Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"19" липня 2021 р. м. Рівне
Справа № 918/487/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Приватного підприємства Будівельної компанії "Престиж Буд Стиль"
до Приватного підприємства "ІБК Дедал"
про стягнення заборгованості в сумі 14 313 грн 15 коп.,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача - Лапка І.С., ордер серія АО № 1034260 від 09.07.2021 р. ;
від відповідача - не з'явився.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер MAP626XI112112625.
У судовому засіданні 19 липня 2021 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У червні 2021 року Приватне підприємство Будівельна компанія "Престиж Буд Стиль" (далі - Будівельна компанія, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ІБК Дедал" (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 14 313 грн 15 коп., з яких: 10 481 грн 20 коп. - основний борг, 1 242 грн 30 коп. - три відсотки річних та 2 589 грн 65 коп. - інфляційні збитки.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення оплати за отриманий згідно видаткової накладної від 18 червня 2018 року № РН-0000054 товар, у зв'язку із чим у Підприємства утворилась заборгованість у сумі 10 481 грн 20 коп., та відповідно позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нараховано 3% річні в сумі 1 242 грн 30 коп.: за період з 19.06.2018 р. по 16.07.2020 р. на суму заборгованості 15 481 грн 20 коп., за період з 16.07.2020 р. по 01.06.2021 р. на суму заборгованості 10 481 грн 20 коп., та інфляційні втрати в сумі 2 589 грн 65 коп.: за період з 01.07.2018 р. по 01.07.2020 р. на суму заборгованості 15 481 грн 00 коп., за період з 01.08.2020 р. по 01.06.2021 р. на суму заборгованості 10 481 грн 00 коп.
Ухвалою суду від 22 червня 2021 року позовну заяву Будівельної компанії від 02.06.2021 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено 19 липня 2021 року.
12 липня 2021 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява від 9 липня 2021 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з додатками (а.с. 44-45).
Ухвалою суду від 12 липня 2021 року заяву представника Будівельної компанії від 9 липня 2021 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
До початку судового засідання, 19 липня 2021 року, від представника позивача на електронну адресу суду надійшла видаткова накладна від 18 червня 2018 року № РН-0000054 та докази часткової оплати боргу (а.с. 49-50).
У судовому засіданні 19 липня 2021 року представник Будівельної компанії підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання 19 липня 2021 року не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301311517423 (а.с. 42).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 19.07.2021 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останнього.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Будівельної компанії, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Відповідно до видаткової накладної від 18 червня 2018 року № РН-0000054 (а.с. 50) Приватним підприємством Будівельної компанії "Престиж Буд Стиль" передано Приватному підприємству "ІБК Дедал" товар на суму 15 481 грн 20 коп., а саме:
- блок 60*240*590 (160 шт.) в кількості 530,000 вартістю 6 757 грн 50 коп.;
- арматура 12 мм, кл.А-400С/500С; 12м. в кількості 0,206 вартістю 3 471 грн 10 коп.;
- труба 57*3 міра в кількості 0,131 вартістю 2 672 грн 40 коп.
Зазначена видаткова накладна підписана зі сторони постачальника та одержувача, а підписи скріплені печатками цих юридичних осіб.
Судом встановлено, що відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково на суму 5 000 грн 00 коп. (а.с. 49).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою від 25.06.2020 р. № 106-1/20-1 про сплату заборгованості (а.с. 12-13, докази надіслання - а.с. 14).
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою від 03.03.2021 р. № 31-1/21-1 про сплату заборгованості (а.с. 15-18, докази надіслання - а.с. 19).
Як підтверджується матеріалами справи, вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, заборгованість відповідача на час подання позовної заяви до суду складає 10 481 грн 20 коп.
Враховуючи, що відповідач не оплатив поставлений товар в сумі 10 481 грн 20 коп., позивач звернувся з даним позовом до суду.
Зі змісту приписів ст. 11 ЦК України, вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договорів та інші правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, з урахуванням ч. 2 ст. 205 ЦК України, договір може вважатися здійсненим за умови вчинення сторонами таких дій, що засвідчують їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
В спірному випадку між сторонами виникли правовідносини на підставі видаткової накладної від 18 червня 2018 року № РН-0000054, копія якої долучена до матеріалів справи.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 рахунок та видаткова накладна до нього є первинними документами, які містять відомості про господарські операції.
Таким чином, зазначена вище видаткова накладна від 18 червня 2018 року № РН-0000054, є юридичним документом, яка свідчать про передачу позивачем по справі товару та одночасно виникнення у відповідача зобов'язання про здійснення плати за отриманий товар.
Оскільки видаткова накладна від 18 червня 2018 року № РН-0000054 містить найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було здійснено поставку товару за видатковою накладною від 18 червня 2018 року № РН-0000054 загальною вартістю 15 841 грн 20 коп.
Як встановлено судом, між сторонами договір як єдиний письмовий документ не укладався.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і далі в редакції, чинній станом на дату видаткових накладних) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.
Згідно п. 2.5. зазначеного положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.
Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Із доданої до матеріалів справи видаткової накладної (копії) слідує, що остання містить відтиск печатки відповідача та підпис (без зазначення посади та прізвища).
У той же час, у постанові від 20.12.2018 р. у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.
Відтак, враховуючи наявність відтиску печатки Підприємства на видатковій накладній від 18 червня 2018 року № РН-0000054 та відсутність доказів щодо вибуття такої печатки з володіння відповідача, суд дійшов висновку що така видаткова накладна є належним доказом у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару за договором купівлі-продажу (поставки), відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
Отже, в силу ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.
З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого за видатковою накладною від 18 червня 2018 року № РН-0000054, суд прийшов до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Таким чином, обов'язок відповідача по оплаті товару виник після прийняття ним товару та підписання видаткової накладної, однак докази здійснення відповідачем оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.
Крім того, як було встановлено судом вище, позивач звертався до відповідача з вимогами оплатити поставлений товар, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості переданого позивачем товару за видатковою накладною від 18 червня 2018 року № РН-0000054 - 18 червня 2018 року включно. Відтак, з 19 червня 2018 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даною накладною.
В той час відповідач не здійснив відповідних розрахунків за переданий товар у встановлений законом строк.
Як було встановлено судом вище, відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково на суму 5 000 грн 00 коп.
Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення по оплаті переданого позивачем товару на загальну суму 10 481 грн 20 коп.
Відповідач не надав суду доказів оплати поставленого позивачем товару згідно видаткової накладної від 18 червня 2018 року № РН-0000054 на суму 10 481 грн 20 коп.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10 481 грн 20 коп. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, у визначений законом строк оплату вартості переданого товару не здійснив, а отже за приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості переданого товару на підставі 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних в сумі 1 242 грн 30 коп.: за період з 19.06.2018 р. по 16.07.2020 р. на суму заборгованості 15 481 грн 20 коп., за період з 16.07.2020 р. по 01.06.2021 р. на суму заборгованості 10 481 грн 20 коп., та інфляційні втрати в сумі 2 589 грн 65 коп.: за період з 01.07.2018 р. по 01.07.2020 р. на суму заборгованості 15 481 грн 00 коп., за період з 01.08.2020 р. по 01.06.2021 р. на суму заборгованості 10 481 грн 00 коп., які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.
Судом встановлено, що відповідач свого грошового зобов'язання у визначений законом строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було зазначено судом вище, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості переданого позивачем товару по видатковій накладній від 18 червня 2018 року № РН-0000054 - 18 червня 2018 року включно, а з 19 червня 2018 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даною накладною.
Відтак, нарахування 3% річних слід здійснювати з 19 червня 2018 року, як це і зробив позивач.
В той час, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останнім здійснено нарахування 3% річних на суму 15 481 грн 20 коп. по 16.07.2020 р. В той час, враховуючи оплату відповідача в сумі 5 000 грн 00 коп., яка здійснена 16.07.2020 р., то нарахування на суму 15 481 грн 20 коп. слід здійснювати по 15.07.2020 р. включно.
У зв'язку з викладеним, судом було здійснено власний розрахунок трьох відсотків річних.
Врахувавши вищенаведене суд, здійснивши власний розрахунок трьох відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір 3% річних становить 1 239 грн 95 коп., при заявленому - 1 242 грн 30 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають три відсотки річних, які за розрахунком суду складають 1 239 грн 95 коп.
За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення трьох відсотків річних в сумі 1 242 грн 30 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 239 грн 95 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 2 грн 35 коп. слід відмовити.
З наданого розрахунку позивача вбачається, що останнім здійснено нарахування інфляційних втрат за період з 01.07.2018 р. по 01.07.2020 р. на суму заборгованості 15 481 грн 00 коп., за період з 01.08.2020 р. по 01.06.2021 р. на суму заборгованості 10 481 грн 00 коп., які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку. В той час, коли видаткова накладна від 18 червня 2018 року № РН-0000054 підписана на суму 15 481 грн 20 коп.
Також з наданого розрахунку позивача вбачається, що останнім здійснено нарахування інфляційних втрат за період з 01.08.2020 р. по 01.06.2021 р. на суму заборгованості 10 481 грн 00 коп. В той час, коли відповідачем здійснено частково оплату в сумі 5 000 грн 00 коп.
Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то бере до уваги розмір заборгованості щодо нарахування інфляційних втрат, зазначений позивачем.
Відтак, суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір даних компенсаційних виплат становить 2 841 грн 24 коп., при заявленому 2 589 грн 65 коп.
Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі 2 589 грн 65 коп.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства Будівельної компанії "Престиж Буд Стиль" до Приватного підприємства "ІБК Дедал" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 10 481 грн 20 коп. - основного боргу, 1 239 грн 95 коп. - трьох відсотків річних та 2 589 грн 65 коп. - інфляційних втрат. У решті позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 2 грн 35 коп. відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2 269 грн 63 коп.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "ІБК Дедал" (35612, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Варковичі, вул. Шевченка, буд. 36, код ЄДРПОУ 35505111) на користь Приватного підприємства Будівельної компанії "Престиж Буд Стиль" (79014, м. Львів, вул. Б. Котика, буд. 7, оф. 204, код ЄДРПОУ 33533503) 10 481 (десять тисяч чотириста вісімдесят одну) грн 20 коп. - основного боргу, 1 239 (одну тисячу двісті тридцять дев'ять) грн 95 коп. - три відсотки річних, 2 589 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 65 коп. - інфляційних втрат та 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн 63 коп. - витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Будівельної компанії "Престиж Буд Стиль" про стягнення з Приватного підприємства "ІБК Дедал" три відсотки річних в сумі 2 грн 35 коп. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2021 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу (79014, м. Львів, вул. Б. Котика, буд. 7, оф. 204);
3 - відповідачу (35612, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Варковичі, вул. Шевченка, буд. 36).