18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
15 липня 2021 року м. Черкаси справа № 925/715/21
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання Л.В.Романенко, у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, 142
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська птахофабрика», Київська область, Баришівський район, с. Морозівка, вул. Садова, буд. 9
про стягнення 33506,65 грн. заборгованості та санкцій за договором,
без виклику та участі представників сторін.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська птахофабрика» про стягнення 33506,65 грн. за Типовим договором розподілу природного газу від 21.08.2020, з яких:
- 29398,83 грн. основного боргу,
- 1574,00 грн. пені,
- 431,70 грн. - 3 % річних,
- 1802,12 грн. інфляційних втрат,
та відшкодування судових витрат.
Короткий опис руху справи:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.06.2021 відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати 06.07.2021 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвала суду про відкриття провадження, направлена на юридичну адресу відповідача, отримана відповідачем 09.06.2021, що підтверджується підписом про отримання поштового повідомлення.
Відповідач відзиву не надав, позовні вимоги не заперечив, у судове засідання свого представника не направляв.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.07.2021 судове засідання відкладено на 15.07.2021.
Сторони належно повідомлені про час та місце проведення засідання, що підтверджено роздруківкою з сайту Укрпошти про вручення ухвали суду.
За результатами розгляду справи судом 15.07.2021 прийнято рішення без його проголошення відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.
Судом з'ясовано та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
21.08.2020 між АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (Позивач, надавач послуг, кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Морозівська птахофабрика» (Відповідач, замовник, боржник) укладено Типовий договір розподілу природного газу, що має ознаки публічного договору, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), розміщений на офіційному веб-сайті НКРЕКП та публікується в межах ліцензованої діяльності Позивача, в газеті «Нова Доба». Відповідачу присвоєно персональний ЕІС-код 56XO0000XOPLV00L (а.с. 15-24).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРМ (п. 1.2 Договору).
У п.1.3 Договору зазначено, що цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Згідно п.3.1 Договору та п.1 гл.5 Розділу VI Кодексу ГРМ, санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюються Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу природного газу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником. За відсутності у Споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб Споживача на відповідний календарний період Споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи. За наявності підтвердженого обсягу природного газу Споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим Договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Приймання-передача обсягу газу, належного Споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від Оператора ГРМ до Споживача відбуваються на межі балансової належності об'єкта Споживача (п. 3.2 Договору).
Підтверджений обсяг природного газу, відповідно до п.4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ - це об'єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) і доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГТС.
За умовами п. 3.3 Договору та п.3 гл.5 розділу VI Кодексу ГРМ, Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об'єм споживання природного газу Споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу.
При цьому Споживач відповідно до п.п.5 п.7.4 Договору зобов'язується не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
Відповідно до п.4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРМ, несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України (п.8.1 Договору).
Відповідно до п.4 гл.5 розд. VІ Кодексу ГРМ, якщо за підсумками місяця фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами), буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об'єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС.
У разі, якщо після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об'єм/обсяг споживання природного газу по об'єкту споживача буде перевищувати об'єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними Оператора ГТС протягом зазначеного періоду), який буде віднесений Оператором ГТС на небаланс Оператора ГРМ, тоді Споживач має компенсувати Оператору ГРМ його вартість, що розраховується за відповідною формулою.
Порядок набуття підтверджених обсягів (номінації) природного газу (лімітів) визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Відповідно до ч.5 гл.1 розд.1 Кодексу ГТС, номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).
Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу XI Кодексу ГТС, замовник послуг транспортування має право подати по точці (точках) входу та точці (точках) виходу місячну номінацію на період не більше одного місяця в розрізі кожної доби. Місячна номінація на наступний газовий місяць приймається оператором газотранспортної системи в період з 15 по 20 число місяця (включно), що йде перед газовим місяцем транспортування. Якщо замовник послуг транспортування надає більше ніж одну місячну номінацію по одній і тій самій точці входу/виходу в строк до 20 числа місяця, що йде перед газовим місяцем транспортування, оператор ГТС розгляне місячну номінацію, яка була одержана останньою. Оператор газотранспортної системи повинен повідомити замовника послуг транспортування про підтвердження або відхилення місячної номінації у строк до 25 числа (включно) місяця, що йде перед газовим місяцем транспортування.
По об'єктах споживачів, що не є побутовими, споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється рівномірно, виходячи з добового підтвердженого обсягу природного газу. При цьому місячний обсяг їх споживання не повинен перевищувати місячний підтверджений обсяг природного газу. Власне газоспоживання має контролюватися Споживачем (відповідачем). З метою недопущення перевищення добового/місячного підтвердженого обсягу природного газу Споживач має самостійно і завчасно обмежити (припинити) споживання газу. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні санкції та заходи з боку Оператора ГТС/ГРМ (його постачальника), передбачені умовами договору, у тому числі примусове обмеження (припинення) подачі газу в установленому законодавством порядку.
Як підтверджено Актами наданих послуг з розподілу природного газу за період з серпня по грудень 2020 року, січень 2021 року та не заперечується самим Відповідачем, Відповідач по розподільних мережах прийняв від Позивача 49,998 м3 природного газу.
Обсяг 49,998 м3 спожитого природного газу за період з серпня по грудень 2020 року, січень 2021 року - не був врегульований Позивачем із жодним постачальником, та був віднесений Оператором ГТС на неврегульовані обсяги небалансу ПАТ «Черкасигаз» (Оператор ГРМ).
У відповідності до положень п.4 гл.5 розд. VІ Кодексу ГРМ, Відповідач зобов'язаний компенсувати Позивачу вартість спожитого газу, який віднесений на небаланс Оператора ГРМ та має бути компенсований споживачем і розраховується за формулою:
В = (Уф - Уп) х Ц х К, де
де -В - вартість природного газу, який компенсується Оператору ГРМ;
Уф - об'єм (обсяг) природного газу, фактично спожитий за відповідний розрахунковий період = 49,998 м3;
Уп- об'єм (обсяг) природного газу, фактично поставлений споживачу його постачальником (постачальниками) за відповідний розрахунковий період за даними Оператора ГТС = 0,00 тис.м3;
Ц - ціна закупівлі природного газу Оператором ГРМ для покриття втрат і виробничо-технологічних витрат газу в ГРМ з серпня по грудень 2020 року - 4799,81 грн. за тис. м3, за січень 2021 - 5399,78 грн. за тис. м3;
К - коефіцієнт компенсації, який визначається на рівні 2.
Якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок відсутності у споживача підтвердженого обсягу природного газу на розрахунковий період, або внаслідок відмови в доступі до об'єкта споживача для здійснення Оператором ГРМ припинення розподілу природного газу, або внаслідок невиконання споживачем письмової вимоги Оператора ГРМ самостійно припинити (обмежити) споживання природного газу, коефіцієнт компенсації має становити 2.
За твердженням позивача, вартість природного газу за період з серпня по грудень 2020 року, січень 2021 року, який Відповідач зобов'язаний компенсувати Позивачу, становить 29398,83 грн. (з ПДВ), що підтверджується актами приймання - передачі послуг з розподільного газу та рахунками на оплату:
№25791 від 30 вересня 2020 року;
№27192 від 15 жовтня 2020року;
№28813 від 31 жовтня 2020 року;
№32471 від 30 листопада 2020 року;
№33885 від 10 грудня 2020 року;
№5834 від 22 лютого 2021 року (а.с. 36-40, 48).
Позивач щомісячно направляв відповідачу актами приймання - передачі послуг з розподільного газу та рахунками на оплату послуг.
Відповідач акти приймання - передачі послуг з розподільного газу не підписав та оплату за ними не здійснив.
Позивач повторно направив відповідачу акти приймання - передачі послуг з розподільного газу та рахунками на оплату за серпень - грудень 2020 року поштовим відправленням, яке згідно повідомлення про вручення №1970202435770 вручено Відповідачу 29.01.2021 (а.с. 42-43).
Повторне направлення рахунку на оплату за січень 2021, разом з Актом та вимогою про оплату заборгованості №105 від 17.03.2021 здійснено позивачем поштовим відправленням, яке згідно повідомлення про вручення №1970202526970 вручено відповідачу 20.03.2021 (а.с. 50-51).
Відповідач відповіді на вимогу не надав, коштів не сплатив.
21 січня 2021 Додатковою угодою №1 до договору розподілу природного газу №б/н від 21.08.2021 Договір розірвано за згодою сторін (а.с. 52).
Таким чином, борг Відповідача за спожитий серпні - грудні 2020 року та січні 2021 року природний газ на момент звернення з позовом склав 29398,83 грн.
Відповідно до приписів статей 174, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань). Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач стверджує, що строк проведення оплати наданої послуги розподіл та балансування природного газу за серпень - грудень 2020 року та січень 2021 року для Відповідача є таким, що настав.
Обов'язок Відповідача щодо сплати боргу виконаний не в повному обсязі, заборгованість продовжує існувати на момент подання цієї позовної заяви до суду, що і стало підставою звернення Позивача до суду за захистом своїх порушених прав та примусового стягнення боргу.
Відповідач відзиву не надав, позовні вимоги не заперечив.
Інших доказів сторонами не подано.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання на ринку послуг транспортування газу та енергозабезпечення через приєднані мережі енергоносіїв (позивач) та виробництва теплової енергії для забезпечення кінцевих споживачів (відповідач).
Згідно запису у відкритому реєстрі з Інтернет-сайту Позивач є суб'єктом природної монополії та включений до відповідного Реєстру осіб, що здійснюють господарську діяльність у сфері енергетики станом на 01.10.2018 - на території Черкаської області (крім міста Умань, Уманського району, Христинівського та Маньківського районів) - з видом діяльності «розподіл природного газу».
Ліцензія на постачання природного газу споживачам у позивача відсутня.
Договори на постачання природного газу в лютому 2018 позивач з кінцевими промисловими споживачами не укладав.
Діяльність позивача регламентована нормативними документами:
Конституцією України;
Цивільним та Господарським кодексами України;
ЗУ «Про ринок природного газу»;
ЗУ «Про трубопровідний транспорт»;
ЗУ «Про природні монополії»;
ЗУ «Про нафту і газ»;
ЗУ «Про енергозбереження»;
ЗУ «Про угоди про розподіл продукції»;
ЗУ «Про захист економічної конкуренції»;
ЗУ «Про газ (метан) вугільних родовищ»;
ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»;
Правила постачання природного газу;
Кодекс газорозподільних систем, Кодекс газотранспортної системи - затверджені Постановами Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №№2493 та 2494.
та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Сторони за договором (Позивач та відповідач) є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання на ринку послуг в Україні, що підтверджено витягами з ЄДРПОУ. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 Цивільного кодексу України.
Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки природного газу - як різновид товару - на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.
За правовою природою договір розподілу природного газу від 21.08.2021 б/н (а.с. 15-24) є змішаним договором з елементами послуги та постачання та відповідає вимогам ст.ст. 901, 902 ЦК України, якою передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За вимогам ст. 264 ГК України передбачено, що за договором поставки постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар (енергоносії) приєднаними мережами у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов'язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До основного договору сторонами підписано додаткову угоду №1 (а.с. 52).
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір постачання природного газу від 21.08.2021 б/н та додаткова угода №1 до Договору не заперечені сторонами, не визнані судом недійсними. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).
Згідно п. 6.1 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач здійснив розподіл та доставку природного газу до межі балансової належності об'єкту позивача, а Відповідач прийняв послугу з транспортування природного газу в об'ємі 49,998 тис м3 на загальну суму 29398,83 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
від 31.08.2020 - 8,333 тис м3 на суму 4 799,81 грн. (з ПДВ);
від 30.09.2020 - 8,3333 тис м3 на суму 4799,81 грн. (з ПДВ);
від 30.09.2020 - 8,3333 тис м3 на суму 4799,81 грн. (з ПДВ);
від 31.10.2020 - 8,3333 тис м3 на суму 4799,81 грн. (з ПДВ);
від 30.11.2020 - 8,3333 тис м3 на суму 4799,81 грн. (з ПДВ);
від 31.12.2020 - 8,3333 тис м3 на суму 4799,81 грн. (з ПДВ);
від 31.01.2021 - 8,3333 тис м3 на суму 5399,78 грн. (з ПДВ) (а.с. 31-35, 47) - з підписами позивача та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості отриманих послуг з розподілу енергоносіїв (як різновиду товарної продукції) - не заявлено.
Суд вважає, що строк для оплати вартості за поставлений та спожитий відповідачем природний газ вже настав.
Суд враховує відсутність претензій Відповідача стосовно неналежної поставки, недопоставки газу чи іншого невиконання умов спірного договору. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 10 Розділу «II. Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими» Правил газопостачання, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Доказів проведення - протягом судового засідання - оплат вже спожитого за спірний період газу - відповідач суду не надав.
Суд вважає доведеними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 29398,83 грн. заборгованості за отримані та спожиті послуги з розподілу газу за період серпень - грудень 2020 року, січня 2021 року - з відповідача, які підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно п. 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Договорі про забезпечення виконання зобов'язання у виді пені укладено в письмовому виді - приписи ст.ст. 546, 549 ЦК України.
Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за договором.
На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу:
1574,00 грн. пені,
431,70 грн. - 3 % річних,
1802,12 грн. інфляційних втрат за користування чужими грошовими коштами за період прострочення з урахуванням періодів прострочення та фактичної оплати за розрахунковий період, які просить стягнути з відповідача.
Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон».
Суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення 1574,00 грн. пені, 431,70 грн. - 3 % річних,1802,12 грн. інфляційних втрат з відповідача, які підлягають до задоволення.
Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до приписів ст.ст. 15, 16 ЦК України.
Стосовно територіальної підсудності спору за вибором позивача: за умовами договору місце виконання зобов'язання та передачі про транспортованого газу - зерносушарка відповідача у с. Піщане Золотоніського району Черкаської області - приписи п.5 ст. 29 ГПК України.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідач не спростував доводи позивача та не подав доказів належного виконання умов договору. Відповідач не надав суду і свого контррозрахунку вимог. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом. Суд зазначає, що проведення оплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін: (рішення «Серявін проти України» №4909/04 від 10.02.2010, рішення «Трофімчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» №4994/04 від 09.09.2011).
Питання стягнення адвокатських витрат судом не розглядається.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 2270,00 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська птахофабрика», Київська область, Баришівський район, с. Морозівка, вул. Садова, буд. 9, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33889787, номер рахунку в банку невідомий
на користь позивача: акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, 142, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03361402, номер рахунку в банку невідомий
- 29398,83 грн. основного боргу,
- 1574,00 грн. пені,
- 431,70 грн. - 3 % річних,
- 1802,12 грн. інфляційних втрат,
- 2270,00 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення, або через господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 21.07.2021.
Суддя Г.М. Скиба