18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
28 травня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1494/20
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М. за участі представників сторін: позивача - не з'явились, відповідача - Коваленко В.Ю. - за самопредставництвом, Суховарова О.І. - за самопредставництвом, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Акант+К” до дочірнього підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” в особі голови комісії з припинення про визнання грошових вимог кредитора та включення їх до реєстру вимог кредиторів,
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Акант+К” звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до дочірнього підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” в особі голови комісії з припинення (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Акант+К”, як кредитора дочірнього підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” у розмірі 485351 грн. 40 коп. боргу, 67541 грн. 01 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 4204 грн. судових витрат;
- грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Акант+К” включити до реєстру вимог кредиторів.
Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України не розглянув, не визнав, кредиторські вимоги позивача та не включив дані вимоги до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалами господарського суду Черкаської області від 27.11.2020 року, від 21.01.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1494/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке в подальшому відкладено на 10.02.2021 року.
Позивач в особі свого представника подав суду 09.02.021 року заяву (вх. № 2153/21 а.с. 40-42), в якій заявив про збільшення позовних вимог та просив визнати грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Акант+К”, як кредитора дочірнього підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” у розмірі 485351 грн. 40 коп. боргу, 67541 грн. 01 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 11050 грн. 3% річних, 16678 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 4204 грн. судових витрат, які просив включити до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою суду від 10.02.2021 року заяву позивача про збільшення грошових вимог кредитора та включення їх до реєстру вимог кредиторів (вх. № 2153/21 від 09.02.2021 року) прийнято до провадження, підготовче засідання відкладено на 26.02.2021 року.
24.02.2021 року представник позивача подав суду заяву (вх. № 3100/21 а.с. 53-73), в якій просив долучити до матеріали справи додаткові докази в обґрунтування позовних вимог.
Ухвалою суду від 26.02.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2021 року (з урахуванням ухвали суду від 15.04.2021 року).
Відповідач в особі свого представника 10.03.2021 року подав відзив на позов (вх. № 4071/21 а.с. 80-83), в якому підтвердив наявність несплаченої заборгованості за рішенням господарського суду Черкаської області від 15.05.2018 року у справі № 925/214/13-г, заперечував проти позову в частині обґрунтованості вимог щодо визнання процентів за користування чужими грошовими коштами у заявленій сумі.
Представники відповідача в судовому засіданні 28.05.2021 року визнали частково позовні вимоги, заперечили проти задоволення позовних вимог в частині визнання процентів за користування грошовими коштами, у задоволенні яких просили відмовити.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, подав суду 26.02.2021 року клопотання (вх. № 3262/21 а.с. 75), в якому підтримав позовні вимоги та просив розгляд справи проводити без участі їх представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши заяви сторін по суті справи і з процесуальних питань, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 року у справі № 925/214/13-г позовні вимоги заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено повністю, визнано недійсним з моменту вчинення договір купівлі - продажу незавершеного будівництва від 21.09.2007 року, укладений між підприємством Черкаської виправної колонії № 62 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К"; зобов'язано державне підприємство "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 62)" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" грошові кошти в сумі 1471 544 грн., зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" повернути державному підприємству "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 62)" незавершене будівництво літ. №15, що розміщується в м. Черкаси по вул. Промисловій, 15; стягнено судові витрати.
13.06.2014 року на виконання рішення від 24.03.2014 року видано відповідні накази.
Ухвалою суду від 15.05.2015 року змінено спосіб та порядок виконання рішення суду від 24.03.2014 року у справі № 925/214/13-г, стягнено з державного підприємства "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" грошові кошти в сумі 1 471 544 грн., 15.05.2015 року на виконання ухвали суду від 15.05.2021 року видано відповідний наказ.
Ухвалою суду від 27.08.2015 року розстрочено виконання рішення суду у справі № 925/214/13-г щодо стягнення з ДП "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 62)" на користь ТОВ "Фірма Акант+К" коштів в сумі 1 471 544 грн. 00 коп. на строк 55 місяців (на пропорційно-рівні щомісячні платежі) із обов'язковим щомісячним платежем (не пізніше останнього робочого дня кожного місяця) коштів в сумі 26 755 грн. 35 коп.
Ухвалою суду від 05.11.2015 року замінено відповідача у справі № 925/214/13-г товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К", який є одночасно стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 47648142 з виконання наказу господарського суду Черкаської області від 15.05.2015 року та ухвали суду від 27.08.2015 року, на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Акант+К".
14.04.2020 року старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № ВП № 61810263 з виконання наказу від 15.05.2015 року у справі № 925/214/13-г (а.с. 25).
Позивач на виконання рішення суду від 24.03.2014 року повернув відповідачу незавершене будівництво літ. №15, що розміщується в м. Черкаси по вул. Промисловій, 15, однак відповідач в порушення зобов'язань встановлених ухвалою суду від 27.08.2015 року, якою розстрочено виконання рішення суду від 24.03.2014 року, щодо щомісячної сплати боргу у розмірі 26755 грн. 35 коп. заборгованість у встановлені строки не сплатив.
За розрахунками позивача, станом на 16.11.2020 року, сума невиконаних зобов'язань відповідача становить 485351 грн.
У зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань встановлених ухвалою суду від 27.08.2015 року, якою розстрочено виконання рішення суду від 24.03.2014 року позивач також нарахував до стягнення на підставі ст. 536 ЦК України 67541 грн. 01 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 88) вбачається, що відповідач - дочірнє підприємство “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” значиться з 18.09.2020 року у стані припинення за рішенням засновників щодо припинення юридичної особи, Селюжицький А.Г. - керівник, Суховаров М.А.- голова комісії з припинення; строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - до 18.11.2020 року.
28.10.2020 року позивач надіслав відповідачу заяву про визнання кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів вих. № 187/10-20 від 26.10.2020 року, в якій просив визнати їх вимоги у наступному розмірі: 485351 грн. 40 коп. боргу, 67541 грн. 01 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, в порядку ст. 105 ЦК України (а.с. 18-20, докази направлення а.с. 23).
На день звернення позивача з позовом до суду відповідач в особі ліквідатора відповідного рішення щодо вказаної вимоги не прийняв, тому вважає такі дії комісії з припинення відповідача як ухилення від розгляду вимог кредитора, що стало підставою для звернення з позовом до суду з вимогою про включення кредиторських вимог дочірнього підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” в сумі 485351 грн. 40 коп. боргу, 67541 грн. 01 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами до проміжного ліквідаційного балансу.
Крім того, позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань щодо сплати основного боргу у розмірі 485351 грн. збільшив позовні вимог та нарахував на підставі ст. 625 ЦК України за період з 30.04.2020 року по 01.02.2021 року 11050 грн. 3% річних, за період з травня 2020 року по січень 2021 року 16678 грн. 87 коп. інфляційних втрат, які також просив включити до реєстру вимог кредиторів.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із рішення господарського суду Черкаської області суду від 24.03.2014 року у справі № 925/214/13-г, яке набрало законної сили та ухвали суду від 27.08.2015 року, якою розстрочено виконання вищевказаного рішення суду та відповідно включення кредиторських вимог позивача на вказану суму до проміжного ліквідаційного балансу відповідача дочірнього підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” у зв'язку із припиненням його діяльності за рішенням засновників шляхом ліквідації.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У справі, яка розглядається, спір виник у зв'язку з невиконанням рішення господарського суду Черкаської області суду від 24.03.2014 року у справі № 925/214/13-г, яке набрало законної сили та ухвали суду від 27.08.2015 року про повернення відповідачем грошових коштів в сумі 485351 грн. 40 коп., які на дату звернення до суду з позовом відповідачем не повернені у вказаному розмірі.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26.03.2019 року у справі № 910/13862/15).
З огляду на зазначене суд, встановивши, що рішенням суду у зв'язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 21.09.2007 року з відповідача на користь позивача стягнуто грошову суму у розмірі 1471 544 грн., з якої 485351 грн. 40 коп. відповідачем не сплачено на користь позивача на виконання ухвали суду від 27.08.2015 року, відповідно вимога позивача про включення суми боргу є обґрунтованою та підлягає включенню до проміжного ліквідаційного балансу.
Оскільки зобов'язання відповідача зводиться до сплати грошей, а отже є грошовим зобов'язанням, суд приходить до висновку щодо наявності між сторонами грошового зобов'язання, яке відповідач належним чином не виконував, що є підставою для стягнення на користь позивача і 3 % річних та інфляційних втрат від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання
Вимога позивача про стягнення спірної суми 3% річних нарахованих за період з 30.04.2020 року по 01.02.2021 року в сумі 11050 грн. та інфляційних втрат нарахованих за період з травня 2020 року по січень 2021 року в сумі 16678 грн. відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України, їх розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно, тому вказані вимоги підлягають включенню до проміжного ліквідаційного балансу.
Щодо вимоги позивача про включення до проміжного ліквідаційного балансу процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України нарахованих за період з 01.01.2019 року по 31.10.2020 року з урахуванням здійснених відповідачем проплат, що становить 67541 грн. 01 коп. заявлених на підставі ст. 536 ЦК України суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Розділом 6 постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз'яснено господарським судам питання, пов'язані із співвідношенням процентів річних і процентів за користування чужими коштами. Відповідно до п.п. 6.1.-6.3 розділу 6 цієї постанови, проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
У даному випадку ні законом, ні договором купівлі-продажу незавершеного будівництва від 21.09.2007 року не встановлений розмір процентів, які продавець має сплатити покупцю у разі повернення виконаного за недійсним договором від 21.09.2007 року.
Оскільки у Договорі сторони не передбачили розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), а заявлені позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 11050 грн. визнано судом обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до проміжного ліквідаційного балансу, суд відмовляє у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 67541 грн. 01 коп.
Із викладених обставин справи можливо прослідкувати зв'язок протиправної поведінки відповідача щодо невиконання своєчасно своїх зобов'язань встановлених рішенням господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 року у справі № 925/214/13-г, з урахуванням ухвали суду від 27.08.2015 року у розмірі 485351 грн. 40 коп. боргу, відповідно і нараховані позивачем 3% річних та інфляційні нарахування позивачем доведено і підтверджено належними і допустимими доказами, відповідачем - частково визнано.
Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Статтею 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Згідно з ч. 3 ст. 60 ГК України) ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.
Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;
2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства, суд вбачає, що позивач в межах встановленого відповідачем, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, строку - до 18.11.2020 року заявив свої кредиторські вимоги до дочірнього підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” у розмірі 552892 грн. 41 коп., направивши відповідну заяву на його юридичну адресу, яка була отримана ним та не була розглянута останнім.
Таким чином, відповідач, прийнявши рішення про ліквідацію та встановивши строк для заявлення кредиторами своїх вимог, порушує права позивача шляхом ухилення від розгляду його кредиторських вимог згідно заяви про визнання вимог кредитора №187/10-20 від 26.10.2020 року, за захистом якого позивач звернутися до суду з позовом до відповідача в порядку ч. 3 ст. 112 ЦК України.
Враховуючи викладені обставини справи і наведені норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд надає перевагу доводам відповідача в частині невизнання 67541 грн. 01 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами наведеним у відзиві на позовну заяву та відмовляє у цій частині, також вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання дочірнього підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Акант+К” у розмірі 485351 грн. 40 коп. боргу, 11050 грн. 3% річних, 16678 грн. 87 коп. інфляційних втрат та включення зазначених вимог до проміжного ліквідаційного балансу.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладених обставин справи та вимог законодавства суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і з зазначених вище підстав задовольняє частково.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 4204 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати дочірнє підприємство “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Акант+К” до у розмірі 485351 грн. 40 коп. боргу, 11050 грн. 3% річних, 16678 грн. 87 коп. інфляційних втрат та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.
У задоволенні позову про визнання кредиторських вимог у розмірі 67541 грн. 01 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами - відмовити.
Стягнути з дочірнього підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)”, ідентифікаційний код юридичної особи 08681057, місцезнаходження: 18013, м. Черкаси, вул. Сурікова, буд. 30 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Акант+К”, ідентифікаційний код юридичної особи 39112783, місцезнаходження: 18008, м. Черкаси, вул. Хоменка, буд. 15 - 4204 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 23.07.2021 року.
Суддя В.М. Грачов