Іменем України
19 липня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/411/21
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601;
e-mail: ngu@naftogaz.com; e-mail: bernatskao@gmail.com;
до відповідача: Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго",
вул. Реміснича, 55Б, м. Чернігів, 14000;
e-mail: office.otke@ukr.net;
предмет спору: про стягнення 1013824,05грн
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Бернадська О.В. - адвокат, довіреність №14-337 від 22.12.2020 (присутня в судовому засіданні 05.07.2021);
від відповідача: Куценок В.П. - адвокат, довіреність №66 від 25.05.2021.
У судовому засіданні 19.07.2021, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
23.04.2021, Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - АТ "НАК "Нафтогаз України") подано позов до Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (надалі - АТ "Облтеплокомуненерго") про стягнення 8069133,42грн, з яких: 7193089,43грн основного боргу за природний газ, поставлений за умовами договору №6015/1920-КП-39 від 24.09.2019 та додаткових угод №№1-14 до нього в період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року (надалі - Договір); 157194,33грн пені за період з 26.11.2019 по 17.04.2020; 216910,37грн трьох відсотків річних за період з 26.11.2019 по 28.02.2021 та 501939,29грн інфляційних втрат за період з грудня 2019 року по лютий 2021 року, нарахованих за порушення грошових зобов'язань за вказаним Договором.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов зазначеного Договору з постачання природного газу та додаткових угод до нього укладених у період з 22.10.2019 по 22.09.2020, в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.
Ухвалою суду від 28.04.2021 прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження в справі №927/411/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання в справі призначено на 26.05.2021 об 11:00; установлено процесуальні строки для подачі заяв по суті позовних вимог.
Відповідач, в установлений судом строк, скористався процесуальним правом на подання, в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), мотивованого відзиву на позов, яким повідомив про повне погашення суми основного боргу та просив суд зменшити заявлені до стягнення суми неустойки (пені), трьох відсотків річних та інфляційних втрат до 10%.
26.05.2021, у підготовче засідання прибули повноважні представники сторін; участь повноважного представника позивача забезпечена в режимі відеоконференції.
Представник позивача в підготовчому засіданні підтвердив погашення відповідачем суми основного боргу, в зв'язку з чим клопотав оголосити в судовому засіданні перерву для надання можливості підготувати заяву про зменшення розміру позовних вимог та відповіді на відзив в установлений судом строк.
Суд, з метою дотримання прав сторін на судовий захист, задовольнив усне клопотання представника позивача та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 07.06.2021 об 11:00, про що внесено відповідний запис до протоколу судового засідання.
03.06.2021, від позивача, в установлений судом строк, на адресу суду, в порядку статей 166, 184 ГПК України, надійшла відповідь на відзив №39/5-3930-21 від 27.05.202, в якій зазначено, що на день подання даної відповіді сума основного боргу повністю погашена відповідачем, у зв'язку з чим позивачем подано заяву від 27.05.2021 №39/5-3921-21 про зменшення позовних вимог.
Згідно з поданою заявою, позивач, враховуючи погашення основного боргу, просить суд стягнути з відповідача 1013824,05грн, у тому числі: 157194,33грн пені за період з 26.11.2019 по 17.04.2020; 244951,89грн трьох відсотків річних за період з 26.11.2019 по 25.04.2021; 611677,83грн інфляційних втрат за період з грудня 2019 року по березень 2021 року, нарахованих за порушення грошових зобов'язань за Договором.
Виходячи з прохальної частини заяви від 27.05.2021 №39/5-3921-21 вбачається, що позивачем зроблено перерахунок позовних вимог у частині трьох відсотків річних та інфляційних втрат, у зв'язку із зміною (збільшенням) періоду нарахування. Позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних збільшено на суму 28041,52грн та в частині інфляційних втрат - на суму 109738,54грн.
Ухвалою суду від 07.06.2021 заяву АТ «НАК «Нафтогаз України» від 27.05.2021 №39/5-3921-21 прийнято до розгляду, з урахуванням змісту якої до предмету судового розгляду в межах даної справи увійшли наступні вимоги: про стягнення пені за період з 26.11.2019 по 17.04.2020 в сумі 157194,33грн; трьох відсотків річних за період з 26.11.2019 по 25.04.2021 в сумі 244951,89грн та інфляційних втрат за період з грудня 2019 року по березень 2021 року в сумі 611677,83грн.
За письмовим клопотанням позивача, задоволеного судом, з Державного бюджету України в порядку п.1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернуто надмірно сплачений судовий збір у сумі 105829,64грн.
Позивач у відповіді на відзив заперечував проти зменшення суми неустойки (пені), трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих у порядку встановленому законом (у мінімальному розмірі).
У підготовчому засіданні 07.06.2021, у яке прибули повноважні представники сторін, беручи до уваги, що відповідач не ознайомлений зі змістом відповіді на відзив, судом, у порядку частини 3 статті 177 ГПК України, продовжено строки підготовчого провадження на 30 календарних днів та за усним клопотанням представника відповідача, в порядку частини 2 статті 119 ГПК України, продовжено останньому строк для подання мотивованих заперечень на відповідь на відзив на 7 календарних днів, з моменту ознайомлення ним зі змістом відповіді на відзив, про що внесено відповідний запис до протоколу судового засідання.
За результатами підготовчого засідання 07.06.2021, суд, у порядку п.3 частини 2 статті 185 ГПК України, постановив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 05.07.2021 об 11:30.
15.06.2021, на адресу суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримав правову позицію, наведену ним у відзиві на позов.
05.07.2021, у судове засіданні прибули повноважні представники сторін; участь повноважного представника позивача забезпечена в режимі відеоконференції.
Суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав повноважних представників обох сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням змісту заяви від 27.05.2021 №39/5-3921-21 про зменшення позовних вимог. Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд зменшити розмір неустойки (пені), трьох відсотків річних та інфляційних втрат до 10% від заявленої суми.
У судовому засіданні в порядку частини 2 статті 216 ГПК України оголошено перерву до 19.07.2021.
19.07.2021, суд продовжив розгляд справи по суті. Після закінчення оголошеної перерви в судове засідання прибув повноважний представник відповідача, позивач до суду не прибув, повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи.
За висновком суду, беручи до уваги приписи частини 1 статті 202 ГПК України, неприбуття повноважного представника позивача в судове засідання, який належним чином повідомлений, не є перешкодою для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд
24.09.2019, між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Постачальник) та Акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» (надалі - Споживач) укладено Договір №6015/1920-КП-39 постачання природного газу (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1.).
За п.1.2. природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами / організаціями.
За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений АТ «НАК «Нафтогаз України» на митну територію України (п.1.3. Договору).
Пунктом 2.1. Договору, в редакції додаткової угоди №8 від 30.04.2020 до нього, сторони узгодили обсяги газу, що мають бути поставлені, за яким Постачальник передає Споживачу з жовтня 2019 року по квітень 2020 року природний газ у кількості 1794,865тис.куб.метрів та з травня 2020 року по вересень 2020 року - у кількості 49,4тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях: жовтень - 109,261; листопад - 268,517; грудень - 337,49; січень - 432,2; лютий - 333,531; березень - 263,653; квітень - 50,213; травень - 10,7; червень - 10,3; липень - 7,4; серпень - 10,5; вересень - 10,5.
Споживач зобов'язався самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу в разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим Договором (п.2.4. Договору). Допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +/- 10 відсотків від зазначеного в п.2.1. обсягу без підписання додаткової угоди (п.2.5. Договору).
Відповідно до п.2.6. Договору, в разі якщо об'єкти Споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, що постачається за цим Договором, здійснює оператор газорозподільних мереж, а саме: АТ "Чернігівгаз", з яким Споживач уклав відповідний договір.
Розділом 3 "Порядок та умови передачі природного газу" Договору сторони передбачили, що Постачальник передає Споживачу в загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України АТ "НАК "Нафтогаз України") - в внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі (п.3.1. Договору).
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві в відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач у акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, що використані Споживачем у той період (періоди), коли Споживач був включений до Реєстру Постачальників, що підтверджується Споживачем у акті приймання-передачі газу. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газ для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору) (п. 3.8. Договору).
Споживач зобов'язався надати Постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом: копію акту про надання послуг з розподілу природного газу за розрахунковий період, складеного між Споживачем та Оператором ГРМ (для споживачів, об'єкти яких приєднані до газорозподільних мереж); інформацію за підписом уповноваженої особи Споживача стосовно обсягів природного газу, використаного виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів Постачальника (відповідно до п.3.8. цього Договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за категоріями використання газу (в тому числі згідно з цим Договором); підписані Споживачем два примірники актів приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного в розрахунковому періоді природного газу згідно з цим Договором і з урахуванням п.3.8. цього Договору, його фактична ціна та вартість.
Постачальник, не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, повертає Споживачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (підпункти 3.9.1. - 3.9.3. пункту 3.9. та пункт 3.10. Договору).
Пунктом 4.1. Договору в редакції додаткової угоди №5 від 28.01.2020 до нього, сторони погодили, що ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, установлюється відповідно до вимог Положення (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 24.01.2020 №17) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів АТ «НАК «Нафтогаз України» під час виконання Компанією обов'язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» (надалі - Прейскурант), що розміщується на офіційному сайті Постачальника. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки розподілу з газотранспортної системи (розподіл потужності).
За п.4.2. Договору ціна за 1000куб.м. природного газу визначається сторонами щомісячно шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.
Виходячи з умов додаткових угод №№1-11, 13, 14, укладених упродовж дії цього Договору, сторони неодноразово переглядали ціну за поставку природного газу за цим Договором, а саме: ціна за 1000куб.м природного газу, разом з тарифом на послуги транспортування, у період з 01.10.2019 по 31.10.2019 становила 5315,9405грн (з ПДВ); з 01.11.2019 по 30.11.2019 - 6067,43грн (з ПДВ); з 01.12.2019 по 31.12.2019 - 5320,663грн (з ПДВ); з 01.01.2020 по 31.01.2020 - 5728,99грн (з ПДВ); з 01.02.2020 по 29.02.2020 - 4886,59грн (з ПДВ); з 01.03.2020 по 31.03.2020 - 4224,19грн (з ПДВ); з 01.04.2020 по 30.04.2020 - 3625,39грн (з ПДВ); з 01.05.2020 по 31.05.2020 - 2879,85грн (з ПДВ); з 01.06.2020 по 30.06.2020 - 2719,73грн (з ПДВ); з 01.07.2020 по 31.07.2020 - 2906,03грн (з ПДВ); з 01.08.2020 по 31.08.2020 - 3723,98грн (з ПДВ); з 01.09.2020 по 30.09.2020 - 5331,78грн (з ПДВ).
Розділом 5 Договору сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків. Відповідно до п. 5.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового місяця. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
За умовами п.5.3. Договору, оплата за природний газ здійснюється наступним чином:
1) Споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві в порядку визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача поширюються вимоги підпункту 2 пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
2) у будь-якому випадку Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до п.5.1. цього Договору;
3) з поточного рахунку Споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві в визначеному законодавством порядку, - у разі коли на Споживача не поширюються вимоги підпункту 2 пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; кошти, що надійшли від Споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за відсутності заборгованості за цим Договором;
4) шляхом зарахування постачальним коштів, що надійшли від Споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим Договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості в Споживача за цим Договором; кошти, які надійшли від Споживача зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється Споживачем на поточний рахунок Постачальника.
Відповідно до п.11.1. Договору, в редакції додаткової угоди №8 від 30.04.2020, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов Договору, на підставі двосторонніх актів приймання-передачі природного газу: від 31.10.2019 на суму 158115,64грн (за жовтень 2019 року), від 30.11.2019 на суму 1252697,09грн (за листопад 2019 року), від 31.12.2019 на суму 1353106,63грн (за грудень 2019 року), від 31.01.2020 на суму 1851537,17грн (за січень 2020 року), від 29.02.2020 на суму 1386340,37грн (за лютий 2020 року), від 31.03.2020 на суму 845351,89грн (за березень 2020 року), від 30.04.2020 на суму 195945,25грн (за квітень 2020 року), від 31.05.2020 на суму 24733,98грн (за травень 2020 року), від 30.06.2020 на суму 25328,99грн (за червень 2020 року), від 31.07.2020 на суму 12841,60грн (за липень 2020 року), від 31.08.2020 на суму 44067,24грн (за серпень 2020 року), від 30.09.2020 на суму 43023,58грн (за вересень 2020 року), позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ у період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року на загальну суму 7193089,43грн (з ПДВ).
Згідно з платіжними дорученнями: №4035898126 від 22.03.2021 на суму 254386,92грн, №4892541426 від 23.03.2021 на суму 162419,80грн, №5565399526 від 24.03.2021 на суму 129586,05грн, №6207455726 від 25.03.2021 на суму 26622,52грн, №6830873626 від 26.03.2021 на суму 260236,55грн, №9709574026 від 29.03.2021 на суму 41635,55грн, №0422881426 від 30.03.2021 на суму 111298,91грн, №0995625226 від 31.03.2021 на суму 242239,97грн, №1641567826 від 01.04.2021 на суму 85651,16грн, №2264586826 від 02.04.2021 на суму 13191,68грн, №3495680526 від 05.04.2021 на суму 41996,67грн, №4247840126 від 06.04.2021 на суму 59311,82грн, №4962534926 від 07.04.2021 на суму 123296,87грн, №5730711926 від 08.04.2021 на суму 115053,96грн, №6470527026 від 09.04.2021 на суму 126846,83грн, №7979393526 від 12.04.2021 на суму 284925,78грн, №8762065826 від 13.04.2021 на суму 28032,81грн, №9381692726 від 14.04.2021 на суму 64411,02грн, №0025024126 від 15.04.2021 на суму 303750,19грн, №0742412926 від 16.04.2021 на суму 131485,91грн, №2323051926 від 19.04.2021 на суму 23102,08грн, №3159511626 від 20.04.2021 на суму 73573,91грн, №3837994826 від 21.04.2021 на суму 125204,88грн, №4557009926 від 22.04.2021 на суму 254151,67грн, №5337444426 від 23.04.2021 на суму 142092,46грн, №8373845626 від 26.04.2021 на суму 26494,44грн, №2612 від 26.04.2021 на суму 3942089,02грн (копії додано до відзиву на позов) та наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку позивача, відповідач станом на 26.04.2021, після відкриття провадження в справі, повністю розрахувався за природний газ, поставлений за Договором у період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року, у зв'язку з чим позивачем подана заява №39/5-3921-21 від 27.05.2021 про зменшення позовних вимог у частині основного боргу, що прийнята судом до розгляду.
З належним чином завірених копій платіжних доручень (перерахованих вище) та банківських виписок (наявних у матеріалах справи) вбачається, що відповідачем порушено строки оплати за природний газ, отриманий у період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року.
Зокрема, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків оплати, обумовлених п.5.1. Договору за природний газ, отриманий: в жовтні 2019 року, в період з 26.11.2019 по 21.03.2020 (прострочено оплату на 482 календарні дні); у листопаді 2019 року, в період з 27.12.2019 по 05.04.2021 (прострочено оплату на 466 календарних днів); у грудні 2019 року, в період з 28.01.2020 по 20.04.2021 (прострочено оплату на 449 календарних днів); у січні 2020 року, в період з 26.02.2020 по 25.04.2021 (оплату прострочено на 425 календарні дні); у лютому 2020 року, в період з 26.03.2020 по 25.04.2021 (оплату прострочено на 396 календарних днів); у березні 2020 року, в період з 28.04.2020 по 25.04.2021 (прострочено оплату на 363 календарні дні); у квітні 2020 року, в період з 26.05.2020 по 25.04.2021 (прострочено оплату на 335 календарних дні); у травні 2020 року, в період з 26.06.2020 по 25.04.2021 (оплату прострочено на 304 календарні дні); у червні 2020 року, в період з 28.07.2020 по 25.04.2021 (оплату прострочено на 272 календарні дні); у липні 2020 року, в період з 26.08.2020 по 25.04.2021 (оплату прострочено на 243 календарні дні); у серпні 2020 року, в період з 26.09.2020 по 25.04.2021 (оплату прострочено на 212 календарних дні); у вересні 2020 року, в період з 27.10.2020 по 25.04.2021 (оплату прострочено на 181 календарний день).
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, поставленого за Договором з жовтня 2019 року по вересень 2020 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 157194,33грн пені за період з 26.11.2019 по 17.04.2020; 244951,89грн трьох відсотків річних за період з 26.11.2019 по 25.04.2021 та 611677,83грн інфляційних втрат за період з грудня 2019 року по березень 2021 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з п.1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З огляду на частину 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи з правової природи укладеного сторонами правочину (договору №6015/1920-КП-39 від 24.09.2019) суд установив, що між сторонами склались відносини з поставки природного газу, на які поширюється дія §1, §3 та §5 Глави 54 ЦК України.
У межах даного позову заявлено вимоги по стягненню неустойки (пені), трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих за порушення відповідачем договірних зобов'язань по своєчасному розрахунку за отриманий природний газ в обсязі та за ціною, обумовлених письмовим договором. Тобто до обставин, які є предметом доказування в справі належить: наявність між сторонами договірних відносин з поставки природного газу в період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року; факт поставки позивачем та отримання відповідачем природного газу в обсязі та за ціною, погоджених умовами письмового договору; порушення відповідачем договірних зобов'язань по своєчасному розрахунку за отриманий природний газ та наявність правових підстав для застосування такої міри відповідальності як неустойка (пеня), стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 частини 1 статті 611 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується тривале (понад рік) прострочення відповідачем оплати природного газу, поставленого позивачем на підставі Договору в період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року, що відповідач не спростовує.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, стаття 3 вказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Виходячи з умов Договору, а саме п.7.2., сторони погодили, що в разі прострочення споживачем оплати за пунктами 5.1., 5.6. цього Договору він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Додатковою угодою №5 від 28.01.2020 до Договору, сторони змінили редакцію п.7.2. Договору, за яким з 01.01.2020 у разі прострочення споживачем оплати за пунктами 5.1., 5.6. цього Договору, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п.9.3. Договору).
Керуючись умовами п.7.2. Договору та наведеними нормами, позивач нарахував пеню в період з 26.11.2019 по 31.12.2019 в розмірі 17,8% та в період з 01.01.2020 по 17.04.2020 у розмірі 14,2%, що не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період прострочення зобов'язання), в межах граничного шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, та заявив до стягнення з відповідача 157194,33грн пені за порушення ним строків розрахунків за природний газ поставлений у жовтні 2019 року - лютому 2020 року, що складає 2,62% від суми грошового зобов'язання (6001796,90грн), виконання якого прострочено понад один рік (у жовтні 2019 року - 482 календарні дні; у листопаді 2019 року - 466 календарних днів; у грудні 2019 року - 449 календарних днів; у січні 2020 року - 425 календарних днів; у лютому 2020 року - 396 календарних днів).
Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені дійшов висновку щодо правильності її нарахування за кожний із періодів прострочення відповідачем оплати за природний газ. Наявний в матеріалах справи розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним.
У відзиві на позов відповідач клопотав зменшити до 10% розмір неустойки (пені), заявленої до стягнення, мотивуючи тим, що основним видом статутної діяльності АТ «Облтеплокомуненерго» є постачання та транспортування теплової енергії та гарячої води для потреб населення м. Чернігова та Чернігівської області, а тому основним джерелом доходу підприємства є кошти, що надійшли за надані послуги від споживачів (населення). Основна причина несвоєчасного виконання теплопостачальними підприємствами функцій з життєзабезпечення міста - брак обігових коштів. Збільшення фінансового навантаження на населення через зростання з 01.11.2018 вартості газу та з 01.01.2019 комунальних тарифів, зменшення на 45-47% кількості домогосподарств, які отримували субсидії на оплату житлово-комунальних послуг в опалювальному сезоні 2018-2019 років у порівняні з попереднім періодом, а також часткове нецільове використання населенням коштів монетизованої субсидії, призвели до критичного зростання заборгованості споживачів за надані послуги АТ «Облтеплокомуненерго» з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Звертав увагу на невідповідність фактичних витрат на надання комунальних послуг рівню встановлених тарифів, та на відсутність законодавчо врегульованого механізму врегулювання компенсації різниці в тарифах. Складне фінансове становище АТ «Облтеплокомуненерго» та наявність збитків підтвердив балансами (звітами про фінансовий стан) станом на 31.12.2019 та на 31.12.2020 роки, звітами про фінансові результати (звітами про сукупний дохід) за 2019 та 2020 роки, звітами про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання за січень-грудень 2019 року (належним чином засвідчені копії додані до відзиву на позов), що, як зауважив відповідач, також підтверджують факт неможливості належного виконання ним грошових зобов'язань перед позивачем. Просив суд при оцінці правовідносин у даній справі врахувати, що сторонами застосовувався порядок розрахунків, як визначено в підпункті 1 пункту 5.3. Договору №6015/1920-КП-39, на підставі постанови КМУ №217 від 18.06.2014 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» (надалі - Порядок), оскільки на відповідача поширюється дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» №2633-ІV від 02.06.2005. Вважає, що оскільки оплата за спожитий природний газ за Договором №6015/1920-КП-39 здійснювалась виключно уповноваженим банком відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та на підставі нормативів перерахування коштів на рахунок гарантованого постачальника АТ «НАК «Нафтогаз Україна», затверджених НКРЕКП, відповідач був обмежений в праві на розпорядження власними коштами, а частина розрахункових операцій за Договором перебувала поза його контролем. Вважає, що наведені обставини виключають його вину в простроченні виконання договірних зобов'язань перед позивачем.
Додатково звертав увагу, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №1006-ІХ від 17.11.2020, Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для реалізації заходів, визначених пунктами 31-33 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (затвердженого постановою КМУ №1195 від 03.12.2020), наказу Міністерства енергетики України №791 від 04.12.2020, з боку держави виплачено АТ «НАК «Нафтогаз України» компенсацію економічно обґрунтованих витрат, здійснених протягом періоду з 01.10.2015 до 31.12.2019, з метою виконання покладених на нього, відповідно до статті 11 ЗУ «Про ринок природного газу», спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зменшених на доходи, отримані в процесі виконання таких спеціальних обов'язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку, що свідчить про відсутність збитковості АТ «НАК «Нафтогаз України».
Частиною 1 статті 550 ЦК України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки в усіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні в зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.
Водночас частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України також установлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).
Таким чином, наведені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру до заподіяних збитків, з метою забезпечення дотримання розумного балансу інтересів кредитора та боржника.
Слід зазначити, що поняття «значно» та «надмірно», при застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов'язання боржником.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд констатує, що законодавством не встановлено перелік виключних обставин, виходячи з яких має бути прийнято рішення щодо зменшення штрафних санкцій, так само як і не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів даної справи, за природний газ поставлений в період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року загальною вартістю 6001796,90грн, відповідач повністю розрахувався станом на 25.04.2021, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання тривалістю понад один рік, зокрема: в жовтні 2019 року на 482 календарні дні; в листопаді 2019 року на 466 календарних днів; у грудні 2019 року на 449 календарних днів; у січні 2020 року на 425 календарних днів; у лютому 2020 року на 396 календарних днів.
Міра відповідальності відповідача за порушення грошових зобов'язань перед позивачем, що обумовлена п.7.2. Договору в формі неустойки (пені) в розмірі 17,8% річних (у період з 26.11.2019 по 31.12.2019) та в розмірі 14,2% річних (з 01.01.2020 по 17.04.2020), не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, діючої в періоді прострочення виконання грошового зобов'язання, та нарахована в межах шестимісячного строку, обумовленого частиною 6 статті 232 ГК України, має відшкодувати позивачу майнові втрати, пов'язані із тривалою затримкою розрахунку за отриманий відповідачем природний газ. При цьому судом взято до уваги, що виходячи з умов п.1.2. Договору №6015/1920-КП-39 поставлений природний газ використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, що не є бюджетними установами/організаціями.
Загальний розмір неустойки (пені), присуджений до стягнення з відповідача за порушення виконання грошових зобов'язань складає 157194,33грн, що співвідноситься до розміру простроченого зобов'язання (6001796,9грн) строки по розрахунку якого порушені, на рівні 2,62%, що за висновком суду не є надмірним та непропорційним, або таким, що створює непосильний майновий тягар для відповідача, всупереч твердженням останнього.
Існування різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки встановлення державою в особі органів місцевого самоврядування для послуг відповідача економічно необґрунтованих тарифів, не позбавляє останнього можливості в судовому порядку вирішити спір про відшкодування такої різниці.
Згідно зі статтею 19-1 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-ІV оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
На виконання вимог статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», дія якої поширюється на відповідача, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 18.06.2014 № 217 «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» (надалі - Порядок №217) (діючий на час проведення сторонами розрахунків).
Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Отже, в силу частин 4 та 5 статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», Порядок №217 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов'язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку №217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками (пункти 8, 9, 14 Порядку №217).
Отже, положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.
Разом з тим, Порядок №217 не стосується договірних зобов'язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами в Договорі.
Аналіз приписів статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» в сукупності з положеннями Порядку №217, дозволяє дійти висновку, що Порядком №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником. Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації в можливості виконати свої договірні зобов'язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.
Отже, положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору в вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу (пункт 7.2. Договору), а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання в порядку частини 2 статті 625 ЦК України в вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Така правова позиція наведена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19, постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №921/12/19, від 21.02.2018 у справі №910/16072/16.
З урахуванням наведеного вище, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру неустойки (пені), як міри відповідальності відповідача за час прострочення виконання грошового зобов'язання, що не є надмірним та не пропорційним (складає 2,62% від суми грошового зобов'язання, прострочення виконання якого тривало понад 1 рік) або таким, що створює непосильний майновий тягар для відповідача.
Відтак, беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань по оплаті позивачу вартості природного газу, поставленого з жовтня 2019 року по лютий 2020 року, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення пені в сумі 157194,33грн за період з 26.11.2019 по 17.04.2020 підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Позивач, керуючись вимогами частини 2 статті 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача 244951,89грн трьох відсотків річних за період з 26.11.2019 по 25.04.2021 та 611677,83грн інфляційних втрат за період з грудня 2019 року по березень 2021 року, за порушення строків розрахунків за поставлений природний газ за Договором.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що проведений розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним.
У відзиві на позов відповідач просив зменшити розмір трьох відсотків річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, до 10%. При цьому просив врахувати правові висновки Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Право на нарахування та стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат виникає в кредитора на підставі прямої норми закону в разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, незалежно від того чи був передбачений такий захід відповідальності сторонами в договорі. За змістом частини 2 статті 625 ЦК України сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, так само як й інфляційних нарахувань, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові, та відшкодування йому матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати боржником.
Виходячи з правової природи інфляційних втрат, їх розмір не підлягає зменшенню судом у порядку частини 1 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, оскільки наведене позбавить кредитора можливості компенсувати матеріальні втрати від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшов висновку, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності в цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов, можливо зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. При цьому правовий висновок про можливість зменшення законодавчо встановленого розміру відсотків річних на рівні - 3%, як вірно звертає увагу позивач, дана постанова не містить.
Суд не вбачає можливості застосувати правові висновки Верховного Суду наведені в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 до даних спірних правовідносин, оскільки фактичні обставини в межах цієї справи не є подібними до обставин у справі №902/417/18.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат нарахованих відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань по оплаті вартості природного газу, поставленого в період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов'язань по своєчасному розрахунку за природний газ, поставлений в спірному періоді, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі в частині трьох відсотків річних в сумі 244951,89грн та в частині інфляційних втрат у сумі 611677,83грн, відповідно до заявлених періодів.
За приписами частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають установленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).
За статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач доказів належного виконання договірних зобов'язань перед позивачем до суду не надав. Обставини справи щодо обсягу та вартості природного газу, поставленого в межах спірного Договору, дат та сум оплат проведених ним у рахунок оплати отриманого природного газу, не спростовував.
Враховуючи, що відповідач, у порушення статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, за отриманий природний газ своєчасно в повному обсязі не розрахувався, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення пені в сумі 157194,33грн за період з 26.11.2019 по 17.04.2020, трьох відсотків річних в сумі 244951,89грн за період з 26.11.2019 по 25.04.2021 та інфляційних втрат у сумі 611677,83грн за період з грудня 2019 року по березень 2021 року.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Беручи до уваги, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 15207,36грн сплаченого позивачем до Державного бюджету України при подачі позову, мають бути відшкодовані за рахунок відповідача.
Ухвалою суду від 07.06.2021 з Державного бюджету України в порядку п.1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу повернуто надмірно сплачений судовий збір у сумі 105829,64грн.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 165-167, 178, 184, 202, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (вул. Реміснича, буд. 55Б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03357671) про стягнення 1013824,05грн, задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (вул. Реміснича, буд. 55Б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03357671) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 157194,33грн пені, 244951,89грн трьох відсотків річних, 611677,83грн інфляційних втрат та 15207,36грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 26.07.2021.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко