"26" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1730/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Рибці Ю. Е., розглянувши матеріали справи № 916/1730/21
Позивач: Акціонерне товариство “Укртелеком” (код - 21560766), в особі Одеської філії АТ “Укртелеком” (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, код - 01186691)
Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області (код - 03194832; 66400, Одеська обл., Ананьївський р-н, м. Ананьїв, вул. Пушкіна, буд. 49)
про стягнення 19990,14 грн.
з підстав заборгованості
В порядку ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
СУТЬ СПОРУ: 17.06.2021 року Публічне акціонерне товариство „Укртелеком”, в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Відповідач) про стягнення 19990,14 грн. боргу з підстав порушення норм чинного законодавства.
18.06.2021 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247- 252 ГПК України, встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Копію ухвали суд надіслав позивачу та відповідачу на юридичну адресу згідно витягу з ЄДР. Копія ухвали була отримана позивачем 29.06.2021 року та відповідачем - 30.06.2021 року, про що свідчать відповідні поштові повідомлення.
На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв'язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач - Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про телекомунікації”, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.
Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги. У відповідності до ст. 19 Закону У країни “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” 05.10.2000 р. № 2017-ІI, який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією У країни та законами У країни основних соціальних гарантій,
встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу” від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ, Законом України “Про жертви нацистських переслідувань” від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус” від 24.03.2008 р. № 203/98-ВР та Законом України “Про охорону дитинства” від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для категорій осіб, визначених цими законами.
Позов ґрунтується на тому, що у період з 01.07.2020 р. по 31.12.2020 р. Позивач ви конував вимоги законодавства щодо надання послуг на пільгових умовах відповідним ка тегоріям громадян визначених вищевказаними законами. Надання пільг ґрунтується на принципі відшко дування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. При цьому, зобов'язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.
На виконання п. 3 та 4 Положення № 117, Позивач в паперовому вигляді подавав Від повідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з оп лати послуг зв'язку (відомості про витрати, понесені внаслідок надання пільг окремим ка тегоріям громадян у минулому місяці) (надалі - Розрахунки видатків), для звіряння з інфо рмацією, що міститься в Реєстрі та для отримання компенсації вартості послуг зв'язку, на даних пільговим категоріям громадян. Розрахунки видатків також щомісячно надсилались в електронному вигляді на електронну адресу відповідача, що підтверджується витягами з електронної пошти особи, відповідальної за направлення документів компенсаторам пільг. Окрім Розрахунків видатків Відповідачу щомісяця направлялись супровідні листи та акти звіряння розрахунків (за формою «З-пільга») за надані пільговим категоріям населення по слуги зв'язку (надалі - акт звірки), що підтверджується доданими копіями листів з доказами їх направлення/вручення Відповідачу.
Проте Відповідач, в порушення покладених на нього обов'язків, жодного разу звірку за встановленою процедурою не проводив, жодним чином не повідомляв Позивача щодо наявності зауважень щодо наведеної у Розрахунках видатків інформації, отримані докуме нти не підписав та не повернув на адресу Позивача, відшкодування вартості послуг в роз мірі 19990,14 грн. за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 р. не здійснив.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Відповідно до статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для низки категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".
За умовами частини третьої статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 (далі - Правила №295 від 11.04.2012), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Вказані приписи законодавства закріплюють державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.
Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
За змістом підпункту б) пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постановку №256 від 04.03.2002, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256 від 04.03.2002) та визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (пункт 2 Порядку №256 від 04.03.2002).
Система місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Частиною першою статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Наведене свідчить про те, що обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку), покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, яке проживає на території м. Ізмаїл, що здійснює розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів, є Управління праці та соціального захисту населення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області.
За умовами пунктів 10, 11 постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (в редакції, чинній у визначений позивачем у даній справі період надання послуг) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 за №1172/14439, "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення" затверджено форму для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", за якою підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.
При цьому, не підписання актів звіряння за формою « 3-пільга», які направляв Пози вач, можна трактувати, як повне погодження із наданими Розрахунками видатків, адже Від повідачу неодноразово було повідомлено про порядок перерахування заборгованості за оскаржуваний період, а саме проведення будь-яких узгоджень розбіжностей у визначеному законом порядку, шляхом коригування форм Розрахунків видатків актами звіряння за фор мою « 3-пільга». Адже станом на сьогоднішній день діє наказ Міністерства праці та соціа льної політики України від 28.03.2003 року №83 «Про затвердження форми 3-пільга».
Абзацом 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зо бов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивіль ним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодек сом України.
Крім того відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зо бов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, з пільг з оплати спожитих житлово-комуна льних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень, а відтак, обов'язок щодо відшкодування компенсації позивачу витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі має здійснюва тися незалежно від того чи були на це, чи ні бюджетні призначення, бюджетні асигнування.
Згідно ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України» від 30.11.2004 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Законодавством не передба чена залежність відшкодування вартості послуг, що надані пільговим категоріям громадян від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з вико нання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з держав ного бюджету.
Крім того, Законом України "Про телекомунікації" та Правилами надання та отри мання телекомунікаційних послуг не передбачено обмежень щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі. Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Го сподарського суду Одеської області від 09.07.2019 у справі № 916/1040/19, Господарського суду Київської області від 06.03.2020 у справі № 911/3202/19 та у постанові Західного Апе ляційного господарського суду від 13.04.2020 у справі № 921/625/19.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо не можливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004. від 09.07.2007 № 6-рп/2007).
Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголо сив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно при зводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
З наведеного суд робить висновок, що надання телекомунікаційних послуг пільговим катего ріям громадян є законодавчо встановленим обов'язком для Позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшко дування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. При цьому, зобов'язання сторін виникають безпосередньо із вищевказаних Законів України і не залежать від їх бажання та/або наявності укладених договорів між сторонами щодо цього питання. Тобто, оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах АТ «Укртелеком» надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган - Управління праці та соціального захисту населення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області - в силу закону має відшкодувати позивачу понесені ним витрати. Адже, обов'язок Відповідача з компенсації вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, виникає безпосередньо із вищевказаних нормативно-правових актів, і його виконання не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
На підставі викладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області (код - 03194832; 66400, Одеська обл., Ананьївський р-н, м. Ананьїв, вул. Пушкіна, буд. 49) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (код - 21560766), в особі Одеської філії ПАТ “Укртелеком” (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, код - 01186691): 19990 гривні 14 коп. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг та 2270 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст..ст.253-259 ГПК України.
Суддя О.А. Демешин
Повний текст складено 26 липня 2021 р.
Суддя О.А. Демешин