Справа № 369/14098/19
Провадження № 2/369/164/21
Іменем України
07.07.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі Юзюк С.В.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Патюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №369/14098/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -
Рішенням Києво-Свяошинського районного суду Київської області від 18 травня 2021 року, у цивільній справі №369/14098/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя ухвалено:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - залишити без задоволення.
Визнати за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 право власності на Ѕ частину легкового автомобіля KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , об'єм двигуна 1591.
Визнати за ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м.
Визнати за ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_4 право власності на Ѕ частину легкового автомобіля KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , об'єм двигуна 1591.
Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 - 7001 (сім тисяч одну) грн. 03 коп. в порядку регресу за виконання зобов'язання, яке виникло протягом шлюбу в інтересах сім'ї (придбання телевізора в кредит).
Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 суму сплаченого ним судового збору у розмірі 9605 (дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн.
26 травня 2021 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Чучковської Анни Вячеславівни про ухвалення додаткового рішення в указаній справі.
Заява мотивована тим, що при ухваленні рішення від 18 травня 2021 року судом не було вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Тому, на підставі вище наведеного заявниця просила суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
Представник позивача - адвокат Чучковська А.В. в судовому засіданні подану нею заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підтримала, просила суд задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Патюк С.О. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, просила суд відмовити та залишити її без розгляду. У випадку відмови суду залишити заяву представника позивача без розгляду, просила зменшити витрати на правову допомогу із врахуванням матеріального стану Відповідачки до 1000 грн.
Вивчивши зміст поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Пунктом 3 частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати .
Відповідно до частин другої, третьої статті 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною першою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас згідно з частиною третьою статті 134 ЦПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
При цьому інша сума судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, може бути як більшою за попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, так і меншою (частини четверта, п'ята статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 134, 141 ЦПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Судом встановлено, що на підтвердження надання правової допомоги, представником позивача - адвокатом Чучковською А.В. надано суду ордер на надання правової допомоги адвокатом №1116089, договір про надання правової допомоги №43 від 27 червня 2019 року, додаткову угоду №1 від 27 червня 2019 року, додаткову угоду №2 від 26 червня 2020 року, додаткову угоду №3 від 20 травня 2021 року, копію договору №31 від 20 травня 2021 року, копію додаткової угоди №1 від 20 травня 2021 року, копію акту-рахунку №1 від 20 травня 2021 року, оригінал банківської квитанції №7078 від 21 травня 2021 року, копію додаткової угоди №2 від 07 липня 2021 року, копію додатку №1 до акту-рахунку від 07 липня 2021 року, відповідно до яких сторони погодили, що загальна вартість адвокатських послуг становить 20 000,00 грн.
Так, згідно аку-рахунку №1 від 21 травня 2021 року та Додатку №1 до Акту-рахунку №1 від 21 травня 2021 року, вбачається, що адвокатом Чучковською А.В. було виконано, а клієнтом ОСОБА_2 було прийнято наступні роботи (надані такі послуги): Консультація з правових питань щодо поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , час - 1 година, вартість 2000 грн.; Складання позовної заяви ОСОБА_2 , час 3 години, вартість - 6000 грн.; Участь у судових засіданнях у справі №369/14098/19, час 5 годин, вартість 10000 грн.; Складання заяви відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України від 21 травня 2021 року, час 1 година, 2 000 грн.
Представником відповідача Патюк С.О. , через канцелярію суду було подано клопотання про відмову у задоволені заяви та зменшення витрат на правничу допомогу, в якому вона зазначила, що представником позивача ОСОБА_1 у встановлений законодавством термін не було подано доказів укладення договорів про надання правової допомоги в продовж 2019-2020 років.
Крім того Патюк С.О. зазначила, що наданий у якості доказу договір №43 про правову допомогу укладений Позивачем з ТОВ «Україна - 5000», виконавцем зазначеного договору є Товариство. Доказів перебування зазначеного в договорі адвоката в будь-яких договірних або трудових відносинах із Виконавцем не надано.
Договір №31 про надання професійної правничої допомоги укладено 21 травня 2021 року, тобто після розгляду справи по суті. Додатковою угодою №1 від 20 травня 2021 року до зазначеного договору, визначена вартість послуг за договором №30 від 19 травня 2021 року, але стороні відповідача не відомо, які послуги надавались за цим договором, так як в терміни визначені ст. 141 ЦПК України зазначений договір не залучений представником позивача.
Таким чином, на думку представника відповідача, акт рахунок №1, наданий у якості підтвердження факту надання послуг адвокатом містить перелік послуг, які не надавалися Адвокатським об'єднанням у розумінні Закону України «Про адвокатську діяльність» у сукупному трактуванні з вимогами ЦПК та надавалися поза межами терміну дії договору й не обумовленні його суттєвою вартісною умовою - цінною договору.
Патюк С.О. також зазначала, що з наданих Договорів не вбачається, що Боржникам були передані права вимоги за вже виконанні роботи, при цьому договором встановлена погодинна оплата виконаних робіт.
Надані додаткові угоди про заміну Боржника не змінюють Боржника - Виконавця у зазначених зобов'язаннях, так як відповідно до акту рахунку №1 роботи зазначенні у п. 1-3 були на момент укладення додаткової угоди №3 від 20 травня 2021 року про заміну Боржника 1 та Боржника 2 були фактично виконанні іншим Виконавцем. Таким чином, представник відповідача вважає, що наданий суду акт-рахунок №1 та прибуткові ордера не є належними доказами понесених витрат, а саме оплати гонорару адвокату відповідно до укладеного з Адвокатським об'єднанням договору від 20 травня 2021 року.
Водночас, як свідчать матеріали справи упозовній заяві (перша заява по суті спору) та у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 13 лютого 2020 року (вхідний номер 5605) позивачем зазначено про попередні витрати, які він поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 20 000,00 грн - витрати пов'язані із представництвом інтересів позивача (витрати на професійну правничу допомогу).
Також слід відзначити, що заяву відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, адвокатом Чучковською А.В. було поданодо закінчення судових дебатів у день ухвалення судом рішення, а саме 18 травня 2021 року.
З приводу доводів представника відповідача щодо договорів про надання правничої допомоги, суд зазначає, що всі договори, укладенні ОСОБА_2 з адвокатом Чучковською А.В. є тристоронніми. Так, сторонами договору №43 від 27 червня 2019 року були три особи: ОСОБА_2 , ТОВ «Україна-5000» та адвокат Чучковська А.В., про що свідчать три підписи під цим договором. Аналогічними є і додаткові угоди №2 та 3 від 26 червня 2020 року та від 20 травня 2021 року.
Крім того, згідно п. 1.2 договору №43 про правову допомогу від 27 червня 2019 року для надання правової допомоги Замовнику Виконавцем призначено адвоката Чучковську А.В. Також, суд звертає увагу на те, що Розділом 2 вказаного договору передбачено, що Виконавець та призначений адвокат наділені правами та мають обов'язки однакові за змістом та обсягом. А відтак вказані вище доводи представника відповідача судом не приймаються до уваги.
Договір про надання правничої допомоги від 20 травня 2021 року був укладений в порядку переуступки прав та обов'язків сторін від ТОВ «Україна-5000» та ТОВ «Україна-7000» на користь АО «Чучковських» зі згоди кредитора ОСОБА_2 .
З приводу цього суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Щодо доводів представника відповідача з приводу не співмірності витрат на оплату правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited»проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Також суд звертає увагу. Що відповідно до Постанови Касаційного господарського суду від 19 липня 2021 року №910/16803/19, «Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження не відповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату за виконану працю».
Представник відповідача як на підставу не співмірності витрат на оплату правничої допомоги, посилається на те, що було подано стандартний позов, а розгляд справи по суті відбувся в одне судове засідання.
Проте, суд не може повністю погодитись з вказаним твердженням та звертає увагу, що згідно протоколу судового засідання від 13 лютого 2020 року час засідання - 20 хвилин, протоколу судового засідання від 09 вересня 2020 року - 29 хвилин, протоколу судового засідання від 12 квітня 2021 року - 1 година 26 хвилин, протоколу судового засідання від 18 травня 2021 року - 1 година 18 хвилин. А отже загальний час проведення судових засідань - 3 години 33 хвилини. З урахуванням зазначеного, суд вбачає за необхідне зменшити розмір стягнення витрат на правову допомогу в частині участі представника в судових засіданнях з заявлених 5 годин (10 000 гривень) як зазначено акті №1 від 21 травня 2021 року до 3 години 33 хвилини (7 000 гривень).
Таким чином, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статями 133, 134, 137, 141, 264, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 судових витрат на правову допомогу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: Фінагеєва І.О.