Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1992/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування", м.Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м.Харків
про стягнення 10000,00 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - ТОВ "Страхова компанія "Віді-Страхування" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Міжнародна страхова компанія" про стягнення 10000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1992/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що ухвала суду отримана сторонами, що підтверджується поштовими повідомленнями. Однак, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав, відзив на позов не надав.
Частиною 4 статті 13 ГПК України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14.11.2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “ВІДІ- СТРАХУВАННЯ” (позивач) та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №АС-07/07/2-013719 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом “Тоуotа” д/н НОМЕР_1 .
20.07.2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля “Тоуоtа” д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля “СhrysІег” д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
08.09.2020 року постановою Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_2 було визнано винним у спричиненні ДТП, вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Таким чином, ОСОБА_2 є винним у спричиненні пошкоджень автомобілю “Тоуоtа” д/н НОМЕР_1 .
18.08.2020 року до ТДВ “СК “ВІДІ-СТРАХУВАННЯ” з Заявою про виплату страхового відшкодування вх.№15/04/9.01/2362.20 звернувся ОСОБА_1 , у зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.
20.08.2020 року ТДВ “СК “ВІДІ-СТРАХУВАННЯ” на підставі Страхового акту №6822 від 19.08.2020 року, керуючись Рахунком №ВДиС-0035795 від 23.07.2020 року, Актом виконаних робіт №ВДиСА-044553 від 23.07.2020 року, квитанцією №50548462 від 23.07.2020 року та враховуючи дані звіту про оцінку КТЗ № 01-24/07 від 24.07.2020 року, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 22686,17грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3498 від 20.08.2020 року.
У зв'язку з вищевикладеним, маючи намір вирішити дане питання у досудовому порядку та керуючись положеннями ст.993 ЦКУ, ст.27 Закону України «Про страхування», Позивач звернувся до Відповідача із Заявою про страхове відшкодування (вих.№15/04/8.04/314-20 від 23.09.2020 року), яку Відповідач отримав 30.09.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0319408297547.
ТДВ «Міжнародна страхова компанія» визнала вищевказану ДТП страховим випадком та визначила страхове відшкодування у розмірі 20086,17 грн., з вирахуванням безумовної франшизи передбаченої полісом № АО/2619144 у розмірі 2600,00 грн.
В період часу з 04.03.2021 по 12.03.2021 року від ТДВ «Міжнародна страхова компанія» на рахунок Позивача надійшла сума в загальному розмірі 10086,17 грн., проте дана сума не покриває в повному обсязі завдані збитки.
На час подання позову від відповідача так і не надходило на рахунок позивача залишку грошових коштів у розмірі 10000,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач є страховиком постраждалого у ДТП, а відповідач - винного у ДТП.
Згідно з умовами договору страхування позивач сплатив Страхувальнику - потерпілому у ДТП суму страхового відшкодування в розмірі 22686,17 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до ст.25 Закону України «Про страхування» на підставі Звіту про результати огляду місця ДТП (заяви Страхувальника про настання страхового випадку), страхового акту. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням (а.с.43).
Цивільно-правова відповідальність винного у ДТП на час ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом (а.с.41) з франшизою у розмірі 2600,00грн.
Відповідно до ч.ч.16,17 ст.9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування»).
Згідно з ч.2 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України «Про страхування».
У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок з відшкодування шкоди не виконала.
Згідно зі ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом п.1 ч.2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Отже, відносини між сторонами у цій справі регулюються правилами ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування». Позивач як страховик потерпілої особи виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов'язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди, в порядку суброгації.
Відносини між громадянином винним у ДТП та його страховиком - відповідачем регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Законом №1961-IV.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що відповідач не повністю виплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі ліміту відповідальності, зазначеному у страховому полісі.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, у справі, яка розглядається, правильним є висновок, що до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги до страховика винної у ДТП особи в розмірі ліміту відповідальності, зазначеному у страховому полісі, а до відповідача після такої виплати перейде право вимоги до ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в межах ліміту відповідальності страховика. До суду не надано доказів, що заявлена позивачем сума перевищує зазначений ліміт.
Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 10000,00 грн. (22686,17 грн. страхового відшкодування, сплаченого позивачем - 2600,00 грн. франшизи - 10086,17 грн. страхового відшкодування, сплаченого відповідачем добровільно).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем визнані у переписці з позивачем (а.с.47), проте доказів повної оплати до суду не надано, отже підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236, 238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (адреса: 61001, м.Харків, проспект Гагаріна, будинок 41/2, корпус 8; код ЄДРПОУ 31236795) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" (адреса: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Софіівська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, буд.56; п/р НОМЕР_3 в АТ “Ощадбанк” філія - Головне управління по м.Києву та Київській області, МФО 322669; код ЄДРПОУ 35429675) суму страхового відшкодування в розмірі 10000,00 грн. та 2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "26" липня 2021 р.
Суддя К.В. Аріт