-стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕЛЬ" (Україна, 29007, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Проскурівська, будинок 74, офіс 38, код ЄДРПОУ 41477810) судові витрати у вигляді правничої допомоги в розмірі 7000,0 грн. (сім тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958).
В обґрунтування позовних вимог вказав, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2021/000469/2 року та картка відмови №UA807290/2021/00188 прийняті відповідачем необґрунтовано, відтак останні підлягають скасуванню у судовому порядку.
Ухвалою суду від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначив, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
Між компанією - нерезидентом ТОВ «ROYAL AGRO GROUPS» (в якості продавця) та TOB "МІНЕЛЬ" (в якості покупця) укладено контракт №REX2002.
Згідно п. 1.1 контракту продавець зобов'язується поставити покупцю сільськогосподарську продукцію, вирощену та вироблену в Республіці Узбекистан, а покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в асортименті, кількості, ціні визначеній в інвойсах, рахунках- фактурах.
Згідно з умовами пункту 2.1. контракту товар поставляється на умовах "СРТ" - м. Суми Україна), у відповідності до правил "Інкотермс-2010".
У відповідності до замовлення ТОВ «МІНЕЛЬ» постачальником ROYAL AGRO GROUPS складено рахунок-фактуру REX2002-4 від 02.03.2021 на суму 15 396,50 доларів США.
Відповідно до пункту 4.1, контракту, оплата за товар, поставлений по контракту, відбуваєтьсяпротягом 120 днів з дати відвантаження товару відповідно до інвойсу та митної декларації.
Згідно з рахунком-фактурою REX 2002-4 від 02.03.2021 країна походження товару який імпортується, зазначено Республіка Узбекистан, умови поставки згідно договору.
Декларантом/представником ТОВ "МІНЕЛЬ" 10.03.2021 сформовано та направлено засобами електронного зв'язку до Слобожанської митниці Держмитслужби митну декларацію щодо оформлення вищезазначеного товару, яка того ж дня була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №UA807290/2021/005300 на товари «Виноград сушений, жовтий, чорний, Плоди сушені. Абрикос сушений курага, чорнослив сушений, виноград сушений коричневий..», Країна виробництва: UZ. Виробник: ООО «ROYAL AGRO GROUPS».
На підтвердження заявленої у митній декларації №UA807290/2021/005300 від 10.03.2021 митної вартості товару, позивачем 10.03.2021 до митного органу засобами електронного зв'язку надані наступні документи: рахунок-фактура № REX2002-4 від 02.03.2021, CMR АМ390394 від 02.03.2021, фітосанітарний сертифікат №21080002089 від 02.03.2021, зовнішньоекономічний контракт №REX2002 від 20.02.2021, сертифікат про походження товару СТ 1 №UZUA11002306 від 02.03.2021, доповнення до зовнішньоекономічного контракту №15 від 20.02.2021, №15 від 20.02.21 (внутрішній договір (контракт) комісії), декларація про походження товару (Declaration of origin) REX2002-4 від 02.03.2021, заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 02.03.2021, книжка МДП (TIR carnet) YX.83489482 від 02.03.2021, Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 6691293 від 10.03.2021, договір про надання послуг митного брокера №3-20 від 15.04.2020.
Листом №12-02-2 додатково надано відповідачу: експортну ВМД країни відправника №18005/02.03.2021/0004589 від 02.03.2021 року; комерційну пропозицію від виробника від 01.03.2021 року; калькуляцію вартості товарів від 01.03.2021 року; відомості щодо оформлення позивачем ідентичних товарів за митними деклараціями.
Розглянувши надані документи, митним органом відмовлено у прийнятті вищенаведеної митної декларації та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807290/2021/00188 від 12.03.2021 року та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/000469/2 від 12.03.2021.
З метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам, вищезазначений товар випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією №UA807290/2021/005642 від 12.03.2021.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України з'явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Водночас, суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 у справі № 815/5791/17.
Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Отже, відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган в оскаржуваних рішеннях зазначив наступні причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано:
невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та наявні ознаки підробки, зокрема, на останній сторінці контракту печатка підприємства накладена поверх листа з ознаками підробки та вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари;
не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;
не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;
не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України, оскільки відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування;
не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни на товар: на матеріал та витрати, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;- прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Джерелом для даного рішення з врахуванням спрацювання ризику АСАУР є наявна в митному органі цінова інформація що наявна в АСМО про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: 1) №UA 807170/2021/13814 від 11.03.2021, №UA807170/2021/13833 від 11.03.2021, 2) №UA110230/2021/2778 від 15.02.2021, 3) №UA110050/2021/1561 від 01.03.2021, 4) №UA807170/2021/13814 від 11.03.2021.
Щодо посилань відповідача, що позивачем не надано всіх додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Відповідно до правового висновку Верховного суду, викладеного, зокрема, у постанові від 22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17, у постанові від 27 червня 2019 року у справі №826/9719/16, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обгрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний висновок викладено Верховним судом у постанові від 16 липня 2020 у справі №815/6833/17.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові від 24 грудня 2020 у справі №804/4906/15, у постанові від 03 лютого 2021 у справі № 810/4441/16, у постанові від 07 травня 2020 у справі №400/2922/18, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
У постанові від 17 листопада 2020 у справі №0440/6085/18 Верховний Суд також зазначив, що подані Товариством документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів, таким був документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка).
Судом встановлено, що позивачем надано до митного органу калькуляцію, яка містить всі необхідні відомості для підтвердження митної вартості.
Отже, враховуючи зазначене, твердження відповідача про ненадання декларантом інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни на товар: на матеріал та витрати, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну є необґрунтованими.
Посилання митного органу на наявні ознаки підробки також, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки кримінальна справа з цього приводу не порушувалася, експертиза не проводилась.
Обов'язковість вказаної умови визначає ухвала ВАСУ від 14.10.2014 у справі К/800/39238/13.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.
Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі №300/426/19 дійшов висновків про те, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Обов'язок доведення обґрунтованості сумніву щодо митної вартості митним органом визначено в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
Відносно наявної у відповідача інформації про митні оформлення подібних товарів за деклараціями, суд зазначає наступне.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року по справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.2 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частина 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
При цьому, посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими оскільки у спірному випадку позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами, додатковими угодами до контракту. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента.
Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами.
Отже, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов'язки сторін договору, за умови їх підтвердження належними документами.
Таким правом чинним законодавством відповідача не наділено.
Разом з цим, суд враховує, що надані позивачем до митного оформлення документи передбачені умовами зовнішньоекономічного договору, за цими матеріалами вбачаються вартісні та кількісні характеристики товару, тобто відображають ціну, визначену підприємством у вигляді його митної вартості.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судового збору здійснити відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Станом на дату винесення рішення належних доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу не подано, отже на момент розгляду справи відсутні підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінель" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/000469/2 від 12/03/2021 р. з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807290/2021/00188.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінель" (вул. Проскурівська, буд. 74, офіс 38, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29007, код ЄДРПОУ 41477810) судові витрати в розмірі 2270,0 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26 липня 2021.
Суддя Севастьяненко К.О.