29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"26" липня 2021 р. Справа № 924/725/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Хмельницького національного університету
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест"
про - визнання недійсною додаткової угоди №1 від 25.01.2021 до договору №12 від 24.12.2020;
- визнання недійсною додаткової угоди №2 від 26.01.2021 до договору №12 від 24.12.2020;
- визнання недійсною додаткової угоди №3 від 28.01.2021 до договору №12 від 24.12.2020;
- визнання недійсною додаткової угоди №4 від 01.02.2021 до договору №12 від 24.12.2020;
- визнання недійсною додаткової угоди №5 від 03.02.2021 до договору №12 від 24.12.2020;
- визнання недійсною додаткової угоди №6 від 05.02.2021 до договору №12 від 24.12.2020.
19.07.2021р. на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Хмельницького національного університету до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" про визнання недійсними додаткових угод №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 28.01.2021, №4 від 01.02.2021, №5 від 03.02.2021, №6 від 05.02.2021 до договору №12 від 24.12.2020, укладених між Хмельницьким національним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.
Розглянувши подану позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд зазначає наступне.
За правилами господарського процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статтям 162, 164 ГПК України, а також вимогам статті 172 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. Закону України "Про судовий збір").
З позовної заяви вбачається, що остання містить 6 вимог немайнового характеру. Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення №2139 від 14.07.2021 про сплату 2270,00 грн. - за одну вимогу немайнового характеру.
Проте, позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме за інші п'ять позовних вимог немайнового характеру в сумі 11350,00 грн. (2270,00 грн. * 5).
Натомість, Хмельницьким національним університетом до позовної заяви додано клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття судом рішення у справі.
В обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору позивач зазначає, що Хмельницький національний університет є бюджетною установою, видатки на сплату судового збору на даний час обмежені, сума судового збору яку необхідно одноразово сплатити для університету є великою.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним. При вирішенні питання щодо відстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони потрібно керуватися прямо визначеним законом вичерпним переліком осіб, яким може бути відстрочено сплату судового збору та підстави вчинення таких дій.
Оскільки, посилання позивача на неможливість сплатити судовий збір не є підставою відстрочення сплати судового збору в розумінні статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд відмовляє в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Разом з цим враховується, що позивачем не додано доказів в підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору, а також того, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (як це зазначено в позовній заяві).
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 922/484/20.
Одночасно суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру. На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб". Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду. Попри те, що остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції належить Суду, він не повинен підміняти оцінку, зроблену національними органами, будь-якою іншою оцінкою того, що має бути найкращою стратегією у цій сфері. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (див. рішення Суду у справі Наталія Михайленко проти України, no. 49069/11, від 30.05.2013).
Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб. (див. рішення Суду у справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України, no. 20347/03, від 12.03.2009).
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції... не означає й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в заявленому позивачем клопотанні (вх.05-08/1665/21 від 19.07.2021) про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачем ухвали.
З наведеного, суд вважає за належне залишити позовну заяву Хмельницького національного університету до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" про визнання недійсними додаткових угод №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 28.01.2021, №4 від 01.02.2021, №5 від 03.02.2021, №6 від 05.02.2021 до договору №12 від 24.12.2020, укладених між Хмельницьким національним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест", без руху, надавши позивачу строк у сім днів для усунення зазначених недоліків, зокрема, для оплати позовної заяви судовим збором у розмірі 11350,00 грн.
У разі неусунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною та буде повернута особі, що звернулась із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 162, 164, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву Хмельницького національного університету до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" про визнання недійсними додаткових угод №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 28.01.2021, №4 від 01.02.2021, №5 від 03.02.2021, №6 від 05.02.2021 до договору №12 від 24.12.2020, укладених між Хмельницьким національним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест", залишити без руху надавши заявнику строк у 7 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків виявлених у позовній заяві з доданими документами.
Повідомити учасників судового процесу про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (26.07.2021) та оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Яроцький
Віддруковано 2 примірники:
1 - до справи,
2 - заявнику - 29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 11 (рекм. з повідомл.)