Справа № 420/7988/21
26 липня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (просп. Шевченка, 4Д, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 40314889) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 433333459) про визнання протиправним та скасування рішення та бездіяльності,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Барбатекстіль” до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2021/000054/2 від 31 березня 2021 року;
визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між Товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин п'ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед внесенням Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA50050/2021/000054/2 від 31 березня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 03 червня 2020 року між Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан та Позивачем був укладений контракт №KPI/786/0306/2020 вiд 03 червня 2020 року, відповідно до якого Продавець продає Позивачу текстильні тканини власного виробництва. Відповідно до пунктів 1-3 Контракту Продавець і Позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Iнвойс на поставку в рамках контракту є його невід'ємною частиною. Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсi на поставку. Ціна товару визначаються на умовах CIF м. Одеса, Украйна. Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до Контракту.
Оплата вартості партії товару здійснюється банківським переказом на рахунок Продавця протягом 90 днів із моменту надходження товару від продавця Позивачу.
Базові умови поставки-СIF м. Одеса, Україна (Incoterms 2010).
05 серпня 2020 року Продавець та Позивач уклали Додаткову угоду №1 до Контракту, якою, зокрема виклали пункт 2 Контракту в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що оплата за Контрактом здійснюється в формі документарного інкасо відповідно до Уніфікованих правил для інкасо (у редакції від 1995 року) публікації МТП №522.
23 березня 2021 року Продавець та Позивач уклали Додаткову угоду б/н до Контракту, якою зокрема виклали пункт 11 Контракту в новій редакції, відповідно до якої змінили юридичну адресу Позивача.
02 лютого 2021 року Продавець на виконання пункту 1 Контракту виставив Позивачу до сплати Інвойс №КРI/786/9825/2021 на загальну суму 114981,90 долар США на умовах поставки товару CIF м. Одеса, Україна, які передбачені Контрактом.
31 березня 2021 року Позивач подав до Одеської митниці Держмитслужби Митну декларацію IM40ДЕ №UA500050/2021/004243, у графах 31 якої Позивачем був зазначений товар, придбаний у Продавця за інвойсом.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 Митної декларації 004243 загальна митна вартість Товару склала 114981, 90 долар США, як це зазначено в Інвойсi, а його поставка відбувалася на умовах CIF м. Одеса, Україна (що підтверджується, зокрема, пунктом 3 Контракту та Інвойсом, у якому є посилання на Контракт та зазначені умови поставки товару, а саме: CIF м. Одеса, Україна), тобто Продавець оплатив витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до місця ввезення на митну територію України (порту м. Одеси, Україна), сплатив вартість страхового полісу, а також забезпечив проходження митних процедур у країні експорту та виконав iншi обов'язки відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2010).
Виконуючи приписи частини другої статті 53 МК України, Позивач при поданнi Митної декларації 004243 надав відповідачу, зокрема фотокопії наступних документів: Контракту, Додаткової угоди №1 від 05 серпня 2020 року та Додаткової угоди б/н вiд 23 березня 2021 року до Контракту, Інвойса, Поліса морського страхування №04/М/С200/0474740/0221/01 від 02 лютого 2021 року, укладеного мiж Продавцем та Страховою компанією Century Insurance Company Limited, Коносамента №HLCUKHI210204761 від 07 лютого 2021 року, Сертифіката про походження товару № PTEA/CO/21-06021 вiд 11 лютого 2021 року, Експортної митної декларації НМB-2021-0000020499 від 02 лютого 2021 року, Листа Продавця б/н вiд 16 березня 2021 року, Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року та Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року в Адміністративній справі №420/8925/20.
Позивач зазначив, що 31 березня 2021 року відповідач надіслав Позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за Митною декларацією 004243.
31 березня 2021 року Позивач у відповідь на Запит надав Відповідачу Лист Позивача №3103/21-01.
Позивач вказує, що у своєму листі для підтвердження заявленої митної вартості товару в розмірі 114981,90 дол. США Позивач надав відповідачу документи та інформацію.
31 березня 2021 року відповідач, без проведення в письмовому вигляді консультації з Позивачем прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA5000502021/000054/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товару.
Позивач звертає увагу суду, що він не погоджується з Рішенням, так як воно є, на думку Позивача, протиправним, а також таким, що породжує негативні наслідки для Позивача, зокрема додаткові фінансові витрати у вигляді Фінансової гарантії.
Також позивач вважає, що всі надані документи без виключення підтверджують митну вартість Товару в розмірі 114981,90 долар США відповідно до чинного законодавства України та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, що, в свою чергу, піддаються обчисленню та підтверджуються документально, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 19.05.2021 року відкрито провадження по справі та повідомлено сторін, що суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач в ухвалі суду від 19.05.2021 року повідомлявся про необхідність надання відзиву в п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження. Станом на 26.07.2021 року відзив від відповідача не надходив, як і не надходило жодних клопотань по справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Провадження по справі відкрито 19.05.2021 року, у зв'язку з чим 18.07.2021 року був останнім днем для розгляду справи.
Зважаючи на перебування головуючого судді у відпустці в період з 05.07.2021 по 23.07.2021 включно, справа розглядається 26.07.2021 року - у перший робочий день після виходу судді з відпустки, який є останнім днем строку, визначеного ст. 258 КАС України для розгляду справи, з урахуванням приписів ч.1 та ч.6 ст.120 КАС України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
03 червня 2020 року між Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан та Позивачем був укладений контракт №KPI/786/0306/2020 вiд 03 червня 2020 року, відповідно до якого Продавець продає Позивачу текстильні тканини власного виробництва. Відповідно до пунктів 1-3 Контракту Продавець і Позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Iнвойс на поставку в рамках контракту є його невід'ємною частиною. Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсi на поставку. Ціна товару визначаються на умовах CIF м. Одеса, Украйна. Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до Контракту.
23 березня 2021 року Продавець та Позивач уклали Додаткову угоду б/н до Контракту, якою зокрема виклали пункт 11 Контракту в новій редакції, відповідно до якої змінили юридичну адресу Позивача.
02 лютого 2021 року Продавець на виконання пункту 1 Контракту виставив Позивачу до сплати Інвойс №КРI/786/9825/2021 на загальну суму 114981,90 долар США на умовах поставки товару CIF м. Одеса, Україна, які передбачені Контрактом.
31 березня 2021 року Позивач подав до Одеської митниці Держмитслужби Митну декларацію IM40ДЕ №UA500050/2021/004243, у графах 31 якої Позивачем був зазначений товар, придбаний у Продавця за інвойсом, код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі “УКТ ЗЕД”) 5513410000, загальною вартістю 114927,08 долари США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Позивач при поданні Митної декларації надав Відповідачу, серед іншого, фотокопії наступних документів: Контракту, Додаткової угоди, Інвойса, Поліса морського страхування №04/М/С200/0474740/0221/01 від 02 лютого 2021 року, укладеного мiж Продавцем та Страховою компанією Century Insurance Company Limited, Коносамента №HLCUKHI210204761 від 07 лютого 2021 року, Сертифіката про походження товару № PTEA/CO/21-06021 вiд 11 лютого 2021 року, Експортної митної декларації НМB-2021-0000020499 від 02 лютого 2021 року, Листа Продавця б/н вiд 16 березня 2021 року
31 березня 2021 року Відповідач надіслав Позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) Відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості Товару.
31 березня 2021 року від Позивача на адресу Відповідача надійшов лист, яким Позивач просив прийняти рішення про завершення митного оформлення на підставі наявних документів.
31 березня 2021 року Відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000054/2, в якому відповідач зазначив, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не містять всiх вiдомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачено або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних із пакуванням рулонів тканини в полімерну упаковку; згідно інвойсу від 02.02.2021 №KPI/786/9825/2021 та інших документах поданих до митного оформлення відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару 2) в коносаментi вiд 07.02.2021 №HLCUKHI210204761 зазначено назва іноземного судна: «BERLIN EXPRESS» що відрізняється від відомостей заявлених в ЕМД під 31.03.2021 №UA500050/2021/004243: PIRAEUS TRADER 30977227, 3) підписи та печатки в інвойсі 02.02.2021 №KPI/786/9825/2021 та зовнішньоекономічному договорі від 03.06.2020 №KPI/786/0306/2020 візуально відрізняються; 4) згідно пункту 5 зовнішньоекономічного договору від 03.06.2020 №KPI/786/0306/2020 партія товару супроводжується коносаментом, сертифікатом походження, пакувальним листом, сертифікатом якості, копією митної декларації крапни експортера. Митному органу не надавались пакувальний лист на товар №1, а надану копію митної декларації крапни експортера не можливо переглянути та проаналізувати, 5) в сертифікаті про походження товару (Certificate of origin) від 11.02.2021 NoPTEA/CO/21-06021(PTEA-SVC-F-001) в графі "Consignee/Importer (Name, address and Country) відсутня інформація про одержувача данного товару, 6) за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Тому, митний орган вимагає надати документ від покупця товару про здійснення страхування товару.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п. 3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
виписку з бухгалтерської документації;
прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
31 березня 2021 року Позивач у відповідь на Запит надав Відповідачу Лист Позивача №3103/21-01.
На вимогу митного органу декларантом надіслано лист від 31.03.2021 року №3103/21-01 з поясненнями, у якому позивач просив провести письмову консультацію та до якого позивачем було додано роздруківку з офіційного веб-сайту компанії Hapag-Lloyd Aktiengesellschaft з інформацією станом на 31 березня 2021 року про перевезення контейнера HLBU2071902 у період з 01 лютого 2021 року по 26 березня 2021 року.
В Рішенні про коригування митної вартості товарів від 31 березня 2021 року №UA500050/2021/000054/2 Відповідач застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості Товару.
Крім того, Відповідач у зв'язку з прийняттям Рішення виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2021/00122, якою відмовив Позивачу в митному оформленні Товару за Митною декларацією №UA500050/2021/004243.
Вважаючи протиправними вищезазначене Рішення про коригування митної вартості позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України)
Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч.ч.8, 9 ст.55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
Щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням суд зазначає, що Поставка товару здійснювалась на умовах CIF.
Згідно до розділу “А.9” умов CIF Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
Крім того, контрактом №KPI/786/0306/2020 вiд 03 червня 2020 року жодних спеціальних умов щодо пакування товару не передбачено
Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що в коносаментi вiд 07.02.2021 №HLCUKHI210204761 зазначено назва іноземного судна: «BERLIN EXPRESS» що відрізняється від відомостей заявлених в ЕМД під 31.03.2021 №UA500050/2021/004243: PIRAEUS TRADER 30977227, суд ставиться до них критично виходячи з наступного.
Так, згідно наданих позивачем у листі від 31.03.2021 року №3103/21-01 пояснень Одеській митниці Держмитслужби, спірний товар, який транспортувався у контейнері HLBU2071902 у період з 01 лютого 2021 року по 26 березня 2021 року, був відправлений із м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан на судні “BERLIN EXPRESS”, був перевантажений в м. Пірей, Грецька Республіка на судно “PIRAEUS TRADER” та прибув на цьому ж судні в порт м. Одеси, Україна.
31.03.2021 року №3103/21-01 з поясненнями, у якому позивач просив провести письмову консультацію та до якого позивачем було додано роздруківку з офіційного веб-сайту компанії Hapag-Lloyd Aktiengesellschaft з інформацією станом на 31 березня 2021 року про перевезення контейнера HLBU2071902 у період з 01 лютого 2021 року по 26 березня 2021 року.
Вказаний шлях транспортування контейнера HLBU2071902 дійсно вбачається з роздруківки з офіційного веб-сайту компанії Hapag-Lloyd Aktiengesellschaft, та такі доводи позивача жодним чином не спростовані відповідачем.
Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що підписи та печатки в інвойсі 02.02.2021 №KPI/786/9825/2021 та зовнішньоекономічному договорі від 03.06.2020 №KPI/786/0306/2020 візуально відрізняються, суд не приймає їх до уваги, оскільки в оскаржуваному рішенні ніяк не обґрунтовано, яким чином припущення митного органу щодо “візуальної різниці” між підписами та печатками на документах, складених з різницею у часі більше ніж шість місяців, впливають на митну вартість товару.
Що ж до твердження відповідача про ненадання позивачем пакувального листа, суд зазначає, що такий документ не є обов'язковим до надання під час митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості, він не відноситься до документів, визначених статтею 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів.
Окрім цього, відповідачем не обґрунтовано, яким чином не надання пакувального листа впливає на визначення митної вартості товару.
Відносно посилання відповідача що в сертифікаті про походження товару (Certificate of origin) від 11.02.2021 NoPTEA/CO/21-06021(PTEA-SVC-F-001) в графі "Consignee/Importer (Name, address and Country) відсутня інформація про одержувача данного товару, суд вважає необхідним зазначити, що в наданому сертифікаті походження, є посилання на коносамент, який, у свою чергу, таку інформацію містить.
Крім цього, в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення митний орган зазначив, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Тому, митний орган вимагає надати документ від покупця товару про здійснення страхування товару.
Судом встановлено, що заявлена партія товару поставлялась на умовах CIF Одеса, що передбачає включення до ціни товару вартості страхування фрахту. Згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору.
За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт») означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Враховуючи вищевикладене, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати на перевезення та страхування, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування, тобто фактурна вартість дорівнює митній вартості.
Таким чином митну вартість товару згідно Інвойсу №КРI/786/9825/2021 на загальну суму 114981,90 долар США визначено з урахуванням вартості пакування, перевезення товару до порту призначення та страхування.
Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., (Продавець) на виконання умов поставки товару CIF, здійснив страхування товару за страховим полісом №04/М/С200/0474740/0221/01 від 02 лютого 2021 року відповідно до якого страхова сума складає 126480,09 дол. США, що дорівнює 110% ціни товару на умовах поставки товару CIF Одеса, Україна.
Також, у страховому полісі є посилання на інвойс №КРI/786/9825/2021.
Суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Крім того, відомості з інформаційних баз даних органів Держмитслужби, на які посилається відповідач, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати пріоритетного значення по відношенню до наданих декларантом первинних документів про товар.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеному у постанові від 15.05.2018 року по справі №820/3881/17.
Судом встановлено, що у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та їх вартості за одиницю товару митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Також, копії зазначених у оскаржуваних рішеннях декларацій, на підставі яких здійснювалось визначення митної вартості товару суду не надано, при тому, що вони ухвалою від 03.03.2021 року судом були витребувані.
Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.
При цьому стосовно прейскурантів (прайс-листів), каталогів виробника товару та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями суд зазначає, що приписи ч. 3 ст. 53 МК України покладають па Позивача обов'язок щодо надання таких документів лише за умови їх наявності в Позивача, а Позивач, в свою чергу, повідомляв Відповідача про їх відсутність.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару судом не встановлено.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16
Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2021/000054/2 від 31 березня 2021 року, у зв'язку з чим воно належить до скасування.
Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між Товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин п'ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед внесенням Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA50050/2021/000054/2 від 31 березня 2021 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи у пункті третьому прохальної частини листа ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ» №3103/21-01 від 31.03.2021 року, позивач просив у випадку неможливості, на думку Одеської митниці Держмитслужби, визнання митної вартості товару за першим методом провести в письмовому вигляді консультацію між ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ» та Одеською митницею Держмитслужби перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару.
Згідно з ч.4 ст.57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У той же час, відповідач, незважаючи на вимогу позивача про проведення письмової консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості Товару, таку консультацію перед винесенням оскаржуваного рішення не провів, доказів протилежного відповідачем не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вищевказаної вимоги позивача.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 6246,81 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 6246,81 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (просп. Шевченка, 4Д, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 40314889) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення та бездіяльності - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між Товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин п'ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA50050/2021/000054/2 від 31 березня 2021 року.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2021/000054/2 від 31 березня 2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Барбатекстіль” (вул. Французький бульвар, 66/1, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 40314889) судові витрати у розмірі 6246 (шість тисяч двісті сорок шість) гривень 81 (вісімдесят одну) копійку.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук