"15" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/689/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Остапов В.В.,
від відповідача - Гросман О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу “Ліски” Акціонерного товариства “Українська залізниця” про зобов'язання вчинити певні дії, -
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу “Ліски” Акціонерного товариства “Українська залізниця” про:
- зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) причалами №№ 8, 9 шляхом звільнення їх від судна “Герої Плевни”;
- зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) причалом № 20 шляхом звільнення його від судна “Герої Шипки”.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне. Так, ДП “Адміністрація морських портів України” у відповідності до положень Закону України “Про морські порти України” та витягу про державну реєстрацію права господарського відання є користувачем причалів морського порту Чорноморськ (в т. ч. причалів №№ 8, 9, 20). При цьому позивач зазначає, що згідно наказу Міністерства інфраструктури України № 447 від 04.11.2015 р. ДП “Український державний центр транспортного сервісу “Ліски” прийняло на баланс т/х “Герої Плевни” 1979 р.п, інв. № 22168, т/х “Герої Шипки” 1978 р.п., інв. № 22169, що встановлено в рішенні господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2016 р. по справі № 916/4748/15, у зв'язку із чим в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребує доказуванню факт того, що відповідач є судновласником т/х “Герої Плевни” 1979 р.п, інв. № 22168, т/х “Герої Шипки” 1978 р.п.
Як вказує позивач, 30.11.2015 р. між ДП “Адміністрація морських портів України” та ДП “Український державний центр транспортного сервісу “Ліски” було укладено договір № 170/1-Пд-ІЛФ/15, предметом якого було надання позивачем послуг з обслуговування суден під час перебування в акваторії Іллічівського морського порту (перейменовано на морський порт Чорноморськ) і забезпечення оплати послуг Адміністрації судновласником. В подальшому, як зазначає позивач, у зв'язку з реорганізацією ДП “Український державний центр транспортного сервісу “Ліски”, всі права та обов'язки по договору перейшли до АТ “Українська залізниця”, яка є правонаступником ДП “Український державний центр транспортного сервісу “Ліски”.
Так, позивач зазначає, що на сьогоднішній день т/х “Герої Плевни” 1979 р.п, інв. № 22168, т/х “Герої Шипки” 1978 р.п., судновласником яких є відповідач, вантажні операції в порту не виконували, акваторію морського порту Чорноморськ з 2014 р. не покидали та наразі судно “Герої Плевни” знаходиться біля причалів №№ 8, 9, а судно “Герої Шипки” - біля причалу № 20 Адміністрації морського порту Чорноморськ.
Наразі позивач додає, що відповідно до п. 2.1.7 договору право надання дозволу на стоянку суден на причалах морського порту Чорноморськ належить позивачу та відповідно до п. 2.2.12 договору у випадку виробничої необхідності за власний рахунок власними силами та засобами відповідач здійснює перешвартування суден з одного причалу до іншого за вказівкою головної диспетчерської Адміністрації відповідно до Зводу звичаїв Іллічівського морського порту.
Водночас, як вказує позивач, протягом 2020 р. ДП “Адміністрація морських портів України” вимагало від відповідача здійснити передислокацію поромів. Також, за ствердженнями позивача, останнім було направлено звернення від 03.12.2020 р. № 4469/10-03-01/Вих безпосередньо до Голови правління АТ “Укрзалізниця” з попередженням щодо звернення до суду у разі відсутності реальних кроків з боку ЦТС “Ліски” щодо звільнення причалів.
Крім того, 15.01.2021 р. останнім направлено чергове звернення до відповідача в частині перешвартування порому “Герої Плевни” у зв'язку з небезпекою руйнування стінки причалів №№ 8, 9 та 26.01.2021 р. від відповідача на адресу позивача надійшла відповідь АТ “Укрзалізниця” (лист від 13.01.2021 р. № ЦЦМ-12/2) щодо відсутності коштів у фінансовому плані Підприємства на здійснення передислокації.
При цьому позивач посилається на положення п. 2.2.12 договору, що містить посилання на застосування Зводу звичаїв Іллічівського морського порту, які слід враховувати при вирішенні спору. Так, відповідно до п. 5.18 Зводу звичаїв у разі затримки судна в морському порту Іллічівськ після виконання вантажних операцій, а також, якщо невиконані в планові терміни операції можуть здійснюватися біля іншого причалу, головна диспетчерська Адміністрації порту має право вимагати перешвартування судна на вільний причал або місце якірної стоянки на рейді. Капітан судна зобов'язаний на вимогу головної диспетчерської Адміністрації порту звільнити причал. У цьому випадку адміністрація судна зобов'язується виконувати вимогу головної диспетчерської адміністрації порту щодо звільнення причалу.
В даному випадку, як стверджує позивач, відмова відповідача звільнити причали після попередження позивача про необхідність його звільнення перешкоджає позивачу користуватися причалами №№ 8, 9, 20.
Відтак, позивач зазначає, що на сьогоднішній день існує триваюче порушення відповідачем права позивача на користування належним йому майном.
Поряд з цим позивач зазначає, що строк дії договору сплинув 31.12.2020 р., в той же час в постанові Верховного Суду від 19 березня 2019 р. у справі № 916/626/18 зазначено, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язань виконавця, які виникли внаслідок його укладення та не були виконані на момент припинення договору, не звільняє від виконання зобов'язань за договором щодо надання відповідних послуг.
Таким чином, як вказує позивач, з огляду на те, що зобов'язання відповідача в частині звільнення причалу виникли під час дії договору № 170/1-Пд-ІЛФ/15, закінчення строку дії такого договору не припиняє, а навпаки породжує у відповідача зобов'язання щодо звільнення причалів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2021 р. позовну заяву за вх. № 712/21 по справі № 916/689/21 розподілено до розгляду суддею Лічманом Л.В.
У зв'язку із перебуванням судді Лічмана Л.В. на лікарняному з 22.03.2021 р. згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області від 30.03.2021 р. № 54 було проведено повторний автоматичний розподіл позовної заяви № 712/21, за результатами якого матеріали справи передано на розгляд судді Петрову В.С.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2021 р. позовну заяву Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/689/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 26.04.2021 р.
23.04.2021 р. від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд відкласти розгляд справи № 916/689/21 до моменту передачі в оренду поромів, а саме до проведення Фондом державного майна України відповідного аукціону по передачі суден в оренду. Зокрема, відповідач зазначає, що Філія “ЦТС “Ліски” неодноразово повідомляла адміністрацію морського порту “Чорноморськ” про відсутність можливостей провести передислокацію поромів власними силами та про те, що фінансовим планом філії не передбачені витрати на передислокацію поромів в інші порти України. Крім цього Одеське відділення філії “ЦТС “Ліски” проводило переговори з представниками Чорноморської філії ДП “АМПУ” - заступником Голови ДП “АМПУ” з технічних питань та розвитку інфраструктури Ліпським В. і директором Департаменту організації роботи портів Воронним В.І. про можливість надання вільного причалу в акваторії порту Чорноморськ. Як вказує відповідач, представники АМПУ пообіцяли розглянути це питання та письмово проінформувати про можливість надання вільного причалу, проте відповіді до даного часу отримано не було. Відповідач вказує, що для безпечного, довготривалого відстою поромів “Герої Шипки” та “Герої Плевни” необхідно виділити причали в акваторії порту Чорноморськ з можливістю підключення їх до берегової електромережі та доступу членів екіпажу і представників судновласника до судна зі сторони берегової лінії без будь-яких перешкод. Також відповідач вказує, що буксирування поромів, особливо з непрацюючими двигунами (т/х “Герої Плевни”), є дороговартісною послугою, ціна якої залежить від тривалості операції, тобто причали потрібно виділити в межах акваторії порту Чорноморськ. Але, як зазначає відповідач, наразі між Філією “ЦТС “Ліски” АТ “Укрзалізниця” та ДП “АМПУ” не досягнуто домовленості щодо виділення інших вільних причалів. Крім того, відповідач зазначає, що як зазначено позивачем в позові, закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язання сторін по ньому, які виникли внаслідок його укладання та не звільняє сторін від виконання зобов'язань щодо надання відповідних послуг. Так, відповідач вказує, що останнім зобов'язання по договору виконуються належним чином, в повному обсязі та регулярно сплачуються (протягом 2021 року також) виставлені рахунки на оплату причального збору. Таким чином, як стверджує відповідач, відносини сторін по договору наразі тривають, що підтверджує і позивач у своєму позові. Відтак, відповідач зазначає, що оскільки між сторонами існують договірні відносини, відповідач виконує свої зобов'язання належним чином і в повному обсязі (регулярно сплачує причальні збори за користування причалами), то фактично відсутній предмет спору в розумінні ст. 391 Цивільного кодексу України. Відповідач вказує, що в даному випадку користування майном позивача відбувається на платній основі та на підставі укладеного договору, що підтверджується актами наданих послуг та рахунками, що надаються до сплати відповідачу на підставі договору. Так, відповідач, посилаючись на п. 2.1.7 договору, зазначає, що позивач надає дозвіл на стоянку суден на причалах порту відповідно до Зводу звичаїв Чорноморського морського порту. Згідно п. 3.1 договору порядок справляння, розміри ставок портових зборів, тарифів на спеціальні послуги, що підлягають державному регулюванню, визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, плати, тарифи. Відповідно до п. 4 ст. 22 Закону України “Про морські порти України” причальний збір справляється на користь власника причалу, а якщо причал перебуває у користуванні - на користь відповідного користувача. Так, відповідач стверджує, що останній регулярно сплачує причальний збір, який справляється на користь позивача саме за перебування в акваторії порту біля причалів №№ 8, 9, 20. Також відповідач вказує, що у останнього об'єктивно відсутня можливість провести передислокацію поромів власними силами, оскільки фінансовим планом АТ “Укрзалізниця” не передбачені витрати на передислокацію поромів в інші порти України, про що позивача повідомлялось письмово. Крім того, відповідач вказує, що відповідно до п. 8.2.7 Зводу звичаїв морського порту Чорноморськ, витрати з перешвартування та перетяжки суден, пов'язані з потребами портового оператора, відносяться на рахунок портового оператора, якщо в заявці на включення до плану швартових робіт портового оператора є підтвердження таких витрат. В даному випадку, як вказує відповідач, послуга щодо переміщення суден відповідачем не замовлялась й у відповідача відсутня виробнича потреба в такому переміщенні, але при цьому відповідач жодним чином не перешкоджає здійсненню такого переміщення силами позивача та за його рахунок. Також відповідач зазначає, що посилання позивача на порушення відповідачем п. 5.18 Зводу звичаїв морського порту Чорноморськ також є безпідставним, оскільки розділ V Зводу регламентує порядок приймання суден під обробку, які заходять в порт під час здійснення рейсів, та необхідністю виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Пороми ж власності АТ “Укрзалізниця” не здійснюють жодних рейсів та не проводять жодних вантажних операцій. Окрім того, як вказує відповідач, з моменту отримання теплоходів на баланс Філією “ЦТС “Ліски” вживались заходи, спрямовані на забезпечення функціонування теплоходів за призначенням: проводились ремонтні та відновлювальні роботи, здійснювались закупівлі паливо-мастильних та інших розхідних матеріалів, вживались заходи щодо участі у проектах по експлуатації морських суден тощо, однак використання теплоходів за призначенням так і не було розпочато з незалежних від Філії “ЦТС “Ліски” причин. Так, відповідач вказує, що беручи до уваги вищевикладене та те, що загальна сума витрат вже понесених Філією “ЦТС “Ліски” на утримання та ремонт теплоходів перевищує 114 млн. грн., а сума витрат в місяць, необхідних для подальшого утримання теплоходів, перевищує 1 млн. грн., Філія “ЦТС “Ліски” зверталась до АТ “Укрзалізниця” з проханням вирішити питання щодо подальшого перебуванням суден на її балансі. Так, за ствердженнями відповідача, відповідно до доручення Мінінфраструктури від 26.02.2020 р. № 30/47/30-20 на виконання протокольного рішення наради Міністерства інфраструктури України з питань діяльності залізничного транспорту від 13.02.2020 р. Філією “ЦТС “Ліски” АТ “Укрзалізниця” було двічі (14.03.2020 р. та 04.08.2020 р.) підготовлено та направлено на адресу Департаменту майнової політики АТ “Укрзалізниця” документи щодо передачі поромів “Герої Шипки” та “Герої Плевни” з балансу філії “ЦТС “Ліски” АТ “Укрзалізниця” на баланс іншого, профільного до використання морських суден суб'єкта господарювання. У зв'язку з цим, як зазначає відповідач, було розроблено та направлено звернення до морських торгівельних портів України з пропозицією прийняти теплоходи на баланс, але жоден державний суб'єкт господарювання не виявив бажання отримати в користування вищевказане державне майно. Разом з тим відповідач вказує, що до АТ “Укрзалізниця” і до Філії “ЦТС “Ліски” почали надходити пропозиції від приватних структур щодо передачі даних суден в оренду (бербоут чартер). Відповідач зазначає, що скориставшись нагодою щодо ймовірного скорочення збитків шляхом передачі суден в оренду, Філія “ЦТС “Ліски” ініціювала розгляд даного питання на правлінні Товариства. Так, рішенням правління АТ “Укрзалізниця” від 28.01.2021 р. (витяг з протоколу № Ц-56/6 Ком. т) погоджено передачу в оренду державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу АТ “Укрзалізниця” та закріплене за ним на праві господарського відання, а саме теплоходів “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, “Герої Плевни”. Дане рішення було направлено до Фонду державного майна України для формування пакету документів щодо передачі суден в оренду (бербоут чартер) шляхом проведення аукціону. Наразі, як стверджує відповідач, теплоходи “Герої Шипки” та “Герої Плевни” знаходяться на балансі Одеського відділення філії “ЦТС “Ліски” АТ “Укрзалізниця” та відповідно до Класифікатора майна залізничного транспорту, затвердженого та введеного в дію наказом Укрзалізниці від 10.10.2008 р. №456-Ц (зі змінами, внесеними наказом Укрзалізниці від 11.03.2009 р. № 166-Ц), віднесені до рухомого майна, код КМЗТ 20.6211.21. Однак, відповідач вказує, що наказом Фонду державного майна України від 12.08.2020 р. № 1344 “Щодо внесення інформації про об'єкти оренди до Переліку першого типу” затверджено додаток “Інформація, яка має бути внесена до Переліку нерухомого державного майна, щодо якого прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні (Перелік першого типу), в якому містяться параметри виключно нерухомого об'єкту оренди”. Таким чином, як вказує відповідач, Філія “ЦТС “Ліски” звернулася з листом до Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеський та Миколаївський областях про надання відповідної форми для внесення відомостей про об'єкт, саме рухомого майна.
12.05.2021 р. від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що питання щодо перешвартування суден поставало ще в 2020 р., тому відповідач у 2020 р. під час формування фінансового плану підприємства на 2021 р. повинен був передбачити такі видатки. Крім того, позивач вказує, що ДП “АМПУ” було виділено причали в акваторії порту починаючи з 2014 р. та з самого початку надання місця біля причалу розглядалось як “тимчасове перебування”, проте відповідач не здійснив протягом зазначеного часу будь-яких реальних кроків, направлених на звільнення причалів. Разом із тим, як вказує позивач, відповідно до Закону України “Про морські порти України” діяльність ДП “АМПУ” направлена саме на забезпечення здійснення перевантаження вантажів в порту, а не надання місць для довготривалого відстоюю суден в порту. Також позивач вказує, що у відзиві відповідачем висловлено думку, що той факт, що строк дії договору сплинув 31.12.2020 р., не звільняє сторони від обов'язку продовжувати надавати послуги. Проте позивач не погоджується з такою позицію відповідача. Адже в даному випадку йде мова про те, що ДП “АМПУ” вимагало звільнити причал в 2020 р., відповідно обов'язок щодо його звільнення виник саме у 2020 р. Крім того, позивач вважає, що навіть за умови якщо таки вимоги були після закінчення строку дії договору, відповідач в будь якому випадку зобов'язаний звільнити майно ДП “АМПУ”. При цьому, як зазначає позивач, між сторонами не укладалось договорів щодо користування причалами №№ 8, 9, 20, а предметом договору було лише надання позивачем послуг з обслуговування суден під час перебування в акваторії морського порту Чорноморськ (навіть не надання місця для стоянки), у зв'язку із чим позивач зауважує, що незважаючи на наявність в 2020 р. договору між позивачем та відповідачем щодо надання позивачем послуг з обслуговування суден під час перебування в акваторії морського порту Чорноморськ, позивач має право на захист права власності шляхом пред'явлення відповідачу вимоги щодо усунення перешкод у користуванні майном. Також позивач зазначає, що обов'язок щодо сплати портових зборів виникає у відповідачів в силу закону (Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом МІУ від 27.05.2013 р. № 316 “Про портові збори”), а не в силу договору. Тобто, позивач зазначає, що той факт, що відповідач сплачує портові збори не може бути підставою для висновку про наявність у нього права довготривалого відстою біля причалу. Оплата причального збору не є платою за користування причалом, оскільки передача причалу у користування регулюється іншими нормативно правовими актами, аніж Порядок справляння та розміри ставок портових зборів, затверджений Наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 р. № 316, відповідно до якого причальний збір - це збір, який справляється на користь власника причалу, а якщо причал перебуває у користуванні - на користь відповідного користувача. Так, позивач вказує, що факт сплати рахунків по портовим зборам не стосується предмету спорту та не може свідчити про відсутність спору стосовно ухилення відповідача від виконання зобов'язань щодо звільнення причалу. Також позивач зазначає, що посилання відповідача на п. 8.2.7 Зводу звичаїв є некоректним, оскільки пункт 8.2 Зводу звичаїв визначає порядок проведення швартових операцій (робіт) під час вантажних операцій, однак на момент, коли позивач вимагав від відповідача здійснити перешвартування судна, вантажні операції вже не виконувалися. Крім того, позивач зазначає, що п. 8.2.7 Зводу звичаїв визначає саме порядок проведення швартових операцій в разі потреби на це портового оператора, однак, відповідач без врахування положень ст. 1 Закону України «Про морські порти України» ототожнює позивача із портовим оператором.
07.06.2021 р. від відповідача на електронну адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вважає, що у даному випадку позивачем обраний неправильний спосіб вирішення спірного питання передислокації поромів шляхом подання негаторного позову. Адже, враховуючи вищевикладені обставини, власник має здійснювати захист порушеного права власності зобов'язально правовими засобами. Крім того, відповідач вказує, що як зазначалося раніше, рішенням правлінні АТ “Укрзалізниця” від 28.01.2021 р. (витяг з протоколу № Ц-56/6 Ком. т) погоджені передачу в оренду державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу АТ “Укрзалізниця” та закріплене за ним на праві господарського відання, а саме теплоходів “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”. Відповідач зазначає, що дане рішення було направлено до Фонду державного майна України для формування пакету документів щодо передачі суден в оренду (бербоут чартер) шляхом проведення аукціону. Наразі, як зазначає відповідач, останнім 01.06.2021 р. отримано лист № 10-16-12012 від Фонду державного майна України з вказівкою надати відомості про об'єкт оренди для подальшого внесення їх у відповідну форму з метою проведення аукціону по передачі суден в оренду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2021 р. у справі № 916/689/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15.07.2021 р.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач в свою чергу просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.04.2014 р., від 15.06.2015 р. та від 22.06.2015 р., наявних в матеріалах справи, Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” є користувачем причалів №№ 8, 9, 20 морського порту Чорноморськ на праві господарського відання.
Згідно наказу Міністерства інфраструктури України № 447 від 04.11.2015 р. ДП “Український державний центр транспортного сервісу “Ліски” прийняло на баланс т/х “Герої Плевни” 1979 р.п, інв. № 22168, т/х “Герої Шипки” 1978 р.п., інв. № 22169.
30 листопада 2015 р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (адміністрація) та Державним підприємством “Український державний центр транспортного сервісу “Ліски” (судновласник) було укладено договір № 170/1-Пд-ІЛФ/15 про надання послуг судновласнику, відповідно до п. 1.1 якого предметом даного договору є надання Іллічівською філією державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрацією Іллічівського морського порту) послуг з обслуговування суден під час перебування в акваторії Іллічівського морського порту і забезпечення оплати послуг адміністрації судновласником.
Згідно п. 1.2 договору всі права та обов'язки Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передача товарів, робіт та послуг за кількістю і якістю тощо), які передбачені даним договором, виконуються Іллічівською філією Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрацією Іллічівського морського порту).
Відповідно до п. 2.1 договору передбачені обов'язки адміністрації, а саме остання надає судновласнику послуги з обслуговування суден відповідно до Зводу звичаїв, що діють Іллічівському морському порту (надалі - Звід звичаїв), у тому числі: приймає інформацію від суден про час підходу судна і стан його готовності до обробки через судновласника (п.п. 2.1.1); надає оперативну та іншу інформацію, що пов'язана зі знаходженням суден в порту під вантажними операціями і під постачанням (п.п. 2.1.2); надає за заявкою судновласника інформацію, що пов'язана з перебуванням суден (запланована постановка і обробка) в акваторії Іллічівського морського порту (п.п. 2.1.3); у випадках звернень капітана щодо оформлення входу судна, яке перебуває на рейді, за заявкою судновласника погоджує роботу плавзасобів для доставки на судно представників державних контролюючих органів, що здійснюють перепуск через державний кордон України, з обов'язковою оплатою такої доставки по вільним тарифам адміністрації (п.п. 2.1.4); веде облік часу обробки флоту згідно Зводу звичаїв Іллічівського морського порту (п.п. 2.1.5); видає перепустки на територію Іллічівського морського порту для фізичних осіб та автотранспорт судновласника, погоджує матеріальні перепустки на ввезення або вивезення з території Іллічівського морського порту товарно-матеріальних цінностей за умовою наявності узгоджень з державними контролюючими органами (державною митною службою, державною прикордонною службою) (п.п. 2.1.6); надає дозвіл на стоянку суден на причалах Іллічівського морського порту відповідно до Зводу звичаїв Іллічівського морського порту (п.п. 2.1.7); за заявкою судновласника надає інші послуги, що не передбачені Зводом звичаїв (п.п. 2.1.7).
Пунктом 2.2 договору визначені обов'язки судновласника, зокрема, п.п. 2.2.12 передбачено, що у випадку виробничої необхідності за власний рахунок власними силами та засобами здійснити перешвартування суден з одного причалу до іншого за вказівкою головної диспетчерської адміністрації відповідно до Зводу звичаїв Іллічівського морського порту.
За умовами п. 5.1 договору усі суперечки, які виникають із даного договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
Якщо відповідну суперечку неможливо вирішити шляхом переговорів, вона вирішується в судовому порядку в господарському суді за місцезнаходженням відповідача (п. 5.2 договору).
За положеннями п. 7.1 договору останній набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2016 р.
Сторони домовились, що даний договір регламентує взаємовідносини між сторонами з 24.11.2015 р. у відповідності до положень ст. 631 ЦКУ.
По завершенні терміну дії даного договору він може бути продовжений сторонами на тих же, або інших умовах. Продовження терміну дії договору здійснюється сторонами протягом 30 робочих днів до дати припинення дії договору шляхом обміну відповідними листами про намір однієї із сторін продовжити дію договору.
16.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу” “Ліски” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” та Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 170/1-Пд-ІЛФ/15 від 30.11.2015 р., пунктом 1 якої змінено найменування судновласника у преамбулі договору та викладено в наступній редакції: “Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, іменоване надалі “Судновласник” в особі начальника Філії “Центр транспортного сервісу” “Ліски” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” ОСОБА_1 , що діє на підставі Положення про Філію та довіреності від 16.12.2015 р. № 1155, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та заступник начальника філії “Центр транспортного сервісу” “Ліски” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” Цая Володимира Миколайовича, що діє на підставі Положення про Філію та довіреності від 16.12.2015 р. № 1156, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу” (далі за текстом).; пунктом 2 вказаної додаткової угоди викладено реквізити судновласника у розділі 8 в новій редакції. Так, в п. 5 даної додаткової угоди сторони визначили, що остання є невід'ємною частиною договору від 30 листопада 2015 р. № 170/1-Пд-ІЛФ-15/499-ЮІ та вступає в силу з дати її підписання, але регламентує взаємовідносини сторін з 01 грудня 2015 року.
Відтак, як встановлено судом, у зв'язку із реорганізацією Державного підприємства “Український державний центр транспортного сервісу “Ліски” у Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” права та обов'язки по договору № 170/1-Пд-ІЛФ/15 про надання послуг судновласнику від 30.11.2015 р. перейшли до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, яка є правонаступником ДП “УДЦТС “Ліски”.
Подалі ж, 20.02.2017 р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (адміністрація) та Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу” “Ліски” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” було укладено додаткову угоду, пунктом 1 якої змінено п. 3.6 розділу 3 “Порядок розрахунків” та викладено його в новій редакції; пунктом 2 перший абзац пункту 7.1 розділу 7 “Порядок дії договору” викладено в наступній редакції: “Даний договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року”. Так, в п. 4 даної додаткової угоди сторони визначили, що остання є невід'ємною частиною цього договору та вступає в силу з дати її підписання, але регламентує взаємовідносини сторін з 01.01.2017 року у відповідності до положень ст. 631 ЦКУ.
При цьому 22.05.2017 р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (адміністрація) та Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу” “Ліски” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” було укладено додаткову угоду, пунктом 1 якої пункт 2.2.12 підрозділу 2.2 “Обов'язки судновласника” викладено в наступній редакції: “Відповідно до Зводу звичаїв Іллічівського морського порту та повідомлення (вимоги) голови диспетчерської адміністрації за власний рахунок та власними силами і засобами (в незалежності від наявності власної виробничої необхідності та запланованих фінансовим планом судновласника витрат) забезпечує виконання швартовних операцій, що пов'язані з необхідністю звільнення причалів порту, в т.ч. перешвартування суден з одного причалу до іншого причалу або на якірну стоянку № 351, в термін протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення”.
В п. 2 додаткової угоди від 22.05.2017 р. сторонами погоджено розділ 6 “Відповідальність сторін” доповнити пунктом 6.9 в наступній редакції: “В разі неналежного виконання судновласником своїх зобов'язань, що визначені п. 2.2.1 договору, адміністрація має право стягнути штраф з судновласника в розмірі ставки причального збору (інші випадки) для суден у каботажному плаванні, що заходять у морські порти без виконання вантажних операцій (куб. м за добу) (згідно наказу МІУ від 27.05.13 №316) коефіцієнтом 5 за кожен день стоянки судна у причалу після вимоги адміністрації”.
Пунктом 4 додаткової угоди від 22.05.2017 р. визначено, що остання є невід'ємною частиною цього договору та вступає в силу з дати її підписання.
Також 07.08.2017 р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (адміністрація) та Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу” “Ліски” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” було укладено додаткову угоду № 4, положеннями якої викладено реквізити “Адміністрації” у розділі 8 “Адреси та реквізити сторін” в новій редакції.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 05.02.2018 р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (адміністрація) та Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу” “Ліски” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” було укладено додаткову угоду, пунктом 6 якої сторони погодили перший абзац пункту 7.1 розділу 7 “Порядок дії договору” викласти в наступній редакції: “Даний договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року”. Також в п. 9 даної додаткової угоди сторони визначили, що остання набуває чинності з дати її підписання та регламентує взаємовідносини між сторонами з 01.01.2018 року у відповідності до положень ст. 631 ЦКУ.
Як вбачається із матеріалів справи, 22.12.2018 р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (адміністрація) та Акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу” “Ліски” Акціонерного товариства “Українська залізниця” було укладено додаткову угоду, пунктом 3 якої сторони погодили перший абзац пункту 7.1 розділу 7 “Порядок дії договору” викласти в наступній редакції: “Даний договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року”. Також в даній додатковій угоді сторони визначили, що остання набуває чинності з 01.01.2019 р.
Подалі ж, 13.12.2019 р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (адміністрація) та Акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу” “Ліски” Акціонерного товариства “Українська залізниця” було укладено додаткову угоду, пунктом 3 якої сторони погодили перший абзац пункту 7.1 розділу 7 “Порядок дії договору” викласти в наступній редакції: “Даний договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 29.02.2020 року”. Також в даній додатковій угоді сторони визначили, що остання набуває чинності з 01.01.2020 р.
При цьому 28.02.2020 р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (адміністрація) та Акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу” “Ліски” Акціонерного товариства “Українська залізниця” було укладено додаткову угоду, пунктом 1 якої сторони погодили перший абзац пункту 7.1 розділу 7 “Порядок дії договору” викласти в наступній редакції: “Даний договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року включно”. Також в даній додатковій угоді сторони визначили, що остання набуває чинності з дати її підписання.
Таким чином, термін дії договору № 170/1-Пд-ІЛФ/15 про надання послуг судновласнику від 30.11.2015 р. закінчився 31.12.2020 р.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, укладений між сторонами по справі договір № 170/1-Пд-ІЛФ/15 від 30.11.2015 р., який за своєю суттю є договором про надання послуг, є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Так, господарським судом встановлено, що на виконання умов договору № 170/1-Пд-ІЛФ/15 про надання послуг судновласнику від 30.11.2015 р. позивач надавав відповідачу послуги, пов'язані з обслуговування суден “Герої Плевни” 1979 р.п та “Герої Шипки” 1978 р.п. під час перебування в порту Чорноморськ.
Наразі судом встановлено, що 15.06.2020 р. позивачем було направлено на адресу Філії “Центр транспортного сервісу” “Ліски” АТ “Українська залізниця” лист № 1229/15-03-05.01-10/Вих від 15.06.2020 р., згідно якого позивач в черговий раз прохав невідкладного розгляду пропозиції щодо звільнення виробничого причалу № 20 від судна “Герої Шипки” шляхом здійснення переходу в акваторію іншого морського порту.
При цьому із матеріалів справи вбачається, що 19.06.2020 р. Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” направлено на адресу АТ “Українська залізниця” вимогу вих. № 2149/10-03-01/Вих, відповідно до якої Підприємство, з огляду на ухилення Філії “Центр транспортного сервісу” “Ліски” АТ “Українська залізниця” від виконання обов'язку щодо здійснення перешвартування суден “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” та “Герої Шипки”, вимагало від Товариства невідкладних дій та наполягало на терміновій передислокації поромів із морського порту Чорноморськ до морського порту Херсон.
При цьому 03.09.2020 р. позивач звернувся на адресу Філії “Центр транспортного сервісу” “Ліски” АТ “Українська залізниця” листом за вих. № 1962/15-03-05.01-10/Вих, в якому вчергове зауважив про необхідність звільнення причалів морського порту Чорноморськ та переміщення поромів “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” та “Герої Шипки” задля ефективного використання виробничих потужностей портових операторів, насамперед ДП МТП “Чорноморськ”, також повідомив, що наказом начальника Адміністрації порту від 31.08.2020 р. № 315/15 причали №№ 8,9 виводяться з експлуатації 15.09.2020 р., складування вантажів на вказаних причалах та швартування суден заборонено, з огляду на що позивач вимагав невідкладного розгляду питання та прийняття рішення щодо передислокації поромів, насамперед, порома “Герої Плевни”.
Подалі, як встановлено судом, 03.12.2020 р. Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” вчергове було направлено на адресу АТ “Українська залізниця” вимогу за вих. № 4469/10-03-01/Вих вчинення невідкладних дій термінової передислокації поромів “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” та “Герої Шипки” із морського порту Чорноморськ до морського порту Рені.
Також із матеріалів справи вбачається, що 22.12.2020 р. позивачем було направлено на адресу Філії “Центр транспортного сервісу” “Ліски” АТ “Українська залізниця” лист № 3035/15-03-05.01-10/Вих від 22.12.2020 р., згідно якого позивач в черговий раз повідомив, що причали №№ 8,9 виведені з експлуатації 15.09.2020 р., при цьому складування вантажів на вказаних причалах та швартування суден заборонено, з огляду на що позивач вимагав невідкладного розгляду питання та прийняття рішення щодо передислокації порому “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”.
Між тим, листом від 13.01.2021 р. вих. № ЦУМ-12/2 АТ “Українська залізниця” у відповідь на лист ДП “Адміністрація морських портів України” від 03.12.2020 р. повідомила останнього, що через відсутність відповідних коштів у фінансовому плані АТ “Укрзалізниця” на наступний рік є неможливим передислокація теплоходів “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” та “Герої Шипки” із морського порту Чорноморськ до морського порту Рені. Між тим у вказаному листі АТ “Українська залізниця” вказала, що вживаються заходи щодо передачі теплоходів на баланс профільного підприємства, однак реалізація зазначених заходів вимагає отримання відповідних погоджень на здійснення такої передачі, що займе певний час, з огляду на що висловлено прохання продовження терміну дії договору № 170/1-Пд-ІЛФ/15 від 30.11.2015 р. на 2021 рік.
Відповідно до п. 2.2.12 договору № 170/1-Пд-ІЛФ/15 від 30.11.2015 р. (в редакції додаткової угоди від 22.05.2017 р.) замовник відповідно до Зводу звичаїв Іллічівського морського порту та повідомлення (вимоги) голови диспетчерської адміністрації за власний рахунок та власними силами і засобами (в незалежності від наявності власної виробничої необхідності та запланованих фінансовим планом судновласника витрат) забезпечує виконання швартовних операцій, що пов'язані з необхідністю звільнення причалів порту, в т.ч. перешвартування суден з одного причалу до іншого причалу або на якірну стоянку № 351, в термін протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення.
Таким чином, вказаним пунктом спірного договору сторонами було покладено на відповідача обов'язок у випадку вказівки голови диспетчерської адміністрації відповідно до Зводу звичаїв Іллічівського морського порту за власний рахунок та власними силами і засобами здійснити перешвартування суден з одного причалу до іншого.
Так, правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України визначені Законом України “Про морські порти України” від 17.05.2012 № 4709-VI.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про морські порти України” звід звичаїв морського порту встановлює правила надання послуг у морському порту, обслуговування суден і пасажирів, що склалися і тривалий час застосовуються на практиці у цьому морському порту. Звід звичаїв морського порту містить правила щодо: 1) порядку вручення повідомлення про готовність судна до здійснення операцій з вантажем; 2) порядку розрахунку сталійного часу, якщо він не встановлений угодою сторін; 3) переліку послуг, що надаються в морському порту;
4) інші правила здійснення господарських операцій у межах морського порту.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про морські порти України” звід звичаїв морського порту застосовується: 1) за наявності в договорі морського перевезення умов щодо застосування звичаїв морського порту; 2) за відсутності в договорі морського перевезення відповідних правил з питань, які регулюються звичаями морського порту; 3) за наявності в договорі морського перевезення умов, що суперечать звичаям морського порту.
Положення ч. 3 ст. 9 Закону України “Про морські порти України” передбачають, що звід звичаїв морського порту видається адміністрацією морських портів України щодо кожного морського порту, завіряється Торгово-промисловою палатою України і оприлюднюється на офіційному веб-сайті адміністрації морських портів України.
Відповідно до п. 5.18 Зводу звичаїв морського порту Іллічівськ у разі затримки судна в морському порту Іллічівськ після виконання вантажних операцій, а також, якщо невиконані в планові терміни операції можуть здійснюватися біля іншого причалу, головна диспетчерська Адміністрації порту має право вимагати перешвартування судна на вільний причал або місце якірної стоянки на рейді. Капітан судна зобов'язаний на вимогу головної диспетчерської Адміністрації порту звільнити причал. У цьому випадку адміністрація судна зобов'язується виконувати вимогу головної диспетчерської адміністрації порту щодо звільнення причалу.
Таким чином, відмова Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу “Ліски” Акціонерного товариства “Українська залізниця” звільнити на вимогу головної диспетчерської Адміністрації порту причали №№ 8, 9, 20 перешкоджає Державному підприємству “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) користуватися ними.
Згідно ст. 15 Закону України “Про морські порти України” Адміністрація морських портів України утворюється з метою: 1) утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об'єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту; 2) надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; 3) організації та забезпечення безпечної експлуатації об'єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту; 4) організації та забезпечення безпеки мореплавства; 5) збору та обліку даних, що вносяться до Реєстру морських портів України; 6) організації розроблення та виконання плану розвитку морського порту, підготовки пропозицій щодо його вдосконалення; 7) організації та координації аварійно-рятувальних робіт; 8) організації робіт з підйому затонулого майна в акваторії морського порту; 9) забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі шляхом участі в межах визначеної законодавством компетенції у виявленні випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії порту. Порядок взаємодії адміністрації морських портів та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії порту встановлюється Кабінетом Міністрів України; 10) забезпечення проведення робіт з ліквідації наслідків забруднення території та акваторії морського порту; 11) надання допомоги потерпілим; 12) визначення районів обов'язкового використання буксирів; 13) справляння та цільового використання портових зборів; 14) координації своєї діяльності та діяльності капітана морського порту, лоцманської служби, власників морських терміналів, портових операторів, інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, у разі виникнення стихійного лиха, аварій, катастроф, інших надзвичайних ситуацій, що потребують взаємодії; 15) забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту; 16) контролю і підтримання оголошених глибин.
При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач стверджує, що т/х “Герої Плевни”, 1979 р.п. (інв. № 22168) та т/х “Герої Шипки”, 1978 р.п., судновласником яких є відповідач, вантажні операції в порту не виконували, акваторію морського порту Чорноморськ з 2014 року не покидали та наразі судно “Герої Плевни” знаходиться біля причалів №№ 8, 9, а судно “Герої Шипки” - біля причалу № 20 Адміністрації морського порту Чорноморськ, при цьому відмова відповідача звільнити вказані причали №№ 8, 9, 20 після попередження позивача про необхідність їх звільнення перешкоджає останньому користуватися ними, з огляду на що на сьогоднішній день існує триваюче порушення відповідачем права позивача на користування належним йому майном.
Зі змісту положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України).
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Завдяки негаторному позову, предметом якого у даному випадку є заявлені позивачем вимоги про усунення перешкод, захищаються права власника щодо здійснення права користування та розпорядження своїм майном, не пов'язаним із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.
Як встановлено судом вище, дія договору № 170/1-Пд-ІЛФ/15 про надання послуг судновласнику від 30.11.2015 р. припинилася внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а саме 31.12.2020 р., з огляду на що між позивачем і відповідачем відсутні договірні відносини.
Відтак, звертаючись до суду із негаторним позовом, відповідна особа повинна довести наявність у неї права власності на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Отже, саме на позивача законом покладено обов'язок довести наявність перешкод у здійсненні ним прав власника спірного майна, що вчиняються саме відповідачем - Акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу “Ліски” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, зокрема зайняття спірного майна - причалів №№ 8, 9, 20 морського порту Чорноморськ.
Так, судом встановлено та підтверджується сторонами, що на належному позивачу майну - причалах №№ 8, 9, 20 в акваторії морського порту Чорноморськ знаходяться судна “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, 1979 р.п. (інв. № 22168) та т/х “Герої Шипки”, 1978 р.п., судновласником яких є відповідач, при цьому останній на неодноразові вимоги позивача не звільняє вказані причали від вказаних суден, чим чинить позивачу перешкоди у користуванні належним йому майном.
Доказів, які б спростовували доводи позивача про необґрунтоване утримання спірного майна, відповідач не надав, як і не надав доказів звільнення належного позивачу майна - причалів №№ 8, 9, 20.
При цьому господарським судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність у нього власної виробничої потреби у перешвартуванні суден “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” та “Герої Шипки” з причалів №№ 8, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , а також не замовлення у позивача такої послуги, оскільки пунктом 2.2.12 спірного договору не передбачено, що потреба у перешвартуванні порому має бути викликана виробничими потребами відповідача, виконання швартовних операцій, що пов'язані з необхідністю звільнення причалів порту, в т.ч. перешвартування суден, здійснюється відповідачем за повідомленням (вимогою) голови диспетчерської адміністрації, з чим відповідач погодився, укладаючи та підписуючи договір № 170/1-Пд-ІЛФ/15 про надання послуг судновласнику від 30.11.2015 р.
Крім того, судом критично оцінюються твердження відповідача стосовно того, що останній не перешкоджає та не заперечує у здійсненні переміщення поромів, однак за рахунок та силами позивача, оскільки, укладаючи договір (із урахуванням додаткових угод до нього), відповідач погодився на здійснення такого перешвартування за власний рахунок та власними силами і засобами (п. 2.2.12 договору).
Між тим, посилання відповідача на неможливість застосування п. 5.18 Зводу звичаїв морського порту є безпідставними, оскільки, як було встановлено, судна “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” та “Герої Шипки” прибули до порту Іллічівськ із вантажем та після закінчення вантажних операцій з 2014 р. акваторію морського порту Чорноморськ не покидали.
Враховуючи викладене вище та зважаючи на те, що відповідачем створюються перешкоди у здійсненні позивачем права користування своїм майном на власний розсуд, що передбачено законом, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) своїм майном - причалами №№ 8, 9, 20 шляхом звільнення його від суден “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” та “ ОСОБА_2 ”.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4540,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу “Ліски” Акціонерного товариства “Українська залізниця” про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу “Ліски” Акціонерного товариства “Українська залізниця” усунути перешкоди в користуванні Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) причалами №№ 8, 9 шляхом звільнення їх від судна “Герої Плевни”.
3. Зобов'язати Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу “Ліски” Акціонерного товариства “Українська залізниця” усунути перешкоди в користуванні Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) причалом № 20 шляхом звільнення його від судна “Герої Шипки”.
4. СТЯГНУТИ з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Філії “Центр транспортного сервісу “Ліски” Акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) витрати по сплаті судового збору в сумі 4540/чотири тисячі п'ятсот сорок/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2021 р.
Суддя В.С. Петров